Відповідь: Психологія харчування В тому то і вся проблема, коли людина залишається сама на одинці з тою проблемою. Тут потрібна, так би мовити колективна підтримка. Саме колективна підтримка і спілкування з людьми у яких така ж сама залежність дуже допомагає. А ще кожному з нас виділяють сонсора, і він нас вчить як планувати свій щоденний раціон, дзвонить нам перевірити як в нас йдуть справи, ми можемо такій людині дзвонити в будь-який час і говорити про свої переживання. Ось один розказував, що він був на весіллі і під кінець весілля гості за столом де він сидів почали говорити про Венеціанський Стіл (це так в нас називають фуршетний стіл з солодким) і розповідати як вони підуть і попробують те, і інше, і третє і десяте. Він відійшов від стола і пішов подзвонити свому спонсору. Так вийшло, що спонсор не брав трубки і йому треба було зачекати 10 хвилин, поки він таки додзвонився. Коли він говорив із спонсором і розповідав про те, що ось люди говорили, невже вони підуть і будуть все пробувати. На це йому спонсор відповів, - скільки часу пройшло? 15 хвилин? Можеш повертатись. Вони вже не їдять солодке. І коли він повернувся за стіл, то так і було. Люди для яких солодке не є спокусником з’їли по невеличкому кусочку солодкого і відійшли від столу. Хоч говорили інакше. А ми, такі як я обжорки, то б набрали на тарілку багато або як я на свому весіллі вилкою прямо з кльоша їла. Але це мені великий плюс, бо я їла при всіх. А он моя мама, то їсть тоді, коли всі пішли спати. Ті хто їсть зпід тишка мають великі проблеми. Тепер вчитимусь не бачити того кльоша з солодким. Так як я розповідала чоловіку, коли він запитав, що ж тебе там вчать. То я йому пояснюю. Он наприклад, після гостей залишилось на столі половина торта. Я знаю, що це спокусник. Я йду з кухні геть, але прошу чоловіка збутись того торта, чи викинути в смітник, чи забрати на роботу - це його вибір. Для мене такого не може існувати. Один кавальчик може все мені попсути. Якось так.
Відповідь: Психологія харчування Це якраз про мене. Я при сім"ї і при чоловікові їм мало, він навіть каже, що практично не бачить, коли я їм. Але старші йдуть в школу, Анюта спить і от тоді я починаю пакувати, або ще гірше: не дай Бог я вночі попадаю на кухню...Чесно, почеваю себе, як зомбі: відкриваю холодильник і пхаю в рот все, що бачу. А зранку так зле мені, але знов роблю каву, беру печенько... Я не збираюся повністю відмовлятись від солодкого, я просто хочу навчитись контролювати свій апетит. Ніби і розумію, що ніде це печенько від мене не дінеться, воно буде і завтра і післязавтра, якщо я його не з"їм , але чомусь бажання з"їсти все і сьогодні перемагає
Відповідь: Психологія харчування Молодець!!! Це ключове слово. Що таке зомбі? Творіння без будь-яких почуттів. Ви пакуєте саме тому, щоб заглушити в собі почуття з якими не вмієте дати собі раду. Це і є наша проблема, ми стараємось їжею заглушити почуття які нас переповнюють. Але ви не пропаща, ви не одна, нас багато і ми можемо разом собі з тим дати раду. Працюючи разом і просячи помочі в Бога.
Відповідь: Психологія харчування . Ось це дуже добре, в мене коліжанка недавно сиділа на своєрідній дієті і утримувалась від багатьох продуктів, так як цю дієту їй порадила я, то і контроль її настрою і бажань дістався мені. Плюс спорт. Результат- два місяці, мінус 12 кг. Від налисників і тортів за той час просто відвикла Це про мою свекруху...Я ще жодного разу не бачила, щоб вона їла за столом на забаві чи просто в неї на обіді. І завжди розказує як вона не їсть...але, для неї нормально стоптати півлітри тої жирнючої сільської сметати з батоном або хлібом, а потім рвати три дні Про торти і смаження на смальці і маслі, це окрема тема. Пояснювали, говорили, навіть в нас вона щось дзьобне за столом, а потім підеі втіхую на кухні з"їсть наприклад макарони до росолу. Брєд..Їй би психолога..
Відповідь: Психологія харчування від деяких речей простіше відмовитись повністю ... не від всього солодкого, а від того, що є найбільш "хворобливим". Особливо якщо нема такої підтримки як ото в групах.
Відповідь: Психологія харчування Скажімо мед і природній цукор (aguava netctar) спокійно можна їсти, бо він має інакшу хімічну реакцію. А он якщо я знаю, що я від торта не стримаюсь і зжеру весь, то краще буду його уникати. А скажімо шоколад, справді гіркий і чорний тоннами не пакуватиму, то його собі дозволю. Не щодня, але час від часу. ---------- Додано в 20:32 ---------- Попередній допис був написаний в 20:26 ---------- Ну в нас то не дієта, бо цьому нема кінця. Це постійне утримання від продуктів які спонукають обжорство. Бачте, кожна дієта має початок і відповідно кінець і нормальна людина повертається собі до їжі так як вона хоче. А в нас таке не пройде. Бо на людях стидно їсти, вони ще подумають що у мене проблеми.
Відповідь: Психологія харчування Але як!? Як це зробити? Завжди в мене на сніданок 4-5 вівсяних печенька чи сухарика. Вже було декілька разів, коли я пробувала з"їсти щось інакше, будь що, але десь приблизно перез годинку півтора я розуміла, що не можу більше терпіти і робила собі другу каву з тим же солодким. А ще мені хочеться не так шоколаду, як саме випічки. Я розумію, що краще би навпаки, але... В мене проблеми саме з солодким, бо жирного, смаженого я практично не їм.
Відповідь: Психологія харчування Коли йде позив на то печиво проаналізувати себе в голові чому? Чому я його хочу? Що мене спонукає? Як я собі пояснюю чому мушу з’їсти то печиво? Що я відчуваю в той момент коли мене тягне до печива? Пошукайте собі щось, що вас відволіче від того позиву їсти. Може варто зібратись і піти на прогулянку?
Відповідь: Психологія харчування А який у вас надлишок ваги? скільки ви б хотіли скинути? Рахую, що основний прорив стається коли людина перестає набирати. Це вже вагомий плюс. Тоді можна думати про мінус. І йти малюсінькими етапами, не ставити собі великі цілі. По 500 грам. також за кожну відмову або заміну себе захвалювати, а за звичні речі себе не загризати. Наприклад, ви звикли пити каву з печивом. Перше,що можна замінити- це зробити каву без цукру ( це я до прикладу). Потім замінити одне печиво на , допустим , курагу/банан/ще щось/горіхи, потім два, і хвалити себе, хвалити і захвалювати. Але якщо все таки з"їли те саме печиво, то не сварити себе. Ну, це я так себе "мотивую"))). має бути позитивне сприйняття процесу. Якщо воно пов"язане з негативом типу " от, жирна св...,знову не втрималась" то зле. Кажу собі " так, я товстенька св..., але я вчора таки стрималась/відволіклась/замінила, а решта- як звичайно, ну й що?"
Відповідь: Психологія харчування Коли читала "Тілесний хлам", то я нарешті усвідомила, чого мені так часто хотілось купити шоколадку. То я себе так хвалила, винагороджувала, заспокоювала, створювала свято і настрій і саме головне, то було символом того, що мені ніхто не може цього ЗАБОРОНИТИ! Чогось згадалось, як в дитинстві на ДН гості крім подарунка приносили ще й шоколадки і та гора шоколадок лежала в холодильнику, і їсти її можна було лімітовано. З одного боку правильно - мама дбала про мене, бо надлишок солодкого теж не є добрим. Але думаю вартувало один рази дати з'їсти того шоколаду досхочу, бо те що заборонено - того найбільше хочеться практично завжди.
Відповідь: Психологія харчування цього робити не можна ні в якому разі. Самобичування в нас не проходить. Трошки інакше. Сьогодні я помилилась. Я себе люблю всеодно, і Бог мене любить. Боже поможи мені завтра пережити день як найкраще. Один день без печива, вартує більше ніж все життя з ним. Один день. Просто Боже скріпи мене, і допоможи пережити один день.
Відповідь: Психологія харчування неа, моя вага кілька років стоїть на одному місці, плюс кг, мінус кг. Але суттєвих зрушень немає, бо я отак робила. Каву п'ю без цукру, солодкого вживаю мало, а результату не було. Не знаю чи то черговий невеличкий скачок, але після певних змін раціону я маю невеликий результат.
Відповідь: Психологія харчування Суттєвої проблеми з вагою в мене немає. Хотілось би скинути 5 кг., в ідеалі 7. Але саме мої жахливі привички не дають мені бажаного результату.
Відповідь: Психологія харчування Думаю, не варто відмовлятися. Якщо чогось хочете, то їжте. Але запитайте себе чому саме це? Можливо, в дитинстві ви було в цьому обмежені або якісь асоціації з тим печивом, що хочеться постійно відчувати ті емоції... Коли розберетесь з причиною, то не буде такого бажання. стаття про вплив цукру А ще мені сподобалась порада Світлани, яка написала статтю про цукор: купити дуже багато того, що ви хочете. на наступний день повторити тільки для себе, не для дітей, гостей... а далі ви побачите, що вже не хочеться, що насправді воно не таке й смачне...
Відповідь: Психологія харчування Можливо, ви хвалили себе за те що могли собі дозволити, а не за заборону. Постійно чую і бачу, що проблема саме в солодкому. От і в малого ( старшого) те саме. Сьогодні сварилася ( м"яко) з ним- ти ж знаєш,що наїшся солодкого і зразу на лице прищі вилазять!!! а він мені- а для чого тоді жити, як вже й солодкого неможна з"їсти?)) То все жарт-жартами, але в нього такий паталогічний потяг до солодкого, шо страх. І то так з малого. Ніхто не забороняв, не забирав...ну та, в 90-х роках не було доступу до надмірної кількості, але потреби були вдоволені ( пам"ятаю, якось на роботі мені з-ту дали мішками цукру, варила з нього смачні льодяники, в потрібній к-сті)). В перехідний вік почалося тотальне захоплення солодким. Якщо вдома не було цукорків, то їв цукор. І зараз солодощі- то все, причому шкодить йому то. Звідки така потреба в глюкозі-вуглеводах-чи щотам- все разом? Потреба організму? Чому так? Питаю, бо немаю абсолютно потягу до солодкого, час від часу і то гіркий шоколад. Малий від нього фукає. ---------- Додано в 00:40 ---------- Попередній допис був написаний в 00:32 ---------- У мене теж є деякі продукти, мною люблені найбільше. І "наїстися " ними я не можу. Хоча , можливо, вони не є аж такими доступними цілорічно, тому нажираюся я ними в певний період, і через те не відчуваю пересичення. таки так, до солодкого це немає відношення, то занадто доступне. але чому саме солодке є пунктиком?
Відповідь: Психологія харчування Ось, знайшла той допис. Там про легалізацію заборонених продуктів. http://svetlyachok.livejournal.com/595786.html
Відповідь: Психологія харчування Тому, що то дає певну хімічну реакцію в крові. То як збудник, від якого легко можна стати залежним. Але бачу, що тут зовсім пішло не в то русло. Іду я писати собі свій план.
Відповідь: Психологія харчування Читала колись, що сододке - то так звані "легкі вуглеводи", які дуже швидко дають організму енергію і він до того звикає, і вже замість якось страви хочеться зїсти цукерку. Але так само швидко організм енергію, зароблену таким чином витрачає. І солодкого хочеться знову - зачароване коло. А потім ще й залежність організму додається і лінь своєрідна, нащо розщеплювати мяско, якщо можна швидко переробити цукерку? зазвичай так воно і є у мене.
