Відповідь: Ми і наші мами Ключове слово тут вона. Не я, а вона. Щоб я не робила вона нічого не змінить до того часу, поки їй самій стане некомфортно. Цей процес я прискорювати не можу, бо кожна людина доходить до нього в свій час. Мені Бог дав велику ласку побачити вихід до того часу поки я досягну середнього віку. За це я йому безмежно вдячна. Бог всемогутній, і він дає кожному по потребі і кожному тоді, коли він готовий прийняти. Вчора почула по-радіо, що Бог завше посилав Ізраїлю чудо, коли наставали просто надзвичайно жахливі часи. Ось так і в кожного в житті. ---------- Додано в 19:13 ---------- Попередній допис був написаний в 19:12 ---------- А відвідини психолога не на день, і не на місяць. Я окрім психолога маю спонсора і збори, кілька раз на тиждень. Це вже до кінця моїх днів.
Відповідь: Ми, наші мами і тати! Народ, дайте виговоритись, бо аж киплю Сьогодні зранку новий скандал, як завжди з дурниці Я малому не даю багато хліба, бо він потім зле в туалет ходить - а вона, я к той Штірліц - тільки я десь відвернуся зразу в нього пхає то соломку, то горбушку свіжого!!!хліба. Прошу, нагадую, попереджаю - все пофіг Поки я була в ванні - приходжу на кухню а малий на голодний шлунок вже топче величезний кусень батону Я вже гаркнула на неї, що мільйон раз просила того не робити, а вона знову за старе Вже тоді і батя втикнувся - чого ви з дурниці проблему робите Я кажу, що невиспана, бо малий вчора жодного разу не какав і всю ніч товкся в нас на дивані, спати нам не давав (таке буває, коли немає результату в горшку ) "Ну то хай хтось один із вас (мали на увазі мого чоловіка) спить в іншій кімнаті" - фраза баті, на що я відповіла: "що я не мати одиначка" І тут коронна фраза мамки: є варіант - тусуйте на квартиру до баби Бліііін, та коли ж той дурдом закінчиться - мені так кепсько, бо я дико ненавиджу своїх батьків, це недобре, я знаю. Чому вони не розуміють, що любов до них і кохання до чоловіка це зовсім різні речі!!! Вони хочуть поваги а самі с...ть нам на голову всілякими способами. За що мені таке "диво"??? P.S. Може в лотерею хтось квартиру вигравав? Поділіться секретом
Відповідь: Ми і наші мами Хотіла сьогодні оновити тему, що в нас все добре - а ні... Поки ми з чоловіком і малим гуляли на вулиці - мама в нас в кімнаті навела порядок Я в шоці - по-перше, її ніхто не просив, а по-друге - це моя кімната і мій "бардак". Там лежать мої, чоловікові особисті речі Я ж не роблю порядків в її речах - чого вона пнеться мені складати речі? Мені це було дико неприємно, таке враження, що хтось чужий лазив по хаті і чинив рейвах Я їй зробила зауваження, і, як результат маємо знову бойкот ходить з моською надутою Але то вже задовбало...
Відповідь: Ми і наші мами в мене з мамою після народження моєї дитини стосунки покращилися. вона - єдина людина, з ким я можу без остраху залишити свою дитину. Звичайно, бувають деколи "глюки" - зайвий раз солодке дасть чи занадто вдягне - але то все дрібниці
Відповідь: Ми і наші мами Мда, а я своїй мамі не довіряю. От любов є, а довіри - нема. Дмитрика можу довірити тільки на короткий час, тільки з конкретною метою (зводити на айкідо, коли "нільотная" погода), і тільки на моїй або нейтральній території. З тими брехнями, губленням речей, реінкарнаціями, кармами і нескінченними "таємницями" - спілкуватись тяжко, не те що довіряти...
Відповідь: Ми і наші мами А мої діти всі дурненькі віршики знають від моєї мами, вони її страшенно люблять, бо з нею можна в снігу повалятись, і подурачитись, і мультики дивитись скільки хочеш, і зготує вона їм що тільки замовлять. Балує страшенно. Але мені не все це подобається. І сварюсь з нею за це. Але мушу терпіти, бо без неї ніяк. Зараз вона мені дуже з ними допомагає. Велике їй за це ДЯКУЮ!
Відповідь: Ми і наші мами У нес із мамою одна проблема на двох - ми ДУЖЕ схожі характерами одна на одну. Обидві вперті, експресивні, самодостатні жінки і все життя ми з нею доказували одна одній хто правий, а хто ні. Але зараз я не переживаю за наші з нею сварки, бо розумію, - разом з цим ми завжди були щирі і відверті одна з одною. І кажучи мені вчора "ти не права!", мама ніколи не соромилась сказати мені сьогодні "люблю тебе дуже". Це для мене як благословення... Мама ніколи не була мені подругою, і я тільки рада, для цього у мене достатньо друзів. Мама мій критик, мій вчитель, мій учень, мій опонент і захисник. Вона - мама. Я знаю, що коли в нас з Коханим народяться діти, ми з нею, ой не раз, повоюємо за правила їх виховання (вона у мене педагог). Але я також знаю, що не боюсь можливих конфліктів із нею, бо можу їй довіряти, бо завжди можу спитати у нех поради, бо вона буде любити моїх дітей як любить мене і мого чоловіка. А я люблю її... --<--<--@
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама не говорить красивих слів.... не пам"ятаю, коли востаннє вона казала, що любить мене.. моя мама підліток в душі, а не доросла жінка... Вона підтримую мене практично... вона приходила і забирала місячного Бублик до себе із словами "ти мою дочку со свету сживешь, спи доця", вона не дозволяє мені налаштовуватись на погане, вона вчить мене "довольствоваться малым" і завжди каже словами царя Соломона "не всегда так будет", вона здійснює свою дитячу мрію і вчиться грати на гармоні. В дитинстві в неї бувгарний слух і вчитель погоджувався вчити її безкоштовно, але треба було купити інструмент, а в бабці не було фінансів, вона оптиміст, вона мені не подруга, а скоріше тато ніж мама... мама... в нас буває по різному... вона викликаєв мені емоції... Я ціную її... І коли одного разу не могла достукатисяв двері... вона просто не чула, думала лише про те чи не сварилася з нею останнім часом... В нас непрості стосункі, але нікого ближче неї та сина в мене нама.
Відповідь: Ми і наші мами В мене з мамою дуже хороші стосунки. Але якщо є можливість жити окремо - обов’язково потрібно нею скористатись. Коли ми переїхали від моїх бутьків, я зрозуміла, як багато вона для мене означає, і яка дорогоцінна її допомога.
Відповідь: Ми і наші мами От тут і є причина всіх непорозумінь - бо моя любить тільки себе, а обох зятів люто ненавидить. Водночас хоче, щоб її поважали Знову моську надула, що о 9год. вечора я не дозволяю малому дати смажених дерунів Коли постійно чую від неї, яка я фігова мама - час від часу моя самооцінка падає, добре, що чоловік мене завжди підтримує. Чим раз більше його люблю, а вона не хоче розуміти, що почуття до тої, яка мене родила і до коханого чоловіка - дууууже великі два полюси. Грішу і каюсь, але мрію про час, коли її не стане... Не картайте мене, дівчата, бо мені самій кепсько від таких думок
Відповідь: Ми і наші мами Можливо вона не зятів ненавидить, а чує себе недолюбленою? (як би це дивно не звучало). І в першу чергу недолюбленою собою. І ревність в нас усіх (не тільки мамів, але і жінок, чоловіків. дітей) від тої недолюбленості себе. А по-скільки себе паскудно звинувачувати ( когось завжди легше вкусити), то і кусають інших. Хоча я можу помилятись.
Відповідь: Ми і наші мами Проаналізуйте свої почуття дуже ретельно. Дуже дуже!!! Я не вірю, що ви хочете смерті своєї мамі. Просто у вас зараз такий стан, що все вас дратує і ви не знаєте як позбутись тої маминої гіпер опіки. Вона просто хоче показати, і довести собі в першу чергу, що вона має на вас вплив. Їй дуже важко дається розуміння, що ви виросли. Мамам це справді дуже важко дається. Мені також це важко, хоч я дуже тішусь, що мої дівчатка вже підросли. Зараз вони ще маленькі, відносно, і вони ще до мене туляться. А якщо вони оберуть собі чоловіка не такого як я собі запланувала? Мені треба буде відпустити їх, і ввірити їх життя в руки Бога. Сьогодні я знаю, що я це зможу, але чи зможе так само поступити їх тато? Я вас дуже добре розумію, бо сама до недавна бажала щоб мами швидше не стало. Але після того як добре в собі покопалась, то виявилось, що не в мамі справа. Вона є така яка вона є. Її не зміниш. Сваритись, чи пояснювати не допоможе. Показати їй своїми вчинками, що я вже доросла і таки незалежна, то зовсім інше. Моїй мамі було лячно, що я її залишу саму. Але тепер вона бачить, що я її не залишу, внуки її люблять і до неї туляться, але на поталу я дітей не дам. І чим більше я зближаюсь з чоловіком, тим менше сили вона має. Смішно, але тепер вона почала мого чоловіка захищати, і каже, що я нераз засильного його пресую. Можливо вона і права, але я собі з чоловіком розберусь сама, і ми потихеньку в кухні помиримось. Вона не може бути частиною нашої сварки. Мама, таки повинна залишатись на позиції мами. Розмежувати відносини між мамою і чоловіком дуже важливо. Зараз мені було б дуже боляче втратити маму. Нехай вона має важкий харакетр, нехай там що. Вона також старається направити відносини так як їй вдається. Я знаю, що багато речей у нас з мамою ніколи не буде. Але я також знаю, що без неї мені буде важко і сумно.
Відповідь: Ми і наші мами Я і не маю бажання її міняти - лиш би мене не чіпала і не отруювала життя нам Це правда, але в моїй ситуаціїї її це просто бісить. На мене вона не має такого впливу, як на мою сестру, бо та її у всьому слухає - і як результат маминої гіпер-опіки тої сім"ї - там просто величезні проблеми, на жаль. Я їй колись прямо сказала, що керувати в моїй сім"ї буде чоловік, а не вона, на що вона тільки посміялась, блін :shok: Бо керує татом вона і вважає, що так має бути. Причому тато про це навіть не думає, а я не хочу так. Хочеться своїх сімейних цінностей, всоїх порядків і свого виховання нашої дитини! ---------- Додано в 10:05 ---------- Попередній допис був написаний в 10:04 ---------- Хочу, щоб ми жили одна від одної далеко-далеко...
Відповідь: Ми і наші мами І мою бісило. До того часу поки я на то реагувала. Я перестала реагувати, той мене і не цікавить більше ЩО її бісить в мому чоловіку, чи в мені. Я також завше про це мріяла. А тепер навіть живучи з нею під одним дахом все зовсім інакше. В мене в кімнаті вона не спрятуватиме, бо я кілька раз закрила кімнату на ключ, і вона все зрозуміла. А реагувати на неї, що вона не так пильнує дітей як би мала бабця це робити, то дурного робота. Але до цього розуміння треба дорости.
Відповідь: Ми і наші мами В мене інша ситуація. Я злюсь на маму через те що її небуло поряд 12років. Довгий час я з нею не розмовляла, бо була дуже ображена (період підлітка)...мені хотілось щоб вона мене обняла, вислухала, порадила як бути в тій чи іншій ситуації, але нажаль її поруч не було. Коли мені було 12 вона поїхала закордон залишивши нас з татом самих. Але пройшов час і зараз я їй вдячна, бо завдяки цій ситуації навчилась буже багато чому,стала сильнішою,зрозуміла що розраховувати треба тільки на себе, а головне я ніколи незалишу своїх діток, як би мені скрутно не було, тому що вони -це найбільше, найдорожче багатство насвіті. Зараз вона це розуміє, але нажаль вже запізно, бо стосунків "мама-донька" за рік не побудуєш... Тому ті в кого мама поруч цінуйте це, бо коли її не стане ви зрозумієте наскільки вона була для вас дорогою і потрібною людиною.
Відповідь: Ми і наші мами Мені було 11, але образ ніколи не було. Треба то по-іншому сприймати. Але таки так в тому є проблема, коли мама далеко довгий період, ще й в підлітковий вік, то якийсь контакт втрачається, на жаль. Але є так, як є і все-одно треба цінувати маму за те, що робить багато чого заради нас.
Відповідь: Ми і наші мами Вчора три години шукала дитині костюма, бо замовила в одному магазині, потім число виступу в садочку перенесли з 24 грудня на 28. І ми лишились ні з чим. Я ті дні була в селі. Вчора ледве знайшла костюм півника. Принесла додому і тут почала моя мама правити, що розумні мами мають костюми звіряток, а в мене якийсь півень. Як вона мене вже ззивала! Там було виказано все: що я живу в її xаті, що їм і дитина МОЯ їсть те, що вона зготує, а якби не вона, то я і малий подоxли б з голоду... Щоб дитину не вести в костюмі півника на свято в садік- щоб не позоритись. Вона працює в тому самому садіку, куди xодить моя дитина. "На кого там йти дивитись, на півня? Не веди його взагалі! " Коротше, моя дитина на Новий рік не йде. Тоді почала навпаки- "Всі його діти будуть виступати, а твій буде вдома, бо в нього мама прид...ркувата." Чесно, дівчата, нерви здають, а подітися не маю де. Одна надія на Бога, що якось мене звідси кудись можливо колись забере. Я не прошу порад, просто виговорилась, бо не витримую вже.
Відповідь: Ми і наші мами а півник - то не звірятко? Хай би тоді ваша мама дитині про костюм подумала, раз їй цей не подобається. А взагалі то така єрунда, головне, щоб в дитини було свято.
