Відповідь: Ми і наші мами то про мою маму, і про мене. і я не хочу щоб було ще й про мою доньку, я це зупиню. її очевидно не любили в житті так як має бути, і вона це все перенесла на мене. я це особливо помітила коли моя дитина почала більше хворіти, і я взяла її до себе на ліжко спати, бо вона ночами дуже мучилась, хоч до того переважно спала в своєму ліжечку впритул до нашого. що я наслухалась!:"дитина не має спати з мамою!! от ти НІКОЛИ зі мною не спала! так не має бути!" ... ну і додам що мене ніколи в житті не цілували(може один раз після місячної розлуки), не гладили, і НІКОЛИ-НІКОЛИ жодного разу не сказали що люблять. то я так поплатилась що мою маму не долюбили.
Відповідь: Ми і наші мами А я б повела в будь-якому випадку!!!! Чим півень не догодив?! Чудовий костюмчик! Я он те ж не в захваті була, що мій був в костюмі Петрушки (для мене то = клоун, а їх я недолюблюю, але ж це мої особисті мухи!), зате дитина так носилась з своєю роллю, ще за 2 тижні повністю ммені переказав сценарій свята і хто за ким виступатиме, і хто ким буде, включно із проспівуванням всіх пісеньок. Для дитини це подія і свято, вести однозначно треба!
Відповідь: Ми і наші мами То не тільки у вас так, то було у більшості так у радянські часи, тоді були зовсім інші методи виховання. Зі мною мама теж не спала, зато батько виносив на руках до 4ох років, а потім спав зі мною, бо я мала проблему зі спанням. Взагалі мама теж дуже рідко мене гладила і майже не хвалила, а навпаки шукала за що би то вчепитись. Хвалила тільки тоді коли я зроблю те що вона хоче, а якщо я її не слухала і щось робила по своєму, хоча я не робила поганих вчинків, то я вже була погана. Зараз нас розділяє відстань, тому стосунки покращились. Скажу чесно що коли я переїхала жити окремо, поступила у ВУЗ то стосунки значно стали тепліші. А тепліші стали через те що я поступила у той ВУЗ куди ВОНА захотіла. Тому тішилась, але через 5 років зрозуміла свою помилку, що не дала мені право на вибір. Я не уявляю як би ми жили разом, то був би просто жах з її характером. Як родилась донечка вона спочатку теж все хотіла щоб я робила так як вона каже, яле я все їй доказувала свою думку, і сварки були і вона побачила що тепер її вплив на мене не діє, побачила що я дуже "вумна" стала тому і змирилась, перестала пхатись. Але навіть перестала питатись чи мені потрібна якась допомога з дитиною, навіть не хоче приїхати на довше щоб побути з внучкою, приїде на пару годин і все, а як кажу побудь довше, то все відмахується що треба на роботу.
Відповідь: Ми і наші мами в результаті дитина постраждала, бо дорослі не можуть щось там вияснити. Чомусь так завжди є. Я вважаю, що варто повести синочка до його друзів в дит.садок і нехай свято він проводить з ними.
Відповідь: Ми і наші мами знаєте дівчата, то сумно насправді...сумно що рідні завдають стільки болю і принижень. в багатьох випадках нічого вже і не змінеш, точніше вони не зміняться. Найбільше обурює оті галицікі подвійні стандарти - ходження до церкви, сповіді, така зовнішня пристойність на людях , замкнутість а дома емоції... хоча сидять дивляться передачі, серіали - плачуть і так їм шкода просто Марію... а просто дочку можна цькувати. але як би там не було, не бажайте нікому зла чи смерті, знайдіть 5хв та силу на молитву і попросіть в Бога пробачення за них, а для себе доброї долі чи свого куточку... все буде.
Відповідь: Ми і наші мами А мій син взагалі не приймав участі, бо йому то до лампочки А інші дівчата були самими негативними героями: одна Антипком а інша Іродом, і це тільки тому, що вони мали найбільше слів. Я навпаки підключила бабцю до того процесу - сказала аби вона з ними вчила слова і рухи. Бабця тішилась, що гей. А моя мама, то така як описала вище олеруся і ПантераЛьвів. Мене виховував і виношував на руках тато, а мама ні. Я живу з нею, але про поміч прошу лишень в крайніх випадках. Он вона мені вчора жалілась, що мої діти нічого не їли. А я посміялась і сказала, що мої діти такі. Вони нічого не їдять
Відповідь: Ми і наші мами давайте трохи вас відволічу. у когось крім мене є така ситуація, що ви з Вашою мамою різних релігій чи хоча б різних конфесій? Моя мама вірить і в карму і в іншопланетян і в потойбічне життя, і Лазарєва читає, і Віссаріона, і ще стоси всякого і при тому вважає себе чистою православною причому категорично - російська православна церква МП. бабця моя - іще покруче переконання має і все б нічого, але Я охрещена в грекокатолицтві, і для мене питання віри принципове. іншопланетяни, забобони, язичництво і реінкарнація в нас у хаті не живуть, в сни ми не віримо, в чакри теж. І можна казати "але ж не весь час людина виявляє то все", але на практиці - проскакує. Такого впливу на дітей не хочу, сама ледь вишпорталась...
Відповідь: Ми і наші мами В мене так є. І з моїми дідусем\бабусею так було. Ніколи це не заважало, хоча "проскакувало" постійно. В кожного своя думка. Коли любиш, нічого не нав"язуєш. ПС) Моя мама теж вірить в карму і РПЦ) Конкретно щодо карми, є багато теологів-християн, які дають підгрунтя цій вірі у християнстві. До ре, один з видатних професорів Львівського ун-ту завжди на лекціях подавав все саме з позицій і карми, і християнства) Ми тоді ще сміялися на коридорах - як він це пов"язує?))
Відповідь: Ми і наші мами Ви молодець! Ми тут теж категоричні, ніяких бабок, ворожок, зливання воску, зняття вроків та іншої беліберди ми не практикуємо і принципово є проти такого. Завжди треба мати чітку позицію щодо цих питань.
Відповідь: Ми і наші мами за півгодини до мене прийде моя мама. Знає, що я вдома з хворими дітьми і нікуди не вийду. зателефонувала, сказавши: "я маю право прийти!" До бідолашних крихіток, сиріт при живій матері... ффух... Господи, дай мені... ну хоч не мудрості, ну хоч трохи глузду, щоб той візит минув безкровно. мене свого часу повідомили, що на платну освіту я навіть претендувати не можу. Я якось не ображалась, бо мені морально було би дуже тяжко вчитись на платному (без стипендії в т.ч.). ---------- Додано в 12:54 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ---------- а *пріколіться* з ситуації, коли мама впевнена, що у мене діти небажані? Коли вона з полегшенням думає, що більше я не зможу завагітніти (чогось в тому впевнена)... і постійно-постійно співчутливо питається, як там *бідненький Ігорчик* - муж мій.. бідненький - бо мій
Відповідь: Ми і наші мами Так дивно..Якби твоя мама зайшла і хоч раз прочитала дописи в щоденнику - то все стало б зразу дуже ясно - там аж виплюскується любов . Не віриться, що мама може бути такою далекою від власної дитини...чи то не вірити словам своєї дитини... Не розумію цього.
Відповідь: Ми і наші мами Мама просто себе ну ДУЖЕ не любить. А в тобі бачить себе, якісь свої риси і тому так злиться. І виливає на тебе всю цю агресію. Тут головне на себе це не брати. Хоч це важкувато та того вартує повчитися.
Відповідь: Ми і наші мами Привіт всім!!!А в мене з мамою стали більш тісніші стосунки, якось вона мені більше довіряє, радиться зі мною.
Відповідь: Ми і наші мами Наболіло! Мої стосунки з мамою завжди були нелегкі. Вона закордоном заробляє гроші і дбає про наше "щасливе" життя. Ми тут. Не скажу,що обділені любов"ю (її нам давав батько), але і толково не знали, що таке любов до мами. З часом коли стала трішки старша, почала якось виправдовувати її, захотіла зрозуміти, хоча собі пообіцяла, що НІКОЛИ в житті не залишу своїх дітей, щоб там не сталось. Десь мабуть місяць тому сказала їй про свою вагітність. Буря позитивних емоцій, радості, але попросила її тільки одне, поки не говорити татові. Таку важливу звістку хотілось сказати самій. Вона пообіцяла, чуть не клялась, що говорити не буде ні за яких обставин. не пройшло і дня як чую "носом", що тато щось дуже підозріло піклується про мене, дзвонить, питається про самопочуття. Мене взяли сумніви. І тут при наступному дзвінку питаю маму прямо:"Сказала?-Так!". Те, що я була зла, це мало сказано. От так і живу. Вона ніколи не дотримує своїх обіцянок! Ніколи! І от вчора повідомила мені про те, що приїде до майбутнього внука чи внучки на місяць, максимум два. Це при тому, що обіцяла порадувати своєю увагою хоча б пів року! Як мене це злить! Для чого говорити, якщо потім цього ніколи не виконуєш!? Для чого обнадіювати мене. Я все життя живу в надії. Все життя чекання мами. І в такий важливий етап мого життя вона знов робить мені боляче. Сьогодні подзвонила (після моїх сліз вчорашніх) і сказала, що приїде назавжди. Пообіцяла... Не хочеться вірити, щоб потім знов в неї не найшлись важливіші справи ніж Я.
Відповідь: Ми і наші мами Не те щоб змінилися наші стосунки з мамою після народження сина, просто я стала по іншому до неї ставитися, зрозумівши скільки вона потратила здоров'я і сил на моє виховання. Ціную її набагато більше і люблю ще сильніше. Хоча, правда кажучи, ніколи не говорила їй слова ЛЮБЛЮ...якось стидно мені чи шо Думаю вона відчуває!!! Весь час хочеться її чимось потішити. Навіть інколи боюсь шось їй сказати шо в мене якісь проблеми, шоб не переживала....бо знаю, що коли буду щаслива я, то і вона буде щаслива. Тай не тільки маму, а й тата люблю ще сильніше! Я для них буду завжди маленькою донечкою, і ніхто напевно мене не буде так щиро і безкорисно любити як батьки, ну хіба що власні діти!
Відповідь: Ми і наші мами Та не переживайте ви так, будь-ласка! нічого страшного.. Вона- сказала татові, то нормально, бо це ваш тато, а він вами опікувався, чого ви... Інша справа, що ви ображені на маму за те що її немає поряд, тому її поступки сприймаються болісно. Якщо вона має постійну роботу, яку цінує ( навіть не те що цінує, а їй просто буде трудно знайти таку ж, наприклад), то їй буде тяжко врватись на пів-року. Не ображайтеся ще й на це ... Страшно читати такі слова. Дійсно- страшно. ---------- Додано в 02:03 ---------- Попередній допис був написаний в 01:59 ---------- такі справи знайдуться. не те щоб важливіші ніж Ви, але мама буде ( з часом) зайнята своїми справами, а Ви- своїми. навіть як вона приїде, то у вас буде різне життя. настроюйтесь на своє , особисте, життя, і побажайте мамі хорошого. Думаю, їй теж не легко.
Відповідь: Ми і наші мами ваша мама має компутер? скопіюйте їй допис і пошліть... може подіє, мені здається вона задумається. але ви зараз гостріше все сприймаєте, трохи заспокойтесь.
Відповідь: Ми і наші мами З цим я вже змирилась.Вона сама все розуміє.Говорить,що не змогла дати любові,заміняла все грошима.Тільки дітям ті гроші не потрібні. Мені вже краще.Якось втрамбувала в собі трішки цю ситуацію. Я її все життя просила не обіцяти,бо мені дуже важко пережити недотримання обіцянок.Це мабуть ще з дитинства. Можливо це і так.Але тато заробляє вдосталь,щоб хватило на прожиття.Мені не потрібна фінансова підтримка,брат скоро теж їде за кордон. Грошей достатньо.Навіть більше чим достатньо. Потреба в заробітках вже давно відпала. Інша справа,що це звичка,від якої відмовитись після більше 10 років,їй ой як не легко. Зі всім цим я якось живу,і намагаюсь розуміти. Не змирилась тільки з постійними обіцянками,які не виконуються. Це мабуть ніщо, порівняно з листами,які я колись їй писала в дитинстві.Коли складати речення було важко,коли було купа помилок,але вони були щирі.Я просила її приїхати.Думала щось зміниться і вона мене послухає.Натомість чула просто подяку за гарний лист. Були і відео послання коли мені 7 чи 8 рочків, і я з сльозами на очах,говорю,що її люблю. Їй мабуть було важко це все сприймати.Зараз не бачу змісту їй говорити про свої почуття. Вона впевнена, що в такому віці маминої любові вже не потрібно.Я маю чоловіка,який мене любить.І цього достатньо.
Відповідь: Ми і наші мами шкода. Єдине що можна порадити якщо ваша мама така непробиваєма... не шкодуйте себе, не шкодуйте за нею. відпустіть, а свою любов віддайте діткам, щоб вони ніколи не знали браку маминої любові.
