Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Ми і наші мами

В такому випадку не маму треба звинувачувати, а саму себе за свій вибір.
Все таки, вона забезпечує житлом дочку і її чоловіка - двох дорослих людей. Не думаю, що заслуговує такого відношення до себе.

діти мають право, а дорослі мають самі себе забезпечувати, або принаймі бути вдячними батькам

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я хочу побачити на власні очі, як діти проявляють любов, повагу і розуміння до батьків, які стали їхніми персональними терористами.

Ми тут можемо думати чи не думати, але от якби прийшлось жити в умовах тотального контролю, зневаги, втручання, тиранії, ображання, то все би відразу отримало інше забарвлення.
Всі діти люблять своїх батьків, просто деяким дітям це дається важче ніж іншим, і то вина не дітей, а батьків. Я так кажу, бо вже зараз бачу, що коли я сварю дітей чи підвищую на них голос, чи надто вимагаю від них, то я сама відчуваю, що через своє відношення до певних речей створюю їм емоційний дискомфорт. Я знаю, що вони від того не перестали мене любити, але їм це в той момент важче дається. А уявіть собі, що люди живуть роками у такому стані. Все має свою межу.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Стільки сторінок вже про це говоримо... в світовій літературі про це написано, і фільми на цей сюжет знімають. А так, ніби перший день...

 

Відповідь: Ми і наші мами

Маzеrаtі, якщо брати конкретно мою ситуацію, то я вам опишу, як все відбувається: якщо мама в настрої, то все ґуд. Ну, якщо ні- то вона шукає на кому ту злість зігнати. Починає з тата, там довший час концерт не виxодить, він її швидко присаджує, слідуючим йде брат( якщо він вдома), там теж ситуація простіша- він взувся- одягнувся, вимкнув телефон і пішов. Прийде над ранок. То якщо він не винен, а до нього кричать. А тоді йду на черзі я "на обстріл". Я в більшості випадків мовчу. А вона верещить. Не знає чого, а верещить. Якщо я почну огризатися( а вона тільки того і чекає, щоб за щось словесно зачепитись),буде концерт на всю ніч. Витримати не можливо. Але, я буду мати гріx, якщо я збрешу зараз і скажу, що xоча би раз під час її концертів я її xоча б дурною назвала, чи матюками з нею говорила. Не було такого. От через це мені і тяжко. Я ніколи не могла з мамою поспілкуватись нормально. Мене жаліють всі, xто знає мою маму, а виxоду немаю жодного!

---------- Додано в 07:32 ---------- Попередній допис був написаний в 07:26 ----------

Р. S. Так, ви праві, саме поваги і любові я при нагоді вчу дітей в школі. Чому при нагоді? Бо я не маю класного керівництва, а це робота більше класниx керівників на ГКК( година класного керівника). Моя мІсія маленька- провела урок, "ґудбай чілдрен" і пішла...

 

Відповідь: Ми і наші мами

З цим згідна, коли це свідомий вибір то таки треба миритись, але коли це обставини(наприклад хочу переїхати а неможу)....тяжкий варіант(

 

Відповідь: Ми і наші мами

amaretto, у вас ще все налагодиться, все так не буде - просто дітки ще маленькі, а підростуть, і ви будете працювати, заробляти гроші, в житті постійно все міняється, то добре жити, то гірше. але оце зовсім нереально що ви пишите

бо маючи дохід 3 тис грн/міс, навіть якщо б вам вдалось хоча б 1 тис в місяць відкласти(але я впевнена що не вдається, бо то на 4-х чоловік дуже мало), а мінімальна квартира коштує 40 тис у.о., то ви б їх збирали 26 років, на жаль... а всі ці роки прирікати себе і своїх дітей на муки... краще жити окремо на орендованій квартирі я вважаю, хоч не так давно ще думала інакше.
звичайно що легше орендувати квартиру знаючи що то не на все життя, що все таки є перспектива мати своє житло нехай через рік чи через пять. дуже шкода що в нашій країні неможливе чесне адекватне кредитування. було б таке - скільки б сімей були щасливішими.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Ми живемо окремо, але проблем з мамою вистачає. Дякувати Богу, що хоч 1-кімнатна квартира є.... хоча, що буде, коли дітей буде більше...

 

Відповідь: Ми і наші мами

а чому ні? якщо знаєш що хочеш переїхати з некомфортних умов то можна економити і 100-200$ краще відложити
і з часом купити якусь кімнатку
знаю у Винниках продавали кімнату 15 м з загальною кухньою за 60 тис грн(можна щось підскладати+позичити і за 2-3 роки мати щось маленьке своє)
Також впевнена що головне бажання

 

Відповідь: Ми і наші мами

перепрошую, і все ж цікаво - ви це робите зараз?

---------- Додано в 11:53 ---------- Попередній допис був написаний в 11:50 ----------

з загальною кухнею то не буде своє, то буде пекло покруче "мами". знаю бо ми колись в такому жили, я правда мало що памятаю бо мала 3 роки, але мама розказувала що то капці.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Так, я згідна, що маючи 3 тис. грн. на сім`ю, то навряд вдасться купити скоро квартиру. Але! Кожна людина завжди на щось надіється і впевнена, що згодом буде краще. Що через місяць, два, п`ять вже зможе відкласти не 100$, а 400...
Зрештою, можна наскладати лише на перший внесок на квартиру в новобудові. А далі сплачувати забудовнику потрохи решту.

Хтось обирає почекати кращих часів на квартирі, а хтось таки складає копійку до копійки в надії, що ось скоро... Ще трохи помучитись...
НУ і мова йшла про конкретну людину, доходу якої ніхто незнає. Можливо дійсно нема можливості навіть на квартиру піти. А можливо навпаки, дохід превищує тих 3 тис. і люди якраз на шляху до свого житла.

І знову таки, ви не були в шкірі саме цієї людини. Для когось буде пекло "покруче", для когось рай.

 

Відповідь: Ми і наші мами

конкретна людина, тобто amaretto, сама вказала таку цифру

(треба уважніше читати)

, чи вона приблизна чи точна то не має значення. і я вже писала що свято вірю що в житті кожної людини бувають злети і падіння, можливо через рік-другий і в них все буде зооовсім по іншому. просто я прекрасно розумію як то жити з тираном і психічно неврівноваженою особою, тому я обираю чекати на хороші зміни в житті і робити все для того подалі від пекла, в першу чергу через те, що хочу щоб моя дитина виросла адекватною здоровою особистістю і не вважала що мати, бійки і т.д. це норма.

якби навіть можна було позичити гроші за низькі відсотки, і спокійно їх віддавати на протязі кількох років, то звичайно кращий варіант ніж орендувати квартиру, але варіант позичити в банку і переплатити в 2-3 рази більше не для мене.

---------- Додано в 12:38 ---------- Попередній допис був написаний в 12:36 ----------

не просто була, а ще досі є.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я читаю уважно. Розмова почалась з теми SoloGalka, якій пропонували йти жити від мами. amaretto лише вказала до прикладу свій дохід, коментуючи ситуацію SoloGalka, якщо ви помітили.
І я таки говорила про ситуацію SoloGalka.

То є ваша шкіра! Вам такий варіант би не підійшов. А комусь краще зі спільною кухнею, але дальше від мами-тирана.

В кожного свої думки з цього приводу. Сказала людина, що наразі немає такої можливості (жити окремо), от і все.

І я процитую конкретне запитання амаретто, відповідь на яке ніхто на давав. Тільки всі розказали, що винаймати житло краще.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Дівчата я писала не про себе а про Сологалку, і просто поставила себе на її місце
Я живу окремо!Лише з сестрою. І ми ніби ладимо)Хоча вона зараз в Чехії і я розумію що жити повністю самим ще краще

 

Відповідь: Ми і наші мами

там та решта дуже крута виходить. по перше, багато забудовників зараз хочуть наперед всі гроші, тобто ви виступаєте інвестором будівництва, а навіть якщо і трохи розбивають ту суму, то всього на кілька платежів, а вони не маленькі. і до здачі будинку треба все заплатити. а ще врахуйте що на ремонт треба теж немало, навіть на самий скромний.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Та все ви правильно говорите. І решта крута, і перший внесок нічогенький. Я навела лише приклад того, що не завжди всі гроші потрібні на раз. З досвіду не можу казати, але наприклад маю знайомих, які в новобуді у Винниках купили квартиру. Вже живуть там роки два(може трохи менше), а гроші далі сплачують.
Йдеться про те, що варіанти є. І якщо людина бачить, що всилі то осягнути і дуже хоче мати своє житло, то чого б ні? Тому то люди і йдуть на такі жертви, як жити з батьками, сестрами, дідами, бабами, щоб назбирати певну суму і в майбутньму жити окремо.
І не треба всіх ставити в один ряд. От я пішла на квартиру, щоб не жити з батьками і не мучитись, то всі мають так зробити і так буде краще для всіх. Кожен сам собі вирішує як поступати і куди витрачати свої гроші. І нема єдиного правильного рішення.
А на форумі жаліються, бо хочеться десь виговорити наболіле. Сьогодні зле, завтра буде краще.

 

Відповідь: Ми і наші мами

вони, напевно, кредит мають, деякі банки мають якісь там угоди із забудовниками і дають кредити на незавершене житло, але це все ж кредити з усіма переплатами і дуже навіть таки немалим місячним внеском. Починаючи напевно десь так від 500-600 дол/міс. (це якщо нічого сам не вносиш,чи вносиш тільки трошки а кредит береш)

і якщо людина може то осягнути, то звичайно, і жертви виправдані. а якщо поки що ні? ну от 100 дол максимум і все. то таки, напевно, варто просто винаймати квартиру і мати спокій, а не щоденні конфлікти і стреси. зрештою всяке буває. може і пощастити.моя коліжанка з чоловіком і дітьми винаймає квартиру щось за 20 чи 40 дол + комунальні. практично у центрі. чому така ціна я і сама не знаю, зняли собі квартиру відразу після одруження, і господарі з того часу ціну не піднімали. їм достатньо що платяться комунальні і квартиранти акуратні. правда це не супер житло, але квартира цілком пристойна

(я там була)

я з вами згідна, що у кожного своя ситуація, і у кожного свої рішення, але особисто я вважаю, що ніж жити у постійних скандалах і під постійним моральним тиском, таки краще зняти житло. навіть якщо через це не буде можливості їздити влітку на море, відпочивати, розважатися, чи обмежити себе у якихось там покупках. Спокій і злагода у сім*ї перш за все. Бо як би там не було, а це все на сім*ї теж відбивається.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Зараз майже всі квартири люди собі приватизували, то окрім прописки ми з чоловіком маємо в паспортах прибиті цифри в кого скільки є за душою квадратних метрів. Я завжди казала, якби то файно доплюсувати, то ми б біди-горя з тими скитаннями чужими квартирами не знали.
Для прикладу, моя мама працювала на підприємстві, жила в холостяцькому гуртожитку, бо ж сама без сім"ї, потім забрала мене від бабці і їй як матері одиначці дали кімнату в сімейному гуртожитку, потім їй вдалось вибити собі іншу більшу, кращу, хоч тоді була можливість піти не на одну велику, а на дві маленькі того ж метражу, що одна. Мені тоді було 14 років, мале-молоде)), але якось сообразила що я б хотіла на майбутнє мати свою "коробочку" з чотирма стінами і просила маму. та не погодилась, бо "ти виростеш, заміж вийдеш, підеш собі, а мені одна більша краще ніж дві менші" (куди підеш не відомо))). На тому і закінчилось. Тепер думаю якби мені знадобилась та кімнатушка. Не важливо щоб ми з нею зробили, чи жили, чи продали і кудись вклали як перший внесок. Не важливо, але в мене ті метри, що написані в паспорті були б в дійсності, а так що мені з них, не розпиляю я ж ту кімнату, та й жити всі на купу не будемо. Мама забрала бабцю на зиму з села до Львова і то ходить, ниє, що звикла сама, а бабця то те то се. Бачу її кожне слово, кожна дія її дратує, хоч бабуся в мене тихіше води, нижче трави. Бабусю шкода капець, вона мамі дуже по житті допомагала, мене з 8-и місяців до 6-и років сама бавила і зараз чим може, тим допомагає. Я не розумію як так можна. Мені увесь час на бабцю жаліється, а мені не приємно, даю це зрозуміти нервується і потім далі говорить. Але най вже ліпше мені говорить, ніж бабці, бо бабця в мене старесенька, їй 82 роки. Не треба їй того чути, хоч я бачу, що вона все відчуває і мені за то так не приємно... Мала б я свою квартиру, забрала б бабусю на зиму не вагаючись. Ех...

 

Відповідь: Ми і наші мами

я винаймаю квартиру вже 5й місяць. З дому я, можна сказати "тікала". У мене з мамою дуже хороші стосунки, вона в мене розуміюча і любляча. Чого не скажеш про тата - людини з дуже непростим характером. Дякувати Богу, мій дохід дозволяє мені винаймати самій житло, плюс ще й знайшла біля роботи(економія на маршрутках) і недорого(1100 за однокімнатку+кп). Зате тепер я не нервуюся, не сварюся з батьком, вони завжди раді мене бачити, мої нервові клітини щасливі. Воно того варте.
Є можливість винайняти житло - користайте. Хай навіть відтягне на пару років купівлю власного житла, зате здоров"я ціле.

 

Відповідь: Ми і наші мами

якщо людині десь не подобається жити або з кимось, то це його проблема. Є варіант як мінімум зняти квартиру. Якщо зятю не подобається жити разом з тещею, значить хай зніме квартиру і забере свою сім"ю. А так в будь-якому випадку це територія батьків і вони мають право вимагати певних порядків у своїй квартирі. В моєї знайомої була така ситуація. Вона з чоловіком і дитиною жила з своїми батьками і її чоловік 9 років скаржився, яка теща погана, всюди суне свого носа і не дає йому спокійно лежати на дивані. На моє запитання, то чому ти з нею живеш 9 років і у неї вдома, толком відповісти не міг. Значить не було так погано, раз стільки років жив з нею.

---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 16:14 ----------

згідна на всі 100000%

---------- Додано в 16:19 ---------- Попередній допис був написаний в 16:15 ----------

та тут мова йде про те, що зазвичай дітям не подобається жити за батьками, а не навпаки. Не подобається, що мама вчить виховувати дітей, робить зауваження і т.д.

Все таки кожна сім"я повинна жити окремо, а якщо і ні то шукати компроміси і якось домовлятись, не лізти у чужі стосунки і поважати чужі думки та дії.