Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ще б знати що саме той вибір є правильний.
Малий в садочку навчився нити,нойзати. потипу "мамакупиииииименіііііііграшку"і так винервує. на всі закидання про 5 років і ниття як дівчинка не реагує.

А як хворе - то може всі нерви вимотати, де б тої витримки набратися

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Це не метод, для дитини в таких фразах 0 сенсу і стимулу.
В аналогічних ситуаціях дружелюбним тоном повідомляю, що нічого не розумію з того що каже, бо то як хворий крокодильчик-вовченя-котик плаче, що треба казати нормально, коли вже говорить спокійно - тоді і аргументи наводжу відповідні, до прикладу - я погоджуюсь що ти хочеш це, проте в нас на це немає зараз грошей, а коли будуть, то краще ми купимо те і те, бо це цікавіше-корисніше і далі включаємо фантазію, і дитина вже й забула що хотіла. А якщо не забула і воно справді нормальна іграшка-річ, то обіцяю конкретніше коли це можливо, але реально.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

дублюю сюди з сусідньої теми:
до того всього Маргош щовечора істерить по 40-60 хвилин, от сьогодні ввечері вляглась під вхідними дверима і так верещала, що я ледь не збожеволіла - ніякі вмовляння, питання, відволікання, вмивання холодною водою і, омг, ляпаси по попці не діють, не звертати уваги теж не варіант - плаче взахльоб, з надривом реально годину... потім, нарешті, покликала мене, пригорнулася, заспокоїлася, питаю чого плакала? каже - бабцю Галю хотіла.... ппц, відмазку знайшла (це насправді відмазка, так часто каже, коли доведе мене до сказу, а потім "переводить стрілки")
може нам до психолога звернутися? я вже не витримую, але скорше від безпорадності((

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не знаю чи правильну тему вибрала, напрвте куди треба. Але в нас проблема такого характеру: малюк взяв за звичку битися рукою коли йому щось не подобається. Не знаю що з тим робити. Пробувала спочатку не реагувати, потім почала казати, що так робити не можна, тоді вже й сварилась, але то йому все "до лампочки", вже зовсім мало залишилось терпіння до рукоприкладства (хоча не вважаю це методом). Просто коли він був ще меньшеньким баби/діди, щоб його заспокоїти коли він до чогось вдарявся - демонстративно били ту річ, мол "Чого воно било хлопчика?", а він запам'ятав і тепер застосовує. Порадьте може якийсь метод, щоб відівчити, бо як піде в садочок і почне діток бити, то буде велика проблема.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

у мене теж щось подібне. в садку і з бабусею чи дідусем то золоті діти, слухаються, чемні. а коли вдома то чортенята. А тепер Настя взяла за моду казати, як хочеш, щоб я тебе послухала, то купи цукерку, дай подивитись мультики. І як на то реагувати?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас тепер по кілька разів на день така ситуація, теж абсолютно нінащо не реагує, захльобується і нічого не пояснює, таке враження,що він сам не знає чого, а я в повній

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в мене син теж любить обніматись. а наш тато проти цього, мовляв він хлопчик, його треба любити на відстані

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Думаю якщо він недоотримає любові і ласки від мами, то в майбутньому це може позначитися на його відношені до протилежної статі. З батьком все може бути інакше

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

як саме може позначитись?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Кажуть психологи, що можуть так само "любити на відстані" без належної уваги

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

трохи не в тему, але не знаю куди.
як реагувати, коли дитина падає і починає плакати. я про випадки, коли падає не боляче (на подушки, на ліжку). буває що впаде, полежить секунд 10 і далі повзе, а буває впаде і починає плакати. їй же не боляче. беру на руки і цьомаю, кажу, що мама поцьомала і не болить вже. пробувала кілька разів не звертати уваги, то плач посилюється.
як то правильно чинити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Теж не знаю чи правильно, кажу то не боляче, таке буває, нічого сташного чи тп і відразу намагаюсь переключити увагу на якусь іграшку чи починаємо співати улюблені пісенькі. Але намагаюссь в таких випадках не жаліти-цьомати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Цьомаю, якщо дійсно вдарився, хоча іноді, коли дуже шкода, можу зробити виняток
А якщо впевнена, що впав не боляче, найперше намагаюся не показувати, що я це бачила , продовжувати те, що робила, то переважно трохи пониє і встає. Ну, а коли вже побачила і це помічено , то також відволікаю, н-д: "О, синочок, дивись, а що ж то наш ведмедик таке робить?! " і т. п.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я так намагаюсь не робити, бо дитині тоді здається, шо до неї не прислуховуються
коли менший шось десь собі витворить, наприклад послизнеться на іграшці і плюхнеться на попу. то не стільки боляче, скільки несподівано
я тоді беру на руки, погладжу, поцілую, але при цьому йому кажу- юрчик, ти злякався, за іграшку перечепився, треба бути обережним
тобто - і пожаліли, зрозуміли і попередили
не можна бути умовно кажучи байдужим - не звертати на то уваги. дитина в такому віці ще не симулює

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я цілую. Ромчик вже сам знає, що цьом то своєрідні ліки. Як би не впав чи не вдарився, підходить, каже "Мама, Ромчик впав, поцьомай тут...", я цілую і відразу легше стає. І що мені в цьому подобається, що до мене він ставиться точно так само. Як я вдарюся, чи він мене лупне чимось нечайно, відразу цьомає в то місце і питає "Не болить вже, правда?". Тішить, що не є байдужим в таких випадках.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

і я стараюсь в такому стилі поводитись. Ніколи не кажу "перестань, то не болить!", бо може і боліти, і дитині здається, що її не розуміють. Від того ще гірше... Ну і коротко аналізуємо ситуацію і робимо висноки (типу: якщо так високо залізати, то можна впасти; якщо туди пхати пальчик, то можна прищіпнути чи поцарапати...). А потім заспокоюю: "ранка невелика - скоро заживе" чи щось подібне.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, то моя Іринка) також пропонує анестезію поцілунком. Люблю то
Зате маю проблему з меншою - щось тільки не так, замахується і б"є мою Іру, я трохи підвищеним тоном пояснюю, що так не можна, але явно складається враження, що вона ще того не розуміє, в результаті плачуть двоє - старша, бо болячк, молодша - бо образилась, що насварили - отака комедія. При тому, в нас Іринка ніколи не билась. Сподіваюсь переростуть цей період.
а як правильно реагувати на такі конфлікти між дітьми?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а ті молодші вони такі - забіяки)
саша юрі ше може втулити здачу - тоді вже крикуууууууу
юра правда легенько тульне, але то навіть так саші обідно, шо рідний брат... ехх

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене один і ще той забіяка. Як щось не по його, чи не так як він хотів, чи просто взяли його забавку без дозволу каже "Но-но-но, треба бахати". Бере перше, що під рукою і БАХ! При чому немає різниці чи то мама з татом чи дитина в пісочниці. Поясюю, довго пояснюю каже що не буде більше бахати. А доходить до діла знову те саме. Вже не знаю як з тим раду давати.