Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

ех гарно вчора було, сніг валить,все таке біленьке, випало 20см за день!
я щоб доїхати додому (а це 15км) просиділа в машині більше 3х годин! ляпота, ніхто нікуди не рухався, лише трактори, які проїжджали, розчищаючи трохи дорогу! машини які просто валялись в ровах в снігу, дерева, які під вагою снігу впали і позагороджували проїзди!
я вся така красіва, вигулювала нарешті свої нові Emu , в екстримальних умовах!
то з машини виходила, бо машину так заліплювало снігом, що мої двірники просто зупинялись, і нічого більше не чистили! вся мокра, в замшевих рукавицях (це єдині які я ще не загубила) гарно просувала руку у вікно, щоб трохи розчистити скло! кількість снігу,яка залетіла всередину, і опинилась в мене під пуховиком, просто незліченна! вже не згадуючи, про те що я загубилась трохи, навігатори не працювали, виїхала випадково з цього всього!
приїхала додому зла, змучена, і голодна! чоловік ж був дуже радий, бо він побавився в сніжки зі співробітниками, доїхав без проблем додому, навіть приготував вечерю і чекав лише мене!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Були сьогодні вдома, вимучила дитину сидінням в хаті. Зранку все якось пішло не туди і не так.
Зате під час обіднього сну малявки ( малий прийшов і розбудив мене ) натрапила на один МК, де показували мочалку з мішковини. А у мене якраз один квадратний метер мішковини завалявся.
ВВечері дістали машинку, і стали шити. гарно поприкрашали, Мала навіть сама! пристрочила червону стрічку до петельки, на якій буде висіти мочалочка. Звичайно під керівництвом мами і тата, наш тато теж приймав участь.
Тепер мочалочка сохне, вже була використана, у мами і тата трохи мозок відпочив ( найкращий відпочинок- то переміна заняття. А ще ,кажуть , добре щодня робити щось таке, що ти ніколи не робив), дитина отримала купу вражень, вечір минув, всі ( крім мами) лягають спати, але і мама надовго не затримається.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

І мене та вірусятина підкосила, зовсім не поцікавившись чи притлумлено-грипозний стан цього тижня входить у мої плани . Нині "тішилася" нашою поліклінікою - це взагалі ноу коментс. Береш лікарняний, аби спеціально перебути хворобу дома, а тебе хочуть одразу прогнати по усіх можливих дохторах . Ніц в них зі мною, правда, не вийшло. Відсиджуюся вдома і п'ю літрами чай, а так хочеться врочистості...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Чом ти не прийшов? (с)
В мене всі дні однакові і я боюсь, що мене за зиму так та рутина затягне, що я і літа не зауважу. Весни я ще не хочу, бо маю вагон зайвого баласту і все ніяк з ним не почну розставатись, а зима вже набридла ніби, але сьогодні пішли з Марком гуляти, я в новому пуховику (єссєсьна!) і зима перестала бути нудною.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Врочистість...
Зранку мала гарні посиденьки з посиденьками В обід трохи погуляли. Ну і нарешті я виспалась, вклала всіх дітей спати і сама півтори години поспала Тепер не знаю коли вони наніч заснуть, але то таке. А зараз в планах спекти кокосове і вівсяне печиво і так хочеться подивитись щось файне

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В мене така проза останній тиждень.А сьогодня як не проза то нп то напевно в жилєтку з таким ходять
Зі святкувань валентинових хіба щось смачненьке встигну приготовити. В мене через ті танці-школи-садочки-роботи-збирання чумадана-прибирання-бавлення малого пішла спати система -60, але кілограмчики втікли. приємно звичайно, але якось би спокійного режиму. Сьогодня старший дав молодшому прискорення (бавились діти коло мами) а той запоров носом і губами в підлогу... Крику, крові, крику старшого з ще більшого переляку

бо він не хотів Дмитрика вбивати (звідки в дитини такі мислі ппц просто)я верещу що не вбив а тільки поранив

Короче губа розпухла так, що їсти не міг, голодний плакав, мусила зробити картопляне пюре з ложки погодувати і потім зцідити молочко і так само з ложки подавала. Вже після танців назарових нормально поїв і відрубонився.
Чоловіка вдома майже не бачу і ніхто мені чай-каву не зробить. еххх. Врочисто тішу тим , що скоро поїду до батьків і відчую там себе маленькою дівчинкою.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Минулого тижня дивились разом з чоловіком передачу "Хата на тата" насміялись до сліз. А цього тижня щось мене шарпнуло знову дивитись ту програму. Ліпше б я не дивилась, бо то ще не скінчилось, а я вже вся киплю, в мене був такий шквал емоцій, що СТБ аж відключилось на кілька хвилин. А чоловік у відрядженні - навіть немає з ким обговорити побачене. Мене аж калатає.
П.С. мене той хлоп так злостить, що я б йому ніс зламала, якби він в моїй присутності так до дитини ставився.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Проза - "здрастуй свято". Сьогодня зранку по дорозі в садочок зловили цвяха машиною. Добре що чоловік був зі мною. Скоренько підкачав щоб доїхати до шиномонтажу

хто б оце за мене ще їсти зготовив...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Врочистісь!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Моїй Софійці , найдорожчому Божому даруночку, сьогодні 2 рочки!!! Ще зі вчора настрій піднесений і святковий, в думках спогади про переддень і миті народження доні, а ще постійне бажання її цьомкати і обіймати!!! Вчора спекла тортик, муж закалапуцькав крем, щойно перемастили шоколадною помадкою, намалювали зайчика (улюблений доні персонаж) , тепер на черзі закуски і гаряче, але так на швидку руку, бо основне святкування буде в неділю!!!:radist:
Хоча з народженням доні на День Валентина, для мене це "свято" перестало існувати, але під гарний настрій приготувала мужу тематичний "рамантічний сніданок в постєль":kiss3: , а муж потішив мене новиною, що буду вже сьогодні власницею новенької пральної машинки, а завтра нарешті привезуть нам ДВЕРІ!!! :khomyak:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Останні дні в мене дуже плаксивий настрій. Чоловік не радує. Старший синулік з істериками рветься до бабусі - довелося мамі знову його до себе забрати, захворівшого і сопливого. ДІмон теж весь в соплях, спав погано, цілий день в поганому настрої. За той час поки я на дп, він вже відірвав кусок обоїв зі стіни (думаю, з ремонтон точно не варто спішити), розмазав мандаринку по всій підлозі і тумбочці і коридор завалений речами з вішака. А ще наша пральна машинка здохла. Ми все відкладали покупку нової але тепер точно немає куди тягнути. А фінанси співають романси. А ще брат мій любий всю зиму "ремонтує" мою машину, користуючись тим, що я не сяду за руль в зимову пору. Ну де вже то тепло і сонечко?
Але ще є у мене і врочистість. Отримала сьогодні на пошті подаруночок валентинковий. Настрій вже набагато кращий. Зараз чуток приберу розгром і буду поїдати цукорки. Люблю ходити на пошту. Там подарунки дають.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в нас сьогодні шухєр. Сидимо в хаті тихенько, як мишки. Розказую чому. Маємо в хаті два незареєстрованих конвектора і газову колонку. Щоб офіційно то все оформити, треба щоб свекруха приїхала з Італії, місяці два походила по всіх інстанціях, щоб переоформити нашу хатку на себе (бо оформлена вона на покійну чоловікову бабу), а тоді вже можна і газові справи вирішувати, якщо звичайно гроші залишаться, ггг. А сьогодні вирішили зробити рейд по селу газовщики. Ууууу, що то було, важко описати словами. Добре, що нас попередили про приїзд "незваних гостей", то ми зробили вигляд, що нас немає дома. Але ж ті газовщики стукали, в вікна, в двері, капець, то можна було :cesored: зі страху.
Щойно напекла вафель, запарила чайку, чекаю поки малюки позасинають і теж піду спатки, і ну їх всіх в баню!
Corena, дякую що нагадали ) Всіх вітаю зі святом!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

вчора так сі стало, що ніяк не могла зарядити свій ноутбук, бо доця доклалась до того, що зарядне поламалось. то була для мене ціла біда, почувала себе глухою, німою і без рук . дійшло навіть до того, що я в обід спала разом з дитиною, а таке останній раз було ніколи .
сьогодні я вже почуваю себе людиною .
довго думала, якою має бути сьогоднішня святкова вечеря, не хотілось нічого екзотичного. тому надумала насмажити гору млинців, і де-кілька видів начинок солодких і солоних. половину гори я вже насмажила, аж тут хтось як задрелить знизу, що аж підлога затряслась! дитина уві сні перелякалась, розплакалась, спатки хоче, але шум реально не дає. от так і тримаю вже півтори години дрімаючу дитину на руках, кухня відпочиває, зате я перечитаю всі ДПшні теми, які вчора пропустила .

і ще, в мене крик душі - зніміть з тої посиденьки вже шубу!! то нічого, що на дворі нині зюзьман, краще одягніть на неї віночок весняних квітів і ми будемо на нього медитувати . може допоможе хоч якось наблизити весну-сонечко?

всіх з днем Валіка :kiss3:!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Усіх з днем закоханих кохані посиденьки.
Першим сьогодні мене вітав звичайно Ромчик. Він тепер прокидається раніше за всіх і з нетерпінням чекає поки хтось проупить очі. І от лише я відкрила очі, як він налетів на мене з обіймами і з словами "Я тебе люблю шалено-шалено". Що може бути приємніше, правда? І головне він це робить, не тому що треба, чи тому що сьогодні якесь свято, а просто так. Тому прокинулась я однозначно з посмішкою).
Потім ми з Ромчиком вітали нашого тата. Подарували йому торт та вітаміни, а тато в свою чергу подарував трошки весни - букет тюльпанів. Одним словом свято вдалось.
Правда голова забита проблемами, що навалились. Якось би хотілось розслабитись. Казав чоловік, що щось придумає на вечір,то віддаю ініціативу в його руки .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

а наш Ромчик-Домчик нам не стандартний "подарунок" приготував, цілу ніч крутився і копав мене, а на ранок прокинувся з температурою але ми цілий день валяємось в ліжку і температури більше не було, глюк якийсь
ввечері маємо романтичні плани поза домом тому сподіваюсь, що стан малявки не погіршиться
ага, були в мене вчора іменини і чоловік зробив бажаний подарунок але йому не так запакували тому я отримала "валетинський" варіант вчора, а "іменинний" сьогодні, але то суті того що я хеппі-хеппі не міняє
всіх з святом не залежно визнаєте ви його чи ні, кохання і радості!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А що так буває, та? я все думала, що то така казка гарна
Бо в нас, якби раптом так сталося, що дитя вже не спить, а ми ще, і не хочемо добровільно в той же момент розплющити очі, процедура проробляється в ручному режимі і в нас не залишається вибору.
І взагалі, остінній тиждень можна коротко відобразити таким відео:
http://www.youtube.com/watch?v=cNkp4QF3we8
Я, звичайно, дуже рада, що мама в житті нашої дитини посідає таке значне місце, але, як би то сказати делікатніше, трохи іноді хочеться тиші... Але від "мам! мам! мам! маам! маам!" нема порятунку ніде причому це не такий собі фоновий звук, а від мене вимагається максимальна увага і зосередженняяке, буває, досягається знову ж "ручним" повертанням маминої голови в потрібному напрямку. іноді це нервує, іноді стає смішно, і
І це він ще не розмовляє!
А так загалом день як день, ноді смішно аж до істерики
сьогодні швидше проза, чоловік прийде аж завтра. Врочистість була вчора, коли він потішив мене небанальним (як для нього), непрактичним, як зазвичай, і такииим солодким подарунком!!!
А мій подаруночок навіть не знаю, коли буде, бо, оскільки готувався підпільно, не встигла приготувати вчасно. Нічо, сподіваюся, він вартуватиме того чекання.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В мене чудовий спокійний день. Взяла на роботі вихідний, тому що зранку у Сашуні був виступ у садочку до Дня закоханих (а ви собі думали!).

Але то файні малі! Таке класне свято зробили, з майже дорослими постановками танців під англомовні лав-хіти - старша група, як не як.

Зараз готується вечеря, а у холодильнику вже готовий десерт - тірамісу, зроблений вперше. Ну, але те все мені не світить, бо хочу трошки схуднути, тому...тільки салат. І напевно від того настрій капельку сумний.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

прочитала зранку кльовий статус. шось типу "половина дівчат сьогодні буде плакати і напиватись в адіночьку, тоді як друга виставлятиме свої букети в контакті"
довго думала, до якої відношусь я :xaxa:, оскільки муж мій приїдуть аж в суботу. ну але так і бить злитись не буду, бо наговорив мені купу всяких приємностей по телефону і подарунок до мене вже їде..
так шо вирішила я релакснути добряче в останні самотні дні- повалялась в ванні з винцем, зробила зелений манікюро-педикюр, об'їлась морозивом під улюблений серіал і таки мій празнік удалса
поміж тим відправила штук 20 резюме, сподіваюсь хоч звідкись передзвонять :xaxa:

п.с. сусідка видно з першого типу дівчат, бо вже півгодини слухає скайфол і намагається переспівати адель :ninja:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Голова тріщить просто шаленно. Хоча поскільки я людина терпима, то нині розгулюю по Львову. Гостювала спочатку в Марти Музик. Чай, цукерки, виноград і смачнющий сир якийсь імпортовий підняли настрій до хмаринок, плюс приємна компанія, тепле спілкування- і я вийшла від неї довольна як слонь.) Ще мала нагоду краєм ока побачити Іноморату, яка приносила валентинчика типу з тої гри з ДП, в якій я не надто шарю... Потім були корки, коли поверталась- заблукала і замість зупинки зашла на будову, з якої мене злі хлопці вигнали, мовляв "ви хочете шоб вам шось на голову впало..."))), потім знову обійшла той будинок і впинилася в лісі. йой, прогулялася лісом, побачила сихівську церкву, чітко тримаючи на ню орієнтир почала прямувати до неї, ага-ага і тут мене зустрів не прохідний паркан. Ну, шо за... хоч бери в те болото сідай і плач. Нарешті підловила якогось парубка з квітами, і він вивів мене аж чуть не до Санти Барбари. Мдямс, тепер прокручую собі то все в голові і ніяк не зрозумію як то я аж там впинилась)))
Потім ще їздила в центр, коли поверталася поломався трамвай, і короче всьо на купу...
Зато я нарешті дома, вдула горня чаю, але голова ні бум-бум, ніц не попускає. Ще планую робити піцу і як то модньо сі називає, романтичний вечір влаштувати. Хоча скоріш то тільки назва "романтичний", то буде просто сімейний вечір. Та й малий бачу набирає обертів ще тих, що секунди щось падає, трощиться, лупиться і це все супруводжується диким писком... Хлопець в ударі.
Всіх з днем Валентина.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Я не буду виставляти, але ся похвалю, що муж притяг білу трояндочку мені і два букетики підсніжничків мені і Яні - квіточки хвоєю "обгорнуті", і хвоя таааааааааааак паааааахне...) І ще коробочка цукерок "Молочний трюфель"... була... вже нема... зтріскали...(
мало... хочу ще... плак-плак...(

Ми теж маємо незареєстрований конвектор... Ніяк не можу вибратися з тими документами - то часу нема, то нема часу... вічно щось заважає.
Стільки всього навалилося - малій пластинки на зуби ставити треба і запломбувати пару зубів, мені "верхню усмішку" зробити, бо ту, що є, ну не можу носити і все. Пральну машинку треба нарешті. Зі своїм остеохондрозом піти до лікаря людського. І кредит оплатити. І то все треба вже-вже-вже... Де на то все стільки money-money набрати... Голова "заквадрачується".

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

І я таке зробила. Буде десерт!
Але крім того всеж допікається картопелька в духовочці з рибиною і чекає вже відкоркована пляшечка винця. Буде трошки раманціки.
Зранку чоловік розбудив привітанням і словами: "Сніданок на столі, канапки Ромчику на науку в рюкзаку, чай в термосі))))", чмокнув і побіг на роботу...
В нас крім загально святкуючого Дня Закоханих ще й річниця сьогодні, як ми обручками обмінялись)))...Ось так от!
А завтра... На завтра маєм плани. Будильник вже наставлений на шосту ранку! Аж не віриться: їдем обкатувати мій Валентинсько-річничний подарунок в гори:dance: Чотири роки перерви... Мамма дАрагая, ото старенькі засіли! А таки баюсь, аднака:ninja:, а якщо ножки вже не слухатимуться? а якщо вже забули то нехитре діло?