Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

не знаю... я свій фах набула на роботі, власне руками. Не знаю що там вумного можуть навчити в університеті, але я свій університет пригадую радше як купу непотрібних предметів. Жоден мені не придався на роботі. Жоден. Хіба розважилась трохи для душі на уроках літератури. Цікава онта англійська міфологія.

Не всім той університет потрібен, і це стосується як жінок так і чоловіків. А он навчитись вести домашнє господарство, і я не говорю про кухню чи як мити підлогу, а саме як вести домашнє господарство, щоб вміти жити на одну зарплату і вміти зробити хату затишною для всіх. Навчити дівчат шити, вишивати, в’язати. Мене принаймі на уроках праці того вчили. Ми вчились все. Від і до. Було цікаво.

Щоб мене тут дуже капцями не закидали, то скажу, що я не проти того, щоб жінки вміли читати чи писати. Я просто про дурне протирання штанів в учбових закладах.

Шикарна книжка. Шкодую дуже за нею. Не змогли привезти. Пропала десь, разом з 10-ти томником Шевченка, 5-ти томником Панаса Мирного, 5-ти томником Івана Франка. Певно якась зараза на пошті вкрала, бо висилалось поштою.

---------- Додано в 21:49 ---------- Попередній допис був написаний в 21:45 ----------

То входило в уроки етики і сімейного життя. Була серія окремих уроків для дівчаток і хлопців, де говорились певні речі. Не Кама-Сутра, звичайно. То вже діти самі якось тому вчаться, без додаткових уроків в школі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Попахує середньовіччям...:khomyak: А ще краще - взагалі заборонити відвідувати ВУЗи, забрати в жінок право голосу, най собі ходять на курси домоводства, ведуть домашнє господарство і зайвий раз носа на вулицю не показують...

Тут багато перетирається тема можливості поєднання роботи, виховання дітей, ведення господарства. Згідна, що з маленькими дітьми краще посидіти якийсь час вдома і приділити їм той час. Але ж якось всі забувають, що діти колись виростають, вже не потребують нашої цілодобової допомоги і опіки, невже і потім буде цікаво весь час сидіти вдома? Колись читала, що для того, щоб зберегти з дітьми хороші і дружні стосунки і в дорослому віці, то матері потрібно бути також і цікавою для них особистістю...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ні могу. ну ржу просто і всьо, гагагггга)))) ай лав ю!

ну ладно, цісьо, не все так зле, он вибори будуть, то нас допустять, всьо ок, права збережені)))).

Я би вчилась не тільки готуванню, а й спілкуванню, ну коли у нас такого почнуть вчити? Вміння спілкуватися то номер один у житті. Домовлятись, доводити правоту ( грамотно, без серпа і молота), сприймати інформацію, а не бицькувато ставати у фронт. Це настільки важливо... не тільки у сім"ї, а взагалі, у-сю-ди. Я серйозно, без всякого, не подумайте. і нікого не мала на увазі

---------- Додано в 23:37 ---------- Попередній допис був написаний в 23:29 ----------

от, наступив момент істини, і відкрилася вся правда- діти виростають.
А що тоді стається, коли мами не стають "сильними ", ок, просто особистостями, а варять смачні борщі?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

чоловік вирішує розслабитися тоді, коли бачить, що дружина чудово зі всім справляється сама. Лише одиниці чоловіків при цьому відчуватимуть якусь конкуренцію ( це скоріше образний термін, бо конкурувати чоловіку з жінкою якось не випадає- різні позиції, передбачені природою) і стимул досягти більшого самому. А основна масса- розслабляється, бо навіщо, коли "нас и тут неплохо кормят"? Я навіть по своєму то помітила: за 16 років нашого життя було усяке- і втрата бізнесу і початок усього з нуля; і знову повний "нуль", причому в обох і одночасно; і знову зростання. Найбільше за цей час чоловік розслаблявся саме у той момент, коли працювала я ( хоча і він без роботи у цей час не сидів, але розвиватися і йти далі не дуже то і прагнув) . Бо для чого напрягатися, якщо і так добре ( йому)? А от коли "розслабляюся" я, тоді починає думати він. А я ж себе люблю, то для чого мені напрягатися ?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну щось я мало уявляю, діти повиростали, мають по 20 років, мають свої компанії, своїх друзів, а я сиджу і далі варю борщі і ліплю вареники і бачу в тому сенс свого життя... Хочу звернути вашу увагу, що мій допис взагалі не стосувався "домогосподарювання", а порушеного питання - чи потрібні жінці освіта і фах? Кидайтеся тапками чи ні, а я вважаю, що якась освіта і фах (не обов'язково вища освіта, а якесь заняття в житті) все таки потрібні кожній людині.

Золоті слова написала десь пару сторінок назад одна з форумлянок - треба жити так, як вам добре і не звертати увагу на когось. А то таке враження, що тут якась критична маса "ополчилися" проти дівчат, які хочуть якось поєднати і особисте життя і роботу, і "інакомислення" не допускає, а намагається будь-що довести, що жінка має бути лише жінкою, а будь-яка робота - то лише втеча, дитячі травми, егоїзм, але ніяк не самореалізація чи заняття, яким людині просто дійсно цікаво займатися.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

в мене дитина вже доросла . Хоча я зараз дуже зайнята , вільного часу практично немає , але сину так само як і в молодшому віці потрібна мама ,яка б зварила смачний борщ ,приготувала щось смачненьке на десерт , була частіше вдома ( бо мене вистачає тільки на те, що найшвидше можна приготувати). Не думаю, що діти якось менше люблять чи не поважають маму, яка не зробила кар'єрного росту чи значних професійних досягнень . Міцна сім'я , доглянуті і виховані діти - це також велике досягнення і далеко не всім це вдається. Тут вже в кожного свій рецепт щастя , комусь добре виходить бути домогосподаркою ( в хорошому розумінні ) , інша жінка реалізує себе в роботі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а коли ці діти "виростають"? Для когось- це коли вже 3 рочки виповнилося, для когось- коли до школи йде.... От у мене дитина вже виросла до молодшої школи. Але свої переваги у тому, щоб не працювати "від дзвінка до дзвінка" є. Банальний побутовий приклад сьогодні:

чоловіку на 8.30 на нараду ( і в ін. дні теж рано йде). А школа- на 9. 00. Завезти не може. Мені раніше на роботу теж на 9.00 треба було ( у протилежний кінець міста). Школа- 4 зупинки транспортом і ще 2 дороги перейти. Саму дитину у 8 років ще не пустиш. раніше я мусила переживати, як встигнути і в школу і на роботу не запізнитися. А зараз- бережу нерви ( собі і рідним, бо коли нервова я - їм "мало не здається"), спокійно веду дитину до школи, повертаюся додому, п ю кавусю і сідаю працювати. А потім так само не морочуся з тим, хто забере дитину зі школи, заведе на гурток; хто буде з ним під час канікул і т.п.Так, я маю в оплаті менше, ніж коли працюю у офісі. Але закон рівноваги має бути- тоді по це думає чоловік...

---------- Додано в 20:55 ---------- Попередній допис був написаний в 20:52 ----------

та йой. Он маю таких трьох сусідок і одну коліжанку. Дітям по 15-18 років, але жіночки не страждають від "варіння борщу". Попри те вони ще займаються своїми улюбленими справами, нарешті можуть спокійно зустрітися з коліжанками, сходити в театр, поїхати відпочити тоді, коли може уся сім я, а не тоді, коли "шеф дозволить у відпустку збігати",дехто з них займається ще громадською роботою та заробляє собі копійчину на фрілансі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ех! Мені б такого чоловіка, за яким я могла ходити в театр, їздити відпочивати і ніц не робити! Наразі обставини складаються інакше, але питання в іншому... От я зараз вагітна, не мала пару днів замовлень, щось так скууучно стало... Ну не цікаво мені займатися лише хатньою господаркою, ну хоч стріляйся... То що я, буду поганою мамою??

Ну ніхто ж певно не буде заперечувати, що дитині в 3 роки потрібно значно більше уваги і маминої опіки, аніж в 13 чи 15.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Гм, я заперечу. Можливо це не є настільки технічна підтримка, але психологічної потребує такої, що моЦк виноситься.( в кращих розуміннях, вже страхуюсь, а то ще не так сприймуть)

Ні в якому разі. Ви будете чудовою мамою, такою як ...будете))). В хорошому розумінні)) без всяких.І саме такою ви будете найкращою. Якщо почнете "уподобляться"- отут уже проблеми почнуться)).

А хотіли такого?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну та все ж таки ви працюєте і чимось займаєтеся. Взагалі, просто якось по-різному тут форумчанки роботу розуміють, і з цього починається багато дискусій. Але ж не завжди працююча мама означає забігану жінку, яка сидить на роботі з 9 до 18, а потім, висолопивши язика, вся втомлена і нервова прибігає готувати домашнім вечерю. Є роботи з частковою зайнятістю, на дому, тощо, так що при бажанні можна все гарно поєднати - і улюблене заняття, і господарку.
Я он взагалі не сприймаю офісну роботу, для мене то як тюрма, але то вже з іншої опери.

Та певно для психологічної підтримки нема мамі потреби сидіти в хаті увесь день як тоді, коли дитині 3 роки...?

---------- Додано в 00:23 ---------- Попередній допис був написаний в 00:17 ----------

А хто б не хотів? Але, на щастя, фінансові критерії не були для мене чинником вибору чоловіка, тож я знаю, що в мене так навряд чи колись буде, іхба в лото виграєм.
Та й навіть якби мала такого, то певно все одно чимось би займалася. Я от перекладаю, мені це подобається, а як перестану, то і кваліфікацію втрачу, і нудно стане...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Опа, установочкі. А якщо буде? ви готові для такого? Тому й питалася, чи ви ХОТІЛИ. А якого хотіли?

і коли три роки нема потреби сидіти цілий день вдома. не важливо "де", важливо бути "з".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну а якщо чоловік бачить, що дружина теж "розслаблена", щаслива і задоволена, то для чого йому "напружуватися"? накопичувати?
Не маю на увазі, що коли жінка щаслива, то чоловік може кинути все і "ноги задерти", бо - все, можна не дерти землю під собою. Проте чого йому тоді прагнути - зробити її ще, і ще, і ще щасливішою?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

чого? я собі не уявляю то, як радянську домогосподарку в халаті в горошок і з книжкою рецептів в одній руці і мітлою в другій.
Я згідна з думкою Марусі:

Якби жінку вчили не як бути гвинтиком у системі, щоб вміла на конвеєрі стояти, чи щоб кимось керувала, а вчили виконувати свої жіночі обов'язки, то мабуть в сім'ях було б менше проблем. От тут на форумі багато жінок підтримують ГВ, носять дітей в слінгах, а скільки молодих дівчат знає про їх користь? Їх цього вчать? Чи вони отримують інформацію про те, що дитину тре годувати по годинах, допоювати з першого місяця і тд.

кажу не просто так, нещодавно співробітниця просила роздрукувати їй правила успішного ГВ і що робити як мало молока, бо у її дочки мало молока (дитині 1 міс) і що ви думаєте, допомогло їм щось? Ні, бо вони таки почали дитині давати суміші. Одного дня вистачило, щоб мала вже не мала бажання прикладатись до грудей.

---------- Додано в 06:46 ---------- Попередній допис був написаний в 06:38 ----------

а що стається з мамами, які працювали заради того, щоб поставити дитину на ноги, дитина виросла і маму не потребує, хіба не те саме?
Якщо жінка розвивається, то їй не страшно буде, що діти виросли і їй нема себе куди подіти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

золоті слова, найреальніша реальність шлюбу. На перший погляд дуже примітивно, всього лиш їжа, але для чоловіка який прийшов з роботи порція "печеного мамонта" означає дуже багато: вашу любов, повагу (ага, хто б подумав) і те, що на нього тут дуже чекали.

Напевне є чоловіки, яким не обов"язково має бути їсти подано, аби лиш було в хаті, для мого мужа буде приємнішим отримати все готовеньке. Враховуючи, що я росла дуже емансипованою, ніби і готувати любила, і господинька, а ту тарілку подати - так вже мені тєжко було, бачила себе прислугою і все тут. Ціле щастя, розуміння таки прийшло: у подружжі ви догоджаєте одне одному, кожен по своєму, і добре коли знаєш як)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну може я якось незрозуміло написала. Питання було, чи хотіла б я такого чоловіка (у попередньому дописі йшлося про жінок, які займаються собою, ходять в театр і їздять відпочивати, а їх повністю утримують чоловіки). Тож я і кажу, що фінансовий фактор для мене не був критерієм вибору і в принципі я знала, на що йшла і була готова, що буде так, як є зараз. У мого чоловіка проблеми з роботою були часто - і в період наших тривалих зустрічань, і перед весіллям, і перед одруженням, і зараз в період моєї вагітності. Може, хтось інший би не витримав і втік давно. Але я якось вже звикла покладатися перш за все сама на себе.

Готова до чого? До чоловіка, що мене буде повністю утримувати? А чо нє? То хіба так тяжко? Я собі якусь цікаву власну справу відкрила, якийсь салончик... Проте я хоч і не песиміст, але реаліст. І знаю можливості свого чоловіка і ситуацію з зарплатами і роботою у Львові. А хотіла я - нууу, такого як отримала - людину, з якою мені комфортно у психологічному, емоційному, інтимному плані, людину, яку я люблю незважаючи на наші труднощі і т.д. А фінанси... Звикла я, що заробляю сама на себе і мені якось би й незручно було повністю залежати від когось і нецікаво було б інакше (довгий час, я не говорю про декрет).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мабуть, так і є, не сперечаюсь, просто не знала, що робити, я не робот і програмувати свої почуття не вмію.

це я питала найперше, ще нічого не втілюючи) він або не відповідав, або перераховував, що я роблю погано.
В мене якесь замкнене коло - якщо все добре, я мовчу, усі-пусі, все чудово, він розслаблюється і його все влаштовує - нічого змінювати нема потреби, як я починаю натякати чи прямо казати своє бачення ситуації, то він злиться, каже, що я пиляю і, відповідно, знову нічого не хоче. Вмикати дівчинку я не можу, та і коли я щиро така, то він цього не сприймає. Колись зустрічалась з одним чоловіком - він був заможний і впливовий, з ним якраз можна було бути дівчинкою, якось сома собою виходило... то потім перейти з дівчинки в адекват було важко, серйозно не сприймав. Мені то просто остогидло, я зрозуміла, що все життя так прожити я не зможу, бо це не я ... З чоловіком я є сама собою, тому і вийшла за нього заміж... Так от, єдине, що мій чоловік каже і який бачить вихід - перше, не треба було мені за нього виходити, я ж бачила який він є, треба було йти за генерала, друге - раз я вже з ним, то або я мирюсь, або йду (ну, чи він йде, неважливо).
Також стосовно можливості жінки надихати - він ставиться скептично і вважає це новомодним брєдом)) (слова оригіналу), тобто є чоловік, який має установку приносити мамонта, незалежно, яка жінка поруч. Якщо їй приємно думати, що то вона така мудра і його мотивує - то хай собі тішиться.

---------- Додано в 09:56 ---------- Попередній допис був написаний в 09:53 ----------

це були мої слова до декрету, поки я не вкусила плоду ліні і сидіння дома))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Це дійсно тяжко. Якщо ви:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ми поки що лише чекаємо дитину, так що побачимо побачимо Проте я й так на дому працюю, і вже давно вкусила плоду незалежності від "начальства свише", тому мої погляди на роботу є безперечно надто суб'єктивні і специфічні. Працюючи вдома, набагато легше все поєднати, коли можеш собі і час робочий регулювати, і навантаження, і не тре зранку зриватися десь їхати на інший кінець міста.

Але от маю цікавий приклад своєї подруги. Дитині десь 8 чи 9 місяців. Вона її любить-обожнює і все таке, піклується про неї, і це дійсно видно. З чоловіком стосунки теж ок. Але каже мені, що їй дах вже їде від того, що вона сидить днями вдома, від буденної одноманітності, від того, що дитина може днями плакати, і що вона вже жахливо від цього втомилася. Тому з осені буде частково виходити на роботу по декілька годин, щоб відпочити. Дивно якось, але так і каже - "буду ходити на роботу, щоб відпочити"