Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ну, приблизно так, як по деяких селах в Україні співіснують греко-католицька та православна спільноти.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ми святкуємо за новим стилем, але наш отець спеціально для тих хто ще любить собі святкувати з Україною, чи Нью Йорком, робить 7-го числа Різдвяну Службу. Хоч, день перед тим святимо воду
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Православні в Оттаві святкують Різдво лише за старим стилем, та й увесь рік живуть за ним. У греко-католицькій парохії взагалі були мраки колись. Було три літургії в неділю: україномовна за старим стилем, україномовна за новим стилем та англомовна за новим стилем. І то священик тут лише один і він то все сам служив! Зараз залишилося дві: україномовна за старим та англомовна за новим. Не знаю, як він то все поєднував, бо ми один рік спробували поєднувати два календарі, то це просто жах, дуже виснажує, відповідно, перейшли цілковито на новий.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А ще додайте, що в Пн. Америці є традиція дарувати подарунки на Різдво... З Миколаєм тут багато сімей роблять так (але він лише раз ходить), що Миколай дарує щось маленьке й просте: книжку, якісь солодощі й усе, а вже на Різдво діти отримують багато дорогих подарунків. Є такі, хто робить навпаки: багато різного на Миколая і щось маленьке й символічне на Різдво. А є таке, хто дарує виключно на Миколая і вже на Різдво нема подарунків. Тільки є нюанси. Миколай в Оттаві ходить удома й в українській школі, а ще в церкві. Тобто це вже три подарунки принаймні. А на Різдво подарунки не лише батьки готують, а ще родичі, друзі приносять. Але й відношення від такого надміру дуже часто відповідне. Правда, то вже залежить від того, як батьки виховують.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ні. Йордан тут не святкують. Тобто, в тих штатах де діацезія дотримується старого стилю нема Служби на 24 чи 25 число. А в тих де дотримуються календара нового стилю, то є Служби 24, 25, 26, 27 потім 1-го Січня (Василя), 5-го Щедрий Вечір і 6-го Січня Богоявління. Просто наш отець ще робить додатково Службу 7-го для тих хто хоче святкувати додатково, але не може поїхати в інший штат на Службу. Ось і все. Америка, то не Львів. Не всі можуть возитись 2 години до церкви тільки тому, що там за старим стилем. В деяких штатах то взагалі, треба тільки 2 години їхати аби натрапити на українську церкву. На загал. Святкуємо лише один раз.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... ого!! ото дітлахам добре))) давно хотіла запитати: як вас, дівчата, називають сусіди-друзі? маю на увазі чи не має якихось інтерпретації імені? Марусю, Вас кличуть Марія чи Мері?))))
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... І в англо-мовній школі також. Правда то так довго як школа не державного фінансування, бо коли це вже школа державного фінансування там ніяких Миколаїв не може бути.
Мене тут кличуть "Лилия". Рік звикала, якщо не більше. Лише азіяти правильно вимовляють - Лілія. Романа мого вічно Рамоном називають, а так, то він Ромен. )) Меласю називають Міленією. Натанчика - Нетеніел. Тільки Дарко в нас Дарко. От сказати Дарій - то це вже конфузить. Правда, Дарко сам себе не любить так називати, виключно Дарком. Саме Миколай? У нас діти просто дістають якісь манюні презентики різдвяні й усе.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Мелася в нас записана як Melania, а не Melanie. Ну, то хто не знає, читають Міленія, а як поправлю, що Меланія, то вже потому проблеми нема. А Натусик - Nathaniel. Мав бути Natanael, але наш татко не захотів. Наші ближчі знайомі кличуть його Натанчек. Він на англомовний варіянт не відзивається.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... У нас в церкві є дві служби. На англійській мові - за новим стилем і на українській - за старим. В Нью-Джерсі живуть батьки чоловіка, то в них теж дві служби, але обидві за новим стилем. А мене обізвали в ОВІРі не Maria, а Mariia, то в американців дуже часто виникають труднощі з прочитанням, то Мерайя назвуть, то ще якось. А коли чують, що це такий український варіант написання імені Марія, то не можуть поняти для чого там "дабл ай"
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... То тільки тому, що не ходить в школу англомовну. Там звикне і буде відзиватись. У нас те саме. Данило вдома і в українській школі, а в англомовній то він Деніел. Ена в англійській школі, а Анна будь-де інде. Он тільки Юліана і Андріана без змін. Їх не перекрутиш. А мене наш овір ще крутіше обізвав. Mariya, і вони мене завжди читали неправильно, але коли здавала на громадянство, то змінила ім’я на Maria. Он читаю новини і відійти не можу. Не треба нам кінця світу. Вже другий раз на протязі тижня людям дах зносить. Дуже шкода, що в нас не можна носити зброю зі собою, бо якби вчителька або той, хто прибирає мали зброю пристрелили б вар’ята до того як загинув цілий клас маленьких діточок. Пишуть, що весь клас кіндергартен. Це якраз вік моєї Андріанки, 5-6 рочків. Ідіотизм!!!
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Я ось теж щойно цю новину почула, мову віднімає, як таких д***лів земля носить. ---------- Додано в 23:56 ---------- Попередній допис був написаний в 23:18 ---------- Якраз, коли почула цю новину про стрілянину, була в знайомої українки, яка тут вже дуже давно, і оскільки маємо малих дітей, то серйозно задумалися і говорили на тему, чи отакі д***біли не є наслідком типовго американського виховання в стилі "виховання роботів", де все за графіоком, батьки працюють весь час, дитина тиняється з садка в садок весь день, ніхто тих дітей не голубить і не питає, що тій дитині потрібно. І з самого дитинства виховання в дусі егоїзму: що моє, то не мушу ділитися, а коли дитині все ж лишають якийсь вибір, наприклад, у виборі того, у що вдягтися навулицю, то ніколи не переодінуть її, навіть якщо навулиці мороз, а дитина в тапках, бо це "її остобистий вибір". Може, і помиляюся, але так мені видається, що батьки тут зовсім не дбають про дітей, як в Україні, а закидають їх непотребом у вигляді цяцьок, постійних няньок і сидінням вдома чи в іншому приміщенні, замість того, щоб просто вийти прогулятися навулицю і побавитись з дитиною, дати їй можливість бути дитиною. Бо зараз, де ми живемо, на території є до 500 квартир, майже у кожній другій є малі діти, а за весь день гуляння натрапляю лише на одну японську сімю. Так прикро. Мої перші враження від Америки були для мене дивні: країна ніби розвинена, але без моральних, християнських цінностей: купа геїв, від яких аж верне. Щось мене понесло.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ми на роботі також дуже виступали проти того відношення до жінок і дітей в Америці загалом. Я пропонувала почапати на Білий Дім і виступати за права жінок, але не на аборти, а саме на право бути мамою. І що думаєте... сказали мені - Ґуд лак! Наші чудові дєрмократичні жінки-сенатори і самі не мають дітей, і виступають проти коли інші мають, або маючи сидять вдома і їх виховують. Дуже сильно культивується суспільство жінок матерів-одиначок, які хош чи не хош мусять працювати аби якось забезпечити родину. Інститут родини не захищається. Он тільки зачекайте до літа, і почуєте як головний суд держави скаже, що сім’я це не обов’язково різностатеві батьки. Скоро скажуть, що одностатеві родини це також сім’я.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Він розстріляв клас своєї мами. В школу не просто так зайти(принаймі в нашу), навіть якщо твоя дитина там вчиться, треба бути викликаним до школи і на вході(завжди закритий на ключ) сидить людина яка питає чому ти прийшла, звіряє в журналі чи тебе справді визивали, а ж тоді відкривають двері. А ще перед тим він застрілив свого батька і брата.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ну в нашу треба лишень потиснути ґудзик і тобі відкриють двері. Он тільки пістолети, то були мамині. І маму він застрелив вдома а не в школі. А вже потім поїхав до школи, зайшов, застрелив директора, і тоді попер до класу де розстріляв маленьких діточок. Я розумію, що він напевне був злий на маму яка віддавала себе школі, і напевне у нього була страшна ревність до тих маленьких діточок... Дивуватись тут можна, але це закономірна поведінка ущемленої особи. Він почувається сильним лишень проти тих хто слабший. А він був сильний бо у нього в руках була два пістолети і гвинтівка. Ну так кажуть. І пістолети належали його мамі. Так, що зброя тут не з під поли придбана, а офіційно. ---------- Додано в 03:21 ---------- Попередній допис був написаний в 03:18 ---------- Наскільки чула, то застрелив лишень старшого брата. Батька й іншого брата викликали в поліцію, але обоє до того не причетні.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... напевно залежить від району, бо в нашому дітей дуже багато гуляє з батьками. Часто помічаю, що в сім"ях від 3 дітей і більше може бути. В мене навпаки склалось враження, що тут сімейні цінності дуже розвинені і шануються на найвищому рівні. Майже кожних вихідних люди вибираються кудись всім сімейством. А ще склалось враження, що американці дуже виховані. Недавно ходили на хайкінг по лісу, всі люди, що йшли назустріч вітались з нами. Ну і водії маршруток - окрема тема. Завжди посміхаються, бажають хорошого дня. Недавно була свідком, як водій робив зауваження одному чоловіку, що той запізно сигнал натиснув для зупинки. Це було у формі: "Чи не могли ви, будь ласка, на наступний раз посигналити трохи швидше?" В той час як в Україні мені казали: "Шо, не можна було скорше сказати?!" А щодо зброї, я згодна, що занадто легко її придбати в США. І більшість мають зброю легально. Через це багато жахливих речей стається. Але , якщо задуматись, якби в українців був такий легкий доступ до зброї, то взагалі невідомо, щоб творилось.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А це велика брехня. Поцікавтесь статистикою. Більшість проблем в тих штатах де зброю не можна легко придбати. Виступав сьогодні один прокурор який займається тим аби забрати зброю з вулиці, то саме він сказав, що за всі роки лишень один пістолет був зареєстрований і саме з нього був зроблений вистріл на вулиці. Решта незареєстровані і привезені в штат нелегально. Тому не плутайте правидне з грішним. Я вважаю, що треба дозволити рівноцінні права для всі у всіх штатах. А то в одному можна купити зброю а в іншому не можна. Так як в нашій конституції прописано, що ми маємо право на зброю, то вона повинна бути доступна всім, хто того хоче. А придурків і хворих на голову людей відсутність зброї не зупинить. Поцікавтесь статистикою скільки жінок потерпіли від своїх чоловіків, і скільки людей було просто зарізано звичайнісіньким кухонним ножем. Ножі також перестанемо продавати?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Майже кожних вихідних вибираються кудись всім сімейством якраз тому, що на протязі тижня батьки практично не бачаться з дітьми. Або працюють на кількох роботах, або їздять на роботу далеко з Лонг Айленду багато хто добирається на роботу в Нью-Йорк, а це 1-3 години в один бік. А на протязі тижня діти покинуті на няньок, або самі на себе (якщо старші 12 років). Про сімейні цінності в Америці я кардинально змінила думку після того, як детальніше стала цікавитись питанням maternity leave. Я не працюю, тому часто гуляю з знайомою і її дочкою на ігрових майданчиках. То там гуляють з дітьми тільки українки і польки... Американців часом можна зустріти лише на вихідних. Часом навіть українці, котрі тут живуть довший час можуть висловитись щось на тему того, що в Америці треба робити, а не сидіти в чоловіка на шиї (маю певні проблеми з вагітністю, тому кинула роботу; знайома з дочкою уже рік сидить вдома, то її теж починають клювати, що пора йти працювати, а дитину віддати няньці). І цей водій автобуса ось так збирає весь негатив в собі... коли йому хочеться відповісти так само як і водій в Україні відповідає, але він не може, бо втратить роботу. А ось так назбирається в нього багато цього негативу, він візьме гвинтівку і піде розстрілювати своїх пасажирів. А потім виявиться, що він був постійним клієнтом психологів-психотерапевтів. (Це я так, образно) І взагалі, зразу по приїзду в Америку я бачила життя тут так само як Mazerati, але чим довше тут живу, тим більше змінюю свою думку. А я тут тільки два роки...
