Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

та в мене таке саме, правда не знаю чи то щастям чи нещастям називати. Якби було щось трішки серйозніше, то б з роботою так не напрягали. А так в універ не на пари приходжу, а щось зробити, а на лекції забігаю щоб не забули як виглядаю
Ну в мене врочистість - сьогодні востаннє заходила до одного дяді! Він арешті погодився то підписати(я вже тиждень з тим бігаю). Мені то пощастило, а він на одного чоловіка так кричав, що я просто прозрівала. Що поробиш, що людина колишній КГБ-овець і отримує задоволення, коли людей погонить трохи.
А ще сьогодні з одним своїм знайомим порозмовляла, вперше після всього почав сам розмову, так смішно від нього прозвучало питання про мій сімейний стан...але відповіді він так і не отримав, в той момент в мене задзвонив телефон і на тому все закінчилось.
Сьогодні сиділа на одній лекції і милувалась як падав снів, ні слова з лекції я не почула, але то таке.
Зараз допиваю чайочок і треба сідати за роботу, а то стільки всього треба здати. Часом аж стає шкода за попереднім безтурботним життям. Не хочу я дорослішати і все!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Сидіти з дітьом в таку погоду в хаті - це дурдом. Що вона вже тільки не придумала собі, і табуретки по хаті возить, і кота за вуха тягає, і руки в унітазі помила, і постійно "бубааааааа" (мама дай булку).
Поїхали ми на шувар, малій за штанами, людей взагалі не було, всі ховаються в доміках, тільки пару мам з колясками
Ой, а по дорозі назад, в мене було ціла купа вражень. Наш тато нас лишив, то ми мусіли їхади додму маршуткою, нам дві зупиночки, але ЯКІ:shutup::eek::shok::shok::shok:
Одним словом, їхав з нами один, який на всю велику, простору маршутку 4а (навіть не знаю яким то словом назвати) розвалився на кріслі і задовольняв свої сексуальні потреби...:shok: А моя Марта шось кричала і показувала на нього пальцем:8:
Мені так противно ще ніколи не було... Хотілось вимитись всередині, вимити мозги і все решта....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А я в шоці. Ото вийшло так, що до Львова лечу двома рейсами, між якими 10 год чекати в Мюнхені без шенгенки.....

Я ніколи не могла собі уявити, що, виявляється, вночі аеропорт вимирає!!! Я думала, що то як вокзал - цілодобово життя. А тут ....я себе почуваю, як герой Тома Хенка (вроді то він грав) у фільмі, де його в аеропорту тримали, бо не пускали в Америку і не випускали додому, в Краковію . Отак моя дорога в Україну виглядає.

Жуть якась....Аж страшно, дівки . Пууусто, тільки де-не-де ще щось доприбирують. Нету нема (оце тільки ці 30 хв і ВСЕ), розеток нема (!!!), кави нема ....Добре, що тубзіки не позакривали (поки що).
Мамамія!!!!!

Боюсь заснути, але що робити?? Хижо так. Ще маю японські кросворди Гггг . Так що 30 хв НЕТу, 2 год кросвордів, ще лишиться дві год "життя" ноута....якось може доживу до ранку!?

---------- Додано в 01:45 ---------- Попередній допис був написаний в 01:35 ----------

Навіть боюся розпитувати :shutup:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Незважаючи на погоду, ми таки вибрались гуляти. Зайшли в Антошку Яринці за шапкою і вийшли ні з чим - нема її розміру Зайшли в сільпо за продуктами на вечерю. Трохи померзли на вулиці і от прийшли до хати. Оленка спати навіть не збирається, а я б годинку подрімала. Зараз зроблю собі кави, бо як я засну, діти хати рознесуть

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Моя Дарина також, вже другий день А Петро собі на канікулах записався на англійську додатково, ставлять якусь вситаву. Я з того, звичайно, дуже тішуся, але це треба дитину завести\забрати, от і гуляємо півдня з молодшими. Вчора в ту заметіль тричі на вулиці були, бо ще катехизм маємо в понеділок, теж водити треба. Ех, морока із тими факультативами.
Хоч маємо і врочистість: солодкому середунчикові сьогодні 5 років. Із самого ранку хата на вухах, бо треба дарувати подарунки, дістав три машинки на радіокеруванні, тепер кіт у нас із підвіконня тільки по-шпигунськи бігає в кухню і назад втікає від важкої техніки Поласували вже тортом, задули зранку свічки і бавимося. Гостину переносимо на вихідні, а сьогодні тихий сімейний вечір очікується.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Директор у відрядженні, я до обіду сиділа сама в кабінеті, бо бухгалтер була в податковій. І так мені добре було, тихенько робила собі свою роботу... Прийшла бухгалтер, і почала підспівувати під радіо. Мене оце її тихеньке кавуління вже починає помаленьку виводити з себе, так як зі слухом в мене все навіть дуже гаразд. А сказати щоб замовкла не можу, бо не хочу її ображати. Вона ходить на "пєснопєнія" в якусь релігійну (не знаю, чи правильно) громаду і вважає, що в неї шикарний голос. А я просто чую кавуління голодної собачки...
Але то таке. От що мене на справді не тішить, то це погода. Голова болить і я знов без шапки. Рудий поїхав в Польщу і ніхто сьогодні мене безголову не повезе домів.
З врочистості - в хаті все-таки тепло і чайочку ввечері ніхто не відміняв. Та й переведення стрілок годинника мені навіть дуже довподоби. Якраз бракувало тієї години, щоб виспатись.
Ох, і настрочила!
І бухгалтер знову включилась :khomyak:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ще влітку розламався зуб, а донині лишився тільки корінь із малеееньким кусочком самого зуба. Оскільки вчора зуб чомусь почав боліти, то нині пішла до стоматолога. Вона сказала, що треба вирвати зубчик (((. Я не хтіла, але не було що робити і пішла таки його рвати. Як тільки повідомила лікарці, яка мала його вирвати, що анестезії не потрібно

ібо я алергік і не факт, що зі знеболюючим було би легше

, вона була в шоці. Сказала, що спробує, і вигнала Мар"яна з кабінету ))). Поки рвали той мій зуб, таке враження, що погано стало самій лікарці і медсестрі, ніж мені ))). А я шо, - встала з крісла і пішла додому ))).
Тепер трохи посиджу в хаті, а трохи пізніше моя учениця прийде

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Може, то їм треба було анастезії прийняти? Особисто я, без анестезії, живою стоматологам не дамся....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Настрій, я погода... сльозливо-сопливий. Чи то осінь так впливає, чи незмінний ритм життя... Захотілось на роботу, скучила за шаленим темпом, за колективом, за людьми, за спілкуванням, і ще, що дуже дивно, за каблуками і діловими костюмами
А ще, захотілось кардинально змінити стрижку і колір волосся, але, якщо подумати раціонально, то нова шапка мені потрібна більше, ніж нова зачіска...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А в мене цього всього такий перебор і від цього вже депресняк - не хочу нікуди ходити, так хочу встати під обід, полежати у ванні, нікуди не спішити, не робити макіяж, нарешті почитати усі журнали, які я кожного місяці скуповую і не втигаю читати, вони стопочкою стоять біля ліжка... хочу тапок, а не каблуків. Хочу піти з доцьою в парк гуляти, з подружками полялякати на каві, а ще дивитись під пледом серіали і пити капучіно, спокійно вибирати подарунки на Миколая і готель на святкування Нового року... Здається в мене починається депресняк...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

шо може бути гірше застуди в додачу з пемеесом? (то риторичне питання- можна не відповідати :xaxa
болить все..голова розколюється. бідна я бідна...хочу додому....

а і ше- ото заливаю в себе чай літрами і придумую відмазки для чоловіка чому я цього місяця потратила майже тисячу гривень на самі лише парфуми а шось придумати треба срочно, бо він інакше почне погрожувати мені тим, що не купить шубу, яку я вже давно випрошую і шо дєлать...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ООООО!!!!! Моя мрія, яку ніхто не розуміє!!! Ги-ги-ги!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ой, а мої дні тепер всі однакові - злізла з ліжка, погуляла з песьом, посварилась, що досі не включили тепло, пішла мити підлоги. і так вже 4-й день... вже пальці пообдирала через тих дурнуватих майстрів (ну правильно, навіщо турбуватись про когось, якщо можна залишки розчину з-під плитки просто вилити на підлогу, не їм ж то відтирати, а скільки разів я просила їх не відсувати картон, яким я накривала підлогу, щоб на неї фарба не хляпала - то один Бог, певне, знає. одне тішить - то плитка, її можна пошкребти, бо якби паркет/ламінат - треба було б коло нього добряче натанцюватись), але крім того нині вибралась в магазин, купила мужові куртку кльову, гольфик теплий і собі рукавиці довгі, сині і м'якенькі.
62 дні до Нового року (і 58 до Мартуськиного дня народження) - період під кодовою назвою "не мала баба клопоту, купила порося", ггг. і нашо мені той ремонт здався?
ну і останнє - велика врочистість, вчора приїхала моя техніка, маю тепер все, що треба для щастя... ну хіба ще меблів би якихось здалось

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ловлю себе на думці, що абсолютно не готова до холоду, зими, Нового року, абсолютно... Таке враження що от-от настане літнє тепло, я скину теплі речі і зможу з насолодою тішитись сонцю. А тепло то не настане скоро( і реально психологічно мені то важко дається. Хочеться залізти під ковдру і перечекати "тимчасове" похолодання.
День ніби гарний. Мала настрій до кухні, тому практично весь день з Ромчиком провели там. Дитина взагалі відмовляється від обіднього сну, тому треба його бавити-розважати. Тому хата практично перевернута з голови на ноги.
Чекаю чоловіка, має привезти очікувані замовлення. Тому врочистості додасться)). На вечір маєм запланований фільм жахів.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

в мене несподівані врочистості вже другий день)

Мене запросили на співбесіду і я її пройшла...робота по спеціальності можна так сказати...і з/п файна...єдине не знаю як тепер коректно звільнитись: боюсь страшенно і мене це бентежить дуже сильно...В карму чи в пп дуже чекаю порад, бо звільняюсь вперше...як звільнитись щоб не відпрацьовувати 2 тижні і не знаючи реакцію шефині...Я тільки виходжу з відпустки...Дівчатка будуть доречні всі поради)

Скоро ДН коханого мужа...гуляння на роботі -себто готування вже розписано, список складений...святкування вдома ще в роздумах) Мала файний настрій і цілий день на кухні чаклувала і як на диво всі страви вийшли навіть пекл кекс хлібцем не впав...пухнастий і смачний)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

то як про мене
мало того що холод та ще переїзд на носі і до повного щастя в нас в підїзді (де зараз живемо) від четверга повний капець, я думала як повернемось того бардаку не буде! ті мудаки бо інакше не назву тих майстрів з жеку, щось чи то білять чи яка біда, але зарази за собою не прибирають і навколо 5 см білого пилу, от так відкриваю двері і все біло, двері захляпали, за ручку взятись не можливо, пальто-сумка-чоботи-салон машини-все біле, бо малий за двері вийшов на руки попросив і всьоооо:8:
орендар дзвонила, я ходила в той жек, а ті кури, бо інкаше не скажу, кажуть що приберуть-що вже послали когось і така байка цілий день
ну що це за відношення? я розумію що вони до виборів щось там почали шуршати але ж можна після себе прибрати а не залишити с,,,ч і піти
словом я через той рагулізм зла і недобра і тішусь що вчора вечері не надумала сама прибрати бо вранці новий шар білого пилу, позабивала б!
а взагалі день ок, була з мамою на каві, чого вже 100 років не робили, чоловік в Києві, я освоюю свою машину, яку більше року не чіпала і так мені не звично без парк троніка,таки до доброго швидко звикаєш, а спочатку мене те пікання так дратувало ггг
понадивляласб знимки смаколиків, ото дівчата видають шедеври, в мене розвинувся комплекс
ну і до слова, маю нові вафлі, такі як карамельні, але меншого діаметру і з маслом

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

був день-як-день, навіть під вечір він почав видаватись достатньо хорошим, прогулялись вечірніми вулицями, гарно повечеряли, і тут треба було впасти тій оливковій олії на підлогу... вся кухня заляпана, по підлозі жирні калабані ... поки помила/поприбирала, дитина, незвикла до нового часового режиму, заснула в татка на руках, а таке буває 2 рази на рік.
все, ніякого настрою не маю, і більше нічого не хочу, ну хіба може горнятко какао з солоденьким порятують ситуацію .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А я рецепти, які мені подобаються, усі видруковую. То я вже ніби троха ліпшіша господиня .
Соромно сказати, що я сьогодні з дому навіть носа не висунула. А соромно тому, що мені зовсім не соромно . Домашні задоволені, бо постійно щось готую. Я не задоволена, бо постійно щось їм .
Пи.Си Не могла сьогодні згадати, як і де святкувала свій день народження. Чоловік нагадав- на Буковелі . Так, що хочу, щоб скоро випав гарний сніжок.
Пи.Си 1. Нагадую - літо прийде після зими та весни :p.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А я зла сама на себе...Яка ж я свинюка. Роздула наніч скандал з нічого, накричала на чоловіка...А все тому, що мене ниє зуб з ліками (я все ніяк не завершу епопею з стоматологами), я об"їлась наніч всяким-різним і просто була роздратована. Гормони, чи що...Він зараз спить, а мене мучить совість.......

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

о, то виявляється не тільки в мене так журнали купуються і читаються...

відливанти? хм... на подарунки до Миколая...

теж не висовувала... вітер, і дощ .
наварила і напекла, отримала від сестрички посилочку з платтями для свого булкосика, а для Наструрції бабуся привезла рукавички, носочки в асортименті і одні мене просто полонили...шерсть, така там гарна скандинавська сніжинка величезна - замовила собі теж такі. готую посилочку похресникам,мамі і КвВітці... тепер питання як то на почту дійти- бо додому мені посилки привозять а от ше би з дому відправляти то такої опції нема...)

ну не свинюка... а так пацятко, нічого страшного просто першим ділом як прокинеться просіть вибачення і зацілуйте і усьо.