Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я не зауважила .
Пахне мандарнками, шоколадом, святом. Дитячі очі сяють, лунають знайомі зимові мелодії. Краса...
Прокинулись раненько,а як інакше . От люблю коли свято Миколая, таке таємниче. Люблю дуже. От не сприймаю слів "На тобі гроші, купиш собі". А чоловік раніше цього не розумів, а цього року здивував нас на 100 відсотків.
Одним словом ранок ми провели в ліжку, розвиваючи усякі коробки-пакети і поїдаючи смачненьке. Далі те саме, але вже в кімнаті моїх батьків)))
Далі закалатали з мужом королівську ватрушку і поїхали по магазинах. Мороз нас не налякав. Погуляли дуже файно. Ще й так приємно, в нас в районі є маленький базарчик і там підходили до діток і усім дарували солодкі подарунки. Дрібниці, а приємно).
Дитина виспалась і зараз чекаємо в гості сестру з сім"єю. Свято продовжується.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

дитину мучили сумніви чи дійсно Миколай ходе чи мама.... було вирішено що спати не ляже і буде його чекати...але сон зморив вже на 16хвилині чекання, тож прихід Миколая прогавила.
а зранку нас розбудила доня зі словами : мам, ви шо спите? а можна я порозглядаю ваші подарунки)) мені стільки всього приніс)
і таки то дійсно ходить Миколай а не мама... бо приніс бабі зелений чай а вона любить чорний.. отак. (бо мама б положила такий чай як любить баба)
малявці все одно хто там ходить головне шоб було чим бавитись.
а татко обідився як дитина.... бо його Миколай ще в дорозі.. і на фоні "кидання курити" так "абіднааа" йому , добре хоч трюфелями трохи згладила )

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Моя голова забита думками про ремонт. Ні, мріями про ремонт - весь час пересуваючись по квартирі думаю куди що і як би розмістити, щоб і простір був і речам місце. Картинка потроху вимальовується. І потрошки-потрошки звільняю місце для всього нового))) Раптом завтра з"являться гроші на ремонт. Мрії ж збуваються, правда?
Вчора всі лягли після першої ночі. Сьогодні встали о восьмій. Я невиспана. Зі всіх подарунків Антон "впечатлился" тільки набором маленьких машинок, хоча в нас їх і так валом. А Дімі і коробки від машинок достатньо))). В обід старша дитина не поспала бо раптом до нас навідався наш дідусь, мій тато. Потім ми були у цирку, де моє дітьо успішно проспало майже всю виставу. Думаю в цирк ми тепер не скоро підемо, то не для моєї дитини. Мали бути там з нашим татком, а в результаті тата заміняв мій брат.
Напевно я була нечемна бо обраного мною подарунка вже не було в магазині коли я за ним прийшла. Але я все рівно собі його куплю бо обіцяли ше завезти . Нє, вчора отримала від свекрухи пляшку мартіні. Тепер запрошу сусідських мамочок (годуючих) і будемо напиватись))))
А ще в нас вдома сьогодні був кінець світу. Раптом впала напруга в мережі і лампочки ледь-ледь горіли. Якесь для мене то страшнувате видовище було. Телевізор взагалі не включався. Повиключала все з розеток. Подзвонила в РЕМ. Дві годинки при свічках провели.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

так приємно прийти на посиденьки після майже місячної відсутності і зрозуміти, що нічого не змінилось, що сюди все ще можна прийти... відчуття, наче повертаєшся додому...

я свідомо не писала, не заходила. трохи соромно, але мені не було що сказати. треба було перемовчати, пережити все в собі, щоб могти знов з кимось ділитись думками. така вже я є, трохи того..ну ви знаєте

вже зараз розумію, що це була депресія. класична депресія в піжамі з немитою головою і відром морозива. яка ще й до повного щастя співпала з затяжною гриповою хворобою.
так щоб коротко, то після першого тижня безперервного лежання в ліжку, я забула як шумить і пахне вулиця.
під кінець другого тижня мені вже і не хотілось вставати з-під теплих ковдр, таке напівіснування починало мені подобатись.
коли закінчувався третій тиждень, я вирішила, що мені так дуже добре і я більше ніколи не вийду з хати. :xaxa:

зараз то я сміюсь, а тоді мої проблеми під впливом високої температури були для мене кінцем світу. ну в цьому вся я...
а насправді я просто стала офіційно безробітною. звільнилась з одної роботи заради іншої, на яку покладала великі надії і сподівання, а все пішло коту під хвіст.
то вже зараз я починаю ловити кайф від нічогонеробіння і розумію, що можливо такий відпочинок мені якраз і був потрібен. а тоді я просто не знала куди себе діти і що з собою робити. адже останні 15 років свого життя я постійно щось робила, кудись бігла, чогось чекала і добивалась...
а тут нічого- встаєш зранку і ніяких планів, п'єш каву і далі ніяких планів. тільки сидиш, картаєш себе за неправильні рішення і розумієш, що не можеш знайти свого місця в житті, що не знаєш чого насправді хочеш.

останнє усвідомлення далось мені особливо важко. але власне після нього я відпустила ситуацію і пробачила собі. а ще почала слухати близьких і нарешті таки зрозуміла, що все на краще.
зараз мені добре. я дочитую незакінчені книжки, дивлюсь початі давним-давно серіали, маю час для себе та для сім'ї, маю можливість відпочити та просто передихнути. тільки от надто багато сил я потратила, щоб це зрозуміти. але видно так треба було

сьогодні я зрозуміла, що скучила за вами, що хочу знов читати вас і знати хто чим живе.
кілька годин набиралась сміливості, щоб зайти і написати. і ось я тут.
коротко не вийшло. даруйте

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Про шубу, я вчора теж зробила спеціально щоб їсти сьогодні, вважаю, що то салат який має настоятись
Про вчорашній день, він був чудовий, гори подарунків, Домчика Миколай просто завалив ними, ледь вмовила вдягнутися і йти в театр, на виставу ми все ж запізнились, але було дуже гарно. Потім в гостях була спляча красуня з мамою, на зміну їм приїхав брат з сім'єю і ми за відсутності достойних ( та й будь яких меблів) влаштували пікнік на підлозі, діти тішились подарункам і було дуже кльово і гамірно вляглись ми близько першої ночі і сьогодні ледь встали на заняття, я хочу спатки але зараз привезуть Улянку тому залишу солодкопосапуючого Ромашку в ліжку саменького. Ага, ще вчора нам довезли кухню і мабуть сьогодні почнемо її збирати, а ще треба проїхатись до батьків пороздавати-позбирати подаруночки, а ще ми не забрали ровери з підвалу орендованоі квартири, а ще я іжджу без номерів і треба іх прикрутити, а ще, а ще стільки всього треба зробити, чому час так швиденько біжить?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

день, проведений абсолютно без будь-якої користі. мала купу планів, зустрічей, які довелось скасувати через роботу, але мені передзвонили, я якраз з хати виходила, що виходити, то вже і не тре, і все відмінили... тому я нічо не зробила, хіба трошки в хаті прибрала, гріюсь медом з горішками, повідкривала вікна, може нарешті той сморід пройде, але так холодно в хаті, скоро буду їхати. ех, не люблю я таких днів - все без толку

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Дівчата - мами діток, які вчаться-ходять в садочки! Не уявляю як ви вчора виходили з положення і відправляли діток кудись. То катастрофа! До другої години всі мої спроби пояснити дитині, що нам взагалі-то в гості треба йти, були марні. Увага його переключалась з одного на друге, і тільки не на те, що мені потрібно. І тільки но мені вдалось відірвати Романа, щоб вдіти, тадам...Хресна з новою порцією. "Мама, годинник! Мама, книжку прочитай! О! Мама, розпакуй!"
Бідний чоловік мав необережність вийти раніше в магазин. Замерз наніц, чекаючи на зупинці, поки ми вигребем.
Вобшєм було весело, незважаючи на те, що в гостях Роман так дурів з двоюрідним братом, що розбив собі ніс.
Похвалюсь ще ялиночкою - подаруночком Ромчика для нас. На заняттях з праці в церкві сьогодні робив, звичайно ж не зовсім самостійно, з допомогою, але участь брав дуууже активну, старався:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Як то нудно лежати в тому пологовому(((
Ніц не роблю - лежу, їм, дивлюсь фільми/читаю. Ну і виходимо з дівчатами прогулятись. За дітьми скучила страшно, бачила ще як в понеділок зранку. Може завтра відпустять додому. Або може буду родити, бо вже не витримую. Просила вчора чоловіка привезти речі, необхідні для пологів/дитини. Півгодини пояснювала що таке боді, казала взяти 2 штуки. В результаті не привіз жодного Ото називається тато із стажем

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

дуже-дуже-дуже рада тебе тут "читати"!!!!!!! а я по темках шастаю, думаю, де ж то систер моя занапастилась... УРА! ТИ Є!!!!!!!!! ЦІЛЮЮЮ мілійон разів і як офіціятєльно непрацюючу запрошую на здибанку

а у мене сьогодні не день - а казка! роботи - тьма тьмуща, а на мене творчість напала мотиваційну статтю вирішила написати... наче щось з того вийшло... та чи путнє?...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

я після трудового дня, після манікюру (завтра корпоративна вечірка) приїхалам під будинок і бачу... йой.. почався кінець світу з мого району.. весь район - без світла.. всі вікна чорні.. думаю - всьо. де свічки.. місяця не видко... згадала про нашу форумлянку, що вже в берлозі сидить - лапу сосе..
а то, блін, аварія якась.... через 15 хв. світло нам включили.. а я вже си свічки витягнула..дарма..
А раз така справа - попрасувала собі й чоловіку на завтра одяг на гулянки - корпоративи в той самий день, але різні заклади, йду щось корисне зроблю для себе та й піду собі спати...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Муж умудрився зламати Сашкин робот-трасформер й ще й сказав, що то вже все...ремонту не підлягає. Сашка в сльози, ридає, аж заходиться - я думала, що заб"ю муженька...Ну хто ж так новини дитині подає?!Миколай тільки приніс тут цяцьку, малий мало що не спить з ним, всюди таскає, і тут таке...Я, як могла, склеїда супер-клеєм - сказала, що він зовсім не зламався, а так "траснформувався", але чує моє сердце, що прийдеться екстренно шукати такого самого...Шкода, бо іграшка не з дешевих, та й чи знайдем таку саму.
А ще чоловік десь посіяв рез. флюорографії, і все ніяк не знайде час якось те питання вирішити , а я переживаю, бо ж термін вже в мене такий...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

яка ж я сьогодні неорганізовна! не люблю себе таку, коли роботи купа ,а я не знаю, з якої сторони до неї підійти, сіла на дивані і все... навіть такий факт, як приїзд свекрухи в гості, сьогодні мене не мотивує. і що таке?
треба напевно собі написати по пунктах перелік завдань і по одному викреслювати, бо інакше залишимось на вихідні голодні в неприбраній хаті.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Не тільки у Вас. О-о-о, епопея з флюорографією... Ми так з братовою раз ображалися на чоловіків. Їздиш в ту жіночу консультацію, купа аналізів, обстежень. Особливо на останніх місяціх в маршрутках зранку на аналіз сечі-крові, як на прощу, кожен тиждень. А чоловіку тільки флюорографію, і ту зробити не може, все відкладає, а ти потім викручуйся перед лікаркою чому ще нема.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

от в темі про кінець світу хтось написав, що він вже давно почався, зважаючи на ту ситуацію що недавно була на київській трасі ( "і я там був"), на вчорашнью поїздку хюндаю і таки точно, щось з людьми робиться. Я переконана, що добрих, ввічливих і щирих людей більше, але вчорашній вечір похитнув мою віру в людей, точніше тепер я знаю що існують справжні неадеквати. Ще недавно читала як якійсь форумлянці прокололи шини в авто бо вона припиркувалась на "чийомусь" місці і дивувалась, а вчора просто офігіла з нашої сусідки, що влаштувала скандал бо ми поставили машину під ЇЇ вікна, погрожувала побити-поцарапити-спустити шини і вкінці облити бензином і спалити авто, при тому заявила, що вона ідіотка і "ти це знаєш"-слова до її чоловіка, а коли мій чоловік виставив їх за двері бо з вулиці йшов страшних холод, а в хаті роздягнені діти та навіжена роздерла йому шию і зірвала товстий ланцюжок. Я викликала міліцію, бо то реально хуліганство з нанесенням тілесної, матеріальної та й моральної шкоди, той неадекват теж написала заяву цікаво про що? Бо до нас її агрументи були вражаючі, що вона живе тут 40 років і що вона розчистила сніг і щоб ми купили собі місце на парковці і там ставили машини, і все це супроводжувалось постійними криками, хамством і т.п. речима, чоловік що був з нею намагався її заспокоїти, вибачився і більше того мій чоловік вже йшов переставити машину але вона знов вибігла і почала репетувати ну і по приїзді міліції сусідка кричала, що треба поступати по людськи ( занавєс) , а ще крім того нагло брехала про те що буцімто я послала її тітку, про існування якої я взнала тільки вчора, словом словами того всього брєду передати не можу, і є ж такі хворі люди?
добре, що все бачили ще одні сусіди
найгірше з того всього роздерта шия чоловіка і практично змарнований вечір (поїздка в відділок-лікарню ), за який чоловік з братом могли б скласти добру частину кухні.
Досі то все не вкладається в голові ....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Я в шоці. Невже ще люди в 21 столвітті не навчились все вирішувати словами! Який жах. Правильно, що визвали миліцію, може це на наступний раз змусить її задуматись, с\чи треба ситуацію так нагнітати. Хоча нехай таких ситуацій краще не буде.

Ми вже з Артемчиком в мами.
Поїзд був повний.

(а я сподівалась що люди побояться їхати через кінець світу, розмєчталась)

Доїхали трохи з пригодами. Сіли в потяг - Артем розплакався, що не хоче їхати в поїзді, а хоче "бі-бі", на машині, потім татко наш почав прощатися, виходити з вагону, Артем за ним розплакався, десь хвилин 15 я його заспокоювала з цицею, казочкою. Заснув. Але це не все. В купе з нами їхали 3-є мужчин. 1й - п"яний, над нами (всю ніч намагався стягнути мою простинку, яку я вішаю на верхню полку і таким чином закриваю свою - мені так зручніше, ніхто не заглядає); другий - чомусь всю ніч вирішив проспати з ввімкненим світлом, а третій - що навпроти нас всю ніч хропів, через нього я взагалі не спала, благо Артему то не заважало і він як ліг в 22.00 так в 6.00 і прокинувся, коли треба було виходити. Той мужик, що над нами спав - п"яний, вночі умудрився скинути свою куртку мені на голову, корочє було весело
Але вже все добре, ми вдома, витспались, поїли, сидимо з мамою кавуємо, Артемчик бігає, тішиться простору, бо порівняно з нашою однокімнотною, то у мами тут хороми).
Зараз вкладу його спатки а сама дочитаю книжку, яку майже закінчила читати в потязі сюди.
Скучаю правда вже за татком нашим, через 5 днів приїде! Поскорше б!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Прийшов до мене апокаліпсис у вигляді чи то отруєння, чи то кишкової інфекці. Все ж сподіваюся, що таки - першого. Але від того мені ніц не легше, t 37,5, все тіло ломить, відчуття жахливі.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Чарівний день той кінець світу)))
Прокинулась я стандартно під "Лунтіка" і Ромчикове "мама-чааааю".
А далі день не пішов а побіг. Пішла на закупи, добре, що зустріла сестру, а то не знаю як би ті кульки би дотягла додому. Далі ми святкували то свято - кінець світу під винце та солоденьке. Файно так, я сестра і мама, а Ромчик тим часом не міг натішитись новими книжечками.
От вже вечір, дитина виспалась, ми надурілись, набігались мали сьогодні обоє такий настрій і поки дитина дивиться мультик я насолоджуюсь старим добрим Френком Сінатрою. Мммм, файно не то слово. І дух свята тики ніби видно, як літає навколо.
Чекаю чоловіка з роботи і будемо дивитися давно запланований фільм.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я нині була вдома, побачила діток. Оленка за тиждень так виросла, вже так багато говорить, я була в шоці. Поскладала з ними мозаїку, почитали нові книжечки, трохи побавились і назад в ПБ. Діти особливо за мною не скучили, без проблем поїхали з бабою і дідом в село Але хай буде так, гірше аби плакали постійно.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Мужа спакувала на корпоратив, напшикала парфумами "from Veronka". То все робилося в дикому алярмовому темпі - бо до того ми ходили на УЗД (уря, манюнь вже зайняв правильне положення і все з ним добре ), а потім я ще захотіла печеньок-цукерочок...А вже дома ми не могли знайти запонки й прищепку до галстука - але знайшли.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я пів дня лінувалась і мурдувалась з шаленною головною біллю. Добре що не було нагалярових)) замовлень, потім прийшов чоловік і дещо доробив, насварив що ніц не їла, зварив, подав, привів дитину з садочку. Ех, ляпота... Якби не одне "але". Потішила чоловіка нині вихователька, що наш Святик вкусив дівчинку за щічку. Дивно, він такого ніколи не робив, але коли ми дома спокійно попросили його пояснити свою поведінку він сказав, що та ляля зробила йому бубу на носику, а він я так зрозуміла так оборонявся. Йой, діти-діти.
А я ну ніби віддихнула, але в результаті все рівно як поламана, спати хочу, валятися в ліжку хочу, робити ніц не хочу. Але на разі вже всі коржі на торт напекла, подивлюсь "Танцюють всі" до реклами і піду робити крем, перемащувати і прикрашати. А потім найгірше- ото все мити від кремів, тіста і т.п. Я вже коли то серйозно задумалась що би то було, якби закидати брудні баняки, миски і горнята в пралку, помило б, пополокало, чи нє))) А то оте миття після всього- вище моїх сил.
А ще щойно гарно полялякала зі своїм співробітником по телефону і як результат як і кожного року запрошення на корпоратив. Я правда від коли в декреті ніде з ними не ходжу, але приємно так...)
Всім гарних вихідних.