Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В неділю стала хресною мамою для маленького В'ячеславчика. Це неймовірна врочистість! Коли перед обрядом мені сказали, що я маю його одягати, в мене руки-ноги затрусились. Я ж в житті таких маленьких діток в руках не тримала! Але похресничок мій молодчинка, він мені допоміг його вдягнути в костюмчик і усьо пройшло файно

(тільки сорочка на мені від того аж мокра була)

. Ну а тепер - проза. З понеділка хворію - кашель і температура. Два дні, як в тумані. Сьогодні вже легше, але дихати далі не маю чим. І нікого дома нема, так самотньо. Коханий зранку йде, ввечері приходить, а я так хочу, щоб він поряд був. Ех, робота-робота... Ну нічо", якось буде

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

одного разу в кімнаті було троє дітей, Домчик, Толік і Вероніка, ми з Оленою чи то чай пили чи просто говорили, шум з кімнати доносився, але після голосного бабах ми пішли глянути що там, а там.... за якихось 15 хв з усіх ящиків, усі конструктори, іграшки-все в кучі і фіналом "верхівкою" був перекинутий ікеївський мольберт з крейдою, з одного боку спокійно в тому порпалась Вероніка з іншого стояв Домінік і пояснював нам, що "ма місця", ну та в досить не малій кімнаті де не має жодних меблів крім іграшок- не має місця щоб бавитись от то була веселуха, я ще такого не бачила, зато побавились в попелюшок

я ще малою казала, що хочу дітей але щоб їм відразу було 3 роки, ну ми вже наближаємось до тієї дати і хоч Домчик справді зараз дуже потішний, ну і взагалі 3 роки то вже человєчіще порівняно гггг але в мене була асоціація, що в 3 роки діти говорять суцільними приколами, а наш малявка ще толком нічого не говорить (
я щось вже і не дуже тієї весни хочу, тиждень як обіцяв бути нудним так і є, навіть гірше, сидимо безвилазно вдома, хіба завтра до лікаря підемо, настрій і той вже впав
П"ю ту "водичку" з крапельної кавоварки, їм тости з яєчним салатом, що чоловік приготував і скучаю "абіжена" бо не поснідав зі мною і взагалі щось я схарена...
аааа поки я то писала прийшов Домчик з журналом "Вінні та його друзі" там є завдання скласти картинку поставити відповідні пазлики на пропущені місця, він давно складає пазли на 48 частинок і більше але вони фізично в ручці і їх можна покрутити, а тут просто на малюнку треба відповідники знайти і він всі 5 з першого разу правильно показав, аааа я знову горда-горда мама таки, коли є дитина протягом дня постійно якась врочистість стається, більше дітей-більше врочистостей?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Десь так ))

Я тільки що згризла кусок печеної холодної куріци, а Маруся переді мною ( жуючою) показувала вправи, "щоб стати тоненькою". Одну навіть дуже класну придумала, з самокатом. Я жувала під рахунок "раз-два, раз-два" і думала, що то дуже добре , мати такого лояльного тренера)).

Тепер істерично думаю як би то врочисто продовжити день, поки він не закінчився. Напевно на вулицю підемо. шукати якісь гуртки ближче додому, практика показує що лінива маман на корню гробить всі починання, коли стикається з відстанню і добиранням.

День почався о шостій, а попередній закінчився в другій, випито дві кави, по швидкості набору букв на клавіатурі відчуваю кофеїн- працює, йдемо вдягатися.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ех, дівчатка, які спогади мені навіяли розповідями про своїх діток!..

Дійсно 2-3 роки - надзичайно цікавий вік.
Я так чекала, коли синочок трошки підросте, стане самостійнішим, зможе вже сам їсти, почне говорити і зуміє вже все сам пояснити, чого хоче, що не подобається, перестане все перекидати, тягнути заборонені речі, коли я спокійно зможу виходити з дому і особливо не переживати за нього, залишаючи з татком.

А то все та-а-ак пролетіло, і ми вже готуємось до школи, і стали такі розумні і всезнаючі.

І тепер все частіше згадую, як же добре нам було в декреті (і чого я рвалась на роботу тоді?). Прекрасні були часи! Напевно вже пора думати про сестричку...

До речі, почула по радіо, що весна має прийти згідно з календарем, що не може не тішити! Але хочу зразу таку класну теплу і цвітучу весну, а не з дощами і болотом.

Треба ще придумати якийсь подарунок чоловікам на роботі до 23 лютого, на роботі сформувалась ініціативна група.
Може, ще і чоловіка заодно привітати з цим святом?..

Загалом день наразі не обіцяє нічого особливо цікавого...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Прокинулась ще о 8.00, поснідали кавою і канапками, муж пішов на роботу, а я в ліжко. Десь в 11 змусила себе таки встати з ліжка, а зараз ніяк не можу заставити себе піти на базар, а то в холодильнику майже пусто. І взагалі мені тепер всі дні якісь однакові. І якоюсь такою ліньтяйкою я зробилась, що то капець. Треба і в хаті поприбирати, і попрати, і їсти зварити, а я нічого не хочу робити. Добре, що хоч чоловік не прийде на обід. І взагалі я затята сова, для мене катастрофа вставати в 8.00, а приходиться((( Може натхнення щось робити прийде хоч після обіду.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Чудово провели вихідні - відсвяткували хрестини племіннички, погостювали в родичів, пограли карти з батьками. Вчора батьки приїхали до нас, сьогодні Тато готуватиме суп, бо сказав що такого супу більше ніхто не зварить І це таки так Керівництва нема, на роботі розслабуха, ніхто нічого не робитьІ настрій якийсь такий очікуючий, чекаю весни

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Проза, проза, проза.... Напав на мене "жосткий" ПМС. Від неділі ходу зла, як пес, скро, мабуть, кусатись почну. В неділю сварилась з мамою, що на мене найшло, сама тепер не знаю. Помирилась, попросила пробаченння.
Сьогодні по телефону вже пожерлась з Рудим. Помирились, попросили пробачення навзаєм.
А ще мені хочеться плакати і накопати когось, в тому числі і себе.
О, а це, напевне, до врочистості: бухгалтер перестала підвивати на роботі. Сидимо в благодатній тишині. А завтра, навпене, збори, то я ся вже відтягну по повній. А там і КД назабаром.
Ги-ги! А ще в мене такий стан, ніби мене пришибло мішком з піском.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Напала на мене жостка ностальгія - сьогодні рівно 5 років пройшло від захисту диплому. Згадала свої студентські роки, які направду були чудовими сповнені безтурботними днями, веселими парами, чудовими людьми і цікавими днями. Тобі здавалося, що життя наповнене тільки позитивом, немає ніяких проблем (навіть сесії весело здавали) і взагалі світ прекрасний. Як ми з одногрупницею і най-найкращою коліжанкою (шкода, що зараз це не так) вічно десь лазили, шукали пригод на 5 точку опори і завжди нам було весело (багато хто думав, що ми злегка обкурені) і цікаво. Ех "где мои 18лет"... А сьогодні проза - вже 3 день складаю форму, і від тих формул і цифр голова квадратна, очі болять, ще й погода не сприяє хорошому настрою, коли вже та весна прийде. Хочу чогось сама не знаю чого.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Сиджу і п"ю каву, і обдумую як то все пакувати - все-все, бо нас чекає переїзд. І так лєнь...
Але якщо чоловік перший залізе в шафи, а особливо зі взуттям - то його інсульт вхопить
Промайнула думка зробити як в американському фільмі розпродаж.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Сиджу читаю прозу і врочистість і до мене доходить, що в моєї дитини ж скоро ДН, а я ще нічого навіть не запланувала, гостей не підготувала
Все, берусь за складання меню і культурної програми(чотири роки, то вже серйозно, одними кульками не відмажешся для малого ) А він ще хотів торта з машинками...

В мене натхнення завжди приходить ввечері, встигаю зробити за годину все, що не змогла встигнути за цілий день:xaxa:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ооо, то я теж завжди так)))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в дім офіцерів не хочете навідатися? Там стільки всього цікавого, є танці, малювання, англійська і навіть театральний гурток.

У мене сьогодні маленька, але врочистість: вперше за довгі-довгі роки побачила у нас в місті снігурів... Втішилась, як дитина!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Проооооооооооооза...
Мартин, який ще до кінця так і не одужав, знову захворів . Вже місяць, як не ходить на заняття, сумує за друзями. Сьогодні, поки чекали на лікаря, щоб зняти мені шви , Мартинко запропонував пограти у гру "друзі" . Кожен, по черзі, повинен назвати свого друга і так по колу. Програв тато, піддався :smile:.
Вчора Мартинко зліпив таку картинку.

Це він з татом і Юстинкою, грають у футбол. Стрункі які Мами там нема , не поїхала раз з ними грати хокей і на маєш...
Чоловік розхвилювався, що усе у чорних кольорах, вже почав ставити "діагнози". Виявилось, що усе набагато простіше, Юстя, добра душа, виділила йому такий пластилін, у "депресивних" кольорах .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в мене в ці дні якісь такі різні відчуття-від піднесення до пригнічення, від щастя до шоку.... А зараз вже все пройшло і напала на мене злість... Бо годували нас в муз.академії всі 5 років тим, що наш диплом суперпупер і важний у всьоооому світі. Тільки не сказали нам про деякі нюанси, котрі я вже тепер сама взнаю. Наприклад те, що до 2006 року між Україною і Польщею була угода якась там про те, щоб визнавати в Польщі наші дипломи. І то треба було лиш поїхати в Варшаву і поставити якусь печатку в міністерстві, безкоштовно. Але тої угоди чомусь не продовжили, нема на то часу нашим можновладцям... І тепер диплом потрібно нострифікувати ( не знаю , чи правильно пишу), а тобто в Варшаві в муз.академії збирається вчена рада, яка протягом 3ох місяців вивчає той диплом, перевіряє всі предмети рахує всіі бали.. І за таке щастя я ( тобто, власник диплому) маю заплатити 4000 злотих... Отак на рівному місці... Провчитися усе на відмінно, старанно аби зараз мені отак доказувати правидність свого диплому. І то не факт, що все згодиться, різно буває, а гроші платяться в будь-якому випадку. І я стала зла, бо нам того ніхто не говорив і взагалі ніхто не дбає про нас взагалі... Політикам в голові лиш своє, які там угоди... Нещодавно до нас підійшов директор адміністративний, розповів , що була в Ольштині якась пані з міської ради Львова (здається та, що по відділу культури) і він їй розповідав про нас, наші імена називав з такою переконаністю , що вона повинна нас знати і щоб на майбутнє може якусь допомогу нам запропонувала, чи з доїздом, чи ще щось. Я розсміялася, чесно... У них тут так є , своїх підтримують, а наша та , що за культуру відповідає мріє про концерт Рамштайну у Львові яка їй культура, а тим паче мистецтво в голові...
Отака у мене проза, те, що сидить в моїй голові. Не все так погано, я щаслива тим що маю рідних людей і я лиш встигла сестрі розповісти про всі ті новини з дипломом , про шок, що такі гроші, як за кілька хвилин вже подзвонив тато (якому я навіть нічого ще не розповіла) і сказав, щоби я робила все, що треба, а з матеріальним він мені допоможе. І мені так стало спокійно, зовсім не від грошей, а від того, що я комусь не байдужа і маю вееелику підтримку.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

о, як я зараз про таке мрію, хоча мабуть теж ще скучатиму за тим.

я кілька днів така ходила, попустило.....
але проза продовжується
Дуже вірю, що

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В мене такий кльовий піднесений настрій, позитивні емоції просто переповнюють мене Були в мене мої коліжаночки. Рідко ми втрьох збираємось, але як зберемся, то не можем нащебетатись-нахіхікатись-наприкалуватись і ледь розходимся! А сьогодні ще коліжаночка прийшла і така знімає пальто і показує кругленького животика Така рада за них! Так тішусь, словами не передати!
Спекли ми разом файнющого яблучного штрудля і наминали його з морозивом і чайочком, щебечачи про все на світі. Побалакали з моїм мужом по скайпу, він всьо поняв і довго нас не затримував. Так вже скучила, капець. Ну нічо, ще пару днів і знову разом!
Домовились з наступною зустріччю не затягувати, поки ще подруга не сильний кругляк. Тішусь, тішусь, тішусь! Люблю їх дуже.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Врочистість - Марку сьогодні місяць, з цієї нагоди випили трохи червоного сухого вина, я спекла сирник "Сльози ангела" (але чи добрий - то пробуватимем вже завтра). Проза - я ніяк з тих простуд не вилізу й меньшенького чимось обкидує й обкидує...Вже не знаю, що я маю їсти .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Вчора, "в кої то вєкі", вирішила лягти раніше спати, а не як завжди - після 12. Мало того, що заснути не змогла, так посеред ночі почало серйозно мене ковбасити - викручувало всі кості, почало морозити, аж зуби цокотіли. Ні спати, ні лежати - все болить і мерзну. І встати не можу - Нікуся не пускає. Промучилась півночі, а під ранок мені вже жарко стало.. Невиспана, голова як баняк, все тіло ниє, ех.. А планувалась на сьогодні здибанка з кумою в Майстерні шоколаду З того горя вже з'їла 2 трубочки з кремом, запила кавою..вродь, трохи полєгчало. Але плани на сьогодні - сидіти дома, сил гуляти точно не маю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Проза - все як завжди зранку підйом, горщик, кухня, прибирання, прогулянка, приготування вечені; врочистість - донечці сьогодні 10,5 місяців

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

хлопці..ех.
мене підняла булочка положивши мені на голову Настіну футболку і лосини з блискітками, зі словами мама дівай, дівай. отак і почався день. треба було то все на неї вдіти, попідкочувати де завелике. а шойно залишила їх удвох бо мала вилазку... приходжу а Настя каже -мам , вона вже разів 20 переоділась, перезулась - і головне туш від неї сховати.. бо ще й очі підведе)
на вулиці сонце вже тиждень, таке яскраве -яскраве.. і морозець такий морозний. а в нас ше виявились не витрачені дні для відпочинку в санаторії то мабуть перебазуємся туди, в глухий ліс до оленів і зубрів хоч на пару днів.
так чекаю посилочку від однієї форумляночки.. а її все нема і нема(