Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

був період, що ми жили то в нього, то в моїх, то то був жах Постійно мої його захищали, а внього мене все дратувало. Самим, то супер

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я мала в житті досвід 2 роки бути незалежним спостерігачем того, як молода сімя живе з батьками. Окрім цього певна частина наших з чоловіком друзів живуть саме так і я мала можливість ще до нашого весілля порівняти їх "щастя" із "щастям" тих, хто живе самостійно

Мої висновки щодо життя З БАТЬКАМИ:

"+"
- економія фінансів (спільна кухня, спільні витрати на комунальні і т.д.)
- легше в плані догляду за домом (не завжди)
- коли родиться дитина мамі легше доглядати за нею, бо можна і в магазин вибігти, якщо хтось вдома ще є, і навіть дитину лишити ввечері вдома, щоб розвіятись з чоловіком

"-"
- ВСІ ВСЕ ПРО ВСІХ ЗНАЮТЬ. І це жах!
Інтимні стосунки - тільки вночі і так, щоб за стінкою ніхто ніц не почув
- усі сварки молодої пари стають рано чи пізно предметом обговорення тих, хто поряд живе
- старше покоління завжди буде вважати своїм "обовязком честі" просвітити молодших навіть у таких деталях, які відомі і малим дітям
- місце життя такої сім'ї із молодою і старшою парою ЗАВЖДИ залишається місцем життя СТАРШОЇ пари. Вони там госоподарі і свої 10-20-літні звички вони не спішать змінювати. Вони цю хату купили/отримали у спадок/збудували і т.д. Тому якщо у свекрухи/тещі плин останні 20 років стояв зліва від мийки - ти розбийся об стіну горохом - але вона не змінить його місце положення...(у кращому (рідкісному) випадку без образ і скандалів, жалів на невістку/зятя це не обійдеться)
- НАЙГІРШЕ на МОЮ думку - молодята не живуть СВОЇМ сімейно-домашнім життям. У них не виробляється незалежне бачення їхньої сім'ї, оскільки мама чи тато завжди будуть (найчастіше поза очі) нав'язувати своїй рідній дитині СВОЮ думку про ту чи іншу ситуацію у їхніх стосунках.
Такій парі важко відчути, що таке фінансова незалежність, важко вийти "з-під крила" батьків, а батьки не вічні і вони не завжди будуть Вас підгодовувати і докладати гроші на ваші захцянки. Швидше навпаки - це ви повинні помалу вчитись таке робити.
ЩЕ ГІРШЕ - НЕМАЄ СВОБОДИ
Тут важливо зазначити що чимало людей її і не шукають у молодому подружжі. Вони не ставлять її за пріоритетне явище у своєму новому житті. І це їхній вибір.
Щоб там мені не казали мої колеги "щасливі" жити з батьками, я знаю, що вони не можуть спонтанно без остраху, що хтось щось побачить/почує/дізнається, робити те, що їм заманеться. Секс на кухонному столі у суботній ранок? Спільне приймання ванни із коханою людиною із шампанським і джазом на всю хату? А непомитий посуд три дні, просто тому що вам не хочеться/не було часу/наплювати, а не тому, що ви погана господиня, як подумала б свекруха вже 100 раз за один лише вигляд вашої кухонної раковини.

У нас із чоловіком в обох ЧУДОВІ батьки, чудові брати і сестри. Але завжди знали, що жити будемо ОКРЕМО. І знаєте, що? У нас із нашими родинами такі прекрасні відносити зараз. Такі любовні розмови, коли ми бачимось. В той час, коли я постійно чую якісь нарікання, обмусолювання і образи від інших молодих пар, або від батьків, які живуть разом.

Наш вибір був таким. Я ним дуже задоволена й іншого не хочу. Але я повторюю, що кожен обирає те, що йому вигідніше, тому кожному вирішувати самому...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я ще до одруження завжди чомусь хотіла, щоб моя майбутьня сім"я була самостійною на незалежною ні від кого, в тому числі і моїх батьків. Тому хотілось жити окремо. І так воно і сталося - живемо собі окремо .
І ні на мить не шкодую, навіть зважаючи на деякі мінуси в тому, що не часто є можливість залишити на когось двох дітей.

 

Відповідь: Ми і наші мами

так в чому проблема, переїжджайте і наводьте свої порядки в своїй сім"ї.

 

Відповідь: Ми і наші мами

мені просто не зрозуміло, чому Ви звинувачуєте маму у своїх негараздах, кажете, що вона отруює Вам життя, а самі живете в батьківській квартирі...Оце точно брєд, бо нема поваги до батьків, які б вони не були, Ви на їх території.

 

Відповідь: Ми і наші мами

От не розумію... "живете на їxній території"... То це, що значить, мають батьки живцем згризти, бо нема за що власну xалупу купити? А як лишаться на старості ті премудрі батьки самі в тиx xоромаx, бо всіx дітей порозгонили, бо всі були не такі...?

 

Відповідь: Ми і наші мами

Та, то легко говорити "живете на їхній території", не знаючи як є насправді. Часто є так, що територія спільна, або й взагалі чужа тобто дітей. Часами так обставини складаються, добровільно чи не дуже, але мама мусить жити з донькою в одній хаті.

Не можна осуджувати інших людей, або судити їх із свого бачення. В людини зараз така ситуація, вимушена чи не дуже, що вона мусить бути з мамою. Людині не можеш заборонити певних відчуттів. Дехто щасливий з відносин з мамою, а дехто ні. І це його відчуття. Дехто злий на маму, дехто ні. Просто треба розібратись в своїх почуттях і зрозуміти звідки вони походять. Тоді буде набагато легше і жити з мамою під одним дахом, і пробачити за те, що залишила в той момент коли найбільше була потрібна. Але тільки тому, що я на маму зла не означає, що я її не люблю чи не шаную. Перше другому не перечить!!!

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я цього взагалі ненавиджу лицемірство і дволичність. В мене така тьотка - в неділю до церкви бігає, сповідається чуть не кожного тижня, а зато поза церквою таке може витворити, що ні в які рамки не входить. мені такі два скандала закатала один на вулиці, один в мене вдома - по її словах я психічно хвора, які треба на кульпарківській лікуватися, для чого мені вища освіта коли мій рівень інтелекту нижчий чим в якоїсь базарної торговки (при тому що вона так верещала, що я навіть не мала змоги відповісти) і ще купу "приємних" речей, а потім мому татові заявила що вона такого не казала і я все придумала. Ще було декілька з нею епізодів, але згадувати не хочу. Зате в неділю знову пішла до церкви як порєдна християнка і мабуть при сповіді про ці маленькі епізоди навіть не згадала. А недавно мала "щастя" з нею побачитися то її фраза взагалі вбила "Мені тебе шкода, бачу ти маєш якийсь тягар розкажи мені і тобі стане легше", людина банально не розуміє, що ніякого тягара я не маю, навіть образи на неї немаю, але спілкуватися також не хочу.

Просто питаюся - чому ж ви разом живете, якщо в кожної з Вас виникають такі думки і фрази? Хоча навіть в пориві злості бажати комусь смерті не можна тим-більше мамі, яка б вона не була.
Хоча в мене такі сусіди - їхня старша дочка (одружена 2 дітей) до батьків крім мату не говорить, послати один одного для них як добрий день, недавно вона побажала своїй мамі "щоб ти здохла і чим швидше", при тому що мама їй допомагає з дітьми, готує на всіх. Як вони ще не позабивали один одного не знаю, скандали кожен день з самого ранку до ночі, одинм словом капец повний. Як вони до сих пір живуть разом не уявляю, в мене вже б точно дах поїхав.

 

Відповідь: Ми і наші мами

мені таке казала...проте в неї був дуже важкий період в житті, проблеми зі здоровям, батько запивав()минулося, але це її заслуга, як результат і її розшатана нервова система), мій буйний підлітковий вік, плюс перенесені в минулому дві операції.Я дуже лблю свою маму, хоча інколи дратує вона мене, щоЖиву поки що з нею.не подобається, що дозволяє сказати зневажливе слівце, щодо мого чоловіка, каже, де я дивилася, що вартую кращого...я таке присікаю, бачу їй то попускає...Те ж саме,дуже намагається влізти в моє життя, лізе до моїх шаф прибирати, перевіряє чи нема пилюки...я мяко натякаю, що з цим впораюсь сама, не допомагає.Коли мала стане більша, то розраховую, що придбаєм невеличку квартирку, бо ніби є де жити, і в чоловіка будинок (батьків), і в мене, проте ми не хазяїни ні тут, ні там...
проте я дуже вдячна своїй мамі за те, що дуже любить онучку, підтримує мене в усьому, гордиться мною(хоча нема чого).

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я вас не збиралась ображати, просто мене зачепило з якою неповагою ви пишете про власну матір.
Яка б вона не була...

 

Відповідь: Ми і наші мами

А те, що мами ображають дочок, то нормально? А мамів не можна ображати, бо вони мамИ?

 

Відповідь: Ми і наші мами

направду думаю, що вам нелегко і ви тисячу раз заслуговуєте кращого відношення... але якщо зі сторони глянути - чи можна винуватити людину, що немає у неї материнських інстинктів (нехай то серед матерів виняток) буває так, що ми не любимо рідних і не можемо себе заставити.. звичайно, які то викликає гіркі почуття - в багатьох матері просто ангели, а тут ні...

...читала, що у середньовічні часи практично не було такого поняття як материнські інстинкти.. дітей родили багато, скільки Бог давав, велика частина дітей не виживали... а традиції подекуди які були - старший спадкоємець, а решта мало не злидні і подібне. Згодом почав культивуватися материнський інстинкт, про дітей почали більше дбати.. і що найцікавіше - чим більше материнство ставало поширеним, тим більше дітей ставали незадоволеними своїми батьками (певно знову ж коли люди починають порівнювати свої ситуації з іншими)

ІМХО, відійдіть від всім відомої схеми "мама-дитина" і перестаньте міряти її на себе, банально питання собі ставте не "Хто винуватий?", а "Що робити?"
важливо, щоб у вашої дитини не було нічого негативного з того, що мусите терпіти ви

 

Відповідь: Ми і наші мами

Ну так мене вчили. Певно і ви, як вчитель, дітям так говорите.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я так трохи оффтопну на тему. Мо якась юристка мені пояснить.
От ти живеш з батьками (я не про себе, живемо окремо, але хочу вияснити). Тебе народили. І що, ти не маєш жодних прав на якісь метри, де ти прописана з батьками? Чому живеш на ЇХ (батьків) території? Як вони родили, не знали, що ти тепер маєш законне право на якісь метри у них у квартирі чи домі? Чи не маєш?
Звідки така погроза типу "Я тебе вижену! Дякуй, що ми тебе приютили!" Хіба ти не маєш такого права?
Ну добре, мамо, тоді давайте розмінюємо квартиру, чи як?

 

Відповідь: Ми і наші мами

захищаються права неповнолітніх дітей
якщо говорити про повнолітніх - вони мають право проживати з батьками-власниками житла нарівні з власниками... але наскільки знаю - вони не вважаються співвласниками і не можуть вимагати розмінення квартири
виселити члена сімї можна, але в судовому порядку
в такому випадку в основному потрібні серйозні аргументи (від відмови розділяти витрати по утриманню житла до антисоціальної поведінки і тд.)

 

Відповідь: Ми і наші мами

Ну дуже не люблю коли так пишуть(нічого особистого)
Невже вважаєте що якби людина мала фінансову можливість переїхати вона б сиділа з мамою і мордувалась?
От якби мені зараз хтось сказав винаймати житло то я б ходила голодна або моя дитина без памперсів та кашок
Поясніть мені чайнику....можна з 3000 грн/м доходу сімї винаймати житло?
Ну ніби можна, але.....за що купити елементарне(продукти, засоби гігієни,одяг)?
Якби у мене був вибір винаймати житло чи жити з людиною яка мене невадить я б вибрала друге. Живучи на винайманій квартирі-це втрати шанс відложити на свою
А тепер можите кидати тапки) Але я так думаю! І підтримую Галю(хоча її ситуації не знаю)
Коли тато отримував квартиру то отримав квадратні метри і на нас з сестрою(маємо 3 кімнати), якби не було дітей то отримав б однокімнатну. Тому діти теж мають право на метри(ну це якщо квартиру видала держава)