Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... В наших новинах висвітлюється, що одна з причин цієї трагедії - легкий доступ до зброї, багато спеціалізованих магазинів, і дозвіл на купівлю не так тяжко отримати. А нелегальний продаж це взагалі окрема тема, зброя доступна на рівні наркотиків. В Європі зовсім інший підхід до цього, про Україну я вже мовчу. Тому я б взагалі заборонила продаж зброї для громадського населення, тільки охорона, внутрішні органи і т.д.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Думаю, що загальна тенденція. Ми спершу жили в дуже хорошому районі Чикаго, де купа місця, щоб гуляти з дітьми; і тоді ще було дуууже тепло, так, нікого крім, нас я не зустрічала навулиці, лише як на вихідних - тільки тоді виповзали батьки з дітьми навулицю. І ще тоді дуже дивно було, як так, що в 40-поверховому будинку з десятьма квартирами на поверсі живе десь менше десяти дітей (зі слів власниці), яких я навіть ніколи не бачила. Бо простіше завести песика, купити машину, аніж народити дитину і потім мати постійні витрати на неї, і що це взагалі дуже дороге задоволення спершу народити, бо ж сидять півжиття на протизаплідних, а потім намагаються вилікувати себе від безпліддя. А зараз ми вже живемо за межами Чикаго, де якраз все по-сімейному, і де б мало бути навпаки - купа дітей, але нема, на жаль. Можливо, поки у вас нема дітей, ви зовсім по-іншому на це дивитеся. Я вже чомусь схильна думати, що це якось вони на автоматі так говорять і роблять, але аж ніяк це не сутність виховання, це якась зовнішня оболонка і все.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Це суто ліберальний погляд на ситуацію. Тим аби заборонити і зіпхати все на те, що зброя доступна. А чому в ваших ЗМІ не висвітлюється, що зброя належала його мамі і мама з ним жили в ДУЖЕ заможній частині містечка. Чому вам не розповідаються, що це одне з найзаможніших містечок країни? Я так люблю як починають говорити бздурню в тих новинах.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Однозначно. Не вистачало всім по револьверу роздати, тоді тотальної "безпеки" не оминути. Я взагалі не розумію, що може робити бойова чи травматична збоя в руках цивільних. Куди ще не йшло газовий пістолет, але таке... Та й інший фактор грає роль - зброя цивілами на практиці майже не може бути використана для захисту, виключно для нападу. Уявіть ситуацію: зброя за правилами зберігається у сейфі, залітає у клас шизофренік і випускає по людях чергу, а вчителька каже: "Перепрошую, зачекайте, будь ласка, я до сейфу збігаю". Ніхто пістолет, револьвер, рушницю чи автомат у стані нападу не використає для знешкождення противника (окрім службовців в погонах, які носять табельну зброю у кобурі, як кажуть поляки, w zasięgu ręki), це вже мені повірте.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Маруся, це ще раз пiдтверджує занадто масовий доступ до зброї, тому я ЗА абсолютну заборону продажу населенню.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Чому не висвітлюється? Це відомо. А що це доводить, стосовно зброї?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... та все висвітлюють. http://tsn.ua/svit/biynya-v-amerikanskiy-shkoli-strilec-vbivav-ditey-zi-zbroyi-svoyeyi-materi.html Тільки не знаю, що то дає? Мені одне незрозуміло, що робиться з людьми? Чому власне в Америці такі страшні вбивства відбуваються? Особливо стрілянини в школах, це ж вже не вперше... То Маруся ви правду сказали, не треба ніяких дат кінця світу, те , що твориться , то просто жах.. Маленькі дітки, мало того, що пережили певно жахливий шок, так ще й так неочікувано, несправедливо рано закінчилося їхнє життя лиш через якогось хворого придурка. Чому він вибрав дітей???
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Не знаю, може, в Америці інакше, але чомусь дуже сумніваюся, що інакше, бо тут дітьми займаються. Правда, тут нормально сприймається те, що жінка не працює поза хатою, а займається сім'єю. Навіть термін для того є - homemaker. Та й жінки мають цілий рік оплачуваний і ще рік можуть брати за свій рахунок по догляду за дітьми. Ну, але тут і податки вищі відповідно. А щодо того, що не займаються. Ми живемо в районі, де багато батьків "дітьми не займаються". Тільки то не є повні сім'ї, а розлучені мами в основному, які або гарують, аби дітей утримати, або сидять в хаті цілими днями й вупше ніц не роблять. Висновки роблю з того, що діти непрані часто, в подертих капцях чи одязі, а про сморід поту чи непраних шкарпеток взагалі мовчу. Мій Дарчик має кількох таких друзів, то я вікна в його кімнаті відчиняю, поки вони гостюють, бо самі діти не мають чим дихати тоді. Однак я знаю й таких мамів, які встигають все: і працюють, і на гуртки дітей возять, і ходять з ними кудись. Просто не так багато людей ходять у парки в іншу пору, ніж улітку. І не в усі парки часто ходять. А ще ходять кожен в іншу годину. Повірте, два роки - це ніщо. Я тільки проживши років 5-6 почала більше бачити й розуміти. І я бачу власне, що тут батьки не мають часу на зустріч зі своїми друзями й ті друзі часто нарікають, що як тільки з'являються діти, то люди зникають, і то саме тому, що батьки дітьми займаються, у тому сенсі, що возять дітей на різні гуртки. А ще в кіно, на концерти, в театри. Відколи я почала сама їздити машиною, то зрозуміла, де можна зустріти тих, хто займається дітьми. І це не парк. Це басейн, бібліотека, музеї. А ще є зустрічі так званих мамівських груп. Зі своєю знайомою, яка має троє дітей я ходила в парк за два місяці аж двічі, але ми часто ходимо в гості одна до одної, щотижня бачимося в церкві та на зустрічі мамської групи. І зараз у нас звільнилися вечори трохи, а раніше були майже всі зайняті. Понеділок, середа й п'ятниця - боротьба, вівторок і четвер - плавання, субота - українська школа. Якось парк у нас теж із розкладу випадає часто, бо після гуртків ми граємо вдома в УНО, або щось разом дивимося... А ще діти ходять на ночівлю до своїх друзів навзаєм. Коротше, занять тут у них дуже багато. А ще дуже часто в двориках поза хатами є майданчики й дітки там бавляться із сусідськими дітлахами, або й самі. Так що парк тоді зайвий. А особливо влітку, коли можна дітям надувний басейн у дворику поставити й вони собі будуть у воді плюхатися. Може, таки справді Канада в тому інша, але тут у всіх сім'я на першому місці і якщо в тебе сімейні проблеми, то на роботі відпустять без проблем і можуть навіть не казати відпрацьовувати пропущене. Навіть не знаю, як тут прокоментувати. Вразили мене ці слова дуже сильно, але думок позбирати до купи, аби відповісти щось не можу. Невже ви справді вважаєте, що краще хамство, ніж ввічливість?? Водій автобуса - це робота, і то робота з людьми. НІХТО із пасажирів не винен у поганому настрої водія і НІКОМУ він не має права настрій псувати, якщо він себе поважає і свою роботу. Дай українському водієві зброю в руки, то він разом із негативом, певно, і кулю в лоба би пустив тому, хто його нервує. Для того і є психологи та психотерапевти, аби люди в них вирішували свої проблеми, а не зганяли негатив на ні в чому невинних пасажирів чи інших людей, із якими доводиться перетинатися. Чесне слово, не розумію вашого коментаря й того, чому ви раптом вирішили оправдовувати хамство й брак такту чи виховання. Це таки сутність виховання. Притому вона вже стала загальносуспільною. Я колись того теж не сприймала, навіть нервувало, але тепер розумію, що так і має бути. Мене навпаки вражає, коли цього нема, а хами тут трапляються й дуже разять очі на загальному тлі. Ввічливість та етикет - це і є оболонки. Дуже хороші оболонки, які варто би всім носити, бо так ніхто нікому настрою не псує, все на позитиві. Комусь така усмішка день розсвітлить, а тому, хто її подарував, це зовсім не важко. Тут у центрі міста часто можна студіків зутріти з табличкою на грудях "free hugs" (безплатні обійми). То завжди викликає купу сміху й радості навколо них. І це теж спосіб терапії, а не - викидання негативу на хто-під-гарячу-руку-потрапить, бо таке викидання негативу призводить до того, що вже є ДВОЄ злих чи озлоблених осіб, які будуть далі сіяти негатив.
Відбувається то не лише в Америці. Трагедій багато стається, але не про всі трагедії однаковий "галас". Від трагедії в Норвегії мурашки по шкірі йдуть. У Ріо теж дітей обрали за жертв. А повідомленнями про татів та мамів, які вбивають своїх дітей, новини аж кишать. І, як на мене, чи вбиває тато трьох своїх дітей, чи чужий хлопчисько розстрілює цілий клас у школі - це все величезні й жахливі трагедії. Намагатися пояснити, чому люди з психічними проблемами обирають тих чи інших жертв, надто складно, бо в таких людей своя логіка. Мене більше зацікавило, чому мама дитини, в якої явні проблеми й загострення їх після розлучення батьків, дитини, яку вона забрала зі школи, аби вчити вдома, вирішує не лише колекціонувати та тримати зброю в хаті, а й возить цього сина вчитися стріляти, отого я не можу зрозуміти.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Поки що не маю дітей, але як поєднувати роботу і всі гуртки, концерти, театри і т.д. я не уявляю. З того, що я бачу тут - один з батьків сидить вдома і повністю займається дітьми, або діти весь день в няньки, а батьки працюють цілими днями. Перший варіант практично нереальний, бо платити за хату, машини, страхівки і т.д. з однієї зарплати не дуже легко (можливо в інших штатах з тим трохи легше, але в Нью-Йорку то не легко). Більшість наших знайомих, українці, поляки, американці через 2 тижні-місяць після народження дітей повертались до роботи. От тепер я не можу зібрати думки в купу, аби поянити, що хотіла сказати своїм коментарем... але це аж ніяк не оправдовування хамства. Це швидше коментар про нещирість, лицемірство, маску яку вдягають працівники сфери обслуговування. (Звичайно, що не всі... але часто можна побачити нещиру посмішку). Можливо, я просто давно не була в Україні і забула що значить хамство в сфері обслуговування, тому так мені не подобаються американські штучні посмішки я вже зрозуміла... але якраз рожеві окуляри помало почали спадати з очей саме тепер.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... ну чому ви вважаєте, що вони саме штучні? чим вони відрізняються від "натуральних" українських? Вчора були на вечірці, де зібрались люди різних поглядів і релігій. Веселились, відпочивали, а перед тим як розходитись по домах, зібрались і провели спільну молитву за дітей і їх батьків, постраждалих у Вісконсіні. Тому я не можу говорити про те, що американці .
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А що сталося в Вісконсині? Бо я читала про стрілянину в в штаті Коннектикут... http://www.rbc.ua/ukr/top/show/rass...t-strelka-iz-konnektikuta-sama-15122012121400
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Штучну посмішку визначаю зразу, інтуїтивно ... кажу ж, що не всі вони штучні, є насправді доброзичливі люди, які діляться своїм хорошим настроєм і надають позитиву на весь день... але останнім часом, особливо в медичних офісах, зустрічаю частіше саме лицемірство, усмішки на автоматі. мабуть Ви мали на увазі Конектикут... чи я щось ще пропустила? Підписуюсь під кожним словом
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ясненько... Бо я думала що ще одна стрілянина( Настільки часто відбуваються такі трагедії у всьому світі( Дуже страшно! Маленькі ні в чому невинні дітки і дорослі І найбільше від чого стає моторошно, що заборона на продаж зброї нічого не змінить. Бо свідомість людей затьмарена, немає доброти, співчуття, віри в Бога...
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Нехай це буде нещира посмішка ніж хамство наших водіїв і пасажирів. Тут водій не нахамить і люди не лізуть через голови, а чемно заходять. Так само і в магазинах, можете крутити голову продавцю і він терпеливо буде вислуховувати і догоджати вам. Можна писати багато порівнянь тим більше якщо є з чим порівнювати.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ну, з власного досвіду можу сказати, що це дуже мало говорить про моральність. Так, як станеться якась біда, всі люди ладні і молитися, і поклони бити, і зразу за церкву і Бога згадують. Але стати і помолитися за жертв - це ще не значить бути високоморальним. Тут можна помолитися, а там пропагувати гомосексуальні зв"язки та аборти. В сучасному світі одне іншому - не перешкода. Я не кажу, що Ваші знайомі саме такі, радше як загальна ремарка.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Щодо усмішок, то я волію штучну посмішку, ніж квасну й озлоблену гримасу. (Хоча чесно скажу, що вони не штучні, просто треба тут довше пожити, аби зрозуміти, що це просто інша культура, кажу так впевнено, бо ми теж перейшли цю стадію, коли вернуло від таких усмішок та сказаних у повітря "хав ар ю"). Тут просто ніхто нічим не прикривається. Або вірить, або не вірить, або вважає себе "особою духовною, але не релігійною".Відповідно дуже різношерсте все, але хоч нема такого, що і Богові свічку й чортові огарок. До речі, тут невіруюча людина зі страху не пожене до церкви молитися. Може, почне шукати вихід, але не конче в церкві, бо тут вибір дуже широкий. Так що тут те, що люди зібралися й помолилися означає багато. А у висновках про таку величезну державу, як Штати, треба пам'ятати і про те, що є різниця між штатами, і про те, що не завжди державне дорівнює особистому. Коротше, забагато факторів, аби робити таке узагальнення.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Особливо наочний приклад - Барак Обама, який, за словами Білла Бартона, сповідує християнство і "щодня молиться"
