Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я тільки так і розважаюсь, бо нудно мені . І "страдальчіске" лице при цьому, обов"язково .
Ну, навіщо так перегинати. Йшлося про те, що у громадському транспорті, люди часто забувають, що таке бути ввічливим .

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Гм, а чому на ручки?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Ви про які саме правила? Моральні, чи узаконені? Право сидіти має кожен. Моральне право сидіти, коли збоку стоїть вагітна, дитина чи старенька людина - це інше.

І я не писала про сумку, яку шкода топтати. Я мала на увазі, що часом просто нема як навіть триматися. І це ще одна тема до обговорення: якщо хтось має незручний вантаж, то чи часто пропонують його десь примостити в себе під сидінням чи взяти на коліна сумку?? Я, до речі, стараюсь також брати на коліна і сумки...

І до речі, якщо вже про сумки. Наведу також приклад: якщо я маю великі пакети з МЕТРО і добиратись до мого дому на маршрутці хвилин 40-50, і я спеціально чекала на таку, щоб були місця - то чи така вже я моральна потвора, що хочу таки сидіти з тим всім, пропонуючи лише взяти дитину на руки?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Все чудово, але чому на ручки?
Якщо є два варіанти- жінка, яка сидить, і мама з дитиною, яка стоїть, то що треба змінити в задачі, щоб стало все на свої місця і всі сіли на свої місця).
Але брати на руки, вибачте, це в задачу якось не вписується.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Якби були, то б так агресивно не реагували на мій допис (і не тільки мій). Ви би знали, що дитині важко стояти в маршрутці. Я змалечку вчу дітей остерігатись чужих людей, а тут ще й на ручки сідати? Мало яка в тої людини хвороба є, всяке може бути.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

про чоловіків вже забули

---------- Додано в 17:05 ---------- Попередній допис був написаний в 17:04 ----------

вибачте, але ви не вчите дітей агресивно ставитися до людей ? Ми ж бандіти

Що тут можна сказати...Я силою ваших дітей не буду тягнути

---------- Додано в 17:07 ---------- Попередній допис був написаний в 17:05 ----------

Дівчата, як народжу, хочу їздити з вами у одній маршрутці ))

---------- Додано в 17:08 ---------- Попередній допис був написаний в 17:07 ----------

Коли людина хвора, то вона тим паче місцем для вас не поступиться. Та й на руки брати не буде.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Може й так. Але в такому разі однозначно небезпечно і сидіти поруч із цією людиною. Тому все відносно...

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я не прошу, щоб мені місцем поступались. Як поступляться, то дякую і сідаю. Я прошу щоб дитину мою на руки не брали. Мені здається, що ми марно лиємо воду тут вже дві сторінки.

Не розумію, до чого це було написано?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

підтримую на всі 100%, але нам, коли навіть і пропонують взяти Роксоланку на коліна, вона сама категорично відмовляється, не хоче, ну і я б сама не посадила із-за тих причин, які були перераховані вище.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Такі люди не мають права (юридичного, адміністративного та морального) їздити у маршрутках. Мають встати і вийти.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

А, так вам просто скучно! А ми тут вам доказуємо що і до чого

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

дитсадок та виховательку не навязуєте?

значить, висновок: є люди, які пропонують потримати дитину, але не поступитися місцем. Для тих мам, що дозваляють своїй дитині ризикнути здоровям психологічним та фізичним сівши на руки до тьоті, ці люди добрі. Для тих мам, що бережуть дитину від чужих людей, але ризикують, що їх дитину штовхнуть - погані.

А поруч сидять чоловіки і хлопці, яким пофігу Бо вся маршрутка - то є 3 особи.

Дітей не маю, може зміню потім своє ставлення, але дай Боже, щоб своя машина була :D

---------- Додано в 17:24 ---------- Попередній допис був написаний в 17:20 ----------

трошки є справді, просто думала, то якась вредність матусь,а тут, виявляється, ціла філософія. Та знаю себе і добре знаю, що буду точно так же трястися над дитиною не менше за ваше. А чи дозволю сісти на руки - то вже буду дивитися по ситуації та "кандидату"

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я думаю, що тут якраз всі погоджуються одне з одним, крім, власне, слова "винен" у назві теми. Ну ніхто нікому не винен по великому рахунку, але мають бути якісь моральні принципи, виховання і культура. При чому у всіх сторін. Бо я вважаю, що вимагати не має права ніхто, крім, скажімо дійсно випадків, передбачених якимось там законами: "місця для інвалідів та дітей" - написано? Вже є підстава вимагати.

Але у більшості випадків можна попросити. Якщо я як мама, скажімо, вважаю неприпустимим відпускати дитину до чужого - ок. Але вимагати при тому, щоб натомість мені дали місце - вимагати не маю права. Саме тому наші жінки (і я в тому числі), як правило, не вимагають у когось встати - бо це правила неписані.

Зрештою, як вже тут писалося, бувають різні обставини. Можна бути і невагітною, і без дитини, і без сумки, але, за перепрошенням, мати такі періодичні болі, що годі стояти. Тому все неоднозначно.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Хто таке написав?
Давайте по факту- є таке написане?

з вихователькою відбувається трошки поступовіше, ніж при їзді на маршрутці?
Чи для вас однаково- в садок зводити, на маршрутці проїхатись...
І взагалі, яка різниця, що там з дітьми і як, головне сидіти. Си-ді-ти. Навіть з чужою дитиною на руках, але не встати.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

а ми в садочок не ходим, і нікого нічим не нав"язуєм)

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

блііін, ну ви тут і розвели...
ситуація 1: я з дитиною в маршрутці, маршрутка переповнена, я стою. як ніхто не вступиться - буду стояти, якщо мені дуже важко - попрошу поступитись місцем молодого хлопця. дитину на руки не дам. по-перше, не знаю чи вона захоче, по-друге, не хочу щоб вона звикала, що на руки сідати можна всім чужим без перебору (щоб потім на вулиці сама до чужих не йшла)
ситуація 2: я сиджу, заходить мама з дитиною. якщо я нормально почуваюсь - сама встану. якщо мені тяжко (болить щось, натерла ногу, голова крутиться...) - запропоную взяти дитину на руки (я ж не знаю, які принципи в тієї мами, може для неї то нормально). якщо не дасть - сидітиму далі.
і ще, часто на маршрутки є 2 черги: сидячі і стоячі. якщо я заради свого комфорту пропустила 2-3 маршрутки, щоб просидіти 30-40 хв їзди, ну то, вибачте, я поступатись місцем не буду.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

От щиро вам бажаю завагітніти і народити дитинку і тоді спробувати проїхатися в нашій маршрутці. Тоді зрозумієте, що таке, скажімо, їздити в переповненому громадському транспорті і щохвилини з острахом озиратися, аби хтось не придавив твій животик чи боятися, щоб водій раптом не пригальмував різко, як вони це люблять. Я вже мовчу про банальне головокружіння, слабкість і т.п. А "сказати" - не завжди адекватно реагують. Не повірите, у мене подруга до 7 чи 8 місяця на роботу щодня їздила, так їй десь тільки пару раз місце уступили за весь час вагітності. Причому одного разу старший чоловік попросив якогось молодого чоловіка поруч їй місце уступити, так той хлопець ще почав обурюватися, мовляв "ну і що, що вона вагітна, чому я маю вставати?" Так ніхто і не встав.
А щодо вашого порівняння "важкості трудового дня" матусі з дитинкою і жіночки, що, скажімо, їде з роботи в маршрутці... Хм, ви певно ще не знаєте, що буває жінка з малою дитиною за день узагалі немає хвильки навіть присісти чи поїсти толком. Тут ніяка робота до порівняння не йде.

---------- Додано в 18:51 ---------- Попередній допис був написаний в 18:44 ----------

Ой, а то де то ще такі цивілізовані люди є? (бачу ви ніби не у Львові живете). Іноді стою на кінцевій зупинці на радіальні маршрутки, то як під'їжджає автобус, народ так валить, мало один одного з ніг не збиває. Особливо до нас на Винники - можеш вагітна простояти 40 хв, чекаючи маршрутку (бо ж на кінцевій навіть лавки немає!), а потім тебе тим натовпом так відтиснуть, що доводиться аж куртку розстібати - "ну може хоч так помітять"? Не кричати ж усім ще на дверях - люди, пропустіть вагітну, люди не задусіть вагітну!

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

у Києві приміські маршрутки майже завжди мають черги. ота друга (стоячих) не завжди є, а просто з першої черги люди заходять стояти, кому дуже терміново. ну і кілька маршрутів є по Києву власне, де є черги.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

А мені все важче їхати з роботи - сідаю на кінцевій на 14 (біля "Метро"), там все в р-ні 18.00-18.30 море дідусів-бабусів , які незрозуміло що роблять в такій великій кількості на тій кінцевій. Бачили б ви, як ловко, підсікаючи одне одного, вперемішку з бугаями мчаться вони до маршрутки! Сьогодні ледве сіла- так діди мене відпихали, так відпихали, що я останньою зайшла...Причому пузо в мене так конкретно видно.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

я теж зла буваю - нікому місця не даю (рідко буває, але є таке). ото опишу приклад - їхала я якось з ремонту на роботу (ну тобто, втомлена, але не критично, могла б і постояти), зайшла в маршрутку, було ще купа місця, але через зупинку найшло люду, і вийшло так, що всі сіли, залишилось тільки 2 дітей стояти, хлопчик (десь п'ятий клас, бо розказував як то важко в різних вчителів вчитись) і дівчинка (десь мабуть 7 чи 8). їдуть, зиркають в мою сторону і всю дорогу так "ти втомився? і я дуже втомилась... стільки уроків було", "так, втомився, хотів би сісти, але ж нема де, не дають сісти, а так хочеться". і в тому роді 20 хвилин, поки ми їхали. місця я їм не вступила - дуже вже то нагло звучало, тай вік такий, що можуть і постояти, тим більше, що виходили вони раніше за мене, тобто їхати було не так вже і довго. знаю, зла я, не можна так, то ж діти. але ж то наглі діти. най вчаться