Відповідь: Ми і наші мами Все в цьому житті має дві сторони Мій тато завжди намагається мене підтримати, думаю ваша мама також. Вона розуміє що будучи в Україні вона не зможе вам допомагати(хіба лише фізично) Зачекайте трохи. Мама вічно не буде закордоном, прийде час її потягне до внуків до дітей і вона приїде назавжди. Просто це має бути її свідомий вибір Я також родила 2 дітей без мами та свекрухи, для мене в цей період став помічником чоловік..)
Відповідь: Ми і наші мами Дивіться, щоби не було так, що ваша мама все кине, приїде і стане для вас зайвою за якийсь час. Не бачила ще жінки, яка маючи маленьку дитину, хоче , щоби їй хтось дуже у цьому помагав і підказував. В моїй родині був такий випадок. Брат двоюрідний одружився, мама його була в Італії. Дружина брата такі листи виписувала його мамі ( що вона для неї мама і що вони так хочуть жити з нею), мама взяла і приїхала, повірила. І за кілька місяців вони її просто випхали зі своєї хати. Ще й сказали, що вона їм взагалі ніц не дає, хоча будучи в Італії вона лиш про них і дбала. А все тому, що народилася дитина, молода дружина все хтіла робити сама, а мама хтіла все підказати, бо ж народила вже трьох дітей, та й не дуже мала де себе подіти, бо роботи не мала. Трошки не розумію вашої позиції. Ви маєте глибоку образу на маму, я то розумію дуже добре, повірте, бо мені дуже знайомо те, що ви пишете. Але то було колись. А зараз я маю чоловіка, я доросла людина і я тішуся, що моя мама має своє життя, що вона може заробляти гроші на себе, ходити в походи в гори, займатися танцями. Раніше все було по-іншому, і там за-кордоном не є так солодко і легко. І зараз жінки тримаються дуже за роботу, яку мають, бо криза всюди велика. ---------- Додано в 10:24 ---------- Попередній допис був написаний в 10:17 ---------- Може їй просто було надто важко написати свої щирі почуття? Повірте, вона могла дуже від того всього мучитися. А чого ж ваш батько, який все добре заробляє пустив дружину так далеко від дітей?? Це дуже поширена проблема в Україні, у мене було то саме. Тато мій посадив маму в поїзд і помахав ручкою. А вона мені сама казала, що в неї до останнього була надія, що він скаже їй-ти що? Не їдь нікуди, буть з дітьми, а я щось придумаю. Але не сказав, бо так було легше. Старша донька вже у Львові вчилася, молодшу мене здав своїм батькам і раптом став вільним чоловіком без всяких обов'язків. Отут в мене трохи образи ще досі є і я з тим дуже борюся.
Відповідь: Ми і наші мами то залежить від характеру і обставин.. хто в житті самодостатній, давно окремо від мами живе, то справляється... а хто постійно при мамі, то дуже чекає тої помочі +залежить яка дитина.. бувають ситуації що з дитиною треба і вдень, і вночі, що одна людина просто не подужає.. а чоловік, що цілими днями на роботі теж не завжди потяне в нічну зміну доглядати думаю більшості (за винятком закоренілих домосідок), навіть якщо помочі не тре, то хоча б 2-3 рази на місяць є бажання з чоловіком в кафе-кіно піти може їм мами і не тре, але щоб був хтось "на підхваті" багатьом хочеться я думаю, тут не йдеться про відсутність почуттів, а швидше про специфічний характер обіцяла не казати татові і сказала))) обіцяла приїхати на півроку, а буде хіба 1-2 місяці (що може бути спричинене обставинами, не завжди з роботи з Італії можна приїхати коли і на скільки хочеш) то просто треба прийняти, що ваша мама така і правильно Вітторія каже, в кожної медалі є дві сторони... хочеться щоб мама була поруч, але чи всі готові бути з нею 24 год на добу?! навіть таких не знаю
Відповідь: Ми і наші мами То дуже знайомо і певно поширено. Ви, Бульбашко добре подумайте, щоб не вийшло так як писала Вітторія. Бо мама кине все, а ви потім зрозумієте, що звикли жити коли вона далеко, вам важко вислуховувати поради і щоб вам підказували що і як робити з дитиною. Ну може по собі суджу, бо хочу і звикла сама давати раду собі і дітям.
Відповідь: Ми і наші мами В мене не так страшно. Але подібний конфлікт є. З моєю другою вагітністю мама пішла з роботи на наше прохання, і майже щодня до нас приїжджає. Все дуже добре але є одне але. Вона виховує Антона занадто багато. Ми вже не раз сварились на цю тему. І я і вона розуміємо, що в неї це вже мамська звичка виховувати. Коли дитина бачить бабусю іноді - це завжди свято, а щодень - це вже будні з повчаннями, зауваженнями і т.д. Я тільки відкрию рот для зауваження - мама вже випередила. Я говорю слово до дитини, мама паралельно цілу тираду читає. В результаті малий нервується, я нервуюсь. Я хочу, щоб він і бабусю слухав і я мала авторитет. Мама для підтримки мого авторитету читає дитині моралі, що він має слухати маму. В кінці кінців дитина нікого неслухає. Отакий бардак. Я сказала мамі, що вона може не так часто до нас приходити (бо "як я можу вирішити свої справи, я ж весь час у вас"), так вона образилась. І зрозумій її. Зараз мама має все ж більше вихідних.
Відповідь: Ми і наші мами тут певно ще трохи різні ситуації - поміч з новонародженою дитиною і втручання у виховання старшенької..бо поміч і ділення досвідом (адекватним) то певно непогано а от виховання внуків не завжди себе виправдовує... ІМХО тим взагалі мають займатися тільки батьки! за єдиним винятком, коли в батьки не дають собі раду в якомусь аспекті виховання, а бабусі-дідусі все налагоджують.. але чи часто так буває?
Відповідь: Ми і наші мами З новонародженою помочі треба значно менше ніж з старшою. Ну принаймі в нас так. Бо в моєї мами ще радяські уявлення були про те що робити з дитиною. Спочатку вона мені багато фе виказувала, але тепер таки визнала мою правоту. А от зі старшою поміч би згодилась(водити на гуртки, садок, школа).
Відповідь: Ми і наші мами От власне, я про те і говорила. Що наші батьки то все по-іншому робили і для них то видається правильним. А сучасні батьки вже мислять по-іншому. Саме тому в них виникали конфлікти-коли і як дитину кормити, як і коли дитину купати. А без того ніяк мені здається, бо старші все вважають, що знають краще, бо мають більше досвіду. Чесно, я би для себе такої помічі не хотіла, а чекати на те, що мама кине все і повернеться, аби мати змогу раз в тиждень побути з чоловіком наодинці якось трохи дивно.
Відповідь: Ми і наші мами то ше ми теоретично говоримо а час покаже що захочемо, а що ні... життя так все коригує, навіть не сподіваєшся) я так дивлюся по дівчатах, що навіть при далеко не найкращих стосунках, а потребують маминої помочі хоч зрідка, як не мами то свекрухи, сестри і тд.
Відповідь: Ми і наші мами то все так, але мені то не буде ново, бо я якось вже багато років даю собі раду без підтримки збоку мами-сестри-тата. Тому я собі то навіть дуже уявляю(хоч поки і лиш теоретично ), я би тим більше не змогла, аби мені хтось казав як робити , мама як до Львова приїжджала, то в нас конфлікти були власне якраз тільки через те. Мама хотіла мене повністю огорнути своєю опікою, вихованням, порадами, як краще, а звикла інакше .
Відповідь: Ми і наші мами вірю і розумію, так і писала, що хто як звик - бути при мамі чи вже давно окремо але говорилося про обставини, які деколи змушують (зрештою тут привязка до мами умовна (просто найчастіше маму кличуть), буває як треба дуже помочі то кличуть просто іншу близьку людину чи навіть няню наймають ну і я мала на увазі що ми нічого не можемо знати наперед.. моя знайома коли планувала, то дуже дивувалася молодим недоглянутим мамам, казала, що вона з собою такого нізащо не допустить... в неї, дякувати Богу, благополучно народилася двійня і вона то справляється, але щодо доглянутості, то вона помилялася
Відповідь: Ми і наші мами Ставши мамою ти розумієш шо вона тобі зла не хоче! колись дуже ображалась на маму , бо вона мене на дискотеки не впускала і завжди казала, що як стану мамою буду робити навпаки, а тепер ставши мамою я розумію її вчинки і робитиму так само як вона.
Відповідь: Ми і наші мами Гиги... Між першим і другим різниця дуже мала насправді. А межа взагалі дуже туманна, де закінчується перше, а починається друге. З першим мала помочі, а помочі. Я не нарікаю, але менших двоє без помочі якось легше ростити. При тому помочі дійсно було нуль, бо ми далеко. Важко, дуже важко, але зате знаю, що свої помилки виправляю, а не чуже вперте "а я знаю, що так добре і так має бути", особливо, коли воно робилося поза плечі. Як колись не розуміла, так і далі не розумію тих, хто переїжджає до батьків, коли дитина народжується. То ж таке випробування для молодої сім'ї, їм тоді треба навпаки тільки удвох шукати власні схеми, методи, підходи, а так дуже часто виходить, що тата дитинки відсунуть геть від майже всіх обов'язків, а потому молода мама нарікає, що чоловік не вміє дитиною займатися або нею не цікавиться. Як то кажуть, що посієш, те й пожинати будеш.
Відповідь: Ми і наші мами я вважаю що то зовсім різні речі. І вони мають право на існування. І поміч, і мамин досвід повинні бути присутні, але тільки за умови що дочці (чи синові) вони потрібні і збігаються з її (його)поглядами на життя.
Відповідь: Ми і наші мами Різниця є, але ті дві речі настільки взаємопереплетені, що не така та різниця й велика. Якщо вам вказують, що робити, або й узагалі забирають дитину з рук, бо "ти молоде-зелене", то важко таку поміч приймати (не кажу, що я таке пережила, але є такі історії, на жаль, хоча й нас також відсували на початках від того, що ми хотіли робити самі), а потому, як виникає через то конфлікт, то у відповідь кажуть: ми ж помогти хочемо. Я не кажу, що помочі взагалі не треба. Я кажу, що має бути сім'я, яка сама встановлює свої правила, а батьки з допомогою, досвідом та порадами - яко-тако, а не командирами параду.
Відповідь: Ми і наші мами ну просто попередньо обговорювалася поміч з новонародженим, а хтось відписував що оте втручання в виховання не любить.. то все-таки різні періоди, хоч з часом та поміч вже і в виховання переростає) ну в нас є той інстинкт - брати до уваги те, що (на наш погляд) наші батьки робили не так і робите це правильно.. але то циклічність життя, ... наші діти так само вважатимуть що ми робили і робимо шось не так))) веду до того, що в тому циклі-"ланцюгу" часто бувають "неякісні кільця".. не завжди старше покоління гірше від молодшого - ну принаймі я багато саме такого надивилася а досвід? не варто його недооцінювати) ну певно не варто модель ситуації суто по собі приміряти, бо батьки є дуже різні, дідусі-бабусі теж як правильно написала Маруся в наших з чоловіком родинах багато хто (не говоритиму за всіх) що потерпів від отих совкових дурощів, впертості, "туману", що мене деколи вражає їхня свідомість і адекватність, невтручання
Відповідь: Ми і наші мами Якби мене мама виховувала по тих установках - я б зараз була політично лояльною до московщини і не вірила в бога, тому не треба сприймати написане буквально, бо кожен у вихованні вносить щось своє нове а не робить це під кальку
Відповідь: Ми і наші мами Це вже інша ситуація.Так,він як чоловік, на той час не зміг забезпечити сім"ю достатньо,тому мама вирішила їхати за кордон.Батько відпустив.Хоча з часом також говорив,щоб вона приїжала. 24 години я з нею не буду.Мама живе не з нами.Ми живемо окремо від батьків.Тому постійного перебування в нас вдома не буде. Поміч буде потрібна хоча б моральна.Хоча й фізична теж не завадить.Поки це мене лякає,але мабуть з часом повністю зможу давати раду домашнім обов"язкам,дитині і при тому хочеться залишатися привабливою дружиною для свого чоловіка.Чоловік з роботи приїжає в 9 годині вечора,їде в 7-8. Цілий день сама. Свекруха на роботі. Батько мій теж. Тож поміч потрібна хоча б для того,щоб ввійти в цей ритм життя. Не стане.Ми це вже все переживали і не раз. Характер в неї не легкий,точніше впертий.Але після деякого часу ми гарно вживаємся і знаходимо спільну мову. Хоча на початках ми дуже конфліктуєм. Я думаю це проблема кожної мами,яка живе за кордоном.Для неї я лишилась на тому етапі,коли вона поїхала. Тому елементарні методи виховання,поведінки хоче мені дати.Тут і назрівають конфлікти.Мене вже не перевиховаєш,тому приходиться з цим змиритись. Сварки будуть,але я готова їх пережити.
Відповідь: Ми і наші мами Поміч, поміч...Щось тут турботи за маму зовсім не видно. Тільки ваші потреби.
