Відповідь: Ми і наші мами О, а мені такого спокою бракує Я свого часу до років 18 на усі свята та родинні посиденьки від всіх тільки то і слухала, тому тепер як тільки чую, що моя дитина худа і недогодована, просто "вибухаю" - і це при тому, що вона в своїх 2,5 важить десь 13 кг
Відповідь: Ми і наші мами Дівчатка, пам’ятайте, що відношення до їжі показує наші відносини до людей. Трапеза, це щось особливе. А наші бабці не вміли проявляти любов ніякими іншими способами як їжею. Вони жили в часи коли був голод, і дуже часто на столі не було хліба, і тішились якщо можна було зварити бульбу. Мій тато ще прекрасно пам’ятає, що він голодував, бо не було що їсти. Тому, що вони діти війни (в кого мама, в кого бабця) вони не вміють проявляти любов словами чи вчинками. Вони знають критикувати, бо так правильно, ну а хто тобі ще правду скаже... плюс вони знають, що треба дитину нагодувати. Якщо дитина худа, то значить мама їй їсти не готує. Вчора ходила на зустріч з одним дуже молодим рабайчиком, навіть не назву його рабаєм, бо справді дуже молодий... але він розумний, ще не має таких глибоких пізнань, але розумний. Так он, він розповідав про свою родину. Хоч він ріс в Америці його бабця пережила голокост, і відповідно єдине чим вона переймалась це саме нагодувати внука. Вони готували багато, а тоді він мав сісти і все з’їсти, що на тарілці. А вони сиділи і тішились, як дитина гарно їсть. Він їв, багато їв. Потім з нього батьки сміялись і знущались, що він повний. І було ось таке зачароване коло. На все це він сказав дуже цікаву фразу. Мої батьки ніколи не говорили і не виявляли мені свою любов. Я знаю це, і я їм за це прощаю. Дуже важливо зрозуміти відкіля ростуть ноги, і пробачити батькам і бабусям за те, що вони так пхають в дитину ту їжу. Пхати в дітей не можна, але і принижувати дітей також не можна, бо це розвиває встид. Внутрішній встид веде до залежностей, чи то алкогольних чи то в будь-чому іншому. Наступний раз, коли бабця або мама вам скаже на те, що ви не годуєте дитину засмійтеся і скажіть, ой... так, таки так. Нічого йому не готую. Бідака голодає До того часу поки воно вас зачіпає батьки будуть на вас тиснути. А моя мама то така чудачка, що аж гей. Випитувала мене вчора про засідання на які я ходжу, то вона сказала, що не вірить в те, що в Америці будь-хто будь-що робить безкоштовно, тільки тому, щоб мені стало легше. Вона вірить, що доброчинність може бути тільки з вигоди. І що я їй буду пояснювати, як годину тому священник в церкві говорив, що якщо ти християнин то думаєш не про те, що ти можеш визискати для себе а ти думаєш, як ти міг би краще прислужитись іншим.
Відповідь: Ми і наші мами По моему, это извечная тема .Мамы и дети)) Всем, что я знаю, я обязана моей маме. 1) Мама учила меня УВАЖАТЬ ЧУЖОЙ ТРУД: "Если вы собрались пере убивать друг друга - идите на улицу, я только что полы вымыла" 2) Мама учила меня ВЕРИТЬ В БОГА: "Молись чтоб эта гадость отстиралась" 3) Мама учила меня МЫСЛИТЬ ЛОГИЧНО: "Потому что я так сказала, вот почему" 4) Мама учила меня ДУМАТЬ О ПОСЛЕДСТВИЯХ: "Вот вывалишься сейчас из окна - не возьму тебя с собой в магазин!" 5) Мама объяснила мне ПРИЧИННО-СЛЕДСТВЕННЫЕ СВЯЗИ: "Если ты сейчас же не перестанешь реветь - я тебя отшлепаю" 6) Мама учила меня ПРЕОДОЛЕВАТЬ НЕВОЗМОЖНОЕ: "Закрой рот и ешь суп" 7) Мама научила меня СТОЙКОСТИ: "Не выйдешь из-за стола, пока не доешь" 8) Мама учила меня НЕ ЗАВИДОВАТЬ: "Да в мире миллионы детей, которым не так повезло с родителями, как тебе" 9) Мама учила меня СМЕЛО СМОТРЕТЬ В БУДУЩЕЕ: "Уж погоди, дома я с тобой поговорю" 10) Мама научила меня ОСНОВАМ САМОЛЕЧЕНИЯ: "Если не перестанешь косить глазами - на всю жизнь так останешься" 11) Мама научила меня ЭКСТРАСЕНСОРИКЕ: "Надень свитер - я же знаю, что тебе холодно!" 12) Мама научила меня КАК СТАТЬ ВЗРОСЛОЙ: "Если не будешь есть овощи - никогда не вырастешь" 13) Мама преподала мне ОСНОВЫ ГЕНЕТИКИ: "Это у тебя все от отца!" 14) Мама научила меня ВЫСШЕЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ: "Чтоб твои дети были такие же, как ты!"
Відповідь: Ми і наші мами Ну от не знаю, чи сюди мені чи в жилєтку, але виговоритись тре, бо інакше довго то ше тримати в собі буду... Живем ми з чоловіком разом з мамою моєю і бабцею. Брат півроку тому одружився і до жінки переїхав. І от вчора ввечері раптом заявляється, бо з дружиною посварився. (Звісно, це і його дім але сам факт такого поводження мене знервував, бо як думаєш що маєш куди "втікти" зменшує бажання вирішувати проблему) Ну ніби все ясно... Ага, але моїй мамі тре було подробиць і тре було намагатись саме вчора його, нетверезого (ну так жиш з дружиною посваривсь!) повчати. На що отримала дууууже неприємну категоричну відповідь від нього. Образа другий день. Я не змогла на то дивитись і спробувала маму до тями привести... Що помиряться вони (он вже певно років 7 туди сюди, але ж одружились), що вона добре знає його характер (35 років жив разом з нею), і могла очікувати такої відповіді, що наразі треба прийняти це, а там вже по ситуації діяти і можливо буде змога допомогти порадою чи ще чимось... Ой... і нащо я туди лізла? Тепер образа і на мене і я денервована...
Відповідь: Ми і наші мами і я вважаю що такі репліки то камінь в город мами, мов "яка ти погана мама, дитину не годуєш і не дивишся за нею".
Відповідь: Ми і наші мами В мене з мамою цікава така ситуація... з одного боку - маємо спільні смаки в літературі, наприклад, і про це можемо годинами розмовляти. З іншого - у нас досить різні погляди на життя як таке, і це стає причиною сварок...
Відповідь: Ми і наші мами Це суто ваше сприйняття. Повірте, що коли бабця чи мама вам таке говорять вони на 100% і більше переконані, що дають вам корисну пораду. Ну бо хто вам ще скаже правду, як не рідна мама? Зміните свою реакцію на ті слова, зміняться і слова. Поки будете лізти як Матросов на амбразуру, будете натикатись на кулі/міни/бомби.
Відповідь: Ми і наші мами Ой, маю таааакий тупий конфлікт з мамою... Короче, після переїзду у Львів ми тимчасово вирішили пожити в батьків, поки приводимо нашу квартирку до ладу (звичайно з їхньою згодою)... Ну от, 5 днів нашого перебування мене батьки постійно просили шось робити, то посуду помити, то шось зварити, але я не пручалась, бо завжди стараюсь допомагати батькам, якщо мене попросять... хоча цього разу мені це було трохи важкувато, бо ж вже 8-ий місяць вагітності, постійно то спина болить, то ноги, то ще щось... я помагала і робила все, що мене попросять, в один прекрасний день мене сильно розболілось бедро ну і мене знову нагрузили: мила тричі посуду за п*ятьма! людьми, потім жарила рибу, обслуговувала всіх на час обіду та сніданку, і ще крім того всього ми з чоловіком їздили на нашу квартирку і там то прибирали, то шось докупляли, відповідно, ходили по магазинах - теж важко, бо постійно треба ходити і шось робити, а мене реально стльно боліло бедро... І тут ввечері мені тато каже під час того, як ми вечеряли: шо, зголодніли? Я кажу - так, а він мені: ну то треба було приготувати вечерю. Блін, а мене аж передьоргнуло, я ледве стрималась, але сказала, що типу: мало того, що я цілий день тут посуду мию, так я ще й мала цілий день їсти варити? Ну в мене звичайно нерви здали (дався взнаки мій вагітний стан), може, й не варто було, але емоції просто зашкалювали... тато встав, пішов пожалівся мамі... Мама прибігла і такий скандал мені зчинила, що я така сяка, так говорю, ніби мене не знати, як експлуатують, ітд, я розплакалась, розпсіхувалась після того, мене чоловік ледве заспокоїв. Потім всі наступні три дні після того - батьки постійно до мене гаркали, принципово не заходили в вітальню, де ми тимчасово оселились, одним словом показували ображених. Ну а я вважаю, що це реально така дурниця, що капец, якби моя мама мала совість, вона б могла взагалі проігнорувати, знаючи, що все ж таки в мене зараз дуже емоційний період. Так мало того, що не проігнорувала, так ще й так загострила той тупий конфлікт, що сьогодні зранку мала ще один скандал - я її попросила нормально до мене говорити, не гаркати і не ображатись, то я після того почула, шо я невдячна, така сяка, що я навіть на її похорон не прийду, ложку води не принесу, що я її ненавиджу і так дальше. Ну блін, це вже перейшло будь-які межі, я звичайно спочатку їй хотіла пояснити, що той дурний конфлікт виник ні з чого, що я просто надто емоційно відреагувала на татові слова і так далі, але коли вона почала таким закидувати, то я знову розпсіхувалась і ми з чоловіком забрали манатки і поїхали в нашу квартиру... Хоча сьогодні неділя, але мусіли прибирати там до тепер, бо інакше ночувати тут звичайно трохи було б анріал... І ще й на прощання вслід я почула: Нашо я закатувала скандал, що можна було спокійно сказати, що ми хочемо на нашу квартиру і піти собі, а не закатувати вже чотири дні поспіль скандал, що я на стільки ненавиджу моїх батьків, що я так з ними поступаю, бо вони накупили купу харчів для нас, мама наготувала купу їжі, а ми от так забрались і йдем (прошу зазначити, що я ніколи не просила нам готувати, чи щось купувати, ми заробляємо достатньо і не потребуємо, щоб нас кормили і не плануємо сидіти в когось на шиї). ... Хм, як виявилось - скандал закатала Я, знайшла крайню! От такий то конфлікт, реально тупий, бо виник просто ні з чого, варто було просто мамі змовчати на мої емоції і все, тим більше, що ці емоції відносились до тата, а не до неї, але вже маємо те, що маємо. Я ображена, батьки теж.... Поговорити з нею і щось пояснити нереально, бо відразу починається обвинувачення мене, ну а шо я на 8-му місяці вагітності найнялась терпіти то всьо вже чотири дні, краще собі піду і буду спокійна, ніхто не буде капати на мозги мені!
Відповідь: Ми і наші мами Справді дивно. Батьки вже певно звикли жити самі. Добре, що вам є куди переїхати. Не нервуйтесь - ні вам, ні дитині краще від того не стане. А батьки ще зрозуміють, що вчинили не правильно. Не реагуйте на їхні слова - бо то емоції, може якісь образи. Хай пройде кілька днів і спробуйте спокійно з ними поговорити.
Відповідь: Ми і наші мами Добре що є куди піти.. Певно вона вже і забула як то коли гормони грають какафонію (моя також - ображається буквально на все) Ну а так як майже увесь час ти жила далеко то і не звикла до тебе такої чутливої. Так само вважаю.. Хоча різні люди бувають... Або ж взагалі і не згадувати тої ситуації, а просто Ви всі заспокоєтесь і кожен живучи в свому домі буде любити іншого: ти батьків а вони тебе.. але на відстані
Відповідь: Ми і наші мами ТО точно Просто, живучи з ними тих пару днів, я мирилась зі всім і терпіла все: російські фільми по вечорах (які я апріорі не дивлюсь), не висипалась, бо в будні в 7 ранку встають, ідуть на роботу, в суботу в 7 ранку, бо тато їде на село і в неділю в 8 ранку, бо ідуть в церкву (а я між іншим вже два тижні з 5 до 7 ранку не можу спати, бо мале дуже товчеться...) Просто обідно мені і чесно кажучи дивна та така поведінка. І ще найгірше, що тепер у всьому звинувачують мене ( як і завжди) і ще й притикають мені, що я спеціально в присутності свого чоловіка скандалю, щоб він це потім розказував своїй мамі, які мої батьки погані. Просто якщо ви так цього боїтесь, то чому самі счинюєте скандали при ньому? (це вже не вперше)... Слава Богу, що є куда втекти від того і побути на самоті з моєю малявкою в животику і з чоловіком...
Відповідь: Ми і наші мами таке враження що багато батьків народивши дитину вважають що вона їм "по гроб жызни обязана", і постійна у всьому винна... на дай Боже мені самій такою стати.
Відповідь: Ми і наші мами може, то таке радянське виховання... я теж це зрозуміла давно і буду старатись не бути такою... ---------- Додано в 10:29 ---------- Попередній допис був написаний в 10:28 ---------- може, то таке радянське виховання... я теж це зрозуміла давно і буду старатись не бути такою...
Відповідь: Ми і наші мами Саме тому ми з чоловіком і втекли на 6 міс.вагітності в гуртожиток,бо було безліч незрозумілих конфліктів. Постарайтесь,якщо Ваші батьки "піддаються" на таке,зробити вигляд,що нічого не сталося. А можливо доведеться й прощення попросити,щоб зберегти норм.стосунки (сценарії в моїй сім'ї). А надалі - зберігати теплі стосунки на відстані. А загалом, ситуація дуже неприємна й болюча
Відповідь: Ми і наші мами Все... тяжче мені стає і тяжче. Мама увесь час ходить зла на мене, а чого я зрозуміти не можу. Майже зі мною не говорить, а як щось і каже то тон такий Перебирала в голові все.. І не памятаю що б було щось таке, через що би аж так образилась. Ну хіба та розмова про брата, але ж видається неможливим, що б на то так сильно і довго ображалась Та і раніше то почалось. Питалась в чому справа - відповідь "ні в чому". На будь яку фразу - образа... Сама вже починаю себе винуватити, що вагітна.. А що ж буде далі? Як малявка (такий внук довгоочікуваний) народиться і буде тут сонати виспівувати?:8: А чоловік помічає заледве четверть того всього.... І не видається зараз можливим ані куди дітись з того дому
Відповідь: Ми і наші мами В мене теж "приколи" з мамою бувають. Бачимося раз на місяць-два. Як я за чоловіком до Львова поїхала, то вона постійно на мене ображена. Приїжджає і розказує яка в мене хата жахлива треба нормальну знімати, а не таку, де багато за комунальні платимо і вічно газ економимо, що я дитину не году і соску не даю, щоб вона не плакала і швидше засинала а сину вже майже рік і він соску виплюнув ще у 2,5 місяці і т.п. Але що вона мені на Новий рік влаштувала... Ми сказали, що в Київ на свята не приїдемо, бо в чоловіка робота, малий тільки перехворів, нема чого по поїздах нам тинятися. Батьки образилися і аж за 3 дні до Нр мама подзвонила і сказала, що вони всі до нас приїдуть. Я всі 3 дні займалася генеральним прибиранням, "вилизувала" їхню кімнату, прикрашала дім, в день приїзду наготувала всього різного, зіставила новорічне меню... Все мало бути ідеальним. Так ні, 31 числа мама в 6 ранку залітає до нас в кімнату, бо малий заплакав, починає на нас з чоловіком кричати, що ми їм спати не даємо, не можемо підняти свої ж..., щоб дитину заспокоїти це при тому, що я ношу малого на руках і заспокоюю, я її прошу вийти один раз, другий. Вже чоловік не витримує і теж каже: "Мамо, будь ласка, вийдіть ми розберемося". Всьо... Почалося - грюкала усіма дверима, зранку до нас не говорила, сама щось готувала для тата з братом. Новий рік був зіпсований. Коли я намагалася до неї заговорити, то чула грубу форму прохання помовчати хоча зі мною батьки ніколи так не розмовляли Я всі 4 дні її перебування з нами відчувала себе жахливо, і аж ніяк не господинею в домі. Тепер дзвонить раз на тиждень по скайпу і то, щоб з онуком поговорити, а нам лише "Привіт!" і все... Конфлікт на рівному місці вийшов! І так образливо, що до мене мама їздить в гості, як на Голгофу, і постійно від'їжджає зі скандалом...
Відповідь: Ми і наші мами а Ви напишіть їй листа і все це розкажіть у подробицях - як було, як три дні прибирали, готували, і т.д. І коли будете говорити по скайпу - просто того листа скиньте - і скажіть нехай прочитає. Але обговорювати це все на другий день - зразу відключайтесь. нехай осмислять. А взагалі багато проблем від замовчування - не тримайте в собі, а відразу висловлюйте свої емоції. Навіть якщо мама не згідна - це її проблеми, а не Ваші.
Відповідь: Ми і наші мами Згодна з Вами. Дякую! Хороший варіант, я про це навіть і не подумала. Завжди важко виясняти стосунки. Особливо з мамами, бо діти ж завжди неправі виходять...
Відповідь: Ми і наші мами До речі, дуже слушна порада, я колись так практикувала, бо з моїми батьками говорити спокійно і шось пояснювати - нереально... Знайомо-)) Якщо твоя мама сприймає спокійну розмову в такому стані, то можеш спробувати з нею поговорити - пояснити, як ти себе почуваєш, ітд, а, може, в неї щось на роботі трапилось чи в якихось особистих стосунках з кимось чи болить шось, постарайся все ж таки поговорити, почавши: мамо, давай поговоримо... якось так... але якшо вона не з таких ( бо моя, наприклад, не з таких), то навіть не знаю, що порадити, крім перетерпіти і перечекати і вести себе, як нічого не бувало. А от звинувачувати себе в тому, що вагітна - не треба, бо дитинка все відчуває! Тому такі думки старайся відкинути відразу.
