Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у вас ще доня маленька і я так розумію усвідомлено бачить сніг вперше в житті. Сашкові коли було приблизно стільки ж рочків, то він теж боявся снігу. Була ціла епопея з прогулянками. гулил тільки в візку або на санках, ногами вставати він не хотів. Чоловік ставив його на сніг і підтримував попід ручки, а малий хитрун піднімав ноги і так висів на руках))) а з часом ми йому показали що в снігу можна катулятись, кидатись сніжками і робити метеликів і він дуже тішився на кожній прогулянці.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Привіт Ще трохи і їхні інтереси поступово розділяться, вони ще маленькі. Хоча може двом буде цікаво машинками ганяти, таке теж буває. В нас найчастіше, коли іграшка (предмет суперечки) забирається, то ридають обидва, хоча менший звичайно бльше істерить. Просто я читала статті про дитячі суперечки і в низці із них обстоювалася думка, що не потрібно втручатися у дитячі конфлікти з кількох причин: 1. не завжди встежиш хто винуватий, а за несправедливе зауваження дитині дуже образливо і вона може озлюблюватися 2. часто діти вже за пару хвилин після бійки починають гарно бавитися, а коли втручаєшся, то настрій в обох пропадає. 3. дітям треба навчитися оминати конфлікти або вирішувати їх. Але я собі так думаю, що ті поради файні, коли нема травматизму, а як мої хлопці чубляться так, що один губу має надкушену, а другий ґулю на лобі, то як мені не втручатися? Втручаюся, а потім переживаю, чи гірше не роблю.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в мене буває так, що Мій Миколай ображається іде в свою кімнату і сам закриває двері. сидить там десь десять хвилин. я не звертаю увагу, тоді він виходить і каже Я більше так не буду,я Буду чемний. Правда я таке практикую коли він справді не правий, коли не хоче збирати свої іграшки, чи вимагає шоколаду і не розуміє коли пояснюю.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? що реально можна 2 години слухати як дитина плаче? Щось я не вірю..... моя психіка 2-х хвилинного б невитримала. В нас зараз також трохи тих випробовувань кордонів побільшало і почастішало, але якось вдається врегулювати миренням і обніманням, а вже як заспокоїться то питаю в нього чому він то робив і то і чому мама/тато так реагували. Чому його насварили, чи недали чогось, тоді він сам відповідає або каже, що не знає і вже я йому пояснюю все по порядку, що і чого відбувалось. Період нечемнущості то ще те випробовування. Як бачить що неправий то каже мені що любить мене )))) деже- дуже любить )))) знає малявка, як мамине серце розтопити ))))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Такий довгий плач у дітей справді є рідкістю, переважно все влягається за 5-20 хв., у нас принаймні. Я теж багато пояснюю малому, але коли він починає істерити, то жодні пояснення вже не діють. Він лише розпалюється і якщо в такий момент я почну його обнімати, то він сприймає це, що домігся бажаного і вже за кілька хвилин починається новий протест і вимога. Коли починається плач я прошу його заспокоїтися, підходжу до нього і намагаюся пояснити, але коли не помагає, мовчки іду з кімнати і кажу, що коли закінчить мама повернеться. Така поведінка у нас буває періодами - тиждень істерить, потім пару тижнів спокій, нормальна лагідна дитина, а тоді знов. В нас зараз період "все сам" і він намагається показати, що тато і мама йому не вказівка. Я намагаюся в час істерики не виконувати його прохання, а коли він заспокоюється, то за якийсь час сама пропоную це зробити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А у нас обніманя це як капітуляція двох сторін. Малий може сильно капризувати, я злитись і щось йому пояснювати, а потім кажу ну досить нам сварок ходи обнімимось. І він приходить обніматись, трохи ще злиться, але потім все переходить.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? 100%, як починає то все гаплик, ні прохання, ні крик, ні по попі, недає жодного результату, хоче і все. Але бентежить інше, коли ми з ним двоє дитина як дитина, починає вимагати чого небуть, я сторого пояснюю чому так не буде, як тільки появляються в домі або бабця або тато, або гості- все дитина невміняєма, на мене не реагує коло тих же бабці і тата істарить чого небуть, постійно верещить таке враження що сам незнає чого хоче, разом кудить піти нам втрьох з області фантастики як з тим боротися і гадки немаю.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? О! В нас так само )))) ми можемо цілий день спокійно бавитись, гуляти, готувати їсти, прибирати і дитина спокійна і слухняна, але як хтось ввечері появляється на горизонті, то починаються всякі вибрики. Спочатку дикі воплі щасття, а потім вже плачі.... я думаю, що малий просто хоче ще чієїсь уваги, але такої щоб тільки йому приділяли і більше нічого не робили. А всі приходять з роботи втомлені, голодні, хочуть елементарно руки помити і переодягтись, поїсти, а тоді вже бавитись. А дитина чекала і хоче уваги і забав одразу, тому і починає вередувати і привертати увагу.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не розумію, що відбувається з нашою дитиною. Ми зараз хворіємо, Ярик вже майже тиждень, останні 3 дні особливо важко переносить. І от тих три дні у нього істерика, переважно перед сном, як денним, так і нічним, але буває і після сну, і навіть під час. То виглядає дуже страшно: починається без ніяких сталих передвісників, і він навіть не те що плаче, а просто ричить, ридає несамовито, кидається, розкидує все, б'є руками, ногами по ліжку, на руки - ні, груди - мови нема, виганяє мене з кімнати... Таке враження, що він просто втрачає над собою контроль, не може зупинитися, навіть коли захоче. Перебираю в думці, з чим це може бути пов'язано, і не знаходжу ніякого чіткого фактора... Ніяких уколів чи бридких ліків не даю. Є трохи насильства у вигляді заливання сиропом-чаєм-молоком, закапування носа, але не в такій мірі, щоб аж так впливати. Ще збився сон. Графіка як такого в нас і не було ніколи , але так +- годину-півтори лягали в певний час. Зараз вночі може не спати 2-3 години, бо мучить його кашель, відповідно потім спить до півдня, вдень лягаємо коли вже сутеніє, ну і на ніч близько 12. Може це бути причиною? Більше нічого на думку не спадає... Підкажіть - розрадьте, бо серце крається, а як допомогти - не знаю. Є ще один варіант причини такої поведінки : "Бо ви йому все дозволяєте, а коли щось таки не можна, то він так добивається!"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ви найкраще знаєте , що там у вас відбувається. Подумайте, може щось болить? Емоції за день виходять? Мультики? Які ліки? Нервове напруження?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? так як це почалося під час хвороби, то скоріше за все причина в ній. У нас, коли температура - грається весь день нормально, а як захоче спати - починаються капризи, видно, що його щось мучить. Свічка Ефералгану - і засинає, і спить спокійно. А коли солі перший день починаються, то цілу ніч щогодини-щопівгодини прокидається і плаче, бо хоче спати, а немає чим дихати. Діии не вміють хворіти, не розуміють, чому не можуть займатися звичними справами - ось і причина вередування
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Та болить, бо хворий - кашель, горло, соплі... Але то не просто вередування, то якісь такі напівсвідомі (так мені виглядає) істерики... Він, на жаль, не вперше хворіє, але ТАКОГО не було. Думаю, перебираю все, не бачу нічого такого в оточенні , чого не було раніше. Власне, й написала, щоб, може, хтось, поділившись припущеннями чи своїм досвідом, звернув мою увагу на те, чого я не бачу. Емоцій особливих нема, сидимо в хаті, нових людей нема. З мультиків один не анімований, а такий ніби реально знятий, "документальний" про тварин на фермі, абсолютно спокійний і сто раз вже передивлений (тільки його маю на телефоні). З ліків - Синупрет і народна медицина.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені, часом, як ніс не дихаєі температура висока , хочеться плакати віж жалю до себе і неможливості змінити це одразу. Можливо в нього втома + неприємності відхвороби таке дають. Спробуйте передбачити і пом*якшити ситуацію.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Читаю вас і впізнаю свого меншого. Ви поки не спішіть переживати, бо хвороба може тут бути головним чинником, адже дитинка ще не може пояснити, що її турбує. Ще я по своєму знаю, що коли в діток соплі, то їх дуже дратує сон, бо в горизонтальному положенні затікає по задній стінці і тоді і кашель провокується, а ще дихати важко. ТОму і сон такий неспокійний і нетривалий. У нас так часто буває. От коли виздоровіє, тоді подивитеся. А ще може починатися т. зв криза дворічок, коли дітки починають усвідомлювати своє я і намагаються вимагати, але не зовсім ще розуміють, чого самі хочуть. А ще третій варіант - десь він таке підгледів - на прогулянці, в поліклініці...? І то не обов'язково тепер, а міг і місяць тому, а видає тільки зараз... Такі мої припущення... ---------- Додано в 23:32 ---------- Попередній допис був написаний в 23:24 ---------- І в нас подібна реакція на бабцю, на тата правда ні, навпаки тата слухають більше. А от коли бабця посидить два-три дні із ним, коли я старшим більше займаюся, то тоді мама взагалі не авторитет - "люблю бабусю" Я тут згідна із висловленою вище думкою, що діти просто так привертають увагу, хоча знаю по собі, як це дратує... А от з бабцею у нас ще одна проблема - різні погляди на виховання, у мене більш строгий, в мами дуже лагідно-заспокійливий. Через це виникають непорозуміння і часом сварки? У когось ще так є? А на фоні цього і діти починають істерити, бо не розуміють, хто головний - мама чи бабуся?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я стараюсь всі претензії бабулям висловлювати в спокійому тоні і бажано не при дітях. Хоча Гриць і так все січе, але принаймі бачить, що непорозуміння можна вирішувати спокійно. Бо коли одного разу мені хватило надовго... І ж не поясниш потім що кричати не можна, якщо і мама кричить і свариться...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Бабця вона на те і бабця, а не мама. Бабці мають балувати І дитина прекрасно розуміє, що з різними людьми поведінка буває різна. Спробуйте домовитись в принципових питаннях, а в менш важливих не зациклюватись.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? маю питання стосовно бабці. В нас свого часу бабуся дозволяла дитині все, в тому числі бити себе (і донедавна не робила дитині зауваження, а сміялась, коли внук її бив - бо не боляче). Дитина почала сприймати це як належне і дозволяє собі бити бабусю (вона ж сміється!). Правда, тепер, коли ці випадки почастішали і дитина має більше сил, бабусю це не тішить і вона скоса поглядає на мене - мовляв, дитину не виховую. Так от в мене яке питання виникає: хто повинен в першу чергу робити зауваження дитині в цій ситуації - мама чи бабуся? Мама, яка просто поруч чи бабуся, яка є безпосереднім учасником? (не знайшла більш відповідної теми для запитання...)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Бабця доросла в стосунках "Бабця-онук" і відповідальність за те, якими будуть ці стосунки - на ній.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? інтуїтивно теж так відчувала, хотілося почути незалежну думку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас зі свекрухою теж різні погляди на виховання дітей, але в моїй ситуації я більш м"яка, а вона навпаки строга і аж занадто все забороняє. Чесно я не витримала один раз і сказала що я буду виховувати так як вважаю за потрібне, бо є справді принципові речі, які не можна робити, а є такі які пройдуть з часом коли дитина подорослішає. А зараз залякувати і кричати на дитину, то якийсь терор уже. Я знаю що дитину треба виховувати і вчити, багато розказувати і старатися обходити гострі кути. Коли діти вимагають щось, то я можу з чимось погодитися, з чимось ні і не хочу просто казати не можна, бо я так захотіла тому що я мама. Тяжке питання ті вимагання дитячі
