Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів головне що з вашого боку гарно мене звинувачувати в неправдивості моїх слів ви ж мене знаєте, правда? кожного обіду бачите, що я сиджу тілько у Львові, а привиджується мені Керч
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Вас не знаю, але добре знаю той город ,про якій ви розповідаєте . Я народилась і виросла в Керчі , пару раз на рік буваю там (два тижні як приїхала). Та щось мені так як вам не щастило , не бачила я там п'яних жінок в обідній час .
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів а не в обідній? Взагалі що мушу визнати - це відданість керченців своєму місту Вже пару раз стикалася з тим, що коли я комусь розказувала про свої враження від цього міста, а повірте, там було багато всього вражаючого в не найкращому значенні цього слова, то пару знайомих, які звідтам родом переконували мене -що це чудове місто і всі ці жахи мені привиділися, що такого там не може бути, бо не може бути взагалі. Респект за відданість, за щиру любов до нього. але це страшенно депресивне місто. І випивають там БАГАТО.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів По перше керчан ,така ж сама відданість , як і у жителів Львова . те саме я можу сказати і про Львів, Самбір, Дрогобич,Трускавець - АЛЕ не буду . І ще одне, дуже негарно казати неправду, лише тому, що хотілось щось написати на форумі.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів дівчата не сваріться.... не знаю шо там у Керчі... всі ми складаємо своє враження з чогось побаченого, Фіма поважайте чужу думку, про Львів мені говорили купу негативного ... ну на смак і колір... товаришів нема.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Додам про Запоріжжя. Мала коханого звідти. Він дуже дивно реагував, коли пару разів звучала тема запорізьких жінок. Хмикав ітд) Зрозуміла, коли вперше сіла в поїзд З-Л. Дзвонила йому звідти мало не з лементом "Я боюся ваших жінок"))) Що вам сказати, я справді побачила різницю. Агресивні, войовничі, хамовиті. Такі, звичайно, всюди є, але там мені видавалося, що я в епіцентрі якогось Армагеддону. Старший чоловік в маршрутці назвав дівчину "курицей", вимагаючи, щоб вона пропустила його, дівчина у відповідь - матом, на зупинці п"яний, сидячи на лавці, розщіпнув штани і робив свої справи фонтанчиком прямо серед білого дня, а посміхатися продавцям мені стало фізично важко - відповідали виключно, як врагу народа. Львівське хамство мені квіточками там видалося)) З позитивних вражень) Яка гарна у Запоріжжі молодь! Чоловіки високі, ставні, багато зі спортивними фігурами, дівчата - топ-моделі через одну) Ну, і ще) Двоє з найцікавіших людей, яких я знала, походили саме звідти)
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Дівчата не сваріться, і люди в Україні хороші, і країна хороша. Поведінка людини в суспільстві залежить від багатьох факторів , тому нема чого ображати один одного. Так само і в еміграції ,є хороші і погані люди , просто різне співідношення одних до других. Просто одних життя більше скривдило ,а других меньше .
Напишу і я.)) Живу в Україні третій рік. Перше враження було-красота, коли почались будні (не знання мови, магазинів, щирі сусіди, одним словод розклад життя) то в мене був шок!!!!!!! Тут дійсно є дуже хамські, корисливі і не щирі люди. Навіть згадався один момент: зайшла сусідка( ну ж цікаво що за іноземка поселилась) і щось терендить мені. Я не зовсім розумію, а вона так усміхається, чуть не цілується. Я швиденько ті слова записала, прийшов муж і мені пояснив. То вона мене обматюкала, назвала сучкою європейською(пробачте за прямоту) і т.д............ Але!!!!!!!!!!!!!!! Всюди треба пристосовуватись. Не обовязково відповідати тим же злом і цуратись своє батьківщини. Тут дійсно є масса позитивних людуй і всього-всього. Я хоть і не українка, але щиро хочу, щоб все на цій землі налагодилось. І хамів в європі також предостатньо. просто не той менталітет, не та країна, от і все. Любіть свює батьківщину бо вона чудесна. Не потрібно шукати хамство. Радійте кожному дню))) Є дуже багато приводів любити країну, в якій живеш. Навіть коли в країні все дуже погано, все одно можна вигадати собі безліч речей, котрі викликають любов і симпатію
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів А для чого вигадувати? Такі речі завжди були і будуть, треба лише захотіти їх побачити. Від того ЯК ми дивитимемося на СВІТ,залежить і те, ЩО ми у ньому побачимо...
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів А я поділюся своїм спостереженням. Але не про українців, а про британців. Вчора була прсто шокована, сівши в електричку...Уявіть соіб: сучасний вагон, електронні табло, м"які місця, все працююче...ну одним словом - нормальні умови. І....такий свинюшник, якого я, чесно, ще ні разу не бачила у наших страшнючих поїздах. Прямо на сидіннях, на підлозі, на тих розкладних столиках - гори сміття: оті кавові одноразові склянки, папір від бургерів, пляшки пластикові.. Я сиділа і мені було так неприємно, так огидно: ноги покласти не було де - по підлозі прямо під кріслом три пляшки лежали. От вам, називається, культура..... І це ж не під одним сидінням - цілий зас....ний вагон!! Ще одне спостереження, яке мені вже нагадало деякі поїздки у наших маршрутках, де часом прийде зграйка тінейджерів і починають на все горло щось обговорювати, реготати і т.д. - а всі чемно мають слухати. Взагалі кажучи, я в таких випадках майже завжди починаю дратуватися і таки щось можу сказати, нарвашись на щось гірше . А тут знов ситуація в поїзді, в Англії: їхала 2 години і фактично півтори з них мені довелося сидіти прямо перед хлопцями чи то молодими мужчинами, які цілу дорогу тупо кричали на вухо, і так ржали (інше слово не підходить), як ті коні Пржевальського!! І найголовніше - нічого ж не скажеш! Бо по-перше, я не добре знайома із тутешніми звичаями - може це в нормі речей? Тим більше, що є спеціальні "тихі" вагони (а я то думала - нащо є така аж спеціальна опція )...По-друге я не настільки добре вмію говорити англійською, щоб адекватно висловити своє прохання. До речі, деякі пасажири спереду теж час від часу на них озиралися. І ще одне. Мабуть, є якась така трошки парадоксальна рушійна сила для такої бидляцької поведінки за кордоном....Може я неправа....але таке враження. Коли люди з самого початку починають вести себе виразно виклично, ніби наголошуючи, що їм до цимбалів, що про них тут думають. Тобто вихідці із країн, яких в розвинутих країнах вважають нижчими - вони починають поводитись відповідно до цього стереотипу! І це не тільки наші люди такі. Ось тут, де я зараз є, - тут дуже багато поляків, які поприїжджали на роботу. Я спостерігаю за молодими поляками з-за паркану (чи через стіну): може це молодість , а може й ні. Тому що від них постійно якийсь шум - музику в 1 год ночі включають (вчора це був Шатунов "бєлиє рози"!!!!!!!!!) на повну котушку, матюкаються під вікнами (я ж то знайома з польськими варіаціями на тему..)..одним словом, отаке. Може, то просто приклад молодіжної шумної компанії, а може лінія поведінки. Так що хамство і безкультурність є всюди. І дійсно, треба починати з себе. І я стараюсь завжди пам"ятати, що особисто Я, особливо за кордоном, відповідальна за "портрет українця", бо по мені будуть судити (хоча це і неправильно, але так є)! І мені дуже приємно бачити, що моя господиня мені постійно доводить, що довіряє мені. ---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 16:13 ---------- До речі, ще одне пригадала. Є таке неписане правило, що коли за столом хтось, хто не розуміє якусь мову, то всі стараються спілкуватися загально зрозумілим замінником. Це дуже важко часом дотриматися такого правила (знаю ). Ну але старатися треба. Зараз так сталося, що тут, крім мене, ще є двоє вірменів. Вони англійською ще гірше за мене спілкуються, а тому постійно зі мною переходять на російську!! При чому це старші люди (віку чуть молодшого за моїх бабусів-дідусів). Я розумію, що їм важко, але постійно відчуваю незручність, коли щось мушу їм відповідати за загальним столом. Ще куди не йшло, коли всі про щось по групках розмовляють і на нас не дуже там хтось звертає увагу.... Інший бік медалі: от ми сидимо в пабі, а місцеві колеги постійно починають переходити на якісь адміністративні теми...Це, м"яко кажучи, нам зовсім нецікаво. От виходить, що вони розмовляють, а ми сидимо і, в основному, слухаємо. Як на мене, з їхнього боку це теж трошки занадто. Це я тут не про хамство, а про якісь культурні норми розмірковую . Ну і так як "Остапа понесло", наостанок розкажу про одного тутешнього колегу, який є вихідцем із Німеччини. Так от, він частенько люить собі дозволити всякі неприємні вільності щодо нас - вихідців з колишнього СРСР. Це так якось зневажливо, але прикрито таким собі псевдоаристократичним полиском. Дуже неприємно. Один приклад: він якраз якось звернув увагу на те, що ми з тими вірменами російською спілкуємось. То в результаті заявив, що (цитую) "ну вас тепер по світу як...щурів". Сказати, що я була в холодному шоці - не сказати нічого. Як вам культура?
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів ми звикли чути що колишні СССеревці такі не культурні, не виховані, і їх як щурів... а насправді...так звана аристократична Європа теж не вся аристократична, культурна і не завжди це приклад до того як треба поводитись.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів там тих аристократів - по віллах сидять і всьо а європа вже як львів - ПАНАЄХАЛІ
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів власне в тому й проблема... Навіть така вся правильна Німеччина. Я була в Дрездені кілька разів. То там в центрі одні росіяни.. І вони до речі дуже псують ту країну.. Тому таки є щось в тому, що люди з СССР троха не мають в голові порядку... От наприклад така недалека від нас Польща. Як переїжджала сюди, дуже боялася, що будуть до нас відноситися погано, бо ж українці. Чому боялася? бо так у нас є. Знаю то добре. Якби до нас в оркестр приїхав хтось навіть з іншого міста України, заклювали би.... Пиху би свою показували всі і не знати як... Бо ж -приперлося тут невідомо звідки... Так само боялася , що нам прийдеться ходити в банк, і поліклініку і в різні такі заклади і там також буде відповідне відношення, бо ж ми українці... А чого я мала чекати від іноземців, якщо вдома відношеня таке, що відчуваєш себе якимсь непотребом для всіх продавщиць-прибиральниць-і різного роду персоналу. І яке було моє здивування, коли тут всюди і всі усміхалися, старалися і навіть як щось ми не знали, чи довго думали, то відносилися з розумінням і дійсно щиро бажали допомогти.. Це для мене прояв культури.. І поки у нас такого не буде серед простого народу, то нема чого чекати від політиків і такого іншого. То має йти зсередини.. та бо німці страшенно нас не люблять.. Але я би не дивувалася.. Вони платять податки великі, а країна з тих податків утримує КУПУ отих вихідців з СССР, типу німців... Додам ще таке-так, і тут у Польщі є купа некультурних і всіляке різне. Але я би таки брала з них приклад як відноситися до людей.. Бо у нас дуже цього брак, дууужеее..... На жаль, я от зараз це відчула гостро.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Truskaffka, То Ви побачили, так би мовити, зворотній бік "гарненьких казкових англійських будиночків". Бидлоти вистачає, і питання не тільки в "панаєхалі", а є й купа " місцевої". Мені корінь проблеми бачиться в надмірному соціалізмі: жінці вигідно бути матір'ю-одиначкою, народжувати дітей від різних чоловіків, уваги їм приділяється небагато, бо мама у вічному пошуку нового чоловіка, а в результати виростають покоління невихованих некерованих бидлюганів (вибачте, за гостре слово). Ця тема активно підіймалась минулого року, коли були ті жахливі масові безпорядки, але зараз успішно затихла. Є дуже хороше (проте депресивне) кіно про справжнє англійське лице Harry Brown, дуже добре все там показано. Для мене крім громадського транспорту, великим відкриттям свого часу була зустріч нового року в одному клубі в центрі Лондона. Коли ми година 2 вертались додому, Такої кількості вщент п'яних дівчат-жінок, я ще в житті не бачила. Вони просто валялись на вулицях, падали на рейси на станціях метро, блювали повсюди. І публіка в основному місцева, приїжджі хіба при пабанні можуть знайти собі відповідну компанію.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Ну, вибачайте, то вже від самого колективу залежить. Саме так, як Ви сказали: А грубуватому відношенню обслуговуючого персоналу у країнах колишнього соцтабору нема чого дивуватися!! Адже це є побічний ефект комуністичного режиму, бо запобігливість продавців - це є тоді, коли клієнт чи покупець є важливими. А важливі вони тоді, коли на них тримається бізнес. А коли всі працювали за зарплату, все було загальнодержавне.... Це всі ніби розуміють. Але чомусь так всім страшенно дивно, що в нас то не вивітрилось. Ну та мусить час пройти, на жаль, часом досить довгий. До речі, мені минулого тижня тут теж майже нагрубила касирка. При тому, що я вистояла 15 хв в черзі, щоб мати змогу підійти до каси. Я не заперечую, що є багато негативу - то не треба за кордон їхати, можна зайти в тему "рагулі". Але дуже не люблю, коли однозначно чіпляють ярлик. Ну життя таки не двоколірне. Ще мені здається, що правильніше називати хамом чи безкультурним конкретну особу, безвідносно до національності. Вже ніби і той світ настільки відкритий, що спілкумось з різними людьми - а так любимо стереотипи. Та я особлисто зі свого невеликго досвіду можу назвати діаметрально різних білорусів, поляків, німці, британців...... Власне, що у нас всіх є той зворотній бік. А ще закликаю ні в якому разі на самих себе не наговорювати перед іноземцями: вони послухають і зроблять висновки, але і про вас в першу чергу. Бо один перед одним тут, як в себе "на кухні" можна обговорювати будь-що. Але чи не дивно було би чути, як, скажімо, австрієць обмовляє автрійців. Вже як ближчі друзі, то можна сказати про якісь недоліки. Але дуже дуже обережно. І зразу наведу приклад: мені розказували мої друзі-англійці про те, як одна полька раз в пабі дуже дивно відгукувалась про поляків: мол таких, як вона, небагато...а основна маса - то бідняки і рагулі. Я цього не чула, але саме так переказали мені. При цьому мої друзі казали, що відчули страшенну незручність, бо багато з них знайомі з роботягами-поляками, які є порядними і нормальними. А ту панянку-польку вони зараз стараються взагалі обходити десятою дорогою.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Та вже скільки того часу має пройти?? Вже ніби виросло то покоління, що й не дуже добре пам'ятаэ той радянський союз, а все те саме... Ні, я не споречаюся, я також вважаю, що хамство є всюди, але повірте, коли довго знаходишся в іншій країні , а потім приїжджаєш до нас, то дуже ріже в очі.. В моєї мами кожного разу якась депресія на Україні починається. Після Італії, де всі усміхнені, просто навіть до чужих людей, а у нас якісь такі похмурі, озлоблені. Не всі, звичайно не всі, але основна маса. І у нас коли побачиш привітну людину, то аж так радісно на душі і навіть трохи незвично..Ну є щось у нас таке. Не знаю, в чому там помилка. Звалювати все на СРСР... Не знаю, вже більше 20ти років минуло від розпаду СРСР, пора би вже щось змінювати. Та от людям неоохота. У нас не прийнято просто так на вулиці посміхатися незнайомцеві. Не прийнято на роботі догоджати клієнтам. Не система винна, люди лінуюються старатися.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів і я маю що написати. як я помітила, то в Німеччині чисто не тому, що не смітять, а тому що прибирають. негативного відношення як до українців не помітила поки що. а росіян видно зразу: незадоволені обличчя + на повен голос жаліються на вулиці постійно (між собою) море турків, я вже їх теж ненавиджу, бо такі неакуратні і невиховані, що просто жах.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів Як кажуть совєтські євреї, все в Німеччині чудово, тільки німців забагато. Трускафка, вас можуть ображати його слова, але в них є велика доля правди. Вони не розрізняють нас від тої купи євреїв які виїхали з бувшого СРСР. А ведуть вони себе так, що всі їм зобов’язані, і пруться у всі видимі роботи. В Нью Йорку нема ні одної фірми на якій б не працювали наши люді. Всі програмісти в основному саме ті люди - вихідні з бувшого СССР. Вони селяться в великих містах, бо там вигідно жити, адже стільки пільг... що гей. А вони вимагають аби їх возили безкоштовно по всяких там лікарях, треба чи не треба, аби їх возили в так звані садіки, де вони розважаються щодня. І їм всеодно, що за те мусить хтось платити. А хто? Я. Ті визволителі, які тут гарно устаткувались, навіть часто не розуміють, що їхні діти платять податки за онті їхні розваги. Легко прийшло, той переживати не треба. То ж не те, що ти заробив і сам мусиш собі оплатити. Це далось нізащо, в компенсацію за те, що ти приїхав з СССР. Пригріли змію собі на грудях, ось як то називається. На превеликий жаль. Те, що темношкірі і певні верстви населення тут поводяться жахливо, це вже всі звикли. Але ще дуже багато залежить в якому місті ви живете, і який у вас мер. Дивилась якось серію передач про міста де процвітають вуличні банди, то вони власне оповідали, що в певних містах, для прикладу Чікаґо і Лос Анджелес, є райони де ті банди правлять і поліція ніколи нічого не змінить. Як би не старались. Нажаль. У нас нема електричок із столиками, є тільки так званний вагон-їдальня, то там прибирають. А в решту вагонах в тих поїздах, що їдуть поза місто, смітити не можна. Але нарід, навіть високо-освічений може залишити паперове горня з під кави під сидінням. Нажаль, таке відношення, що то не його робота і є хтось інший кому платять за те, щоб той прибирав. Нажаль. Нам дуже прикро, бо ми знаємо, що не всі однакові. Не всі вихідці з бувшого СРСР то голяки, яким тільки подавай. Але нажаль, такі голосніше кричать і їх швидше запам’ятовують. Вони і створюють стереотипи щодо інших. Трускафко, а вам я раджу просто дивитись на те крізь пальці. Це сама держава допустила такий безлад, і ви одна цього не направите. Не знаю як в Англії, але в нас навіть нікому дуже і уваги не можеш звернути, на те як вони поводяться. Тільки виховувати себе і дітей. Будемо мати надію, що таких як ми таки більше.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів В мене є своя думка про усі ті посмішки... Наші люди , що туди їдуть теж починають неприродно посміхатися і фотографуватися виключно у вишиванках. То часто дуже зовнішнє. Мені сумно читати таке: А я все чекала тої депресії "повернення", про яку всі кажуть...А завжди хочеться всім посміхатись на вулицях, коли нарешті додому приїду . Якась я зовсім неправильна.... І правильно вище писали, що головне - власні акценти і власне ставлення. А посмішок хай буде більш, звичайно. Але не посмішок за звичкою. ... Взагалі кажучи, для мене це якісь абстрактні розмови - про посмішки. Чи то я на них не звертаю увагу, чи не туди їздила? Люди як люди. Та повірте, я вже достатньо доросла, щоб не чекати тут якихось казкових умов, молочних і рік чи медових берегів . Все розумію. Я так само дивуюся нашим людям, яим піднімається рука тупо зіпсути щось таке новеньке і гарне.
Відповідь: Хам з Івана, або про типи емігрантів +100 То правда. Завалити то швиденько, а побудувати щось нове?... Прикро!
