Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

так і роблю. В той момент він робиться дуже чемним, все віддає, що захочете, але при наступних таких же ситуаціях робить своє.

У нас також, коли Тарасик на емоціях ніякі слова/пояснення/тримання не діють. Я довго шось мушу видумувати, що ми будем далі робити чи куди підемо, чи що купимо, щоб від відволікся, хоть на секундочку спинився, а тоді далі веду "роз'яснювальні роботи" як треба себе поводити

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Arctica, він просто ще не навчився контролювати свої емоційні реакції. Моєму в таких випадках допомагало ритуальне "побиття подушки" або - попити водички. Сам згодом казав, як розходиться:"Піду, водички поп'ю". І Ви як уже знаєте, що таке буде, трохи стишуйте оберти, переключайте увагу на більш спокійні ігри, читання, малювання. І не картайте себе, Ви все зможете ще виправити. Він же б'ється, а потім одразу біжить миритися, так?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Маю таке запитання: як навчити дитину бавитись самій??? Маю на увазі в манежі наприклад, поки мама скажем сходить "по малій нужді" Бо моя дитина навіть на хвилинку не хоче лишатись сама, а тягати з собою всюди то явно не нормально!!! Може хтось має досвід у цій "сфері" порадьте щось!!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ну Вашій мацьопі ще явно зарано бавитись самій))) Сашко теж за мною хвостиком повзав))) навіть в туалет) я якось собі з того не робила проблем. єдине що незручно було на кухні, бо переживала щоб часом не поранився там. але він мав і там забавку? відкривав ящик де у нас кришки від банок лежать, пластикові лоточки і тим бавився собі. я в такій ситуації раджу поховати всі небезпечні речі повище і дати дитині волю в хаті, а манеж то як тюрма для дитини.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, якби ми повзали то було б щастя))) Мала просто сідає тягне руки догори і кричить наче її ріжуть)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в такому випадку давайте їй купу забавок на той час поки Вас не буде. їх вистачить ненадовго, але хоч щось. а там і повзати навчиться, тільки не пхайте дитину в манеж))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та я так і роблю))) але то не дуже діє))) бо як тільки мала бачить, що мене нема на горизонть починається

Та не пхаю))) так чисто для єксперименту посадила кілька разів.
А з якого віку діти можуть бавитись самі?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

то в кожного по своєму. Сашко і зараз мене тягне гаражі будувати))) а нам вже 4)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ггг
то залежить індивідуально для кожної дитини)
я теж з тим туалетом спочатку заморочувалась, але тепер ходимо всюди разом і вже знаєм, що там треба робити)
шукайте в усьому позитив))
а манеж я навіть не купляла

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Почекати ще 1,5-2 роки) то як мінімум, і за умови присутності мами, щоб не було боязні що мама вічно кудись зникає.

В нас цей процес був спільним - Гриць також сідав на горщик)
Прибирання-готування - в слінгу/рюкзаку.

То нормально що дитина всюди за мамою повзає.
Терпіння треба багато - головне попуститись і не робити собі з того проблеми.
От вже друга дитина може повзати частково за першою, але думаю не завжди)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас ще досі, коли я щось роблю на кухні чи прибираю, кожні 5 хв. "Мам, а коли ти прийдеш до мене", "Мам, а ти вже йдеш?" Кажу вчора - тобі вже треба до садочку, будеш там з дітками бавитись (ми вже місяць дома сидимо). А Вікуся - "А, що в садочку є мама?" - удар нижче пояса, кинула я свої справи і пішла до дитини бавитися.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

і ми ходимо постійно разом, в туалет, на кухню, прибирання - все. може 15 хв сама на підлозі поповзати після сну, ще коли трохи заторможена))) і ще є 15 хв у візочку. ми завжди в слінгу гуляємо і все робимо, а візочок - це як якась новинка: саджу, пристібаю, даю іграшки, приводу на кухню і маю вільних 15 хв (як по будильнику - через 15 хв починає викручуватись).
чоловіка тиждень не було, то я голову мила з дитиною у візочку у ванні.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ого, величенька в вас ванна...
Я не дуже морочилась - стелила коци і він там тусився поки я миласьЮ пралась, чи що там ще. Теж саме з кухнею - готувала а він внизу товкся або в кріселку лежав, в туалет - ноу проблем, зі мною. Мало того, на прогулянках він в візочку не хотів сидіти, всі мамашки з дітьми в візках ходили, а я його хіба для галочки штовхала перед собою (ото дурепа, лиши вдома), а дітьо в ергорюкзачку.
Благо повзати почав рано...
Думаю бажання вашої дитини є цілком природнім і нормальним.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

То якраз про мене)))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Багато хто каже - переросте, перейде...
Кажуть - рік, кажуть - два.
Нам вже три (чи то тільки три...). Ждьомс...
На розвиваючих заняттях що при церкві, сиджу поруч в класі. Ніяк не залишиться сам.
А після спроби місяць назад походити в садок декілька днів, почав боятись залишитись навіть з бабусею, таких проблем раніше не було.

Дитина нашої вчительки в школі перший місяць вимагала присутності мами.
Головне не спішити події. Ніхто її не ламав, не травмував і не лякав, все минулось само собою, перерослось. Зараз золота медалістка, яка без проблем і коштів вступила у всі вузи куди подавалась.

Я собі весь час повторюю: ще хотітиму щоб притулився, обняв, посидів зі мною...а він виросте і все не до того йому буде: дєла, работа, не до сантиментів.. Такщо насолоджуюсь наперед.
Єдине трошки не подобається коли висловлюють думку - типу "він так ніколи не женеться, буде за твою спідницю триматись..."
Бррр...Екстрасенси!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

одного разу літом мала Дмитрову істерику. Таку, що просто не знала, куди себе подіти. І нічого не допомагало - ні обняти, ні лишити в спокої, ні з усім погоджуватись, ні витерти сльози. Крик - і всьо. Ледь затягнула його на собі до хати.
Знала, що деколи допомагає вмити дитину. Але чомусь інтуіція підказала, що просто вмити - замало. На вулиці було +34, в хаті теж жара, і я миттю віднесла Дмитра у ванну і облила з головою холодною водою. Потім швидко витерла, обняла і лягла з ним в обнімку. Допомогло...

---------- Додано в 09:45 ---------- Попередній допис був написаний в 09:44 ----------

а я вже звикла, що так говорять. Кажу: "ну, до 28 ще є час, подивимось"

його татко одружився у 28

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я до сих пам'ятаю, як перелякано заглядала за мамою в автобусі, коли натовп заносив її в кінець салону, а я сиділа на руках в якоїсь сердешної тітоньки на передньому сидінні. Нічого, минуло))) І мешкаю я з 17 років без батьків, і працювала, і заміж вийшла і сама тепер мама. А що хотіти від дитини, яка дуже прив'язана до мами, проводить з нею день і ніч, ходить разом магазинами, перукарнями, банками, поштами і навіть роботами і т.д.? За ким вона має сумувати? Ніякий колектив і спілкування з ровесниками не замінить найголовнішого. Дай Боже нам всім, щоб цю прив'язаність можна було зберегти, бо ж роками вона таки трансформується. Я, як і ми всі, до сих пір потребую мами, її опіки і поради. І це круто, що маю можливість все це отримувати. Хоча часом хочеться сказати: "Дякую, мамусю, за все, але може ти би вже йшла до дому")))
З усмішкою тепер згадую як моя дочка не пореносила ну дух возика і ми провели перший рік виключно на руках, як трощила мою косметику, коли я готувала щось на кухні, як годувала грудьми до 3 -ох з лишнім роком і т.д. Юстина і тепер частенько нюняє, коли мені треба вийти з дому в справах, де її присутність справді є неможливою. Говорю, пояснюю, і буває, що нікуди таки не йду. Але твердо знаю, що спокій, терпіння і розумне ставлення до ситуації таки приносить чи принесе позитивний результат. Ну і любов до дитини, куди без неї)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Колись Наторелла на фразу про гв до армії сказала щось типу "передам до іншої циці". Так і з спідницею. НІчо страшного, женяться, будемо передавати від своєї спідниці до жінчиної

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

нє, то на фразу доки саша буде спати зі мною, я сказала - до армії, а потім з бабою
на питання - з якою??
кажу - яку знайде, з тою спати і буде