Відповідь: Ми і наші мами Дівчатка, досвід - то добре, звичайно, але мамина інтуїція, особливо з немовлятами, - найкраща річ. Добре, якщо діляться досвідом природнього батьківства, а якщо радянського?? Від останнього треба втікати подалі.
Відповідь: Ми і наші мами Для чого? Щоб залишатися привабливою для чоловіка? Якась дивна мотивація. ну не хоче мама вертатися. До речі може не хоче вона вертатися до тата, а не до вас?
Відповідь: Ми і наші мами вчора по дорозі з церкви додому думала, що добре було б налагодити стосунки з мамою. Не заперечила проти її приходу до нас, мама прийшла. Дмитрик з нею за 10 хвилин дійшов до істерики, посинів і зайшовся банально засмутився через дрібницю, я спокійно вирішувала питання так, як зазвичай вирішую. І тут - мама моя починає жахатись тим, що я "не співпереживаю", що я роблю "як всі", що "в дитини горе" - розвалилась хатка з конструктора, і т.д. Кімната - одна, втекти - ніде. Прогнати маму на всі букви? А до чого тоді був примирювальний настрій... Потім мама годину говорила по телефону по своїх справах, а потім *как ні в чьом нє бивало* - ну, я пішла. Типу нормальний візит. Після істерики відходили до вечора (був весь спухший, трусився)... Сьогодні дзвонить: "Привіт, Юльчик, ну, розповідай..." наче я щось сильно хочу розповідати. блін. *хотілось як краще*
Відповідь: Ми і наші мами Не будьте так самовпевнені. А говорити про нестачу любові,уваги,і моральних переживань в кожному дописі нема необхідності.І дай Бог, щоб ні ви, ні ваші діти не знали,що таке життя без мами. Сварки я готова пережити, бо це моя мама. І незалежно від того чи вона була поруч чи десь далеко. Я її люблю. І завжди чекаю,що колись вона повернеться до мене. Може я егоїстка, але я Хочу, щоб в моєму житті було хоть трішки маминих обіймів. Повірте мені, за життя я їх не так багато получила.
Відповідь: Ми і наші мами Ее, опісля то мона що завгодно говориити... А от чого ті чоловіки дали жінкам поїхати, чого не змогли таки забезпечити свою сім'ю?? Адже це ж власне їхній обов'язок. А це все я веду до того, що вина за те, що діти росли не в сім'ї падає не лише на жінку-маму, а переважно так все чомусь виходить і всі пишуть про ти поганих жінок, які кинули все і їдуть за-кордон. Отут точно як в мене...
Відповідь: Ми і наші мами Я і мої діти тут ні до чого, ви ж не знаєте, як жила я і живуть мої діти. Хоча дякую за побажання. Та вже, то пройшло. Для чого тягнути сюди, не розумію. Щоб вона віддала борг?
Відповідь: Ми і наші мами Тут погоджуюсь на всі 100%. Так склалось,нажаль. Але так не повинно бути. Я думаю тато потім дуже жалкував про свій вчинок. Пам"ятаю як я найшла листа(тоді по телефоні рідко говорили) в якому тато писав про свої почуття до мами.Як жаліє,що все так сталось.Як не може висловити свої почуття в телефоні(на той час збиралась вся сім"я і слухала,що там за кордоном чувати).Часто ми робимо помилки,про які потім дуже жалкуємо.
Відповідь: Ми і наші мами а я дуже вдячна мамі а тепер з другою малою і свекрусі, за поміч. за ті моменти коли малі перебували з ними. бувало деколи мама зробить мені зауваження..вона ж більше знає)) , але то такі дрібниці. але з кожним разом бачу що вона підтримує мене.
Відповідь: Ми і наші мами а ви забагато від мами сподіваєтесь. Ви з примирювальним настроєм чекаєте на певні дії зі сторони мами, але коли їх нема і все є таке старе і таке "нецікаве", то повторюється такий звичний сценарій дій. Вона йде, бо бачить, що нічого не може але совість її їсть, той дзвонить на наступний день побалакати. А ви, з розбитими надіями на примирення, аж ніяк не маєте бажання з нею спілкуватись... Як це знайомо. Я також нераз сподіваюсь, правда вже не від мами, але ще від чоловіка, на якесь розуміння і прийняття. Але це так само, як ходити по воду до криниці яка давно висохла, або ніколи повна води і не була. Не може людина дати того, не тому, що не хоче а тому, що просто не вміє. Знаю, що дуже важко, але треба вчитись не готуватись до примирення а просто пробачати і не звертати увагу на те, що мама сказала чи зробила. Власне в понеділок моя психолог сказала, що я дуже виросла і вже дуже змінилась з того часу від коли я прийшла до неї перший раз. Ще восени я плакала і була в глибокій депресії, а сьогодні раптом все довкола мене змінилось. З Божою помічю все так легко. Щодень переживати так легко, бо я знаю, що Бог мною провадить у всьому. В тому числі і в відносинах з мамою. Бажаю вам дівчатка розірвати узи прив’язаності до мами, залишатись собою, любити маму але не носити її з собою в голові. Хоч, моя мама ще сидить у мені в голові, бо мені набагато легше критикувати будь-що в мому житті, а ніж хвалити. Але я вже бачу різницю в тому, що таке жити в постійному приниженні/критиці всього довкола і в тому, щоб просто жити. One day at a time. That's all that it takes! Відпустити і жити. Моя мама мною вже захоплюється і говорить мені, що яка я молодець, що працюю над собою і досягаю чудових результатів. Вона помаленько почала підтягуватись, принаймі в відношенні до внуків вона вже так сильно не тисне. Я не сподіваюсь, що вона перестане їх виховувати авторитарними методами, так само як і сестра. Просто, я вмію бачити повз то. А коли мені закидають, що я запестила своїх дітей, особливо манюню, то я відповідаю, що я просто була стара коли понароджувала дітей. А старі мами, як відомо, просто пестять дітей більше ніж молоді. (Хоч я знаю, що то неправда, але суть не в тому, щоб їм щось доказати а суть в розмові така, щоб перевести стрілку на себе так, аби вони не мали що казати далі. Сам аргумент тоді летить в повітря.) ---------- Додано в 15:55 ---------- Попередній допис був написаний в 15:46 ---------- Віра і Бог взагалі тут ні до чого. Ви самі написали про устави якими виховувала вас мама. Вона виховувала вас авторитарними методами. Ви в свою чергу вважаєте їх правильними і так само будете виховувати своїх дітей. Тому, що Ви пишете лозунгами ви отримали саме таку відповідь. Радянський Союз, чи Куба, чи фашистська Іспанія Франко не має тут ніякого значіння. Для мене лозунги, це демагогія і ніякого відношення до реального життя вона не має.
Відповідь: Ми і наші мами Я може вже і писала, що моя мама досі має до нас жаль, що коли народилася Тереня ми вирішили обходитись власними силами, здобувати свій власний досвід батьківства, а вона би хотіла, щоб я щохвилька бігала питати її що робити, бо дочка її співробітниці у всьому радиться з мамою, а я от ні. То була ціла драма, то було для неї щось таке, що вона ледве пережила. І я і сестра не раз говорили з нею на цю тему, пояснювали, що тішитись треба, що її нічим не переобтяжуть, що вона не мусить бути дитині і за маму і за бабусю, все вирішувати, про все дбати, що можна розслабитись - побавитись, посюсюкати і все. Але хоча з того часу народилося ще двоє дітей, а ентузіазм бути всім для всіх, або замість всіх, вже трошки пригас, то всеодно часом випливає на поверхню отой жаль. Багіра писала, що виховання і догляд за немовлям, то різне, але повірте моєму досвіду, якщо кожний не лінивий починає тиснути на вас своїм авторитетом і життєвим досвідом в питаннях допоювання і догодовування, пеленання, носіння на руках, спільного сну і тому подібного, що зараз активно практикується молодими прогресивними батьками, то це не допомога по догляду, то просто муштра якась. П.С. Крім того, може в мене не було якихось надзвичайних ситуацій, тому я притримуюсь такої думки, але яка така допомога потрібна мамі одного немовляти? От що таке страшне діється, що треба спрошувати цілу хату родичів для підмоги? Час від часу, щоб кудись вийти по необхідності, але загалом, на кожний день?
Відповідь: Ми і наші мами Мені завжди незайва була допомога у приготуванні їжі. Особливо з двома дітьми, враховуючи, що чоловіка немає щоденно з 9-ї до 22-ї. Коли просили маму про допомогу то обговорювався саме цей момент. І за межами дому з дітьми мені мама зовсім не зайва))). Мені з мамою повезло бо вона досить сучасна жінка в поглядах на виховання і догляд за дітьми. Тому дуже ніколи і не повчала як мені потрібно робити. З дітьми і подуріє і книжки почитає і на вулиці дозволяє все, що і я. А наші конфлікти - то скоріше від надмірного перебування разом)))
Відповідь: Ми і наші мами Подорослішати і перестати чекати, що мама зміниться лише від того, що Це справа не одного дня і навіть не одного місяця. Для початку, чого Ви хочете від мами? Тільки усвідомте, що вона прожила доовге життя в певних життєвих обставинах.
Відповідь: Ми і наші мами моя мама, ще під час моєї вагітності, сказала що допомагати не буде. Не тому що така лінива чи вредна, а тому що ми з чоловіком маємо самі навчитися справлятися з труднощами, повязаними з дитиною, а коли нема кому допомогти чоловік сам хоч-не-хоч мусить більше допомагати жінці, більше займатися малюком. Перший час мені було дуже тяжко, особлива зважаючи що чоловік допізна на роботі і у вільний час не так вже й сильно рветься допомагати, хоч бачу тенденцію до "пакращення" Але я вдячна мамі за таку позицію, мені так дійсно легше і приємніше. Але зовсім бз її допомоги я не лишилася - вона і продуктів часом купить, і їсти зготує на кілька днів, коли мені треба десь піти, куди я не можу чи не хочу брати малого - лишається з ним. І, до речі, вона за прогресивні методи виховання і догляду.
Відповідь: Ми і наші мами так я не чекаю. Просто то все постійно набирає обертів. Тільки-но я звикну до одного рівня... хм... не знаю, як цензурно назвати напевно, тиску і задовбування , як мама з сестрою на пару виходять на інший рівень, від якого волосся на голові ворушиться. Нехай хто хоче каже мені, що люди, які читають всякі магічно-езотеричні книжки, вірять в сни і іншопланетян, зливають воски і ходять по бабках - це непогані люди, але я не хочу такого впливу на своїх дітей. І постійного страждання над ними теж не хочу. Хай просто не буде спілкування, я давно на цьому акцентувала. Ніж натягнуто-притягнуте, таке неприємне і незручне для мене. коли я не спілкуюсь - плачуть, що не спілкуюсь. А коли спілкуюсь - плачуть гірше, бо з мене виросло чудовисько за-дов-ба-ло. ---------- Додано в 19:14 ---------- Попередній допис був написаний в 19:13 ---------- цікаве питання. Насправді - не хочу нічого. Ну хіба щоб карму мені не діагностувала, або принаймні не брехала. Щоб не вчила моїх дітей, що в них від мене можуть бути секрети... та просто щоб не лізла і не страждала над долею моїх бідолашних малят
Відповідь: Ми і наші мами Не було б карми, езотерики, іншопланетян - було б щось інше. Адже не кожен в це вірить, активно і нав*язливо це пропагує (я до прикладу ). Тут в іншому суть. Вам треба навчитись сприймати себе і свою родину незалежно від думки оточуючих. І відстоювати свою територію.
Відповідь: Ми і наші мами Я чітко написала про одну дитину. Коли в сім"ї лише одна дитина, коли мама і дитина здорові, коли приготувати їжу потрібно на трьох(а точніше на двох, бо немовля не їсть з вашого столу), а не на роту солдат, то навіщо мама, цьоця, вуйна, стрийна, прабабця? Перший місяць дитина їсть і спить, навіщо переїжджати до мами чи кликати її пожити до себе? Щоб покупати? А тато дитини тоді що має робити? Коли вже народжується друга чи третя дитина, а старші діти ходять на гуртки чи школа-садок, то звичайно чудово, якщо є хтось, хто заведе-приведе, візьме погуляти, але і з тих ситуацій можна виходити, якщо мама не може допомогти. Словом, я веду до того, що мої діти, то мої проблеми. Якщо мої мама чи тато (вони ж бабуся і дідусь) мають як, хочуть, мають здоров"я побути з моїми дітьми, то чудово, а нє, то і нє.
Відповідь: Ми і наші мами Точніше навіть не так. Чи даєте Ви право своїй мамі, бути такою, як вона, хоча й зовсім іншою, не подібною до Вас в принципових питаннях? Ви ж цього від неї очікуєте, так?
Відповідь: Ми і наші мами Люди, як так зробити, щоб дитина поправилася на пару кілограм? Були на Рідзво в батьків. От сіли за стіл, поклали собі по ложечці куті... А далі... Мама взяла Янину тарілку і наклала їй туди всього побільше... і пішло-поїхало: Яночка, ти мусиш то все з"їсти. Я хочу, щоб ти то все з"їла! Я хочу, щоб ти мала червоні щоки! А після свят ми з тобою підемо здамо кров, подивимося, який гемоглобін, і треба ще до того лікаря піти перевірити, чи є в животі стафілокок. І щось їй треба для апетиту! Вона у вас зовсім нічого не їсть! Як то можна, щоб дитина нічого не їла! Дивіться, які інші діти грубі! Я хочу, щоб вона була здорова! Я хочу, щоб вона поправилася на п"ять кілограм!!! Я почала їй за парканадцятим разом доводити одне, друге, третє... Мама кричить... І я вже кричу... Дві баби риплять при святковому столі. Тато офігів і мовчав. Хоча він такий, що за словом у кишеню не лізе. Тільки як уже мама заспокоїлася (насилу ми з чоловіком її "заговорили"), то сказав, що мала нічого В НИХ не їсть. А може, дитина прийшла до бабусі, вже поївши перед тим? Я вже втомилася переконувати маму, що в дитини для її віку нормальні і вага, і зріст майже по всіх таблицях, які я знаходжу в неті, і аж таких кардинальних відхилень в сторону гіпотрофії не було і нема. Дитина активна, спортивна, на животі "кубики", як у тих дівчат, що активно в спортзалі займаються. Зранку зарядку робить, віджимається від підлоги. П"є тільки чай плюс півложечки цукру, воду - тільки негазовану Моршинську (ще один перл мами: а не забагато дитина тої води п"є? купуйте їй соки! соки треба дитині купувати! (маються на увазі магазинні пакетовані). Щоранку любить вівсяну кашу. Тістечок і тортів не визнає. Їсть невеликими порціями. Їсть все, але потрошки. Звідки там мають наїстися червоні щоки і жирочок? І стільки вже пояснювала, що всі спроби насильно нагодувати малу закінчувалися сльозами і блювотою. Спеціально знайшла в неті ось це http://lib.podelise.ru/docs/1494/index-4482.html Так за тими нормами для дівчаток-балерин Яна повинна важити 21 кг при своєму зрості. А вона важила 22 кг ще позаминулого року при нижчому зрості. Чи то мамі роздрукувати і дати... Як я вже втомилася за 9 років слухати то все. Скільки ж ще можна?... І як пояснити, що не треба любити дитину і бажати їй добра таким методом?..
Відповідь: Ми і наші мами то про мою маму пишите? Правда, у нас вона не стафілокок шукає, а "від глистів щось подавати, бо вони живуть у всіх і їх треба періодично проганяти". а все решта- те саме. І ми на свої неповні 9 маєм зріст вище норми, відповідно,на вигляд далеко не товстуни, але важим по середнім показникам свої потрібні кг. Але я вже з усмішкою то все сприймаю.Ну бабусі для того і є бабусі, щоб постійно плакати над "вічно голодними" внуками і їх нерозумними мамами, які не бачать очевидного як пише у нас - це "жива і мертва" вода з різних екоочищувачів, БАДи від різних мереживних сіток, починаючи від "сибірського здоров я" і закінчуючи "емвеєм", діагностика по навіть не по Фолю і т.п.. І якщо я чемно дякую і відмовляюся від того- це поступаю, м яко кажучи, неправильно. Але рано чи пізно це дасть свої результати. принаймні сприйматися це буде спокійніше
