Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Та от то то що в дупцю холодно. Качелі то деревяні але на них лід намерзлий шарів пару. Я посиділа пару хвилин то враження ого-го (сподіваюсь буде без наслідків). То треба тягнути щось з дому як деякі розумні мами роблять. Мені то напряжно поки бо гуляємо ножками (без санок і візка).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я б дозволила покататися щоб дитина сама відчула що їй холодно, якщо холодно таки буде .., взимку діти одягнені набагато тепліше аніж дорослі і на качелі так відразу не промерзне. Я своїм дітям завжди дозволяла і в снігу катулятися, і на качелі кататися, вони самі якось знають міру. Хіба що мені холодно і тоді пояснюю, шо кататися не будем, бо біля тої качелі я замерзну ше більше) Або можна запропонувати, шо трошки покатаємся, а потім побігаєм, погріємся і тоді знову можна трошки покататися.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Аналогічно, ми в комбінезоні гарному то нам все можна і качелі і гірки і в сніг, інша справа що бути на дворі взимку малому взагалі не цікаво, він краещ побавитсья дома машинками лего і книжечками. Там вище обговорювали тему про горяче, так от в нас кодове слово "пече"(всяки там "піц", "пік" і т.д. я не признаю..) якщо про чай або щось інше помірно горяче - тоді він обережно тягне ручку, швиденько пробує і каже "аі" - що означає горяче, якщо мама каже "дуже пече" - на вогонь чи праску ще й з відповідною інтонацією, то він навіть не пробує перевіряти. Якось так з самого початку завелося мабуть ще з до року. А про колючі і ріжучі . Ніж наразі - то мамине і коли він тягне руку до ножа, і я кажу слово "ніж, ти що?" то одразу забирає. Знає що мамине. Так що рідко взагалі такі спроби бувають. При тому що стараюся ховати ножі з зони досяжності все одно часом чи я чи хїтось інший забуде.. А про істерики то окрема історія. В нас останнім часом заводить за мультиками. Колись 10 хвилин витримала і потім таки включила маленький, хотів ще але вдалося відволікти перед тим ніякими засобами.. Як отого досягти щоб не задовільняти поки не перестане плакати - в мене таке враження ніби не перестане взагалі. Не витримую я того зовсім. Особливо коли сама дома, коли чоловік є - якось простіше ще.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а мені навпаки. коли я сама то нехай собі плаче (маю на увазі отакі істеричні вимагання чогось забороненого), а коли вже бабуся є вдома..... спочатку кажуть мені що я погана мама, що в гестапо були людяніші, а потім йде заява: я хочу спокою і відпочинку і Сашко отримує бажане.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? О, в нас груди це заспокійливе номер один, але якщо істерить і ніякі вмовляння не допомагають, треба просто перечекати, сама заспокоюється, і ніби нічого й не було, в нас таке часто буває, коли побачить цукерки.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас істерика припиняється в моменті, коли піднести до вікна і сказати "дивись, там песик, гав-гав" , так любить тих песиків, що про все забуває. також знає дуже чітко слово "гаряче" і що воно означає, на гарячу їжу/чай сама дмухає і легенько пробує, інші небезпечні предмети якось їй байдужі. я теж нічого не бачу страшного в катанні на качелі. ми і в снігу валяємось, і з гірки спускаємось, ще ні разу не змерзли. одна мама знайома завжди каже своєму синочку "не лягай на сніг, будеш кашляти", а він тільки й чекає того моменту, щоб вирватись з рук і покатулятись, як завжди - заборонене в 100 разів цікавіше.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас точнісінько так само я так само, але як мокро, то стелю пеленку/рушник(завжди щось таке маю в корзині)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І я сюди. Бачу тема про качелі якраз. Так от, у нас сьогодні була, мабуть таки, то істерика. Захотіла доня покататись на качелях, я дозволила, сама покатала. Далі домовляємось, що ще два рази катаю і йдемо додому (раніше проходило). Сьогодні доня вирішила, що треба ще, бо якраз прийшли старші хлопці кататись. О тут і почалось. Різні спогади про домовляння і про катання вечером не діяли. Я просто взяла її на руки і почала нести. Доня почала викручуватись, я поставила її на ноги і сама почала йти. Вона в сльозах (чув весь район) йшла по-маленьку за мною. Потім в продовження вирішила, що хоче пісяти на травичку (якої не видно під кучугурою снігу). Потім я знову взяла на руки і ніби заспокоїлась. Дома трошки продовжилось, бо сама двері мала закрити, потім роздягтись. І все. Так от, шо я зробила не так? Може хтось порадить? Така поведінка в нас буває вкрай рідко, тому отакі одинокі випадки мене вибивають з колії
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? О, це ключове. В нас теж комбез легенький і теплющий, рукавиці - також. І основне, що все непромокаюче. От коли була слякоть то мій синок зі всіх лавок змітав мокрий сніг з водою. І по розтанувшому снігу-калюжах всіх пройшовся - і руки і ноги були сухі і теплі. Це ж так весело і цікаво, і по калюжах, і сніги міряти - де глибше туди і падати, і катулятися. То ж якщо я знаю що йому все одно буде сухо і тепло - то чого ні? Нехай, тільки й його того дитинства.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не виходить в нас то фактично. Доця може встати типу походимо обійти качелю і все катаємось знову. В нас напевно навпаки - мама одягнута тепліше. І я сама перевірила на собі що взагальному не холодно але одне місце добряче замерзає. При тому що я була в штанах на флісі і довшому пальтішку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Все так Часом буває - мама робить все так, а дитина всеодно істерить. Нервова система не гальмує і дитина істреить. Тоді мама просто бере і несе. Заспокоює. І не звинувачує себе
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? тоді на прогулянці обминайте всі качелі або одягайте дитині додатково теплі рейтузи під штани, буде вам спокійніше, або придумайте заміну качелям, санки, наприклад.) ---------- Додано в 16:35 ---------- Попередній допис був написаний в 16:30 ---------- мені дуже допомогло справлятися з нашими істериками саме усвідомлення того, що в дитини незріла нервова сиситема і вона істерить від того, що не може з тим справитись, а не тому, шоб мене понервувати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А от цікаво як впливає цей процес істерики на її ще незрілу нервову систему, коли нічим не заспокоїш, а воно хоче і нехоче це ОДНОЧАСНО.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ооо це про нас, сьогодні були 10хв. на дворі. Не цікаво їй і все, перші дні ще коли тільки випав сніг то ми були максимум годину і то з санками, то просто щось нове було. Вже брала і лопатки з пасочками, ні вона зайде в сніг і кричить щоб я швиденько її обтріпувала бо брудна, не виходить нічим зацікавити, плаче що хоче до хати, хоче пити, їсти або спати будь що тільки щоб не бути на дворі. Просто незнаю що робити
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? десь читала, ще не пробувала , що дітям цікаво малювати по снігу. В 0,5л пластикову пляшку набираєте теплу воду, щоб як мороз сильніший не так швидко замерзла + яскраву акварельку, робите дзюрочку і малюєте. Ми любимо зараз ялинки, дерева у сніг садити. Весною маєм прийти подивитись чи прижились... От зиму ми любимо, сама проситься на вулицю. Весна-осінь нас цікавить батут, машинки і парк культури з качелями.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? [/COLOR] Тут можу заспокоїти, що дитячий плач у такому віці не є таким надтравматичним для нервової системи, навпаки іноді варто дати дитині виплакатися, це заспокоює. Мій менший наприклад такі істерики влаштовував (та й і зараз буває не раз), що ми з чоловіком вже не знали, що робити. Дитина лягала на вулиці, била ногами і верещала,що аж вуха закладало (не хотів за ручку ходити, особливо коло дороги) і то що 5 метрів. А потім в хаті видавав такі коники, що головою бився об підлогу, як не по його було - в результаті ми не раз на Орлика побували - розбитий ніс, лоб і т. д. Помагав лише ігнор повний, щоправда, коли ставало небезпечно в плані травматизму, то мовчки тримали малого, доки не заспокоїться. Це ми вже згодом до такого з чоловіком прийшли, а спершу і в дупу давали, а ставало лише гірше - просто коли істерить, то болю не відчуває. Побували навіть у дитячого психотерапевта, бо як і ви, я переживала, що невротиком стане. А вона сказала, що то справжня криза 2 і такі істерики - то випробування батьків на міцність, так звана розмітка кордонів дозволеного. І ще сказала, що навіть 2-годинний плач не завдає дитині аж такої шкоди, просто вона виснажується і заспокоюється... Але я і досі кожного разу від таких коників здригаюся А ще прошу поділітися досвідом, у кого двоє хлопчиків із невеликою різницею, як ви справляєтеся із бійками і спереченнями дітей (якщо у когось є), бо у нас це теж проблема. Вранці кажемо, що любимося як братики, а вже за кілька хвилин двобій за будь-що. Причому, як тільки хтось ту річ здобуде, то вона відразу стає нецікаво. Малий ще братика кусає зі злістю, як не по його виходить, хоча Євгенчик теж вміє добре луснути...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А для маминої? Мені після таких плачів аж руки тремтять...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моя вже точно пішла спати(((. І що з цим робити? Це що у всіх таке? Чи тільки в обраних?? Зараз вже ледь не плачу- так мене довів малий своїми істериками з нічого.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? То є правда, я так знеровувуюся, що потім трусить всю. Але зі свого досвіду скажу - день-два таких плачів і дитина розуміє, що їй нічого не світить від істерики. Я просто не бачу іншого варіанту - якщо не спинити спочатку, то далі буде лише гірше. І тоді стає страшно, що поруч росте істерик, який домагається свого будь-що і маніпулює батьками. Може у дівчаток ті істерики якісь лагідніші, бо у нас то жесть просто. ---------- Додано в 00:26 ---------- Попередній допис був написаний в 00:24 ---------- Не у всіх мабуть. Але я тішу себе думкою, що то т. зв. криза двох років, коли виразно починає формуватися своє я і намагання все робити самостійно. І сподіваюся, що переростемо, тож запасайтеся валеріаною і не переживайте, ви не одні такі
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? мої хоч і молодші та не два хлопчики, але теж бувають суперечки за одну іграшку. Якщо я бачу, хто взяв її першим, то дам тій дитині, якщо ж сваряться довго, то просто забираю іграшку від обох, так найшвидше заспокоюються. Благо, що мої не часто сваряться, переважно цілуються ) Але теж (якщо щось не по їхньому) лупляться головою об підлогу, правда до крові дякувати Богу не доходило. Особливо мала зараз дуже істерить, чоловік тупо ігнорує такі плачі, я ж пробую заспокоїти, переключити на щось інше увагу, якщо не виходить теж ігнорую (хоча для мене це важко)
