Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? :xaxa: І я "того же мнєнія". До прикладу, моя свекруха інтелігентна жінка, вихована, розумна... але колись як затрималася в нас на 2 тижні - думала приб"ю і мені за то ніц не буде! І... о чудо! - поїхала додому і через якийсь час знову стала тою інтелігентною жінкою, яку я тепер знову люблю і поважаю. Бо таки є за що. В сім"ї повинен бути один господар і одна господиня.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? може можна переробити на будинок з 2-ма входами? жити і разом і окремо. але домовитися, що у вашу частину треба ходити як "в гості", а не як до себе додому.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я вважаю неможливе, і як Маруся-мама каже, то правда, гірка реальність нашого менталітету - я б не хотіла, щоб мене обговорювали, вибачте, кожен пук, ні мене, ні мою сімю. Мені подобається жити, де можна не встиадтися в гарній відвертій білизні пройтися і не переживати, що хтось застане. Подобається, що моє особисте життя є абсолютно таким, яке вкладається в зміст ОСОБИСТЕ.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Впринципі можна, бо спочатку, коли його будували була така задумка...але то ж скільки треба всього переробляти...скільки то часу треба чекати)) Та й хотілося б СПРАВДІ окремо))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Все залежить від батків і від ваших відносин перш за все, а взагалі я вбачаю одні лише мінуси у житті з батьками. Мені здається, що молода пара має жити самостійно і окремо, хоча, сама я з батьками не пробувала жити, нам в цьому сенсі пощастило з чоловіком )
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Можливе, зате яке... Напевно моїм батькам треба доньку легкої поведінки і зятя алкаша. Може тоді мали б з чим порівняти.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? На мою думку, жити з батьками можна лише з крайньої необхідності. Ми одразу після одруження жили окремо .Не скажу , що це легко було , особливо коли народилася донечка - але по черзі бавили її вночі , прали, прибирали . Але САМІ ! Зараз через невеликий ремонт живемо 2 тиждень з батьками . Попри прекрасні стосунки мої та чоловіка з ними я так хочу додому , що жах . Незвично , що стільки людей вдома , що статеве життя наче в підлітків , немов ховаючись . Краще пізніше лягти спати , швидше стати , можливо , десь не дуже добре поприбирати , щось новенького з одягу не купити , але бути самим .
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Незважаючи на те що у нас є своя квартира ми живемо з батьками чоловіка. Батькові вже 86 років а мама хвора . Пробували жити у себе але коли серед ночі свекрові ставало зле і він просив приїхати то краще вже жити разом ніж вночі зриватися і гнати на другий кінець міста. Стосунки у нас чудові. До нашого життя він зовсім не пхається. Але якщо треба допомоги завжди допомагає чим може. Одне засмучує що 1 ванна то зранку трошки черга. Скоро ми перебираємось знов на свою хату але разом з батьками вона більша за розмірами і з двома ваннами .
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я також за життя окремо від батьків якими б хорошими вони не були, все одно це зовсім інше покоління у якого своє бачення життя і воно проявляється у таких дрібничках про які навіть ніколи б не подумав, коли живеш окремо, то можна собі "подуріти" з чоловіком без всіляких незручнстей :cesored:, на вихідних поспати скільки хочеться і таких речей насправді назбирається ціла купа, тому краще все ж окремо
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? ми живемо з моїми батьками- але так хочеться окремо, правда поки нема можливості - збираємо гроші на покупку власного. Тепер -за спільного проживання разом- батьки почали дуже дратувати - не хочеться нічого робити-бо робиш ніби не для себе -і все одно хтось шось зіпсує і не буде до кого предявляти претензій. Тому трохи навіть заздрю тим парам, які живуть окремо. на мою думку-"в своїй хаті своя правда і сила і воля..."
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми вже два роки живемо з батьками, більше навіть чоловік ніж я (через роботу). Так довго, тому що переробляємо свою хатинку на свій лад, своїми силами. В загальному мені навіть дуже добре, бо завжди є якась допомога і від мами і від тата та й чоловік не жаліється (мої його ніколи не ображають). Звичайно, що хочеться свого куточка, але залишилось ще трошки почекати.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я б напевне ніколи не змоглажити з батьками ні з своїми ні зх його....вони б напевно не зрозуміли стиль теперішнього життя...і пхали б носа туда куда нетреба) одні б сварки були)))) але звичайно не всім виходить жити окремо!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми жили з батьками разом близько одного року, причому з моїми батьками....це жах, скажу я вам відверто. Настільки різні погляди на ведення побуту, розпорядлк дня і т.д. що це просто призводить до страшної ненависті...(а може то я така противнюча???). Краще жити окрему і зберігати чудові стосунки, люблячі і спокійні, аніж жити разом і терпіти один одного!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми живемо з моєю мамою і бабцею. Причому вже досить давно, вже 3 роки (у чоловіка, тоді ще кавалєра, були житлові проблеми то ми запропонували тимчасово пожити у нас то так і залишилось). Донедавна жив з нами ще брат мій старший. Чесно кажучи, ніби не було аж особливих проблем - звісно що нюанси і побутові дрібні сварки були та то проходило і забувалось. І мені було непогано бо господарством займались вдвох, і мого чоловіка прийняли добре і полюбили, та й до наших стосунків так щоб явно не лізли. Мама навіть завжди стає на його захист (хоч я і не жаліюсь на нього, а можу просто щось ляпнути), каже: "ну ти моя донька і знаеш що тебе люблю, а він зять тож з ним стосунки тре берегти Та от тепер я розумію що чим далі тим мені морально стає тяжче. Не господиня я тут. А саме тепер те питання меня дуже турбує... Готує по більшій частині мама. Мені важко тут вклинитись: або сідай і роби то і то (тобто помічник нижчої ланки), або як вже щось приготую то "не те щось" або "замало" (але часто то що вона наготує не все встигається з"їдати). А відношення до чистоти у нас кардинально різні. Ні вона звісно також не любить бруду, але.....Мало хто хлібні крихти післа себе витре (то так до прикладу) - а мене від такого трусить. У мене вже руки опустились.. Щось змінити неможливо бо навіть стару шмату, що вже давно не пригодна, викидаю з сваркою... Адже "все це потрібне", "може пригодитись" чи "нема чим замінити"... Дивно що ми ще не ходимо стежками серед кучі непотребу... І тааак добре було як мама на тиждень-два десь їхала А власного житла ще не можем мати. Поставила питання перед чоловіком про винаймання, бо не усвідомлюю як то тут буде жити наша малявка... Але боюсь що фінансово ми того не потягнем... І ще всі мої чомусь дууууже впевнені що я сама не впораюсь і по господарству і з дитинкою... Знаю, буде важко, але як я кажу чоловіку: "на то ми і сім"я щоб разом радіти іі насолоджуватись хорошими митями і разом вирішувати проблеми, що виникають"! От і не знаю, що робити? Почала помічати що іноді жаліюсь чоловіку на свою матір хоч знаю що не можна так робити, що так можна і стосунки між ними підірвати
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? у Вас дуже розумна мама. В мене бабуся така. Мама з нею тяжко уживається, а от тато (зять) - завжди бажаний, і бабуся на його стороні. А образи між мамою і бабусею переходять і забуваються, бо рідні люди. В моєму уявлені тільки за таких умов можна пробувати жити разом, якщо зятя чи невістку приймають, стаючи на їх сторону. Хоча, звісно, на своєму завжди краще.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? То я знаю! За що їй і вдячна. Ще би вона усвідомила що мені вже не 16 і я вже не дитина... Звісно розумію що для батьків діти - то завжди діти. Але як би я не пояснювала своєї думки, мусить бути підтвердження ледве чи не документальне, що я не помиляюсь, бо вона знає краще.... А як би у мами з чоловіком стосунки не склались, то вже б давно жили окремо... А так йому добре, то й нашо кудись рипатись?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? ага, як мед, так ложкою але у Вас ще невеликий стаж шлюбу, може таки потрохи звикне?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? перед народженням Сергійчика з моїм чоловіком було проведено "разъяснительную работу". Він прийшов до мене в ПБ і давай розповідати, що "ти не справишся з 2ма" і т.д. Через 2 дні прибіг і вибачався, і сказав, що життя з бабусями, поки я в лікарні, його ТАК задовбало, і що він чекає-не дочекається, коли мене випишуть нарешті і ми поїдемо ДОДОМУ. Але взагалі - я дорослішаю. І розумію, що могла б і жити з батьками, якби було треба. але вже поживши окремо від батьків - дуже тяжко повертатись знову жити разом..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? То завжди так родичі думають, а потім виявляється, що маленька доця вже давно доросла жінка і все ок. Ну але якщо дійсно: , то у Вас ще мабуть, не найгірша ситуація, якщо судити з тону написаного вище. Якщо ж: , то інше питання . Хоча думаю, якби це було легше в фінансовому плані, то йому було би добре окремо. А так він, певно, просто переживає, чи потягне в матеріальному плані - от і вибирає менше із двох зол. А до власної "житлової" незалежності треба прямувати, тут нема ради - то є найкращий варіант.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми жили в свекрухи рівно тиждень і зрозуміли , що пора шукати окреме житло . Хоча стосунки з свекрухою прекрасні ,як з мамою але жити разом не дуже
