Відповідь: Ми і наші мами Моя також така, але я не вважаю, що мушу відплачувати їй її ж методами. Це моя особиста думка. Можливо видавати злість саме таким способом, хоч і рідко, для вас нормально і ви тим лікуєтесь. Я так не вмію. Можливо навчусь.
Відповідь: Ми і наші мами даруйте, але таке враження, що Ви виховуєте дитину, а не будуєте стосунки з мамою не змінимо ми своїх мам. Залишається навчитися приймати
Відповідь: Ми і наші мами моя мама саме так іноді себе і веде, навіть гірше. Такі сплески бувають не часто, але їх не минути. Мені легше трохи припинити спілкування і перетерпіти-перечекати отой сплеск, аніж кожну розмову слухати її шкандалі. Може я й не зовсім права, але мені не 10, щоб мене вчити життю, або використовувати як "помийну ями", для зливу маминого негативу на роботу, світ, і всіх-всіх...
Відповідь: Ми і наші мами ультиматум - це значить не спілкуватись, вішати трубку, не приходити в гості, не приймати у себе і не розмовляти взагалі. Мені здається, що будь яка мама після кількох місяців такого ультиматиму зрозуміє. Як кажуть "ти повинна" - а я відповідаю, що нікому нічого не винна. Кожна дитина хоче від мами лише одного - любові і підтримки! А я не згідна. Таке враження, що у нас пів Львова потерпають від такої маминої "любові". Що приймати? Образи? Що тебе за ніщо мають? Отак Ваші діти подивляться, що інші Вас не поважають - і що далі? Звичайно, у всіх ситуації різні. Дівчата, але у мене за Вас серце болить кожного разу, коли читаю Ваші дописи. А за Марусю-маму особливо, при зустрічі вона мені здалась такою доброзичливою і сонячною. От як таку людину можна не цінити? Дівчата, мами повинні любити своїх дітей (це єдиний виняток з того правила, що ми нікому нічого не винні). Повірте в себе - Ви того варті! ---------- Додано в 23:04 ---------- Попередній допис був написаний в 23:02 ---------- А хто Вас заставляє слухати? Розвернулися і пішли, кинули слухавку...
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, дуже мені вас та ваших мам шкода! Так не можна! Я дуууже сподіваюсь,що це просто від непростого життя сучасного так, а не незмінний характер рідних...Треба щось міняти,по-перше,в собі, а потім і у ваших взаємостосунках! Ну просто уявіть ,що вже ніколи-ніколи її не побачите-не почуєте! Скільком з вас стало легше? Впевнена,що майже у всіх від тої думки мурахи по шкірі!!! І якщо це так, тоді ще не все втрачене! Всім бажаю налагодження стосунків з МАМОЮ!
Відповідь: Ми і наші мами SashaV я з вами згідна! в знайомої мамі залишилося жити від 3 днів до 3 тижнів (прогнози лікарів), вона про це знає і розуміє що маму врятувати не можливо. от поставте себе на її місце. ви ще досі не хочете розмовляти з мамою? хочете тратити дорогоцінний час на сварки? живіть і радійте що ваші мами біля вас, ще живі, ще можуть тішитися дітьми, онуками!
Відповідь: Ми і наші мами Вибачте, але коли дівчата пишуть про реальні проблеми то ну якось не в тему. Звісно що ніхто не хоче втрачати близьких, батьків, дітей, але і життя потрібно прожити так щоб отримувати від нього задоволення, а не лише вислуховувати образи і нерозуміння рідних. Тому і діляться дівчата, і жаліються, можливо хтось порадою, а хтось просто добрим словом допоможе... В мене стосунки з мамою налагодились після того як вони розійшлись з татом, бо ображена жінка (якою вона була в шлюбі з ним) не здатна пробачати нікому і нічого, навіть своїм дітям. Зараз в нас ідеальні стосунки і я рада, що змогла разом з нею пережити той тяжкий період непорозумінь та образ.
Відповідь: Ми і наші мами згідна Ну це ж вийняток. Не у всіх така ситуація. От і я про теж - ви хочете витрачати дорогоцінний час на сварки? На те, щоб Вас з болотом мішали? В принципі - це Ваш вибір.
Відповідь: Ми і наші мами Так власне - боляче робиться, що коли бачимося-чуємось, то часто буває не так, як би хотілося...
Відповідь: Ми і наші мами А чому б Вам не глянути на це з іншої сторони і не сприйняти слова Вашої мами як заклик до змін? В мене сестра так: як тільки я поправлюся на кіло-другий, вона зразу при всіх починає: "Ти себе в дзеркалі бачила? А ці бедра? Що це на животі за складка жиру звисає? Комусь треба на "Зважені й щасливі!"" І я сприймаю це як стимул, і водночас в чомусь стимулюю її - ми обоє завдяки вимогливості одна до одної стаємо кращими, кажу це щиро.
Відповідь: Ми і наші мами Значить ви звикли до принижень... ваша сестра дуже гостра і принижує вас в своїй критиці. Так говорити до людей не можна. Крапка! Про це навіть в Біблії написано. Яська, ви є зранена особа і слухати приниження від бабці і мами і сприймати як стимул ви явно ще не навчились. Не знаю чи навчитесь, бо саме такі слова мене особисто загнали б в таку глибоку депресію, що гей. Ви собі звичайно обирайте самі, але така розмова для мене це звична невихованість і хамство. Українське хамство, яке ми часто прирівнюємо до доброзичливої поради, чи стимулу до зміни. ІМХО. ---------- Додано в 04:48 ---------- Попередній допис був написаний в 04:45 ---------- Дякую. Такою мене бачать всі поза моєю родиною. Я залишаюсь доброзичливою саме на перекір тому, що я пережила від мами і коханого чоловіка.
Відповідь: Ми і наші мами Змініть свою реакцію. Ніщо не є таким дієвим, як розрив шаблону. Замість образ і сварок візьміть то на кпини. Хорошої людини має бути багато А мій чоловік любить пухкеньких Он, виграють регіонали вибори, і ви мені ще позаздрите, бо поки грубий схудне, худий в труні розсипеться. Ще собі пару таких заготовочок підшукайте на стандартні закиди. І подивіться на реакцію. ---------- Додано в 09:50 ---------- Попередній допис був написаний в 09:19 ---------- та ну, Марусю. Я думаю, що Ти сприймаєш то через призму своїх образ. Якщо вони не ображаються одна на одну, а взаємно використовують між собою таку форму стимулу, то це цілком нормально. "звикла до принижень" це коли мене ці слова принижують, ранять, але я й справді така сяка погана, треба робити з того висновки. Але якщо це просто форма подачі, яка завідомо не ображає, а лише стимулює, то можна тільки порадіти за таке взаєморозуміння між сестрами
Відповідь: Ми і наші мами Ясь, не плачте. Мені в такі моменти також жити не хочеться, і ні фіга то не мотивація для схуднення, швидше навпаки: відразу хочеться піти закусити горе чим-небудь, бо "все-одно нічого не зміниш". Це коли маєш 2-3 зайві кілограми, може і подіє, а в таких випадках, як наприклад в мене, попрікання вагою тільки заганяє в депресію. На мене більше діє, коли хвалять, я тоді просто розцвітаю, ладна гори звернути і взагалі забуваю за їжу. Ну ось, сиджу на роботі і сама витираю соплі сльози. Якщо хтось щось таке ляпне про мене, чоловік відразу заявляє про собак і кості. Мені від того легше не набагато, але хоч якась підтримка.
Відповідь: Ми і наші мами Можливо, справа в тому, що я не можу сприймати то як заклик до змін, коли він поданий під таким соусом, як ото мені подають. І плюс мої варіанти: великому шматку рот радіє; чоловік не собака і на кістки не кидається; я не чавунна батарея, щоб бути ребристою; зате я хороша) Мама: ти груба. Я: так, але я хороша) Плавали, знаємо. Не діє((( Хм... Ви мені вибачте, звичайно, але... На кіло-другий - це ж хіба так страшно? І для чого вказувати Вам то при всіх? І чому сестра вирішує, скільки Вам потрібно важити, щоб почувати себе комфортно?
Відповідь: Ми і наші мами а я не проти прийняти ,але приймати не встигаю. Мама міняється... може, то в неї вік такий (54), але щось буквально з кожним місяцем якісь нові фішки...
Відповідь: Ми і наші мами ото мене так дратує... От сестра чоловіка йшла на весілля і каже - наречена така товста, ледь сукню підібрали, так розкабаніла, шо капець. Подивилась потім я ті фото з весілля - товстої нареченої не знайшла, нормальна абсолютно дівчина, не шкелет, сукня з корсетом, нічого не висить, не випирає.... але то в наших головах так глибоко, що аж страшно. Щодо мами - то моя теж мені каже, щоб я худла, але то має зворотню дію на мене. Після таких зауважень, худнути - останнє, що спадає на думку. Головне, коли я майже нічого не їла і була худа, мама сварилася, що я голодна, а тепер згадує - от ти колись така була худенька))) Ну, мама, одним словом) Їй хочеться для дитини найкращого і щоб та дитина була кращою, тому так. ---------- Додано в 10:53 ---------- Попередній допис був написаний в 10:51 ---------- ото мені б так сказали) жартувати про свою вагу маю право лише я. Крапка. Всі решта - сидять під плінтусом.
Відповідь: Ми і наші мами У мене таких проблем з мамою нема, можливо через те що мама, педагог-психолог, ніколи мене нічим не напрягає, повну свободу дій, лише де-не-де може порадити. Чомусь мені здається, що мами які отак мурдують своїх дітей, просто не хочуть усвідомити, що діти виросли, мають свої сім"ї і вже не потребують такої опіки і контролю, як в дитинстві. Їм здається, що ви і далі не знаєте як правильно вчинити, неправильно виховуєте дітей і робите купу помилок.
Відповідь: Ми і наші мами Отуж ні В моєму випадку це якраз стимул, бо я страшна любителька поїсти і лагідне сестрички "Олечко, нащо тобі та булка в 12 ночі?" не допомагає і вона це добре знає. Ми дуже дбаємо одна про одну і я просто не сприймаю критику болісно, я її сприймаю не деструктивно, а конструктивно, вона в мені будує, а не руйнує. Я не "збираю" на неї образ (як і в принципі на інших), що не влаштовує - зразу спокійно обговорюємо. Ми любимо одна одну і бажаємо добра, тому я знаю так само, що в праві і її розкритикувати. А от до принижень ставлюся вкрай агресивно - і якщо принижують мене, і якщо інших. Якби відчула приниження, вибухнула б так, що собою б не зволоділа. Можете бути певні Бо вона мене знає як свої 5 пальців і відає, що хочу залишатися худенькою. Все для цього робить, навіть більше, ніж я сама, в неї єдиної щодо мене залізна витримка. Ви не думайте, я не така-собі супервумен, в якої стосунки із мамою-сестрою та іншими родичами доведені до ідеалу. Буває іноді і мені здається, що мама мене принижує, обговорюючи з іншими моє життя (власне вона не говорить нічого поганого, просто розповідає, а на мене це діє як червона шмата на бика, я не люблю обговорювати інших людей і видавати про них якусь інфу без їх згоди та присутності). І я вибухаю. Але за 15 хвилин заспокоююсь і розумію, що як би там не було, я її люблю і вона мене теж, вона і сама часто це розуміє і просить вибачення. Я просто не схильна дивитися на світ виключно крізь призму власного его, стараюся уявити, як би то було на місці інших. Місце сидіння визначає точку зору. І це дає мені розуміння, що я теж далеко не ідеал і мрія (хоча красуня і розумниця, ггггг). Знаю, що не всім підходить цей рецепт залежно від життєвих обставин чи темпераменту, але вихід - він є. В 98% випадків
Відповідь: Ми і наші мами То вам любий прихолог скаже, що такі зауваження діють прямо-протилежно. Від будь-кого. Он я ходжу в групу підтримки, то ВСІ говорять, і вся робота тої групи базується на тому щоб прийняти людину такою яка вона є. Чому особа яка важить 150 кг не заслуговує на любов і на те, щоб її прийняли в товариство? Чому ми вважаємо, що маємо право вказувати іншим як вони виглядають. Це їхня справа. Чому зациклені на зовнішньості, а не на внутрішньому світі особи? Замість того аби казати, що хтось набрав лишнє кільо, радше запитати а як ти нині почуваєшся? Тебе щось тривожить? ---------- Додано в 14:42 ---------- Попередній допис був написаний в 14:30 ---------- Ні. Я читаю слова, і читаю їх відверто і щиро. Саме такі слова ображають будь-кого, хіба би людина жила в самозапереченні переконувала себе, що то для її блага. Я вірю в те, що у них добрі стосунки із сестрою і що вони люблять один одного, і дбають про добра одно одної. Проте вибір слів, якими говорять наші українські люди, таки бажає кращого. І тобі любий психолог скаже, що важливо не те, що говорять а важливо те як говорять. І тут має велике значення вживання слів такий як жирний, і подивись на себе збоку... Якби форумлянка написала, що сестра каже, ой Олюнь, дивись, ти така файненька. Мені так виглядає, що ти трошки поправилась, але якщо тобі з тим добре, той мені добре. А ті слова які були написані прямо показують, що особу не сприймають тільки тому, що вона набрала кілограм-два, і що їй терміново треба йти мінятись. Там не було сказано, а може тобі з цим добре і може це твій вибір носини на собі лишні кг. Чому ні. Людина має право обирати носити на собі стільки кг, скільки їй комфортно. Чому будь-хто, навіть любляча сестра повинна казати - ІДИ ХУДНИ, бо на тобі жири обвисають.
