Відповідь: Ми і наші мами Ото власне. Гарно сформульовано. От потім вимагати якоїсь компенсації - це звісно, абсурд. Так ведеться у житті, що батьки віддають багато чого дітям, не сподіваючись на віддачу. А діти виростуть і віддадуть цей "борг" вже своїм дітям. І так далі...
Відповідь: Ми і наші мами не знаю, я би таки хотіла своїй дитині дати максимум, аби потім не шкодувати, що щось пожаліла... Я не вважаю, що вища освіта то вже повністю свідомий вибір людини. В 17-19 років? То такий перод , коли в декого може дурка в голову стріляти і власне батьки мають направляти на вірний шлях свою дитину, допомагати їй побачити , що є важливе в житті і буде потрібне в майбутньому. Тут не йде мова про заштовхування в якийсь ВУЗ силою, за гроші аби таки взяли, а так взагальному. Я теж згідна, що не все ще поки за гроші, хоча це ще дуже залежить від спеціалізації.
Відповідь: Ми і наші мами ой, та не все так драматично. Я якраз в такому віці випоминань і боялась. І за своє бюджетне місце трималась як ковбой на родео. згідна, що "здобувати" можна і платну освіту, все залежить від ставлення. блін, нажаль, з кожним роком "пакращення" в цьому напрямку... Галя-Sera, хочу відповісти на те, що ти написала про мою і мамину подібність. Бо то неправда, власне, мама би хотіла, щоб я успадкувала більше її рис. Але так не сталось, ну і те, що рано стала заробляти, а потім "рано" - заміж... деколи здається, що вона досі не оговталась від мого заміжжя. І чого то було таким ударом? Не по "зальоту", хороший хлопець, і сім'я в нас получилась чудова...
Відповідь: Ми і наші мами В мене це був напівсвідомий вибір. Тобто це було добровільно-примусово. В нас мова йшло лише про ВО. Тобто ніякі коледжі.. "ви що, а що люди скажуть.. якщо ти підеш в коледж, то значить ти в 11 класі зле вчилася, що до універу не дотягнула. Не хочеш - йди заміж і забирайся за невістку". Ось така була бесіда. Мені не залишили ніякого вибору. Поки ти моя дитина - робиш те, що я скажу, хочеш жити своїм розумом - геть з хати. Тепер я розумію, що це просто диктаторство. І іноді навіть шкодую, що не пішла, а не пішла - бо не було куди. У мене просто не було бюджетного варіанту - просто той факультет був лише платним. І все. І його обрали батьки. Тепер мій чоловік каже, що батько нас просто "затуркав". І я погоджуюсь. І тому я вже до своєї дитини ставлюся як до особистості, а батьки кажуть, що такий світ пішов і я його просто розбалую.. а я просто люблю свого синочка.. навіть на питання "та чого ти його стільки виціловуєш" я не маю що сказати, і просто не розумію питання.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? оплачу. але за умови що дитина дійсно буде цього хотіти і я це бачитиму. а найголовніша умова це наявність на той момент коштів на оплату навчання. я особисто не вважаю що вища освіта (диплом про неї) це життєва необхідність. важливіше мати голову на плечах. я суджу по собі. маю вищу освіту, мінімальний досвід роботи, але знайти ту роботу, пристойну роботу коштувало мені 2 роки поневірянь. і якщо чесно, то в останні місяці на біржі праці я серйозно задумувалась над зміною фаху (планувала йти на курси перукарів чи манікюру). чому? бо маючи на руках диплом, а в голові купу ілюзій про чудові перспективи, я не мала куди себе подіти. а люди, котрі мають в руках робітничу професію завжди матимуть куди себе подіти. але може то я така... ---------- Додано в 11:53 ---------- Попередній допис був написаний в 11:51 ---------- а якщо не мають? з цього і вся дискусія почалась. чи ЗОБОВ*ЯЗАНІ батьки зняти останню сорочку заради навчання дітей? ---------- Додано в 12:01 ---------- Попередній допис був написаний в 11:53 ---------- так в чому проблема? от Вам і відповідь батькам на випоминання. а якби Ваша дитина того не хотіла? он у Меган така ситуація. а батьки ж ніби хотіли кращого для дитини. я взагалі хочу сказати, що розчарувалась у нашій системі освіти. я від 3 класу марила інязом і німецькою мовою, а коли вступила, то зрозуміла що не все так гарно насправді, як виглядає збоку. і коли всі ті розповіді про якість освіти в Україні виявляються простою балаканиною і ти усвідомлюєш різницю між нами і Європою, а ще розумієш що 5 років життя стратила намарно, от тоді і хочеться вити. і такого для своєї дитини я не хочу. хіба через 15 років щось кардинально зміниться, хоча я слабо в то вірю.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? якість освіти залежить ще і від того, хто вчиться. З одного і того ж факультету, навіть з одними і тими ж балами можуть виходити спеціалісти різного рівня. Своєю освітою (якістю) я наразі задоволена на 200%. У той же час половина моїх одногрупників-випускників два слова звязати не можуть. А дипломи в них - "добре"... і що доброго - важко побачити...
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Не зобовязані, за те що не дадуть дитину в інститут їх в тюрму не посадять Але мають прикласти не аби які зусилля щоб дати дитині можливість вчитись у Вузі. І я не розумію тих притикань, чи жартів "віддаш мені коли заробиш". Якщо нема - то звісно нема, і треба пробиватись самому, а не звинувачувати батьків що не влаштували вчитись у престижний вуз.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? то само собою. але навіть і для того, хто має бажання вчитись і голову до того навчання дуже часто сам навчальний процес буває обтяжений купою непотрібних перепон.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Я би дуже хотіла щоб ви процитували , хто саме таке написав.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Дискусія стосувалась того, чи етично вимагати в дітей потім відшкодування витрат? Тобто коли можливість була (раз помогли), а тепер вимагають повернення. І зовсім не йшлося про доцільність чи недоцільність освіти. Просто дописи перемістили з первинної теми.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? такий ліричний відступ щодо того, що в 17 років молода людина вже сама може і повинна собі забезпечити освіту... можливо і є десь такі унікальні школярі, свідомі, відповідальні, натхненні трататата, але мені вже 28 ?(здається))), а я ще досі не знаю, ким я хочу бути, коли виросту )). я маю дві вищих освіти, навчання я відбула, як повинність, бо мене не цікавило в той час ні проектування (то була обов"язкова умова мого батька, який був переконаний, що інженер-проектант - то дуже необхідна на всяк час професія, що робота у вузькій сфері знайдеться полюбе, і буде нормально оплачувана, потім вже мій досвід показав, що робота таки є, але на ринку за неї платять копійки, а відповідальність огого), друга вища освіта - економічна, теж для мене малоприваблива, бо я взагалі гуманітарна голова)), сухі розрахунки і цифри в табличках на мене навіюють зелений сум, і хочеться плакати ((. але я довчилась, з відчуттям виконаного обов"язку, батьки з тим самим відчуттям горді і спокійні, що дитину вивели в люди )). і що маю на сьогоднішній день? 6 років досвіду в проектантській роботі, яка вже з часом навіть почала подобатись, але нема в мене прагнення до саморозвитку і вдосконалення в тому напрямку, бо нема мотивації у вигляді достойної винагороди. економіку взагалі не знала-не знала і забула ((, як не стидно признаватись. зараз маю думки, що з декретної відпустки взагалі не хочу повертатись на попередню роботу. хочу кардинально щось поміняти, маю купу ідей, і всяких-різних вмінь, але не маю впевненості в собі, так само далі не знаю, яке моє істинне покликання )). до чого я то все вела? в мене останнім часом таке питання завжди постає: чому так? де загубилась та ниточка, щоб я могла зрозуміти, чого хочу я? (і то не тільки в мене такі думки, мій чоловік абсолютно згідний зі мною, що в 17 років ще надто рано знати, що хочеш робити все життя, бо крім космонавта, лікаря і вчителя є ще міліонпятсот професій) ніби і в школі вчать нас багато (а може аж забагато?), ніби і батьки займались (всякі гуртки, музична школа, хор, танці), і вузи такі хитромудрі в нас, але є відчуття, що десь щось загубилось, втратилось...
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Ну для того певно треба вміти чути дитину, підтримувати її в чомусь і відповідно підтримувати вибір у обранні ВУЗу, бо так, я таки вважаю, що вища освіта потрібна. А те, який рівень тої освіти в Україні то вже зооовсім інше питання. Не вважаю особисто для себе, що краще було не вчитися, аніж вчитися отак. В нас в муз.академії мене теж багато всього не влаштовувало . Але для того ще є власні мозги і працелюбність, що в моїй професії є необхідне. Так, Московська школа скрипкова є на кілька голів вище нашої, та й в Європі вже зовсім інший рівень навчання, ніж в нас. Але що з того? Зрештою можна і далі вчитися, якщо є бажання, але вже самому. Основу таки дають батьки ( знову ж таки, не думайте, що я пишу виключно про гроші, я поступила сама без усяких грошей, я говорю про важливість вищої освіти)
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Саме так. Бо я мріяла про хірургію. Але не дозволили. ЯКби просто сказали іди, вступай, якщо не пройдеш, то повчишся, на наступний рік пройдеш.. Але ж не сказали. А сказали йди, куди ми сказали. Якби то було тільки з моєю освітою - то подумала би що то просто так обставини склались. Але в брата старшого те саме, віддали його документи в ветакадемію на м"ясну технологію... і що? він з такою освітою тепер не має де притулитися. І знову ж таки диктатура батьків - або ти вчишся, або я тебе не знаю. Може б і не було все так категорично, але то я зараз так думаю, в 17 років я не була така мудра.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? не погоджуюся. в першу чергу батьки мають сформувати у дитини почуття необхідності тої освіти у її житті. а можливість то вже потім, ну що толку якщо дитина не відчуває потреби у освіті взагалі, і батьки продовжують платити і за сесії? має бути хоч якась віддача зі сторини дитини. якщо у дитини буде необхідність поступити у ВНЗ ,то вже ті "не абиякі зусилля" і непотрібні будуть, або будуть просто для підстраховки.
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Ось тут і вся проблема на жаль... І таке я чую часто, коли дітей впихають кудись, бо так собі самі запланували. Тому не проблема у не бажанні мати вищу освіту, проблема в тому, щоби вибирати професію, до якої є тяга, а для того треба чути дитину. Хоча в мому випадку батьки ніби й мене трохи змусили вибрати професію , коли моя мама поїхала в Італію, тато теж збирався їхати, розсварився на ніц з директором муз.школи і мене звідти забрав . Я перестала грати на скрипці і на 2 роки фактично закинула то все діло. Мені дуже подобалася англійська мова, я вчилася в школі з нахилом на іноземні мови і я вже сама мріяла вибирати в тому руслі професію Але долею випадку, моя мама у центрі Львова зустріла вчителя з десятирічки, до якого я колись їздила на уроки і він переконав маму поступати мені до спец. муз.школи ім.С.Крушельницької. Я добре пригадую як то було. Літо, в мене канікули, сводоба, кайф і тут як сніг на голову-приїжджає мама і огорошує мене новиною, що я десь за 1.5 місяця маю поступати до Львова. Скрипку в руки і літо скінчилося.. То був стрес, був певний супротив, але я зовсім не шкодую, що так сталося. Бо так мало бути. Тому різно буває
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? золоті слова, саме так і є. бо дуже вже багато тут дописів що освіта знань не дає. хто вчиться тому і дає, а іншого способу здобувати знання і немає
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Ну хіба я писала що дитину мусять пхати куди-небудь аби була освіта? Я пишу про фінансування (не сесій і т.д.).
Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? І що такого страшного там написано? Хіба це не є обовязком батьків???Про "останню сорочку" - процитуйте. Де таке хто писав. А ше далі я писала То вже починається чіпляння до слів, перекручування, додумування і виривання з контексту. І насправді І знову ж таки....Там вище писалося, що про "запхати" вчитися, чи платити за сесії - мова не йде. Якби моя дитина таке в мене вимагала - блін, значить я погано виховала і десь щось упустила в вихованні. Мова про те, що батьки ЯКЩО МАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ (спеціально пишу "голосно", щоб зараз не було закидів про "останню сорочку") то цілком нормально, що оплачують своїй дитині навчання на платній формі. Звісно, якщо дитина сама хоче вчитися! І аж ніяк не вимагати потім повернути кошти. А якщо такі умови - то оголосити їх зразу і нехай дитина думає, чи зможе вона потім повернути ті кошти батькам.
