Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

пишу русским - исчез украинский язык с ноута((
Марго только за сегодня до обеда рыдала под креслом раз 7 - взахлеб, надрывом, хрипотой(( повод - мама кашу рисовую, а не гречневую дала; папа пазл не так сложил... реально объяснения в тот момент не помогают, нервы на пределе(( неужели пресловутый кризис 3-х лет ВОТ ТАКОЙ??? давать ей проплакаться? не реагировать? жалкоооооо

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас приблизно так то виглядало.....
було реально кілька випадків, але дуже сильних істерик. Причому на вулиці і на людях. Зараз вже потроху легше...

я - далеко не приклад, але робила так: обняла, відштовхнув - трохи відійшла, кажу "сонечко, я дуже хочу тобі допомогти, скажи, що ти хочеш". трохи поплакав - знову те саме, поки не почне говорити. Тоді спокійна розмова в обнімку. Далі попити водички - і продовжувати номально жити

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас було авторитерне виховання *я сказада біле, значить біле*, тому в мене нема (шкода) такого. тобто мами я потребую акурат до того часу, поки не починаються опіка і поради
бо було виховання по споку і садік з року
було ТРЕБА і МУСИШ, а не ХОЧЕШ і ВМІЄШ
всі плачі, якісь невиказані образи я дусила
досі згадую образу, яку *заїдала* на кухні над тарілкою зупи, намагаючись сльози глотати

от сестру трохи *відпустили* в тому плані
і в неї були і крики, істерики з розкиданими тапками по хаті, і маленька_не_плач_зайчик_котик

в мене того не було, можливо тому я зараз *компенсую* нашим тривалим (закінченим) ГВ з сашею, довгим носінням і невіддаванням в садок, свої болі з дитинства?:

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас поки ще не кризис, але 2 літніх місяці лізли останні 4 зуби( всі на раз)
то був жах, і при таких істериках, якщо я підходила до неї то був ше більши крик, а якщо ні, то заспокоювалась через 3-5 хв., на період яких я відправляла її в спальню.
зара ми вже заспокоїлись, хоча раз-два на тиждень ще таке проскакує(

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Нє, я так не думаю. Напевно, зараз інший час, інше ставлення до ситуації. Ми всі маємо кабельне/сателітарне телебачення, нет, мудрі книжки і не тільки Спока. Від цього і мислимо по іншому. І невідомо, як ваша мама поступала би, народивши тепер.
В мене все було навпаки. Зі мною мама "сиділа вдома" до 12 років, я не ходила в садок, і з єдиною дочкою і, на той момент, єдиною внучкою, зі мною всі сюсялися-пусялися. На скільки це можна було робити в радянські 70-80-ті. Тим не менше, ситуація з Юстиною майже аналогічна, як з Сашею. Я не хочу її до себе пришпилити, я не боюся її відпустити, я просто дослухаюся до її бажань і потреб, а не своїх.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

може так, а може і так як Юстина вище описала

я, наприклад, точно купую дітям забагато одягу, тому, що мене одягали в будь-шо, не будучи в скруті. Просто мама не вважала, шо одяг найважливіше і так далі. Ігри настільні - була ціла шафа, забавок ніби немало, а от одяг якийсь весь був сірий і "доношуваний" за кимось_чомусь_безпричинно_бо не тре на дурниці тратити гроші
Тому мої діти мають одягу забагато адназаначьна, але нічого з тим не зроблю. Певно насичусь в якийсь момент і зупинюсь.

А зі всім решта ми напевно поступаєм з Дарцею як і мама з нами. Нас ні до чого не силували, тому і дитину не заставляю шось насильно. Зараз така ситуація, шо Софія почала проситись в садочок. Сама. Це почалось перед морем і після нього активізувалось. Я не готова зараз водити її в садок, таку можливість дам їй навесну, бо якось не хочу щоб осінньо-зимовий період мій і Марти пройшов в болячках "Софія_адаптація_садок", тому ми ходим поки тільки на танці і ще будемо ходити або на якусь англійську, або в Розумничку, але точно на даний момент не в садок. А весною, коли Марта вже буде мати 10 місяців-майже рочок хай спробує, сподобається - хай ходить, не сподобається - не будем ходити

у нас був власне такий
мама закила мікрохвильовку, а вона хотіла, мама відкрила двері вхідні, а Софія мала, мама натиснула злив води в туалеті, а то ж Софія планувала (як шкода шо ніхто не знав) і так далі. То тривало ще до народження Марти добрих півроку. Майже перейшло десь в 3 роки і 5 місяців, зявилась Марта і Софія "трохи стала дорослішою, бо вона ж старша сестра". Але так було

в принципі абсолютно безпричинно
Рятувались часто довгими гуляннями і інтенсивною зайнятістю дитини няньою_долученням до домашніх справ_тощо

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас це триває до сих пір. І вже сміло може називатися кризою 4 років))) Я чекаю, поки наповниться туалет водою чи знову включаю телевізор, щоб Юстина зробила все сама. А ще наша дитина порпається в смітнику. І скільки не пояснюй, що це не гарно і не гігієнічно, кожного разу зі сльозами вислуховую, нащо я викинула коробку від іграшки чи обгортку від печива. Це стосується і поломаних іграшок, і замалого вже одягу, і всього. Тому стараємося позбуватися мотлоху за Юстиної відсутності))) Маю малого Плюшкіна.

Я теж не мала багато одягу, бо його просто не було де купувати в цей час. Вітрини магазинів рясніли своєю одноманітністю і примітивністю, а "на базі" треба було мати знайомства. Це теж є, думаю, причиною того, що ми одягалися дещо скромніше від наших дітей)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я думаю, що ти виховуєш своїх дітей просто як сучасна думаюча мама.
А те, що ми завжди намагаємось вчитись на помилках старшого покоління - так це ж добре. Тільи образи пробачити...

а я-то вже розслабилась...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

далі буде, називається

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

є таке
тому я це в дітях компенсовую

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

мене одягали гарно читати-якісно, але не надміру, бо девіз був :" ми не такі багаті щоб купувати дешеві речі", завжди наголошувалось, що не можна робити культу з матеріальних речей. Я пробую так само і з своєю дитиною, в плані одягу виходить і в основному купуємо те що необхідно, а не 120 пар різного бо сподобалось, а от з іграшками караул, бо тут відривається чоловік. Думаю дорослим яких в чомусь обмежували в дитинстві важко знайти баланс в майбутньому з своїми дітьми, бо чинять так як було з ними або частіше понад міру, мене більше лякає оте понад міру

я не скажу, що в нас криза, але враження, що нашого спокійного некрикливого синочка трохи підмінили, можливо справа в тому, що він ще не говорить і був ослаблений після отруєння, але до нонстоп цицяння додався крик, от так не показує, що він хоче, а відразу кричить, мені волосся дибом стає в такі моменти. Два дні тому вдер об лавку руку то ще сьогодні вранці почав плакати щоб ручку поцьомали і ходить з опущеним рукавом бо ручка хвора, ну капець, вона ж не болить його там лиш царапина і як то реагувати? ще 3 дні жаліти? пояснювати що то нічого страшного? до того (а ті всі приколи в нас троха більше тижня тривають) падав-вдарявся-струшувався і йшов далі, а тепер таке (

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

як???? і в 4 роки є криза??? та ми ще трирічної не позбулись. я точно здурію. вирішила змінити своє ставлення до істерик, наразі намагаюсь повністю себе контролювати, ніяких різких звуків, підвищення голосу і нервів. при дитині стримуюсь, на роботі теж, а от мамі і чоловікові трохи дістається))
раніше ми капризи заспокоювали обіцянками забавок. коли Сашко ще був менший то можна було обіцяти все що завгодно, тепер виріс і вже так не наобіцяєшся, бо треба буде купити)) тому вирішили заохочувати різними поїздками, прогулянками. от запланували ми на суботу поїздку до кумів, то вже від сьогодні розказую як то буде класно, як йому буде там весело. і ніби не обманюєш, і водночас дитина гарно себе веде щоб його взяли з собою. може то і не дуже правильно, але наразі є так. поки що основна проблема то в нас піти в садок без сліз. прошу його щоб не сумував і тоді мама теж не буде сумувати. стараємось обоє))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас ще з літа на нозі є ледь помітний натертий знак від гумових дешевих китайських шльопанців (теж, до речі, зі сльозами на вимогу придбаних на привокзальному ринку). І в часи, коли Юстина набирається великого жалю до себе і питає (з вивернутою нижньою губою): "Мамо, ну коли та ранка вже загоїться?", мені вже волосся дибки не стає (відвставало вже своє, мабуть), я просто хочу сміятися.

---------- Додано в 09:52 ---------- Попередній допис був написаний в 09:45 ----------

Я вам скажу щиро, що до поняття "криза" відношуся дуже іронічно. Яка криза? Криза в нас в державі чи то в світі. Дитина росте і розвивається, пізнає світ. І те, від чого нас теліпає, для дитини є дуже важливим. І справді, треба вчитися контроювати свої емоції, бо ти старший, врівноваженіший і маєш бути мудрішим. І це не завжди вдається. А чого хотіти чи вимагати від маля...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в саші якшо є якась, умовно назву, вавка, то її конче треба заклеїти пластирем і рук/ногу він тримає високо і не ходить навіть
тоді я починаю складати лего в коробки, іграшки в ящики, обкладаю його подушками
він починає борсатиьс - кажу - сашунь, в тебе болить рука\нога\вухо, тобі треба спокій, лежати
всьо - більше нічог оне болиь

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ага, вже пів години ліпить пластиліном ОДНІЄЮ рукою, а на іншу насунутий рукав футболки не каже що болить але тримає ту руку ніби там не знаю що, ну реально смішно, але сміятись не хочу щоб не образити його почуття

в нас з тим дуже чітко, ніколи не обіцяємо того чого не збираємось робити, і нікому не дозволяю обіцяти дитині того чого не буде, в тому питанні я дуже категорична бо сама не люблю обманених сподівань, обіцянка яку не планують виконати =брехні, ІМХО

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

бо у вас дівчатка
нас також як пише кввітка вдягали по принципу - не настільки багаті шоб купувати дешеве
ну і всякі тьотки-вуйки в торгівлі і за кордоном помагали
я на лахах не зациклююсь

ну я власне ЗА довге годування, не прив*язуючись ні до чого
бачу шо саші того треба було
він дуже ніжно ставиться до обійм
йому подобається коли його мама цілує, пригорне
тому теперішні всякі бзіки і крики вирішуються через *поговорити*

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас теж "трагедiя" як щось десь обдеремо чи вдаримо! Але я одразу цьомаю десь близько бiля ранки i кажу, що вже не повинно болiти!))) Хоча, теж може 2 тижнi згадувати про ранку, коли ii вже насправдi i слiду нема!
А ще у нас така дивна ситуацiя: мала любить манiпулювати мною. Наприклад, зранку, одразу, як вона прокидаэться (~ 7-8год.), доця починаэ мене розкривати, пiднiмати з подушки, мовляв: вставай, вставай! Я кажу: ну давай,ще полежимо трохи? А вона: нi! I одразу iстерика! I так, я напротязi дня майже неможу прилягти, лише, якщо хтось ще э в вдома.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

нашо рохзтягувати футболку
повішай йому на шию хусточку, як ото перев*язь роблять для гіпса
в дитини болить, а вона сміятись

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

хто сказав? ох ті треднощі перекладу

я до того то написала

і розумію, що хотіти сміятись і сміятись то різні речі ( то щоб дискусія в то русло не зайшла)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я теж стараюсь обіцяти тільки те. що виконається. просто коли Сашко був ще менший і міг влаштувати істерику бо він хоче такі саму літаючу машину як в кіно, то я спокійно казала що купимо йому таку, бо знала, що через 2 хвилини він про то забуде. тепер кажу що куплю якщо знайду в магазині.ніби і не відмовила, але і не пообіцяла. просто деколи в нас бувають дійсно нереальні забаганки і ніякі пояснення що в житті таких забавок нема не допомагають.