Відповідь: Ми і наші мами Через дітей маму карає. Цікавий підхід. Моя також до такого вдавалась, поки не побачила, що шкодить не доньці а саме собі, бо діти тоді до неї не йдуть і не туляться. А спілкування з внуками їй потрібне як повітря. ---------- Додано в 16:05 ---------- Попередній допис був написаний в 16:03 ---------- Ображається через свої рани. Це її вибір. Нема на то ради.
Відповідь: Ми і наші мами А також її образа тримається ще й на тому, що моє життя пішло не по такому сценарію, який вона собі придумала і виношувала цілий час. А саме, те, що я не кличу її прибирати до себе щодня, готувати їсти щодень нове, прати і прасувати...я сама хочу їй допомагати, фінансово, духовно..от тільки їй таке не треба.Вона вважає себе самотньою, нещасною..ну тут я вже зробила що могла, показала,, що я її люблю..але не проміняю на чоловіка і дитину. Наразі я навчилася пускати багато слів повз вуха, саме це я вважаю саме найкраще..я її не виправлю. я просто навчуся з нею такою жити. тут основне не змішувати почуття до мами, вину перед мамою до свого сімейного життя..як на мене це велика помилка.
Відповідь: Ми і наші мами Мама народила мене в 41. Говорили сьогодні по телефону за дітей і кар'єру, точніше сказати сварились. І тут мені каже: на все свій час. Я от, замість того, щоб піти в театр, в кіно, почитати книжку, чи просто відпочити на дивані, мусила тебе бавити... Відчуття, ніби мені в обличчя плюнули... Сижу плачу, дуже боляче... Хотіла казати на днях, що вагітна, бажання відпало...
Відповідь: Ми і наші мами То типу вона натякає, що запізно вагітніти зле, бо вже не можна буде вести світське врівноваже ежиття? А зарано теж зле, бо треба буде бавити дитя, замість дискотек, пива і тусівок? То точно, що на все свій час ... Але Ви не ображайтесь на неї...думаю, то вона "ляпнула", як то кажуть, не подумавши . Треба було так лагідно спитати, як на її думку, коли ж наступає такий період в житті, коли вже ніц не хочеться поза хатою і тоді вже можна сидіти спокійно бавити
Відповідь: Ми і наші мами Справа в тому, що вагітність в 41 була плановою, незважаючи на протест батька, який нічого не знав і був проти (досі не розумію,нащо мама мені розказала). І прозвучало то так, ніби хотіла-хотіла і перехотіла... Може я занадто емоційно сприймаю, але додати одне до іншого і така пустка всередині... І було кілька вчинків з її боку, які не можу забути. І недавно думала, чого ж в нас так стосунки зіпсулись? І додумалась, що через оті вчинки мені тепер тяжко їй довіритись, порадитись чи спитатись. Я не тримаю зла, але довіра втрачена... І боюсь оказати, що вагітна, щоб не почути чогось, що зачепить. Родина чоловіка вже знає, не змогла втриматись, отримала море привітань і позитиву
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю, але мені здається, що стосунки вашої мами з її вагітністю - це її проблеми. Ви за неї рішення не приймали. Тому і не вам переживати за її рішення.
Відповідь: Ми і наші мами от так я про Сергія до 20 тижнів боялась. і далі б не казала, аж поки пузо не виросте, але сказала в чоловіковій родині - то мусила і мамі одразу...
Відповідь: Ми і наші мами ех, нєдолго музика іграла... знову щось тєжко і напряжно. Прошу в Бога мудрості, бо своєї видно ніц нема, раз з власною мамою нормально спілкуватись не можу...
Відповідь: Ми і наші мами та йой, ті мами вічно "непонятні" Мені недавно мама сказала, щоб я щось чоловікові приготувала смачного, бо він, бідачка, їсти хоче. Я собі відразу уявила картину - холодильник на замку, зла я і благальні голодні очі чоловіка Я б ще зрозуміла, якби мені свекруха сказала, але не моя мама
Відповідь: Ми і наші мами Ех... Скільки печальних історій... Я теж зі своє мамою поки не в ідеальих стосунках: в мене хронічний комплекс Каїна і невпевненість і ще всякі мухи, якогось відвертого спілкування в нас не було (десь-колись, раз на 10 років). Одне, що мене завжди приводило до тями, коли я злилась - погляд на мамині стосуки з моєю бабцею. І я вам скажу, що я в раю, порівняно з мамою. Мама стільки свого здоров*я потратила на проблеми своїх батьків і рідного брата, що диву даюсь звідки сили на власну сім*ю лишались. І ніхто її не питав, чи має час, чи сили, чи гроші... Ніхто не думав і не мав наміру слухати про її проблеми, що в неї маленькі діти, робота. Мало любові вона в житті мала, а що мала - те нам і давала, пересилюючи обставини. Я бачу, що трохи мамі бабусиних рис характеру таки передалося, але то все природа така. Мені здається, що це і є покута за гріхи роду: чим більший гріх - тим більші проблеми в сім*ях, а для дітей це потім комплексами виливається, що не дає їм бути повноцінними особистостями і правильно виховати своїх дітей - отакий ланцюг. Одна любов і віра врятує світ.
Відповідь: Ми і наші мами в нас теж таке є Смішно, але якщо просто по зовнішності дивитись - то однозначно: Ігор - син моєї мами,я - невістка
Відповідь: Ми і наші мами В мене була дуже маленька сім`я - баба (царство Небесне), мама і я з сестрою. Родини багато ми не маємо, та й ті далеко. Тато з сім`ї пішов. Може тому ми дуже цінували і трималися один одного. Зараз з мамою і надалі чудові стосунки. Тільки вона з сестрою мене вислухають, завжди зрозуміють, підтримають. З чоловіком все-таки то - інше. Можливо з боку моя мама виглядала типу "пофігісткою", що нами не займалася. Так, мусила працювати, щоб нам було за що жити. Але ж це все робило нас з сестрою самостійними, відповідальними, здатними приймати рішення самим. Хоч мама і мало бувала вдома, але і вислухати і посюсюкати з нами встигала. А далі... дивіться діти самі. І ми її і вона нас дуже любила і оберігала, і все було по-чесному, щиро. Я ДУЖЕ ціную наші стосунки. Ніхто, ніхто мені більше не скаже "Сядь, доню, відпочинь. Набігалася вже так."
Відповідь: Ми і наші мами Знову я тут з тим самим. Набридла всім уже, напевно. Знову я мачуха, дитину не вдягаю, дитина гола, ходить як "нищенка", ноги голі, руки холодні, я жирна, розпаслася, як корова, чоловік мене любити не буде. І кожнісінького разу, коли бачуся з мамою/бабою, вони мені роблять такі компліменти. Ти така жирна, так не можна. То колись була "худа, як коза, ноги, як патики, ні цицьки, ні ср...ки", а тепер жирна. Я усвідомлюю, що система -60 за мною плаче, але... просто образливо таке слухати. От прийшла та й плачу.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата! Ну хіба так можна!? Мене раз сестра назвала мачухою ніби жартома - то я так рота відкрила до неї, що більше не сміє. Та й з мамою і свекрухою теж подібне було. Я одразу так відповідаю - що більше не сміють. Та майте якусь повагу до себе! То не мамів тре бити, а Вас самих. Пробачте, що різко може, але в кінці кінців Ви самі це допускаєте. Інший варіант коли живете з батьками - кожен день війна, то інша тактика. А взагалі ставте ультиматум - якщо нормально з Вами не спілкуються - "допобачення"! Ви в будь-якому випадку у виграші, або послухають, або будете мати чистий спокій.
Відповідь: Ми і наші мами Найважче прийняти те, що вони ніколи не зміняться, і не має значення що ви будете робити, хоч зі шкіри вилізти маєте, це нічого не змінить. Тільки ваше відношення до того всього може щось змінити. Це дуже важко. Легше набагато жалітись на те як вони поступають і до нас відносяться, але це з нас робить білку чи хомячка який біжить по колу. Може варто вискочити з того замкненого кола?
Відповідь: Ми і наші мами Ви знаєте, я вже стільки разів відкривала рота - толку мало. Діє буквально день-два, а потім починається та сама пісня. Напевно, просто є такі люди, до яких то не доходить. І ультиматуми ставила... Не помогло. Ну і, врешт решт, то яка не є, але мама. Не обірвеш же з нею зв"язок назавжди. Та я би рада, але як? Бо людям не вгодиш, як не будеш робити в точності все так, як наказують.
Відповідь: Ми і наші мами А дотримались ультиматуму? Бо як ні, то це порожні слова. Коли я на свою маму злюсь і кажу, що не буду дзвонити місяць, то таки місяць і не дзвоню. Її дзвінки або ігноруються або скорочуються до привіт-до побачення. Усю інформацію про її справи виясняю через брата, або батька. До речі, вона ніколи не вибачається, навіть, коли знає, що на 200% не права. Проходить час і вона спілкується, ніби, нічого й не було. Цікаво, чому так? Всі мами такі?
Відповідь: Ми і наші мами Так з розгону і не ясно, що їм більше не подобалось... Та не звертайте на то уваги!!!
Відповідь: Ми і наші мами Навіть як будете робити, так як вказують, всеодно не вгодите. Перевірено. Ще такий ся не вродив, щоби всім догодив. Полюбити себе, і вигнати бабцю з мамою з голови. Для мене це щось з ряду фантастики, але я вчусь. І за що так маму карати? Ви забагато від неї чекаєте, як і кожна дитина. Кожна дитина хоче від мами чогось іншого, ніж та може дати. Деякі мами розуміють потреби своїх дітей, і прислуховуються до їхньої думки, а деякі не хочуть і не будуть цього робити. Треба просто заакцептувати і полюбити маму саме такою яка вона є, без бажання змінити її а чи змінити себе, аби догодити їй.
Відповідь: Ми і наші мами По-перше, я то роблю вкрай рідко, коли вже іншого виходу немає. А по-друге, правду кажуть, що "язик - без кісток", вона іноді такого може наговорити, що я почуваюсь себе найгіршою з можливих людей.
