Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? я би сказала трішки по іншому: звичайно, не можна ставити "клеймо" на чоловіків, що "всі вони однакові". Хоча і тут частина правди є. Просто у кожної жінки є свої вимоги до чоловіка і якщо одній буде достатньо того, що її половинка "не п є- не б є і на тому дякую", то у другої буде цілий список з "енної" кількості пунктів.Тому не дивною буває і така ситуація, коли перший шлюб розпався по причині того, що дружина не змогла жити з певним чоловіком, а от у другому шлюбі той же чоловік спокійнісінько живе не один десяток років. Просто вимоги і підходи у різних жінок до одного і того ж чоловіка були різними.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? читаю тему і часто дівчата жаліються на те, що все в сімї приходиться вирішувати самим. мені здається, що то вже як з самого початку заведеться в сімї. я 3 роки в шлюбі. з самого початку якось так склалось, шо за комунальні я платила, займалась розподілом сімейного бюджету і т.п. це мене не напрягало, але все-таки хотілось, щоб чоловік тим займався. зараз трохи перерозподілили обовязки. взагалі, рахую, що сімю береже ЖІНОЧА МУДРІСТЬ. добре, коли її ше мама навчила, але так то приходить тільки з роками, а то й не приходить... головне то навчитись робити так, шоб чоловік сам захотів щось зробити або думав, що він сам захотів. звичайно легше сваритись типу "шо я все маю робити сама, а тебе нічого не хвилює", але результату не дасть, тільки визве ше більший спротив. ще напишу ситуацію. вчора стояла в сільпо на касі. переді мною жінка з дитячим візочком (в декреті напевно) розплачується і дає касирці купу бонусів з сільпо. каже: "чоловік мені це дав. шо з ним робити. то він завжди тим займався". мене це так розсмішило. я собі уявила, якби в моїй сімї чоловік займався тим )))) бо то суто моя "робота" в нашій сімї. як в кого в сімї заведено...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От власне, то і тримає... Прийшов, поговорили, виговорили купу всього, що накопилось, але я і чоловік виросли без батька.... Ну не хочу я такого для своєї дитини. Інколи така рішучість бере, а як починаєм говорити, то починаю думати про дитину, про все спільне, що з нами було за 10 років і все..тану... ---------- Додано в 21:36 ---------- Попередній допис був написаний в 21:20 ---------- Ми живем окремо (в квартирі моєї мами), тільки ще моя бабця під нами на першому поверсі
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Нас народжують, доглядають батьки не для того, щоб ми були в наймах. От і думаю про розлучення. Я і зараз ,дійсно, ОДНА СПРАВЛЯЮСЬ ЗІ ВСІМ. ГІРШЕ НЕ БУДЕ. І життя на цьому не зупиняється!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ось це місце найцікавіше... Вже в сусідній темі це обговорюється. Деякі навіть ствеорджують, що таки впливають своїми психологічними техніками. Але питання так і залишається відкритим. Інколи легше розійтись, чесне слово, і самій все робити, ніж постійно "впливати".
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? це ще раз підтверджує те, що у кожної жінки свій підхід до одного і того ж чоловіка: дехто має бажання і сили "працювати", декому- легше розійтися. Просто наведу такий приклад: маємо одного товариша. У першому шлюбі все було "не так" . У 32 роки дружина не витримала і подала на розлучення. Через рік товариш познайомився з іншою жінкою. На той час він був без роботи,навіть любив інколи випити зайвого. Здавалося б: кому таке щастя потрібне? Але оця друга жінка ( до речі, сама досить успішна і самостійна, яка до своїх 35 сама багато чого досягла) "взяла його у руки"- через три роки людину було не впізнати. На сьогоднішній день вони живуть разом уже 13 років, виховують сина і ось друга жінка каже, що іншого чоловіка біля себе вона і не уявляє. А перша- і чути про нього не хоче.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Сніжна, там і від чоловіка залежало, від його ставлення. Припускаю, що перша могла лоба розбити, аби щось змінити на краще, а йому все було б не так. Маю такі приклади з життя теж. Тільки там чоловік пнувся з усіх сил, аби сім'ю зберегти, а їй все було погано. Він не витримав, одружився згодом вдруге. Я бачу: його ставлення до жінки як до Жінки - не змінилося (тепер - вже до нинішньої), але в попередньому шлюбі, напевне, була якась прихована дисгармонія.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? "не так" було не чоловіку, а дружині. Він на розлучення і не збирався подавати ( мали окрему квартиру, хороші посади, дитину), на розлучення подала перша дружина. Друга ж "узяла " його у той момент, коли після розлучення він залишив першій дружині помешкання, звільнився з роботи і переїхав в інше місто. Всю цю ситуацію досить складно переживав. Тобто друга дружина просто розгледіла у ньому те, чого не змогла перша. І захотіла докласти велетенських зусиль для того, щоб бути разом. За перші три роки вона пройшла дуже важкий шлях- безробітний чоловік, який періодично почав випивати, народження в той час дитини , фактичне безгрошів я ( бо чоловік не працює, а дружина у декрет пішла). хвороби і смерть вже стареньких батьків. Але друга дружина просто знайшла "ключик" саме до цього чоловіка. А без її особистого бажання і титанічної праці цього б не сталося. В результаті вона отримала чоловіка, який хоч і не став ідеальним, але намагається усе робити для сім ї і вже на протязі останніх 10 років принаймні раз на тиждень приносити дружині букет квітів "просто так".Чого їй то "вартувало"- знає лише вона одна. Просто далеко не кожна готова до такого. І це теж природньо. п.с. і першу і другу дружину знаю дуже добре, бо то все "коліжанки однієї спільної компанії" ---------- Додано в 11:07 ---------- Попередній допис був написаний в 11:03 ---------- та власне, що усю правду завжди знають тільки двоє. Але ж самі зазначаєте, що чоловік то сам не змінився , але в другому шлюбі знайшлося місце гармонії.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дивне питання... .. бо хотілося як краще (ну а вийшло як завжди ))) і щоб не тільки жінка прикладала "титанічні зусилля". Давно вже схиляюся до думки, кому більше треба, той і докладає тих зусиль. А для чого треба і які причини зберігати і працювати над такою "сім’єю" це вже інше питання.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Сніжна, тут таке: Ви бачите ситуацію зсередини, я – з Ваших слів, тому Ваша позиція виглядає більш аргументованою, самим життям цих людей. Але я колись тут в цій же, чи подібній темі описувала теж ситуацію, яку спостерігала в житті, коли жінка і з в’язниці чекала, і від запоїв лікувала, і безгрошів'я переживала з чоловіком, а потім він (через десь 16 років спільного життя) саме за це і кинув, і пішов до більш слабкої, яка таких зусиль і не хотіла і була навіть не здатна на них, з якою почувався "справжнім мужчиною". Якось так життя влаштоване, що в парі залишаються саме ті, де обоє докладають зусиль, тоді це надійний союз. В інших випадках, навіть через роки, десятиліття, можна чекати будь чого. На жаль. Дай Бог, щоб така доля оминула Вашу знайому.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От і я вирішила написати, бо не можу знайти/прийняти рішення. Я одружена 10 років. Є син 9р.До кризи чоловік добре заробляв, а останні 4р. бізнес зменшився майже до 0. Але то є не настільки проблема грошей ( хоча і в них теж), як в постійних стогонах дома " Як все погано!!!". Приходжу з роботи і ніяких інших розмов ніж про те , що життя г-но нема. Офіс переніс додому в 2-х кімнатну квартиру, бо оренда дорого. Скільки я його не просила, щоб зняв десь хоча б маленьку кімнатку, щоб не було дома паперів по всіх кутках. бо це ж 2-х кімнатна квартира на 3 чоловік і так місця не вистачає. Безрезультатно. Чим займається цілий день не розумію, але по вечорах каже, що має роботу і до 1-ї ночі сидить в компі і щось робить. Мені о 7-ій вставати, щоб дитину в школу зібрати. Постійно не висипаюсь. Щастя-це коли ти можеш поспати 8 годин. З домашньою роботою як не помагав так і не помагає. миє тарілку після себе лише після нагадування і то зі словами " що сама не можеш? Скандалиш із-за дрібниць" Про якусь іншу допомогу і мови нема. Я все розумію: важкий період, людину потрібно підтримувати і т.д. і т.п. Але ж люди добрі я ж теж людина. Я не можу постійно жити в стані неперервної депресії і безвиході.Змінити щось в бізнесі, придумати щось інше він не зможе. Я не вірю в це. Суцільні кидання з одного боку в інший. Плани, плани , які так і залишаються планами. Розумом я розумію, що мені краще розлучитись, але почуття якоїсь порядності чи що " як залишити людину , коли у неї проблеми" не дає. Вже мене не стримує ні наявність дитини ні страх перед майбутнім . Маю добру роботу, на життя вистачить.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Вибачте, але в мене виникло запитання- дохід з бізнесу ваш чоловік в сім"ю не приносив? Чому питаю, бо для мене бачиться проблема саме в фінансовій неспроможності вашого чоловіка на даний момент. Якщо ви добре заробляєте, то чому не можете потерпіти і дати йому можливість стати на ноги? Завжди кажу в таких випадках- розлучитись найлегше
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Приносив. Я заробляю на життя, а не на те, щоб розпочати новий бізнес. Це не ті суми. Крім того, ще треба знати, що розпочати.Ми не голодуємо і не ходимо голі та босі. Тому я й кажу, що проблема грошей не є основна. Цей депресивний стан триває вже роки три. На початках я ще мала душевні сили на підтримку, а зараз вже ні. Проблема в його психологічному стані. Я намагалась якось відволікати його від депресивних думок( театри, вилазки в ліс ...), все мало короткостроковий ефект, а зараз відчуваю, що навпаки ця депресія залазить вже в мене. таке враження, що останні роки в мене проблем нема, тільки в нього. Я ходила до психолога, не помогло. Мені здається, що це є маніпуляція, можливо несвідома, моїм почуттям обов'язку. Я втомилася бути жилеткою в яку плачуть і яка повинна підтримувати. Мені теж потрібна опора в житті.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я теж хотіла це сказати Якщо чоловік до першої години ночі сидить за комп*ютером, працює, ну то коли він буде вам допомагати? Зрозумійте і його. Так, вам зараз важко, чоловік не забезпечує сім*ю, нервується, працює допізна, відповідно мало часу залишається на ваше особисте життя. Візьміть ситуацію в свої руки. Дитину до батьків відправте, тим більше, що зараз канікули, а самі влаштуйте романтичну вечерю. Проведіть вихідні разом, десь за містом. Одним словом змініть обстановку, а розлучитись - завжди встигнете. То кажіть йому це!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це все триває занадто довго. Я вже не хочу романтичних вечерь з ним. Я хочу виспатись. По вечорах він працює, бо вдень того не робить, оскільки є надзвичайно неорганізованим. Не може спланувати свій час, не можу згадати коли він кудись вчасно прийшов. Десь на попередніх сторінках форума читала як когось дратує, що чоловік п'є з її чашки. Напевно в мене теж ця стадія.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ця стадія, то вже проблєма в вас В ваших почуттях, відчуттях і т.д...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Тоді може просто один від одного відпочиньте? Поживіть окремо тиждень-другий. Подумайте, чи хочете бути разом. Якщо вже і після розлуки нічого не зміниться, ну то мабуть таки іншого виходу немає, окрім розлучення. Тим більше, що ви кажете, що та його апатія триває вже так довго... Знаєте, ми тут вам нарадити можемо багато різного, але що робити, вирішуйте самі, бо недаремно кажуть, що чужа сім*я - темний ліс...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так, але на те є вагомі причини. Ми вже пробували пожити окремо, потім зійшлися, бо мені здалося, що я егоїстка і не по-божому кидати людину в тяжкій ситуації. Що можливо я якось не так підтримувала і що скоро все налагодиться. Але ця безнадія мене просто психологічно знищує. Мені потрібно було поговорити про свої проблеми. Дякую, що відгукнулись. А у ваших чоловіків бувають затяжні депресії?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так шкода, що ви затягнули з вирішуванням проблем аж до того, що вам вже нічого не хочеться з тим чоловіком. Я думаю, що до того всього на горизонті з"явився інший чоловік, який є повною протилежністю до вашого - ви за ним спостерігаєте, розмовляєте з ним, порівнюєте, і то все виходить не на користь того, котрий вдома до першої ночі сидить за комп"ютером...Якщо ви не згадаєте чому вийшли за нього заміж, якщо не знайдете у ньому теперішньому рис, за які ви його полюбили тоді, не побачите в ньому нічого такого, що змусить вас полюбити його знову, то ви навіть якщо і не розлучитеся, то будете дуже нещасні. Від проблем не треба йти - їх треба вирішувати. Єтап моральної підтримки "все буде добре, "ми це переживемо","тримайся" - вже закінчився, тепер ви перейшли до етапу тихого роздратування - вас у ньому все нервує, а то переважно переломний момент, після якого люди, або розлучаються, або живуть довго і щасливо. Вам би варто було поміж то ще втиснути один момент: моральної втряски - ти хлоп, чи нитік? взяв себе в руки, пішов по розум до голови і досить вже стогнати! (десь так, от тільки ви свого чоловіка знаєте краще і то вам видніше, чи можна таку тактику застосувати саме до нього) І ще одне - все це спрацює тільки тоді, якщо ви розмовляєте. Якщо ви можете обговорити ситуацію, сказати одне одному, що у кого на серці, пошукати вихід, піти одне одному на зустріч. Спробувати не звинувачувати, а почати із власних відчуттів. Пояснити, що саме вас не влаштовує, чого очікуєте, як бачите вихід. Вам вирішувати, чи варто старатися, прикладати зусилля, але у вас є дитина і якщо ваш чоловік хороший тато, то дайте йому шанс знову стати хорошим чоловіком.
