Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ага, було б класно, якби вони ніколи не закінчувались)) Ну але наразі доводиться підлаштовувати свої бажання до можливостей)
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас гроші спільні, все в одну копілочку. Гроші розділяю я на всі наші потреби, бо чоловік потратив би все за один приход. Якщо щось комусь тре купити, йдемо і купуємо з цих спільних грошей. Ну, думаю пару гривень собі залишає, бо не бере з спільних, на свої потреби. Але якщо це на добрі справи, не на якісь п"янки, я не проти. Зараз я майже не працюю, хіба так чуть чуть вдома, але мені не напряжно. Ну, то копійки зараз так на хліб. То в основному дохід в нас зараз один.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Поговоріть з ним? Виникає питання - для чого жінці чоловік, якщо вона і на роботу, і з дітьми, потім ще й хатня робота. Якщо сама себе мусить забезпечувати при здоровому чоловікові - питання для чого їй це?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Вразили мене ці слова. Дуже вже споживацький підхід. То десь приблизно так само, як деякі (вважаю їх дуууже недалекими) чоловіки говорять: "а навіщо мені жінка, яка не готує борщів, не прибирає в хаті і не прасує мені джинси?"
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну бо коли вже є сім"я, а не просто я собі окремо і він собі окремо, то логічно якось поділити сфери впливу. Я собі не уявляю, як би мала зараз крутитися, щоб з півторарічною дитиною ще й заробити на себе і на неї, і по господарству впоратися, і себе не запустити. Тоді думки були б дуже далеко від чоловіка, через банальну втому і недовіру. Ага, я б не змогла довіряти чоловіку, який не хоче утримувати свою рідну дитину. Може робить при цьому щось інше. Я теж того не розумію. Встигати все неможливо, щось завжди постраждає. А в гіршому випадку постраждають всі.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тут трохи інше - витрати на дітей несе тільки жінка одне питання, коли в пари окремі бюджети, чи котрась зі сторін повністю утримує іншу - то є їхня особиста справа, навіть якщо з точки зору моралі, розумності чи справедливості воно "не катіт" а утримування дітей то є справа обох в будь-якому випадку!!! (не йдеться тільки про матеріальне) я би то не порівняла зі споживанням, просто сімя то відносини в яких є і права, і обовязки, деякі з них обовязкові!
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Та? То в кого в тій ситуації споживацький підхід - в жінки, яка хоче, аби чоловік утримував чи доаомагав фінансово хоча б, чи в чоловіка, який сам по собі живе, ніби не одружений, але при тому, мабуть, не проти, аби жінка його годувала, дітей доглядала і ще мала час на нього в ліжку? Сімя - це тандем, проблеми спільні, гроші теж. Інакше - то вже не сімя.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Колись жили в ситуації коли жінка все тягне на собі, при фізично здоровому чоловікові?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Споживацький підхід у тієї людини, яка вважає, що її половинка є для того, щоб забезпечувати її добробут чи обслуговувати. "Інакше, для чого він/вона мені?" В дискусію вступати не буду. Знаю, що є чоловіки, які одружуються для того, щоб їх обслуговували, і є жінки, які виходять заміж, щоб бути фінансово забезпеченою. Для мене особисто такий підхід поки що є абсолютно неприпустимим. Хоча, не виключаю, що такі сім'ї цілком можуть бути щасливими. Краще піду якусь приємну тему почитаю)) Є в нас щось таке: "Що дало мені заміжжя". Може там буде щось про любов, дружбу, повагу, взаєморозуміння, підтримку, "рідність душ"..
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Є такі. І щастя то їм недодає. Бо в сім*ї дуже важливою є довіра. А де довіра в ситуації, коли чоловік просто не приносить гроші в сім*ю. Хочете прискіпуватись до слів - Ваше право. Але суті це не змінює - сім*я це відповідальність двох дорослих. По суті кожен має вносити вклад і домашній побут, і приділяти час дітям, і приймати участь у зароблянні грошей. Але якщо один з пари не вкладає в жодну сферу - тоді (в мене особисто) виникає питання чи потрібна сім*я тій людині, яка уникає відповідальності? І для чого іншій нести такий тягар?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? То не той випадок, імхо. Хоча, в тій ситуації чоловік, думається мені, саме так і вважає. Хоче мати безкоштовну домогосподарку. Небажання утримувати свою дитину для чоловіка - то верх байдужості і зневаги до своєї сім"ї. Крапка.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас спільні, ми маємо коробочку, і туди кладемо усі наші гроші, витрачаємо теж разом,тобто ми разом ходимо на базар,в магазин або в вечері обговоримо майбутню покупку, чи вона нам потрібна...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я зрозуміла. Моя фраза була сприйнята як твердження, що чоловік потрібен лише, щоб заробляти гроші. Я так не вважаю мені від чоловіка потрібно знааачнооо більше. І hannatal мабуть теж, інакше такого не допустила.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та ну, нема чим перейматися) просто в кожного свої погляди на сімю - хтось культивує максимальну незалежність партнерів, а хтось - співпрацю чи залежність напевно золоте правило в тому - щоб обидвом було комфортно.. є ж пари, де чоловік вважає, що він має повністю забезпечити сімю сам, на 120% і така ж жінка, з баченням, що все має йти від чоловіка.. їм можна довго розказувати про фемінізм і самореалізацію, але що як вони щасливі... не заставиш їх бути щасливими, від того що тобі треба))) тому якщо жінці некомфортно від якоїсь поведінки чоловіка, то він вже неправильно себе поводить, незалежно від того, кого з них підтримує соціум...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас із самого початку гроші були спільні: і коли ми обоє працювали, і коли я в декрет пішла. і тепер, коли я знову працюю. В основному витрачаю гроші я - комунальні, продукти, одягнути дитину. Чоловік бере собі гроші за потребою. Був один місяць, коли чоловік (за порадою "доброго колєги")всі гроші тримав на карточці і сам контролював витрати... до наступної зарплати грошей не вистачило... Більше таких експерементів не робить
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А нашо воно вам тоді? Оця ситуація? Що ви хочете собі доказати терплячи таке? ---------- Додано в 14:30 ---------- Попередній допис був написаний в 14:23 ---------- Тут діти ще є. А вони як не крути спільні. Ну хіба що то не його діти. Та навіть при такому розкладі нащо жінці чоловік який ні її ні її дітей не цінить? З появою дітей погляди мають властивість змінюватися))). Перевірено мною 1000%.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тут не все однозначно. Бо скільки сімей- стільки варіантів. основне, щоб це влаштовувало обох у подружжі. Бо чудово бачу варіанти, коли люди і по 20 років живуть на повністю роздільних бюджетах, і коли всі кошти ( і жіночі теж) тримає чоловік і сам контролює витрати ( і купляє) навіть дружині усе вплоть до трусів та засобів гігієни; і де всі кошти у жінки і вона видає чоловіку певну суму "кишенькових"; і де все спільно. Так що кожна сім я- це своя окрема держава . порівну чи по мірі можливості? але повний баланс рідко коли зберігається. І зачасту рано чи пізно один із подружжя починає всиловлювати незадоволення. теж порівну має бути все? От така, наприклад, ситуація: сім я з двома дітьми. До народження дітей бюджет був сумісно-роздільний : тобто обоє добре заробляли і кожен вносив у спільний бюджет однакову суму коштів. Все, що залишалося- то особисті кошти кожного. Далі жінка пішла в декрет. Відповідно, забезпечення лише із боку чоловіка. І тут уже чоловік вирішує, що оскільки він заробляє, то і він визначає розподіл коштів. Бюджет переходить у його руки- він купує продукти, оплачує житло, купує для дитини те, що сам вважає за потрібне, оплачує відпустки і т.п.. Дружина вільними коштами не володіє зовсім. Що їй потрібно ( і чи узагалі потрібно), вплоть до засобів гігієни , визначає і купує теж чоловік. Якщо він вважє, що вона може походити у старих туфлях ще рік- вона так і буде ходити. Дружина займається домашнім господарством і доглядає дітей. Дітки підростають, дружина виходить на роботу. Але після декрету вона заробляє значно менше чоловіка. При цьому- продовжує вести домашнє господарство ( правда, чоловік перебирає на себе купівлю продуктів і оплату житла, все решта- виключно на дружині). Обов язки стосовно дітей: чоловік пропонує ділити порівну, але на практиці виходить так, що з того всього він відвозить чи забирає їх з дитсадка і у вихідні приділяє годинку-дві ( більше- його режим робочого часу не дозволяє). В той же час матеріальні витрати на дітей + харчування сім ї пропонує ділити порівну ( бо діти спільні). Без урахування того, що заробляє набагато більше дружини. Всі витрати, які потребує дружина- вона покриває сама із свого заробітку. І якщо в якийсь момент коштів дружині не вистачає ( не на свої туші-помади, а навіть на половинне утримання спільних дітей)- це її проблеми- чоловік не видасть ні копійки понад свою норму. Що виходить на практиці ( описую цілком реальну ситуацію, яку маю змогу спостерігати): працюють обоє, але заробітки різні. Дружина могла б заробляти більше, але вона обирає робочий графік та роботу з урахуванням того, що є 2 дітей і немає сторонньої допомоги . Утримання дітей- порівну у матеріальному плані. У догляді- більше все-рівно на дружині ( зробити із старшою уроки, приготувати-попрати- погуляти- завести у садок молодшу), бо на чоловіку- забрати чи навпаки відвести ( залежно від робочого графіку)дітей із садка-школи і погуляти у вихідні чи виділити трішки вільного часу у будні для спільних занять. У домашньому господарстві- більше на дружині ( зварити, прибрати. докупити і т.п.), бо чоловік на роботі. Реально чоловік вдома лише зрідка раз у тиждень може посуд помити. Все. Більше домашніх справ він не веде.На чоловіку- комунальні послуги та купівля "стратегічних" продуктів ( решта- на дружині з її особистого заробітку) + відпочинок. До чого веду: от ніби модель "рівноправної" сім ї. Але насправлі так не є. Бо матеріально чоловік забезпечує оплату своїх витрат + комунально-відпочинкових+ половину витрат на дитину. З домашніх справ- мінімум. Дружина- оплачує половину продуктів+ половину витрат на дитину+ своє утримання повністю. Плюс на ній все-рівно левова частка домашніх справ . Бюджети роздільні, заробітки різні. Балансу все-рівно не виходить. І чи можна вважати те, що чоловік дружині пропонує дітей утримувати наполовину ( навіть незважаючи на різні матеріальні можливості) ?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Щось не зрозуміла того знаку питання. Розшифровую: якщо здоровий фізично і спроможний заробити грошей чоловік не хоче матеріально утримувати свою дитину, то він не має елементарної поваги до жінки, з якою ту дитину народив і ніякої відповідальності з його боку чекати не варт.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? [ Як на мене, то це цілком нормальний процес налаштування. Якщо йде в руслі конструктивного діалогу. Чоловік не вміє читати думок, щоб зрозуміти чого саме мені хочеться. Це як? Вимагати від чоловіка, щоб він через день дитину грудьми годував?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ні-ні. Невірно процитувала. Я мала на увазі от описану мною ситуацію і запитання: чи можна вважати чоловіка, який погоджується дітей утримувати лише наполовину ( мотивуючи, що це спільні діти),при власній фінансовій спроможності, байдужим до своєї сім ї? ---------- Додано в 12:56 ---------- Попередній допис був написаний в 12:54 ---------- в тій ситуації діалог іде в одну сторону: як чоловік вирішив - так і буде. Жінка може собі "поговорити", чоловік її вислухає, погодиться, але рішення прийме виключно так, як вважатиме за потрібне сам. ---------- Додано в 12:59 ---------- Попередній допис був написаний в 12:56 ---------- Дітки не постійно ж перебувають на ГВ ( я ситуацію батьків- грудничків зараз навіть не розглядаю, бо це окремий період у житті сім ї). Я маю на увазі: що значить "порівну" в матеріальному плані та в плані домашніх обов язків і обов язків по вихованню дітей у стандартній сім ї, де є двоє дітей, чоловік і жінка працюють обоє. але заробляють по різному, мають різні графіки роботи і т.п?
