Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

не розумію про що ви пишете.. Ви би мали подякувати, усміхнутися і сісти-з чистою совістю, хай мучаться ті, хто не уступив.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

В мене нещодавно була така ситуація: я підійшла до маршрутки і перед дверима стояла жіночка років 55-60. Біля неї стояв візочок з торбиною. Коли я заходила в маршрутку вона в наглій формі попросила мене допомогти . Я звичайно спробувала підняти той візок (двома руками!), але без результату, дійсно тяжка торбина була. Я вибачилась, і кажу, що, на жаль, вам не допоможу, що зараз будуть заходити ще люди, певно й мужчини будуть, вони обов*язково їй допоможуть (маршутка стояла на кінцевій і чекала поки наповниться).
Після всього, вона почала в спину мені кидати притензії, що вона змогла підняти, а я така сяка, сил немаю.
Коли ж вона вже зайшла в маршутку і вмостилась, почала зиркати на мене такими злісними очиськами, ніби я їй щось таке зробила, за що мене відразу на смертну казнь везти треба. Але цим все не закінчилось... Черех хв 5 їзди вона почала жалітись сусідові, що які зараз дівки пішли, що бабці бідній допомогти не можуть.
Тобто я повинна була при своїх 50 кг,тягнути майже на метр в висоту її важилезну торбу, при тому що я ще не народжувала, і тяжкого в принципі піднімати не можна.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Вчора мала в маршрутці пригоду. Хоча одразу скажу, що взагалі була приємно здивована ставленням у громадському транспорті, бо з того часу як видно животик, мені довелося хіба раз чи два попросити уступити місце (а я зараз така стала, що стояти і мовчати не буду), а загалом зазвичай всі поступалися одразу, і молоді хлопці, і дівчата.
Так ось вчора їхали з гостей і мусили залізати в переповнену маршрутку. Переважно я стараюся чекати більш вільних, але ми дуже довго чекали і замерзли, плюс мені на 38-му тижні довго стояти дуже важко. Залажу я, якось трохи пропихаюся між людей - на перших сидіннях вагітна, жінка з дитинкою малою, мужчина середнього віку, далі старші дідусь з бабусею, років так 65-70. Далі йти не можу, бо багато людей, та ще й чоловіка десь відтіснили від мене далеко. Я хоч і в пуховику, але 9-місячний пузик вже нічим не сховаєш, його видно добре. Розумію, що стояти не зможу, бо і тяжко, і людей багато, і маршрутка вже рушає. Прошу того мужчину (йому на вигляд років 45) дати мені місце - ніякої реакції (потім бачу, що трохи випивший, але не п'яний). І тут підводиться та бабуся і каже "сідайте". Ну мені совість не позволила, кажу "не буду", а вона мене вмовляє. Та нарешті в той час того мужчину піднімає якийсь хлопець і я сідаю. І тут чую від нього (чи то до мене чи то до того хлопця) - "як не соромно мене, стару (!!!) людину, з місця піднімати!" (стару???:khomyak Я аж оніміла, а потім у мене як завжди включився інстинкт самозахисту і я йому кажу "То це ви себе в своєму віці вважаєте старою людиною, а я на 9-му місяці маю в повній маршрутці стояти? Та мені старша жіночка хотіла місце уступити, а ви би хоч совість мали таке казати!". Він мені відгаркнувся щось типу "я би тобі щось сказав, але не буду тебе позорити на всю маршрутку, бо бачу що ти вагітна".:8: Не знаю, що то він мав на увазі, але чоловіки йому швидко рота заткнули (правда він ще поривався з кимось "вийти поговорити"). Блін, мною аж тіпало.:babruysk: Вперше з таким хамством зіткнулася за всю вагітність. А я ще зараз така, що себе образити не дам і помовчати не зможу (не знаю, видно якийсь материнський інстинкт включається чи що, бо знаю, що відповідальна за дитинку).
Зла я така була. Ну ладно випивший, але ж не п'яний був, усвідомлював усе. Як так можна поводитися чоловікові???

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Це не чоловік..

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я тому і не хочу просити,в край стою, знаю, що неправа, але більше нервів збережу.Я вчора теж зайшла в маршрутку, напереді 2 молоді дівчини сидять, стою тільки я одна, встала спереду біля них. Реакції ноль. Жінка років 70 встала,я кажу та не треба, бо мені незручно, а вона сідайте і тоді жінка троха молодша за цю бабцю встала. Я вже присіла. А взагалі зараз троха більше уступають, бо живіт в мене дуже великий, а троха скоріше, то ні.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

А я не можу так, боюся. Ще в більших автобусах як не йшло, можна було б стояти, бо там і вільніше і якось безпечніше. Але в тих жовтих страшнувато. Ну але на щастя просити довелося пару раз всього, все таки у 99% випадках везе і мені одразу поступаються без проблем, за винятком вчорашньої пригоди.
Я взагалі дивуюся, як тобі можуть зараз не уступити місце??? З таким животиком? Ладно ще мені, з вигляду в пуховику можна ще тіки 6-7 місяців дати, але в тебе вже такий внушитєльний він, що хіба повністю сліпий може не помітити.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Сьогодні випадок - заходжу з малим в переповнену маршрутку, молоді хлопці оцінили мене поглядом, потім мою дитину (певно, з думками, чи варто вставати). Вирішили не вставати і демонстративно відвернулись до вікна, я аж оніміла від такої наглості. Навіть говорити нічого не хотілось, як в тій приказці "Не чіпай ... "

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Ну, умудряються, я тому стараюсь ходити пішки і поменьше їздити на маршрутках. Просто вбиває мене коли встають бабульки, а от молодь сидить. Хотя з іншого боку, може людина хвора, теж вагітна, погано почувається і т.д. Тяжко судити. Не пам"ятаю чи я писала, раз я зайшла в маршрутку, ще в пуховичок свій влазила, і жінка піднімає відразу дівчину, уступіть вагітній місце. Дівчинка виявилась сама вагітна, мені було так незручно, ми з нею розговорились і різниця в нас виявилась 2 місяця.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я б теж ходила, тільки з Винник далеко не дійдеш Але в години пік - зась, не їжджу ніде, тільки тоді, коли вже вільніше чи на вихідних.
Я при потребі хлопців молодих прошу, вони принаймні точно не вагітні

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

І я не можу просити

Проте як тиснуть на мене або не можуть з дверей вийти щоб пропустити (а я так не поміщаюсь - мені ширина дверей як раз ), то можу дуууже наполегливо попросити.

Ну когось конкретно, дуже не люблю як на когось одного напосідають, а тій людині може зле чи ще щось, а решті по барабану і совість тоді мовчить. А як загально попросити, то до більшості доходить.

Буває, не помічають... На днях ситуація

(конче тре було мені з центру в КК поїхати - чоловіка привітати... ага)

:
Залітаю в останню хвилину у великий автобус біля оперного, водій мені одразу пропонує стати біля дверей за тим поршнем - типу ніхто тиснути не буде. Думаю: "Чи я зовсім дурна через все місто стоячи їхати?, піду далі там певно більшість молодих - хтось стане". Стала посередині, мене добре видно, молода дівчина вперлась поглядом в мене, хлопчина подивився і відвернувся до вікна... а пузо то прямо перед ними А ще ті сидіння підвищенням йдуть далі і мене добряче видно і вся друга половина автобусу молоддю забита, хоч не одразу та там далі таки помітили.
З того ж дня ситуація: Жінка, років 40 (не більше), встала сама, добровільно, одразу... Але з таким видом: "подавись"... мені аж недобре від того погляду стало

Угумс. Я тоді на всю маршрутку: "Чи ви зовсім здуріли? Ще би старша людина мені місце вступала!"

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

ну не можу я зрозуміти, ЧОМУ вагітна жінка повинна просити вступити її місце, невже всі сидячі такі хворі і немошні що неможуть постояти.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Не в образу вагітним, але я от зовсім не розумію, чому людям так важко просто попросити.
Мова - це ж базовий засіб комунікації між людьми! Телепатією не всі володіють...

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Тому що, на мою думку, не мають просити коли людям видно

(мається на увазі, коли подивляться і відвернуться/проігнорують)

що жінка вагітна, чи людині похилого віку тяжко стояти, чи то мама з немовлям на руках... Це справа етики, виховання і совісті.
Інша справа, коли дійсно не бачать.. Якщо чесно, сама не раз не одразу помічала і було б мені неприємно, якщо б мене примусово підняли... Звісно як тільки помічаю, то ступаю місце і останнім часом намагаюсь хоча б одним оком кинути на те хто заходить в автобус, що б такі випадки менше повторювались.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Можна й не просити. Можна і відмовитися.
А якщо є потреба в сидінні- то треба попросити. І, знову наголошу, що ВАГІТНИМ жінкам ПОТРІБНО сидіти в транспорті. А також дітям і старшим людям. В цілях БЕЗПЕКИ.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

не уявляю тебе такою на форумівці мені здалася такою, що й мухи не образиш

В мене випадок був ще з малим в животику, пропихаюся в забиту маршрутку, заді мене ще запихаються люди, просовуюся до другого чи третього сидіння і впираюся животом в вухо молодій дівчині років 16-18. І мовчу думаю, коли вона помітить що їй у вухо щось давить. Вона настільки не хотіла помічати вагітну, що навіть змирилася з тим що на голову їй щось тисне, то жіночка аж через 2 сидіння встала, бо їй було видніше..

Наразі мені ще місця не вступають. В принципі в основному мені не тяжко їхати, але деколи коли довго походжу і вертаюся з міста то зовсім б не проти присісти, бо вже всі м'язи перенапружені.. Так що доводиться або на кінцевих сідати, або таки зібрати всі сили в кулак. Треба буде або вже вставку до курстки вставляти, щоб помітніше було, або весни дочекатися коли ті зимові пуховики зліхуть..

Інша справа коли з малим, тоді завжди вступають! Ще не було щоб малий стоячи їхав. Може таке везіння на добрих людей маю

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

На днях був випадок. Їхали з коліжанкою на шувар. сіли на кінцевій. десь біля Довженка сідає дядечко середніх років на підпитку. стає прям коло нас і починає "нависати". його бачу краєм ока я, коліжанка, зайнята розмовою, не бачить. тут, зрозумівши що нависання ніц не дасть(доречі він сам один стояв в салоні, більше стоячих не було), дядечко видає: а якби я був вашим дідусем(хоча по віку десь мій тато, але то не важливо), ви б мені вступили місце? подруга починає підхоплюватися з місця, а дядечко спонтом "та вже не треба, я постою"... мене як не пробило. кажу, прошу пана, от якраз перед нами скраю сидить молодий хлопець років 17, чого ви не стоїте біля нього, а піднімаєте нас? (хлопець моментально підхоплюється), де повага до жінки???? "та я нічого, я вас не піднімаю...." і на тому розмова закінчилася.
тут без коментарів....
І щодо

(чую зараз полетять в мене тапки) останнім часом почала звертати увагу. в маршрутці пустий салон, або як мінімум вільно. мама, або, ще краще, бабуся стоїть обвішана торбами і кульками біля 10-12 річного чада, яке сидить розвалившись в кріслі і в кращому випадку тримає свій портфель. нє, я все розумію, мамські почуття(сама мама, хоча які будуть почуття коли моєму буде 10 ще невідомо ) і т.д. але ж таке дитя могло б і постояти, вступити місце втомленій мамі/бабусі. наголошу, інша справа, коли салон забитий... і то....

Тут завжди згадується десь прочитана історія(не знаю чи правдива чи видумана): Заходить в маршрутку молода мама з 5-річним хлопчиком. Хлопчик такий маленький мужчинка в сорочці, брючках і краваточці. відразу встає мужчина і вступає хлопчику місце. Хлопчик садить туди маму і стає поруч. Мужчина: чого ж ти маму посадив, я ж тобі місце вступив. Хлопчик: тато каже що ми з ним мужчини, а мама в нас одна. От хочу щоб мій син таким галантним ріс Сподіваюся татко його тому навчить

А потім ті ж бабульки, коли їдуть без внуків і їм не вступають місце, починають нарікати яка то молодь тепер погана.... Самі ж вчать!!!!

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Дівчата, як я вам співчуваю. Чи то я везуча, чи то в Луцьку люди такі, але були випадки, коли мені й двоє підривались місце вступити, то я й віджартовувалась, що і на одне ще влажу. Але, увага приємна...
Хоча, в більшості встають жіночки дітородного віку (20-40), або одружені чоловіки (25-35), підлітки - сплять...