Відповідь: Ми і наші мами Як давно? Мамі скільки років? Питаю, бо може б проконсультуватися у спеціаліста щодо її агресивності, нестриманості. Може би якісь препарати допомогли. Я так думаю мама вже в клімаксі? Розумію,що це свинство витрачати гроші на зйомне житло через мамині капризи і бзіки, але це найкращий варіант для ВАС. Жити з такою грубіянкою тяжко. А, взагалі, ви не можете настояти на роз"їзді? Мені здається такі питання мали б якось юридично регулюватися?
Відповідь: Ми і наші мами Та і навіть якщо ні, то що судитися з рідною матірю за квадратні метри. Не треба опускатися до такого - це низько і гріх.
Відповідь: Ми і наші мами Легко давати такі поради, а от терпіти... Не забувайте, що така ситуація також відображається і на маленькій дитині. Яке життя її чекає далі? Скільки принижень має витерпіти дитина? А що вони будуть, я навіть не сумніваюся.
Відповідь: Ми і наші мами Ви так думаєте? Я теж живу з мамою, марю щоб пошвидше зїхати. Тому я знаю про що говорю. Але я ніколи не опустилася б до такого щоб судитися з рідною матірю за квадратні метри. Зрештою, яке я маю право на таке? Якщо мої батьки доробилися до власного житла, то я що не можу? Інвалід? Рук не маю? Немічна? А який тоді приклад я подам своїй дитині? Що замість того, щоб іти працювати, заробляти на власне житло, треба відсуджувати "частку" в батьків? Гидота.
Відповідь: Ми і наші мами Так! Якщо по закону їм належить. Батьки повинні любити своїх дітей. Мені більше гидко, коли мами роблять з життя пекло своїм дітям.
Відповідь: Ми і наші мами Тоді дітям треба опуститися до такого ж рівня, і робити пекло батькам? Дуже по-християнськи. А в яких це випадках? Якщо квартиру заробили батьки, то яким чином дітям там має щось належати? І чому?
Відповідь: Ми і наші мами як варіант можна припустити, що не заробили, а держава дала як і багатьом 30 років назад
Відповідь: Ми і наші мами я думала це вже нюанси. суть в тому, що не діти заробили на ту квартиру, і не їм вирішувати що з нею робити, допоки вони не отримали її в спадок. а тому я теж вважаю що судитися так - низько.
Відповідь: Ми і наші мами А яка різниця? Це їм дали! От нехай діти стають на чергу і чекають поки їм дадуть. Та і взагалі, яким би чином вони її не отримали, чи в спадок, чи заробили, чи дали - це їхнє. Вони ж теж люди і може теж хочуть жити в своїй хаті, чи ні? От нехай і живуть.
Відповідь: Ми і наші мами велика різниця. Не мали б батьки дітей жили б в однокімнатній. А так хату давали і на батьків, і на дітей.. Ми коли продавали трикімнатну, то гроші ділили на трьох. За свою частку я оплатила лікування Яни... всі решта гроші мене не цікавили.
Відповідь: Ми і наші мами ну я теж вважаю що судитися низько, розміняти за згодою всіх сторін справедливо, я описала сам факт, що дала держава
Відповідь: Ми і наші мами Так, я теж це підтримую. Але якщо батьки не хочукть - то судитися, ні. Нехай то буде на їх совісті.
Відповідь: Ми і наші мами Слова "повинні" і "любити" якось зовсім не в"яжуться в одному речені. Все що вони були повинні вони вже дали в дитинстві ... чи не дали, а то вже вчорашнє, не судімо... Судитися - це остання справа і є такий чудовий вислів "з чужого коня посеред дороги злазь", отже квартира мамина і невже через якісь метри варто назавжди викреслити найближчу людину з свого життя? про всяк випадок: я живу з мамою
Відповідь: Ми і наші мами Напевно якби ви потребували, то знали б де А раз не знаєте, значить не потребуєте.
Відповідь: Ми і наші мами напевно щось не знаю, бо нашу квартиру з чоловіком взяли в дооооовгий кредит
Відповідь: Ми і наші мами Я також не знаю де така черга і як на мене розповіді про квартирні черги у нашій країні то повна бздура. В мене дідусь стояв на черзі з 1960 року і пожити у даній на черзі квартирі він встиг лише 19 днів... а потім помер. Отримав хату у 2010-11 якось так... це при тому що щороку збирав купу документів і т.д. Інакше з тої черги б вигнали. Тому ще раз повторюся що розповіді про черги то повна дурниця. І якщо говорити то право на квартиру мають ті чиї частки є вписані при приватизації квартири. Але я не уявляю як судитися з рідною мамою за квадратні метри. Морально не уявляю... але якщо б скандали загрожували психологічному здоров*ю моєї дитини...
Відповідь: Ми і наші мами На жаль немає можливості фінансової Вона має 64р., клімакс вже давно пережила Та власник квартири тато, який, зробить так, як вона скаже Та й квартира була куплена, а не зароблена В свій час продали пів-люкс в гарному районі і купили у 9поверхівці цю 3-х кімнатну Ви вгадали, інвалід, та ще й діабетик зі стажем Псувати мені життя їй навіть це не заваджає От і я про це ж ---------- Додано в 18:10 ---------- Попередній допис був написаний в 18:07 ---------- Тільки їх ніхто з тої хати не жене, і не тріпає нерви І не вимагає своєї частки, хоча, думаю, варто би
Відповідь: Ми і наші мами SoloGalka, у чоловіка батьки є? Може спробуйте у них пожити. Бо якось так сумно від Ваших дописів. Невже нічого не можна зробити? Там поговорити з мамою, попросити... банально перестати спілкуватися і просто не звертати уваги, наче й нема її у квартирі... Я з батьком так жила... ми навіть не віталися тривалий час. Нас не було один для одного, зате в обох були збережені нерви... шоправда до такого мудрого рішення я довго йшла. Спробуйте.
