Відповідь: Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу? Гарні слова, підтримую і вважаю вищу освіту обов"язковою,не факт, що будете працювати за фахом і використовувати всі набуті знання, але і без диплому знайти достойну роботу не так легко... Один останній курс вчилась заочно в університеті, хоча слово "вчилась" дуже відносне, швидше використовувала знання, які здобула в коледжі, от такий парадокс. Знання маю завдяки коледжу, диплом - завдяки університету
Відповідь: Ми і наші мами Ого!! А з якого то дива? Хіба то не є прямим обовязком батьків - дати освіту, базу, так би мовити дітям? Чи я щось не розумію в тому житті?
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю.. Навчання було платним, недешевим. На 1,5 року мама поїхала в Італію, щоб легше було. Коли я отримала диплом, то першими словами було не вітаю, а "ти пам"ятаєш скільки навчання обійшлось? будеш мати роботу - віддавай". Потім ще кілька разів такі заявочки були. Я лише мовчала. То видно я чогось не розумію. Не розумію, як мені вагітній можна було сказати, що дочки у мене не буде, бо !!!! "її треба заслужити в Бога". Так ніби хлопці то не діти. То чому ж мене отаку випрошену і вимолену отак доїдають?? Але так є. І на жаль, батьків ми не обираємо. Або коли батько питає "а що то вже треба було тої другої дитини?" Я просто відповіла "Бог дав". І здається, я вже зовсім не маленька, але так хочеться бути для них маленькою солоденькою донечкою...
Відповідь: Ми і наші мами мене й не повідомляли, то само собою розумілося, бо таких грошей в батьків не було. Мене до того готували всю школу. Результат - комплекс відмінниці, але я за це не маю на батьків ні найменшого жалю. Бо то справді були об'єктивні обставини. Ну Ти ж сама себе накручуєш! в мене мама так за Лідку впевнена. Ну і що? Сприйми то просто як факт. Перестань щось доводити і собі, і їй - відразу стане легше. Тому і доїдають, що випрошена і вимолена... Megan, я розумію, що то легше сказати, як зробити, але втікайте на свої хліби - то єдиний шанс врятувати стосунки з батьками.
Відповідь: Ми і наші мами А запитайте чи їм треба було трьох народити? Це ваше життя і ви будете родити стільки скільки захочете, ви їх народили і ви їх будете кормити. От так і скажіть. А ще, якби я була в такій ситуації, Ірусь чесно я б зняла окрему квартиру. Хай халупку, але окремо, щоб діти не бачили таких відносин у сім"ї. Все виглядає на те, шо ви їм з дітьми в "напряг", а відпустити вас не вигідно, бо ви платите за усе порівну, а так прийдеться за усе самим.
Відповідь: Ми і наші мами Загальну середню, маєте на увазі? Бо освіту здобувають. Якщо мова про вищу. ---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:45 ---------- Після смерті моєї бабці я побачила, як дорогі брати і сестри поскидували свої личини і явили світові свої справжні морди) Мій дідусь схотів заповісти хату молодшому синові. Тато готовий був би і погодитися, але найстарша дочка дуже переживала, нарікала. Вона завжди розказувала, як батьки її обділяли, а тато мій її дуже любив. І міг відстояти, бо має такий характер. То він включився у боротьбу. Дідуся забрав (а місце діїї не Львів, в якому ми живемо) від братової дружини, яка його споювала, навів там порядок, прочистив всім мозги)) Їздив щотижня, дивився, чи все добре (а йому на секунлочку вже під 70 самому було). Результат: віддав тітці найкращу частину, братові теж хорошу. За собою лишив тільки 1 кімнату. Коли ж потім захотів, щоб продали і гроші поділили на 3 (бо зрозумів, що не наїздиться туди), тітка встала на диби, переписала все своєму синові (який живе взагалі ген-ген і нічим не обділений). І тепер вони вдвох проти мого батька ведуть воєнні дії А тато все житття їй помагав, чим міг: любенька сестричка, вдова, мама слова не сказала, що туди стільки енергії йшло.
Відповідь: Ми і наші мами Я вважаю що я її здобула - бо ніколи за екзамени і заліки не платила. А те, що навчання було платним.. ну то треба було казати "не будеш вчитися бо нема грошей" і на тому б закінчилось, а не витикати тепер. То я вже теж бачила, коли тато ображався на власну сестру, бо їй мама переписала хату. До речі, вона ту маму і дотримала до смерті. І все б нічого, але моєму батькові до тієї хати ще 200км, нащо воно йому? А сестра садить там город... ну але ж треба було посваритись..
Відповідь: Ми і наші мами Якщо платили батьки, то витикати будуть. Бо якраз оплачувати вищу освіту дітей їхнім "обов"язком" не є. Ніхто ж не витикає школою. Оплачувати собі ВО людина може сама. При потребі, якщо немає держзамовлення на цю спеціальність. Або готуватися знову і знову вступати. Зараз взагалі краса)) Кудись та й поступиш)) А згадати старі часи... Не поступив - то тепер вже тільки наступного року. І нічого, багато хто так і робив.
Відповідь: Ми і наші мами ну, я б в 17 років не змогла б оплатити собі освіту. Думаю, переважна більшість теж. Не говорю зараз за дуже свідомих людей, які все життя йшли до мети і своєї професії, спершу заробили, а тоді вчились Я кажу за звичайних підлітків. Мені батьки оплачували освіту, бо я поступила на комерційну форму навчання, потім вдалось отримати державний кредит на оплату навчання, але собі на власні потреби я старалась заробити сама. Якщо б у нас з батьками була домовленість, що я прошу кошти на навчання, але в борг, то питань нема, я б повертала. А особисто мені здається дивною ситуація, коли дитину вивчили, а тоді кажуть через якийсь час повертати гроші, які були затрачені на навчання. Бо це треба обумовлювати з власною дитиною. Не кажу бути "нахлєбніком", бо батьки мають дати, не мають, але якщо дають, то треба з самого початку узгодити на яких умовах.
Відповідь: Ми і наші мами Розумію) Але я, в принципі, інше маю на увазі. Чомусь у Львові вважається, що за освіту треба обов"язково платити. Тому так і виходить. А щодо того, що батьки нічого не сказали, а потім згадують, то так, це негарно. Але людина 17 років вже доросла, щоб розуміти, що задарма нічого не дається - хоч би й платити доводилося вислуховуванням батьків. Я знайомим дітям завжди кажу - не вірте, що все платне)) І одна дівчинка гарно мене слухала, повірила) Вступила серед кращих на юрфак. А також казали - все схвачено, все куплено, ти ніколи.. А вона просто знала, що тільки її знання допоможуть, бо батьки не мають навіть, за що зайві джинси купити.
Відповідь: Ми і наші мами Мені було сказано просто "нема розуму поступити на державну форму - вчи фразу "Каса вільна"". Крапка. Запасний варіант - прогнутися і поїхати вчитися в Київ за Київ тато був готовий платити. Але тоді я не могла лишити своє життя тут і зараз розумію, що поступила правильно. Мама, може і хотіла б, але грошей на навчання не мала. Саме так - в сім’ї на той момент гроші ділились на мамині і татові, бо діло йшло до розлучення сообсвенно, цим все і закінчилось. Зараз я розумію, що хочу мати гроші на навчання дитині, але дати вибір - гарно вчишся в школі, поступаєш на бажану спеціальність за державний кошт і гроші твої. Або ж здобуваєш ВО на них. Шоком для мене було, коли вияснилось, що тато платив за навчання своєї :cesored: тоді, коли мені говорив про МакДак..але то не до цієї теми...
Відповідь: Ми і наші мами Зараз зовсім не по темі, але я проти))) Ну, особисто для себе і свого життя. Проти, коли батьки дають освіту, машину, квартиру. Вважаю, це все справа особиста. І чоловіки мені саме такі подобаються - коли "з грязі в князі")) Це впевненість, це знання, це вміння -це власний досвід.
Відповідь: Ми і наші мами І вищу також. Платити за навчання - обовязок батьків. Як немає грошей, то вчися дитино як можеш, але сприяти все одно (мова не тільки про матеріальне). Платити за екзамени, заліки - ні. Не хочеш вчитися - забирай документи, йди замітай вулиці. Але якщо батьки мають можливість оплачувати платне навчання - то це нормально. І казати власній дитині потім, щоб віддавала гроші - то якось не по батьківськи. Тільки не кажіть, що хай дитина поступає на бюджет - всі не можуть вчитися на бюджеті, в когось мізків не вистачає (не в сенсі, що тупі, а просто не дотягує до того рівня, то що вже турок?), комусь не щастить. та ще і в нашій державі.... Ну чому, не обовязково. Аое не завжди є можливості (і гроші також) чи така голова щоб самому вступити на бюджет. не на стільки і не всі, щоб Якщо не вірити вже в 17 років навіть своїм батькам, чекати потім від них "випоминань" вже в 17!!!! то років...люди, та нащо тоді на світі жити?
Відповідь: Ми і наші мами як на мене, то ставити в один ряд освіту і квартиру-машину недоречно. Батьки повинні дати своїй дитині поштовх, яким і є та сама освіта. А вже надалі- прошу дуже: вчися сам, роботу шукай сам і автівку-квартиру купуй сам. У мене у товаришки дитина три роки тому поступила на платне відділення університету ( так, після школи , без репетиторів трішки не дотягнула до бюджету на престижний факультет). Два роки батьки навчання їй оплачували . При цьому дитина паралельно ще й сама собі роботу знайшла у післянавчальний час. зараз вона навчається на третьому курсі, влітку працювала закордоном, зараз- паралельно з навчанням працює ще й тут. Зняла собі окрему квартиру, оплачує своє навчання сама. Але якби три роки тому батьки не дали цього поштовху- хто його знає як би склалося.
Відповідь: Ми і наші мами Вищий навчальний заклад передбачає наявність голови) ---------- Додано в 00:33 ---------- Попередній допис був написаний в 00:29 ---------- Чому, якщо і те, і те, і те "батьки дають"? В нас різні позиції) Я вважаю, що поштовх дає дух, що тіло рве до бою))
Відповідь: Ми і наші мами а я не вважаю що обов*язок батьків оплачувати дітям навчання. з якої радості? батьки нам забезпечили середню освіту. а вища освіта то вже свідомий вибір кожного з нас, а не наших батьків. хочеш? вступай на бюджет, вчися. не хочеш? вступай не в універ, а в якийсь коледж чи ще щось (вибір великий) або ж йди на роботу. я коли вступала в універ то навіть мови не було за платне відділення, тільки бюджет. в результаті бракнуло мізків і везіння і поступила трішки не туди, куди планувала, але ж через рік мала можливість перевестись (але вже не захотіла). я до чого веду... чомусь внашій країні у молоді після школи два варіанти: або вища освіта, або *вільна каса!* а це неправильно. в Європі вважається нормальним після школи мати рік-два перерви. молоді люди йдуть на роботу, здобувають певну незалежність від батьків, а вже потім, свідомо обирають фах. чому свідомо? бо все таки людина в 17 років і людина в 20 років то велика різниця. а в нас чомусь люди дуже категоричні в тому питанні. як не вступив відразу після школи то все, хрест на тобі, і в першу чергу таке роблять батьки.
Відповідь: Ми і наші мами Тобто Ви синочку не оплатите ВНЗ? З одного боку, батьки дійсно ніби нічого не повинні, але з іншого боку - якщо вже щось і давати, то краще ту пресловуту "вудку" на майбутнє. Хоча те, що Ви пишете про перерву між навчанням теж не позбавлено сенсу. Проте то дуже важко. В нас і так шкільна програма дуже відірвана від ВНЗ рівня, а після перерви - то буде повний аут . Раніше тут писали, що мол це у Львові в нас всюди платний вступ і решту. Я взагалі ярий противник таких заяв - це і в темці про аспірантуру теж доводила . І вища освіта, і подальші життєві кроки, і багато чого в дорослому житті всупереч отаким переконанням, що "без бабла ніяк", може нормально вирішуватись в нормальний спосіб. Неправда, що без грошей не поступиш і не здаш сесію, неправда, що без бабла не знайдеш місця роботи чи не захистиш дисер. Просто неправда . Хоча є і багато прикладів протилежного, але це не доводить, що інакше не можна. Підсумовуючи, не бачу нічого поганого, щоб при можливості дати гроші дитині на освіту - але ні в якому разі не на підмазування на вступах чи сесії. До речі, зараз в школі теж така ситуація, що вже ті малі діти часто твердо переконані, що без цукерків чи ще чого діла не буде. Самі ми, дорослі, в тому і винні!
Відповідь: Ми і наші мами Я вважаю що діти мають максимально самі пробиватися в люди. Але, якщо у батьків є можливість дати дитині поштовх, то чому не постаратись? Не люблю коли кажуть - я тебе годувала 17 років, а тепер роби собі що хочеш. Батьки ж виховують дітей, вкладають душу, любов, вчать життю, допомагають. Я не за втілення в реальність всіх капризів, а за здорову допомогу. Якщо батьки мають можливість віддати дитину на навчання в Гарвард, то чому б ні?
