Відповідь: Ми і наші мами Тань, а якщо зятю все підходить, а теща незадоволена зятем, то як тоді? Хай теща йде знімає квартиру? В мене коли йшло до весілля, то зятя взяли додому, бо і на роботу було близько, і хата велика, хай собі живуть... Живемо вже 11 рік. Завжди чую який він поганий, бо не має вищої освіти, бо працює водієм, а ти сама дитину виховуєш. При тому що я ніколи не скаржилась на нього нікому, тим більше власним батькам. Так от, одного разу намікнула, що як не подобається що ми тут живемо, ми можемо піти на квартиру, на що батько відповів, що прокляне нас, і не буде спілкуватися до смерті з нами через те, що хата велика, а ми пішли на чуже...
Відповідь: Ми і наші мами Значить ми живемо з Вами, якщо ви не будете лізти у нашу сім"ю і пхати своїх 5 копійок у наші стосунки. Це взагалі нема сенсу обговорювати... та вона не піде, бо це її хата. Сісти і один раз поговорити- пояснити, що це ви виходили хаміж і вам жити з вашим чоловіком і що вам не подобається, коли погано говорять про вашого чоловіка і батька вашої дитини. Якщо це буде повторюватись, значить ви будете змушені винаймати інше помешкання, так як не дозволите зруйнувати вашу сім"ю.
Відповідь: Ми і наші мами Мудрі поради, але не завжди люди готові до діалогу, відкритися, буває, що стосунки настільки заxодять у глуxий кут, що вже всі засоби безсилі. Люди просто розівчились спілкуватись/ ніколи не спілкувались. Навіть якщо це сім'я, рідні люди...
Відповідь: Ми і наші мами Та просто є такі люди, до яких не доходить. А я думаю ніхто нічого не повинен і не має права вимагати і зять не раб в наймах, що мусить підчинятися з змістом і без. Перш за все треба мати повагу, треба дати можливість іншій сім"ї жити своїм життям і трошки призняти корону з лозунгом "то моя територія, тому я буду заправляти, а ти маєш підчинятися".Звичайно якщо все в межах розумного і зять не буянить, не чинить якогось фізичного чи морального над кимось насилля і т.п. Принаймі я б не хотіла щоб так колись поводились з моїм сином, тому зі шкіри полізу, але буду старатися щоб він в зяті не ішов. Але, я думаю що то вже більше пасує до цієї теми. http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=40852&page=133
Відповідь: Ми і наші мами Думаєте не говорили? 100 раз говорили.. нічого не міняється. Абсолютно. Зі свіжого - вчора приходжу додому і кажу що є податок на нерухомість, на що мій мудрий батько відповів, що як будуть лишні квадратні метри, то 2 поверх розвалить, і зробить там дах. І то нічого що на 2 поверсі живемо ми. Я це звичайно сприйняла скептично, ну бож хто буде хату валити.. але все ж, в кожному жарті є доля правди. От податок будемо платити навпіл, бо ж 2 сім"ї в хаті... а от коли мова йде хоча би про прописку в тій хаті, то зразу я тут господар і приписую кого хочу. По документах ми там не живемо - чоловік прописаний у себе вдома, я з малим на старій нашій хаті, що ми колись жили... а знаєте чому нас не прописують "бо зять розведеться і буде претендувати на половину хати". Тому ту не корону треба приспустити, а власні амбіції. І стати добрішим, як не до цілого світу, то хоча б до власних дітей... наболіло просто.
Відповідь: Ми і наші мами Пробувала. То будинкова книжка загубилась, то вона в газовій... ти прописуй на старій хаті, а там перепишемо всіх.. обіцянка-цяцянка. Скоро ще одне мале буде. Тут хочу бути категоричніша. Але не знаю як вийде.. На днях зовсім чужі люди розказали, що батько будинок хоче переписати на мого молодшого брата. Як реагувати на то? Своїх доходів нема таких, щоб планувати власне житло. Тим більше, що ми стільки грошей вклали вже у ту хату, бо ж живемо, ремонти робимо, постійні обіцянки про те, що житло все ж таки стане нашим, ну ж бо як по іншому, але далі слів діло не йде.
Відповідь: Ми і наші мами Усвідомити, що то не Ваше, і не розраховувати на то помешкання. Ну і гроші більше не вкладати, а думати про запасний аеродром. Якщо виявиться, що Ви помилилися, то буде приємна несподіванка.
Відповідь: Ми і наші мами Та так і треба робити, і я це розумію. Маю на меті взяти план під забудову, а там побачимо. Але і тут замкнутий круг - щоб взяти план на себе, треба місцеву прописку. Ну але викрутимось, головне, щоб грошики на то були. От на днях тато запропонував утепляти будинок. Звичайно видатки навпіл. Ну бо ж ми живемо. Як донести до нього, що перед тим, як далі вкладати гроші, я хочу якоїсь впевненості у завтрашньому дні... на всі натяки страшні образи. І сваритись не хочу - бо совість мене буде мучити, ну бо ж як з власними батьками гніватись? Ой дівчатка, як то тяжко так..
Відповідь: Ми і наші мами Терміново сісти і дійти до спільного рішення. І обовязково проговорити про часові рамки - "якщо до кінця місяця немає рішення, ми будемо планувати своє майбутнє окремо". Якщо не відреагують - вживати крайніх заходів. Щось в тому дусі. Вам треба думати про завтрішній день, а не терпіти витрибеньки батьків. Немає гіршого як невизначеність. А то вийде як в моїх родичів. Батько відписав весь будинок старшій сестрі, яка була в Іспанії, хоча молодша з чоловіком вкладали купу грошей в ремонти будинку. А одного прекрасного дня виявили, що будинок вже сестрин. Виявилось, що сестра страша тихцем домовилась з батьком, що висилатиме гроші на ремонт будинку, а той перепише його їй. А хитрий батько ті гроші клав до купки, поки молодша з чоловіком робила ремонт, хоча страшій казав, що то все на її гроші робиться. Потім за ту купку купив собі машину. Отакий хитрець(( Карочє... Не витрачайте часу і грошей на хату, де не ви, можливо, будете господарями. Проговоріть це і, залежно від рішення, плануйте майбутнє.
Відповідь: Ми і наші мами А Ви не натяками, а прямо в лоб. Інакше ж не дойде. Або з"їжджаєте і хай "проклинають" і що хочуть роблять, але ви будете мати спокій і мир в сім"ї. Ваші батьки свято вірять, що Ви під каблуком в них, от і роблять з Вас шнурочки. Вони вже не зміняться, а от ситуацію в сім"ї можете змінити тільки Ви.
Відповідь: Ми і наші мами Та говорили прямо в лоб. Не розмовляли зі мною напевно рік. Тепер то жартами говорю, то натякаю, то прошу, то скандалю і плачу.. Ось і я того теж боюсь. Бо зараз ніби то нікому не треба. Старший брат пішов в зяті, але там теж неясно з житлом, молодший живе в Києві і каже що сюди не вернеться. Ну але всі кажуть. Як і батьки кажуть, та що ви, та то ваше буде. На питання коли - та яка різниця, та ж ваше все рівно буде. Найбільше болить, що то власні батьки. Що то рідна мама, яка не приголубить і не спитає як проходить вагітність, коли народжувати, як я себе почуваю... Не порадіють моїм досягненням, моїй кар"єрі, лише випоминають, що гроші за навчання я маю повернути.. от чому я маю так жити? Чому я не можу просто насолоджуватись життям, а постійно оглядатися чи не образяться батьки? Чоловік спочатку щиро дивувався як так може бути, а тепер просто каже, щоб я дітей любила і показувала то їм наскільки то можливо...
Відповідь: Ми і наші мами В такому разі я б обрала зйомну квартиру, хай не розмовляють. Тишина і спокій. Звісно, якщо фінансова сторна дозволяє, але я б свій спокій оцінила дорожче. Та й ваші батьки б зрозуміли, що Ваші слова - не пусті балачки. Страх залишитися самими на старості літ штовхає наших батьків на жорстокість по відношенню до нас.
Відповідь: Ми і наші мами Ой розсмішили... ой чуть з крісла не впала. Це був основний аргумент моєї мами чому вона повинна мати грошовий вклад в хату. Але он ми з чоловіком переписали хату на себе, її нікуди не викинули і ми не розвелись, хоч було всяко, і... О ДИВО!!! Зять не такий вже й жахливий як їм здавався. Одним словом, то глупі мухи ваших батьків і звертати на це увагу вам неварто. Повірте, це глупе галицьке говорення. ---------- Додано в 14:05 ---------- Попередній допис був написаний в 13:51 ---------- То ви чисто мене описали до недавна. Я стратила купу років стараючись довести мамі і татові, що я досягла багато, і що мною є за що гордитись. НІЦ!!! Всі мої старання щось довести були на смарку. І тоді я почала ходити до психолога і звернула увагу на себе. Потім почала ходити в клюб... і тепер мені всеодно, що мама говорить. І ви не повірите вона перестала до мене чіпатись. Навіть як я дратуюсь, то вона не може мені нічого сказати, саме тому, що я на неї не реагую. Я є я, а вона є вона. Ми дві різні людини, які часами просто не розуміють один одного і на тім і порішили. Все! То так важко пояснити словами. То треба пережити. Дякую Богу, що мені дав ласку дійти до такого стану. Megan, якщо можете моліться за своїх батьків щодня коротеньку молитву - Боже, дай всіх земних благ моїм батькам і тримай їх в своїй опіці щодня. Я спочатку не могла молитись ані за свого чоловіка ані за маму, бо образа була така глибока, що аж боліла. Але з часом це стало легше, і мене відпустило. Я он тільки ніяк не можу пояснити моїй мамі, що вона не може втручатись в життя моїх племінників. Вона дуже переживає за те, що вони відмовляються зустрічатись з українцями. Коли я їй сказала, що вона з сестрою надто критичні до всіх людей, то вона мені сказала - покажи мені добрих дівчат або хлопців. На те я їй відповіла, а кого б я вам не показала ви знайдете якусь ваду - в того нога крива, в того очі не того кольору, той не так вбрався, той не так поводиться. Не можна тільки всіх критикувати. Розслабтесь. А вона мені, а чому ніхто твоїй сестрі нічого не скаже... а я їй кажу, та бо то моя сестра і ви так її виховали і поставили на п’ядестал, що їй сказати ніц не можеш. Тепер пожинаємо плоди. Мама переживає. Мені її шкода, але я нічого змінити не можу. Якби вони більше довіряли Богу, то було б інакше.
Відповідь: Ми і наші мами не знаю чи в тему пишу, але.. коли мої батьки одружились, в них були гроші на купівлю власного житла. але дід сказав,що нема чого купувати квартиру, що хай живуть з ними, шо то все їм залишиться і т.п. союз розвалився, гроші на книжці пропали. народилась я. ніхто з нас трьох не був прописаний в квартирі баби і діда. дід почав говорити "кому схочу, тому хату і залишу", а татові сказав "привик чужим розумом жити!" (це про ті гроші на квартиру). мама мордувалась невісткою 14 років. тяжкою працею збирали з татом гроші на житло. слава богу, що вчасно встигли купити квартиру,бо буквально через 2 роки нерухомість подорожчала вдвічі. через пару років тато помер і виявилось, шо баба з дідом, які взагалі ніякого стосунку до нашої квартири не мають, претендують на 50% нашого житла.бо тато був основним власником і після його смерті майно ділиться між його батьками, дітьми, жінкою. правда, вони відписали ту "свою" частку на мене. моя думка така : -як є можливість, то власна нерухомість зайвою ніколи не буде. -вірити на слово-собі дорожче. тільки документи завірені печаткою. -нема чого радитись з дорогою родиною як поступити з власними грішми. краще думати самому. і тверезо. ---------- Додано в 18:29 ---------- Попередній допис був написаний в 18:22 ---------- не вірте. коли доходить діло до поділу грошей і майна, то ніхто свого не упустить. в мене самої така родина,яка тільки й думає шоби мені часом десь шось не перепало. і взагалі, я слабо вірю в такі красиві жести,як хтось шось комусь дарує чи уступає (маю на увазі поділ майна в сім"ї)
Відповідь: Ми і наші мами ну, всяке буває. наприклад, після бабусиної смерті мій тато був готовий поступитися хатою своєму братові. інша справа, що той не схотів жити там, де померли його батьки і бабуся (моя прабабуся), тож зараз планується хату продати, а гроші поділити порівну. як я люблю казати, все залежить від людини
Відповідь: Ми і наші мами Моя тітка одразу після смерті бабусі мамі сказала, що жодних претензій на бабусину квартиру (в місті) не має. Це було справедливо, тому що тьотя живе в іншій країні, а моїм батькам останні роки довелося переїхати жити з нашої квартири на бабусину, бо та потребувала догляду. а потім ще й інсульт у бабці стався... Коротше, дуже важко було моїй мамі, бабця понад 2 роки лежача була. Якби тьотя ще й претендувала на кв. метри (скандалила, виясняла стосунки), це би певно мою маму добило. Цікаво, що тьотя сама це питання підняла, сказала, щоб мама навіть не думала нічого такого. А коли бабуся була ще при пам"яті, і тьотя приїжджала, то говорила бабі, щоб та склала заповіт, і відписала все майно моїй мамі. В іншій знайомій родині бачу протилежну картину - теж є донька, яка гляділа і тата лежачого, і маму аж до смерті. То її сестри ще при живих батьках мову заводили, як будуть хату (в селі) ділити, землю, паї... За якийсь нехитрий сільськогосподарський реманент побитися готові були. Ту доньку тепер з хати виганяють, а їй немає куди іти - переїхала до батьків їх доглядати, лишила роботу, з чоловіком розлучилася (так співпало)... Гидко... Моя думка - відносини між рідними братами і сестрами залежать від виховання. Тому що завжди можна порозумітися з рідною людиною, потрібно лиш хотіти цього.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Життя з батьками після одруження - нереальне! то з власного досвіду! в них свої правила, які мені не подобаються, а власні я встановити не можу. тому приходиться мучитись, винаймати квартиру - нема за шо. моя порада - якщо маєте як втікайте від батьків після одруження бо не будете мати спокою! щодо дільожки всяких там хат і майна між братами і сестрами - всі хочуть шось получити на халяву, тому не вірте словам шо вам хтось шось подарує, бо то лише слова
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? - Ви, очевидно, неуважно читали мій допис. Я писала про вже "звершившийся" акт. Мамина сестра не претендувала на частку у бабусиній квартирі. Квартира юридично оформлена на мою маму. І ні про яку "дільожку" не заходила мова взагалі. Але, повторюся, все залежить від виховання і від того, які відносини між братами і сестрами сформують батьки. Риба гниє з голови.
