Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ні, не про Львів. мова йшла про Одеську обл.
Сподіваюся, що у Львові до такого не дійде.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Веселий сьогодні був день. Пішла заводити машину і секунд 30 просто дивилась на неї - шар льоду 1 см по всій поверхні. На диво, двері відкрились і наступих пів год я її чистила. Шматок за шматком. І весь час з трохи прифігівшим виразом обличчя Опустила вікно, а "скло" з льоду лишилось. Поки я машину відчистила повністю, бажання їхати кудись відпало. Але варіантів не було. Зате вирішила сьогодні багато питань з банком. Зараз попосиденькаю, вип’ю Несквік з гарячим молоком і далі за роботу. А завтра в мене дуже відповідальний день - йду фоткатись на паспорт. Наперед налаштована на декілька дублів. Хочу вже наробити фотки на всі документи. Так що мушу бути гарна

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

тиждень почався занадто активно і не надто приємно(
прийшла з роботи, поприбирала (бо після вихідних, як після урагану). а недавно прийшли до нас колядувати на церкву. була приємно вражена, бо основними колядниками виявились молоді дівчата і жінки не пенсійного віку. а раніше завжди бабульки приходили( так якось тепліше на душі стало

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Історія про мандри домогосподині , півтора року "відсидівшої" вдома.

Поїхала я, дівчата, в далекі світи, аж у Чернівці.
Почалася історія поїздки з приготування моєї галави в салоні краси. Все як минулого разу, волосся- затемне, брови зачорні. Ну нічо, то діло миється. Добралася я до вокзалу, зайшла на перон ( з коліжанкою) і тут вона згадує, що її тф нема. Пробіглися до авта ( до привокзальної), де мав бути телефон, він був, але біля авта, а не в ньому. Лежавв на сніжку, грівся.
Захекані заперлися у вагон. Плацкарт. Подивилися на худенького і маленького хлопчика, який сидів у нашому відсіку, з полегшенням зітхнули. Нє тут та била! На протязі 15-20 хв до того милого хлопаки посповзалися хлопці з сусідніх вагонів, у них видать сходка була намічена саме під нашими верхніми полками. Я, наївна, перше думала, що вони свої каклєти і відбивні з пакета запивають водою, чистою, та де. То була шо нена є "свята" вода. Вобшем спали ми від сили дві години, жара 27 грдс. ППРовідник нас мило заспокоїв " Хлопчі підобідають, і вшьо!" То нічо що ми сіли в поїзд о 01. 14 ?
І ще, я ніколи незабуду руку з чорними пазурями, яка знизу мені тицяла шмат відбивної , зі словами " дівчєта, може будете?, такі файні відбивні!".

Приїхали на місце, відбули семінар, все гарно. Ще б я трохи завчасно чоботи відремонтувала, бо майстер їх так залатав, що всередині мене щось дико тисло. Стала я кульгати. Блідість від недоспаної ночі, червоні очі, кульгавість, приплюснуте волосся і запах котлетно-перегарний, все в ансамблі справляло надзвичайне враження. Як не на інших, то на мене саму -точно.

Ввечері відвезли нас на відпочинок. відпочила. ВИМИЛАСЯ!!!Виспалася, побродила по чудовій місцині, до ре, дуже рекомендую як заклад де можна відпочити з дітьми "Сонячна долина", дуже багато всього для діток, номери прекрасні, вид з вікна мене просто зачарував, озеро, величезна територія, багато лижних трас, в тому числі.

Назад їхали - забула тф я. В результаті були гонки на таксі, до поїзду не встигла на 3 хв. Подружка- молодець, за 5 хв зорієнтувалася, що я не встигаю, обміняла по шухєру білет, залишила в касі новий на слідуючий поїзд.
Прогулялася по Чернівцям, побачила ялиночку на головній площі, на тролейбусі катнулася одну зупинку. Кульгаючи і згадуючи майстра- чоботаря, хай йому добре ведеться.
Все, потім вдома відсипалася добу...

Сьогодні з песиком вийшла гуляти, пішли в парк. На мене мала гримнутися досить груба гілка, якби пес не шарпнув в іншу сторону. пів метра не вистачило. Льоду на деревах- страшне, будьте обережні.

І це тільки частина пригод.
А саме основне, що я попри оце все ( якраз коли відсипалася)забула привітати з днем народження тата. Тупо забула. Ех.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ей, ви там, на верху, включіть хтось сонце і розтопіть лід, а то я за себе не ручаюся.
Мене оті пасмурно-чорні дні вже просто добивають. На душі і так не весело, в житті, шось не клеїться та й не клеїться, а тут ше ота чорна таляпавка тисне на мозок.:8:
Чоловік умудрився гепнутись, каже бік болить жахливо, але повіз вареники на Левандівку, казав по ідеї мав би розімятися.
Сьогодні в нас день Х))). Чоловіка офіційно розрахували з роботи і остання надія розбилась як кришталевий стаканчик об лід. Все на днях за трудовою і на біржу. Розвалилась їхня фірма, хоч в березні обіцяють відновити роботу, але на то ніхто не надіється.
Але ну, ми не здаємся, бо в нас все має бути добре. Втратив ту роботу, знайде набагато кращу і через деякий час ми будемо дякувати оцим подіям, що вони відбулися і дали поштовх змінам на краще. Ну, от я себе так налаштувала... налаштовую чоловіка. Буду вірити що дехто правий і я себе сама запрограмовую на негатив, ще й сім"ю за собою тягну. То тепер буду виправлятися.
На разі іду смажити зразики з капустою і чекаю Мартусю Музик в гості. Будем чаювати, їсти і пліткувати.:p))
Все буде добре. і так тисячу разів...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

ну молодець) так тримати. Рада за вас що бадьоритесь )
пішла в магазин, мій ніс чудовий помітили всі з ким довелось спілкуватись і не тільки)
красуня)
варю кутю, бо доця каже шо їй мало було і хоче ще... ну чого мама не зробить лиш би дитина поїла.
ну і здається в нас буде хом"як ...оооо.... я вже сказала що доглядати за ним не буду.
похід в парну накрився тазіком - піду в інший день. у всіх дворах залиті ковзанки, дітлахи з дорослими відриваються, в парках їздять лижники, в школі два рази на тиждень лижі.. тре собі якийсь інвентар прикупити ковзаючий і трохи фізкультуритись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

фсьо! другий день в хаті - їде дах!
не вигуляна дитина вдень спить дуже коротко, навіть не встигаю розслабитись.
дивлюсь за вікно, по тротуарах ходять мами з возиками, собі теж захотілось вийти, але під моїм будинком найсправжнісіньке озеро, не випливеш, як не замочиш ноги до колін.
шкодую, що двері на кухні не закриваються на ключ .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

У нас з тротуарами не склалося - всюди як не лід, так калюжі. Поки з тим возиком оббігала і зробила всі намічені справи, аж зіпріла. Буксуючи у напіврозтановшому снігу, підбадьорювала себе тим, що фізичне навантаження пречудово вписується у мою похудальну програму До речі, після такої перебіжки, вага мене потішила мінус 500 грам Дитина вимучена спить, а я насолоджуюсь тишею.. Наприкінці тижня обіцяють мінус 20, вже дуже не погуляємо

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

І я вже другий день під домашнім арештом Дитина спить в візку на балконі, а я роблю касу Хіту 24 ,висиджую щось в інтернет-магазинах і б'ю себе по руках..Скорше би вже весна,чи що?..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

О, і в мене те саме було. Вийшла сьогодні надвір з малим, бо дуже мені треба було на пошту. Як тільки пройшла пару кроків від хати, ноги намочила так, що можна було їх викручувати. Ледве доїхала коляскою тими дорогами. То жах якийсь! Хочу літа або теплої весни Або хоча б сухої зими, тільки не ті калабані і лід під ногами А зараз малятко спить, а я п'ю капучіно з солоденьким Піднімаю собі настрій

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

І у нас, і нас таке)))

Вчора мій песик хотів плигнути на сніжок, але замість "скок" вийшло " геп". Навіть не провалився, а плавно фігурно поїхав на лапах.
Ми сьогодні смакуємо морозивом, з фруктами і галяретками. Згадуємо літо. Така дивина виходить- чомусь влітку зима згадується абсолютно реально, з усіма подробицями. А от літо взимку- як якийсь міраж, солоденька мрія))).

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

а я вже тиждень вдома
невигуляна дитина, то щось
сидіння в інет-магазинах і моя затяжна депресуха серйозно бє по сімейному бюджету
а ще у нас курс на підвищення гемоглобіну і пониження ваги
надіюся на вихідні ми вже десь виберемось
а ще дико хочу солодкого

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я сьогодні за категоричним наказом чоловіка залишилась вдома.(добре що робота дозволяє залишитись). Він йде на роботу на годину раніше за мене, то зразу подзвонив і сказав сидіти вдома бо дуже слизько. Сказав, що як не послухаю то завтра закриє мене зовсім. Я до 15.00 висиділа а потім помаленько таки вийшла в банк та магазин. От тепер думаю признаватись чи ні?
Коли вже нарешті буде нормальна погода.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Мені ключ не допоможе, бо я і його з"їм , мені потрібен великий замок з ланцюгом. Я вже собі увечері обіцяю, що не з понеділка, а від завтра почну більше думати, а менше їсти, а приходить завтра і ...

Я сьогодні велиииика і широка господиня. Вирішила наліпити пельмені, лиш недавно закінчила. Добре, що дитина затрималась у школі, а то була б голодна. Я включила музику і ліплю, ліплю, ліплю...Стільки наліпила, що частину заморозила. Менша дитина просить оладок з чорницею і що, думаєте я їх не буду їсти - пухкенькі, тепленькі, зі сметанкою ...тьху на мене .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

всьо не буду вас більше читати
бо вибрала курс на на схуднення, а хочется на кухню:xaxa:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

то точно. То я щойно напхалась як порося, а тепер прочитала про оладки і все ні про що не думаю крім як оладки, вже навіть відчуваю їх смак та запах.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

завтра ніколи не прийде - зранку просипаєтесь і вже настало сьогодні

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

нагадалось

випадково натрапила на форум-клон посиденьок. мало того, що 80% назв тем однакові, то ще й повідомлення тупо перекопійовані .
але форум гнилий, і я так бачу, що до теперішнього часу вже заглох...

---------- Додано в 17:04 ---------- Попередній допис був написаний в 16:54 ----------

написала чоловіку, щоб купив кефір на оладки

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

от і мені вони пахнуть

а в мене є...

Все, вговорили - пішла бовтати оладки...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Мені аж слюні потекли.... мммм.. свіженькі такі, з чорницею.. всьо, хочу вже і багато.
Я курс на схуднення не вибирала.. тому моя совість спить спокійно