Що читаємо?

Відповідь: Що читаємо?

Світлана Талан "Коли ти поруч", ця книга дуже зворушила мене, заставила переоцінити деякі принципи життя, чесно кажучи,після неї в мене появився якийсь депресивний стан...
Книга про те, як в одну хвилину життя може перевернутися "з ніг на голову", про те що ніхто не застрахований від такої страшної недуги як СНІД, що потрібно цінувати життя...

Рекомендую.

 

Відповідь: Що читаємо?

Я теж читала цю книгу. маю абсолютно протилежне враження. Сльозлива неправдоподібна, з хеппі-ендом історія. не люблю книги, де все однозначно чорно-біле. Багатий, красивий, уміючий безтямно кохати чоловік і бідна, тяжко хвора героїня ( Попелюшка). Палке кохання, він витягує її з того світу ( за неймовірні гроші, які у нього, дякувати богу, є), але доля невідворотня і героїня помирає в обіймах коханого в заміському будинку. Зрадливий, підступний колишній наречений і така ж колишня подруга. Як на мене, не треба мати багато розуму і майстерності, щоб описати видуману жалісливу історію.

 

Відповідь: Що читаємо?

На мою думку, якраз правдободібна...
А хеппі-енд - це те, що головна героїня помирає? Мені здається, якраз там і не має щасливого закінчення

 

Відповідь: Що читаємо?

МЕні потрапила до рук зовсім випадково книжка Юрій Вовк "Ще не пізно все змінити", прочитала за два дні - видана у 1999 році.
Про часи коли в нас розвалився Союз Радянський, і як мислив і діяв народ в той час, загалом захоплююче, і тримає мою увагу читача від самого початку до кінця - хепіенду

 

Відповідь: Що читаємо?

Ну нарешті, нарешті я читаю щось справді цікаве і талановито написане - The Stranger's Child ("Дитя незнайомця"), Alan Hollinghurst. (Один з більш ранніх його романів, "Лінія краси", здобув Букера.) Щоправда, концентрація "гомиків" у цьому творі трохи зависока, так що я не здивувалася, коли щойно прочитала, що й сам автор теж нетрадиційної орієнтації.

 

Відповідь: Що читаємо?

Також не зовсім зрозуміла де тут щасливий кінець.... Мене вона дуже вразила і я це вже давніше писала.

 

Відповідь: Що читаємо?

Для головної героїні хеппі-енд, це померти не в хоспісі, всіма забутою (навіть батьками), а вийти заміж (маючи СНІД) за молодого, багатого вдівця. Двічі пролікуватись за кордоном і померти в його обіймах. А кохання їхнє виникло з переписки на форумі і жодного разу її не бачивши він уже знає, що це його доля. А в день весілля зустріти колишнього нареченого із колишньою подругою, випадково, звичайно, це для того, щоб зло було покарано власною ж чорною заздрістю. Коли героїня після першого кількамісячного лікування в європейській клініці ( хтось уявляє скільки це коштує? А він оплатив це після переписки в Інтернеті) повертається, коханий засипає її (вже не пам'ятаю яким квітами, але однозначно саме тими, що вона їх любить) з гелікоптера. Люди, хіба це не казка? Ми ж не обговорюємо тут художні переваги казок, бо для того є дитячий форум. Мені б теж хотілося вірити в щось подібне, але ж жити в рожевих окулярах неможливо. В реальному житті, а не книжковому. Безумовно в кожній книжці є фантазія автора, але в даному випадку, це просто класичний принцип: " добав в книгу трохи крові, сексу, смерті і вона буде продаватись". Я не відчула під час читання, що автор майстерно володіє словом. Такий "плаксивий" сюжет в любому випадку видавить з читацької аудиторії сльозу. От мене ще цікавить, які такі життєві принципи ця книга Вас заставила переглянути? Ви саме з цієї книги дізналися, що в житті бувають трагічні випадковості? Чи що подруги бувають зрадливі? Чи що часом допомога може прийти від несподіваних людей? Чи Ви нафарбували губи і сіли чекати на ганку прекрасно принца, що зробить Ваше життя яскравим і щасливим?
Я нікого персонально не маю на увазі і перепрошую, якщо образила чиїсь почуття. Всі мають право на власні вподобання. І я теж. давно читаю цей розділ форума. Дуже подобається. З чимось згодна, з чимось ні. АЛЕ саме ця книга, а я її прочитала десь 2 місяці тому, викликала в мене бажання висловити свою думку про те, що " король голий".

 

Відповідь: Що читаємо?

Прочитала коротеньку розповідь Даніел Кіз "Квіти для Елджернона"
Це розповідь про розумово-відсталого чоловіка, який хотів стати розумним.
А зараз читаю Рей Дуглас Бредбері "Давайте всі вб"ємо Констанцію". Троха заплутано, але мені подобається

 

ооо цей твір один з моїх улюблених!

На даний момент читаю Казки Барда Бідла, які мені Миколай приніс, бо хотіла мати їх в себе

 

Відповідь: Що читаємо?

Американська трагедія Драйзера
(дякую Нью Лук за наводку)

хто б міг подумати, що мужчина на ім.я Теодор так гарно писатиме (добре, сухо, але як він переживає! як правдиво він описує кожну емоцію, кожен мотив)
дуже цікаво, подієво
в свій час Миколай, напевне, приніс йому багато гарних подарунків. заслужив дядько)

 

Відповідь: Що читаємо?

Книга мене приємно вразила. В ній розповідається про людей, які перемагали себе, часто невіру в себе інших людей, життєві обставини і ставали попри все - олімпійськими чемпіонами. Коли я читала цю книжку, то буквально відчувала кожну історію, інколи до сліз. Звісно, це заслуга таланту автора книги. Приміром, читала про такого цікавого марафонського бігуна, який був по професії… поштарем, або ефіопця, який переміг у марафоні, здолавши величезну відстань… босим. Вразила історія про багаторазового олімпійського чемпіона – американського легкоатлета, який, як не складно повірити, до десяти років пересувався за допомогою інвалідної коляски, бо мав діагноз «паралітичний поліомієліт». І от коли від нього відмовилася медицина, то хлопець почав робити спеціальні вправи та настільки старанно, що не тільки почав ходити, а й потім досяг неймовірних висот в спорті. Також добре запам’яталася олімпійська спортсменка з Нідерландів, яка в 30 років вперше стала олімпійською чемпіонкою, маючи вже двох дітей. Ось кілька фактів з книги. Інші, сподіваюся, Ви прочитаєте самі, якщо забажаєте Трохи було прикро дочитувати книгу, бо закінчувалися ці реальні історії незвичайно сильних волею людей.
Мені ж ця книга дала віру в людину! У те, що вона здатна практично на все. Але за умови, що докладатиме максимум зусиль для цього, віритиме у себе, не ламатиметься під тиском життєвих ситуацій, матиме залізну волю.
Отже, якщо натрапите на цю книгу, то беріть її не вагаючись, бо вона того варта

 

Відповідь: Що читаємо?

Фенни Флэгг - Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок»
Нарешті я добралась до цієї книги, і не пошкодувала про це ні хвилини. Так по-доброму, так просто описане життя, що ніби й динамічного сюжету нема, а читається на одному подиху. Недаремно в мене ця книга 3 роки висіла в віш-листі на прочитання

Сара Уинман - Когда бог был кроликом
Дуже вагалась читати / не читати (через назву книгу). Потім третій раз перечитала анотацію книги, де вказано що богом маленька дівчинка назвала кролика, і все-таки вирішила читати. Написано цікаво, якісно і якщо вас не буде тривожити, що так звуть кролика - то рекомендую до прочитання. Дуже душевно - і про дружбу, і про сім'ю.

І після прочитання цих двох книг взялась я за Гавальду (Утешительная партия игры в петанк). Закинула після того, як прочитала третину книги. Або щось зі мною не так, або то не та Гавальда, в яку я закохалась після "Просто вместе". То тільки в мене така антипатія до тої книги?

 

Відповідь: Що читаємо?

і я так само! дуже легко читається, додає такого класного-прекласного настрою! з нетерпінням чекаю виходу нової книги "Теплі історії до шоколаду" (презентація 28 грудня у Тернополі).

 

Відповідь: Що читаємо?

Вбити пересмішника Харпер Лі
дуже гарно передано відношення до подій очима дитини, тобто без зайвого пафосу, без перебільшень; щось було - і воно минуло, за ним прийшло щось нове, і воно теж піде

 

Відповідь: Що читаємо?

для мене ця книга стала відкриттям року.

 

Відповідь: Що читаємо?

обоснуй, дуже цікава твоя думка

 

Відповідь: Що читаємо?

того щира, правдива, як я вже писала - без ілюзій. Дуже мені сподобалось відношення батька до дітей. Якби батьки виховували так своїх дітей, то світ точно став би кращим.
Дуже мене розчулили слова Атікуса

Словом багато можна писати, а я зараз на роботі , тому детальніше - при зустрічі, або як трохи часу вільного буде

 

Відповідь: Що читаємо?

Мені теж сподобалась ця книга. Читала я її, правда,давненько. Що сподобалось: моральна стійкість батька, який незважаючи на несприятливе відношення оточуючих, не поступився своїми моральними принципами, не прогнувся і не промовчав, виступивши на захист слабшого і програвшого. Це викликає повагу, тому що частіше люди топчуть лузера зі словами : "А не треба було програвати". Що не потрібно боятися іти проти течії і суспільної думки, якщо це протирічить твоїм внутрішнім принципам. Бо та течія то є натовп, яким піддався колективному психозу і не має власної думки, а лиш стереотипи. Вже не пам"ятаю імен героїв, але таке враження (висновок) відклалося. Хоча читати цю книгу, мені здається, потрібно в межах шкільної програми, коли формується світогляд. Але краще пізно, ніж ніколи. Те ж саме стосується "Володара мух". Не знаю, чи то є в шкільній програмі тепер, а варто було б. Бо книга про дітей і для дітей. Must read.

 

Відповідь: Що читаємо?

Почала читати Вікторію Токарєву, її збірник "Этот лучший из миров". Гарні, легкі, захопливі історії, які допомагають забутися, відійти від життєвої суєти і помандрувати в якийсь зовсім інший світ..

 

Відповідь: Що читаємо?

Анна Гавальда "Я ее любил. Я его любила" - шось мені воно не дуже, занадто ванільне, чи то я вже черства.