Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) І мені подобається моє нове прізвище, я навіть рада що змінила дівоче. не те щоб воно мені не подобалось просто хто би по прізвищу до мене не звертався завжди вимовляли його не правильно (ставили наголос не на той склад), а мене це дуже дратувало А ось в моєї мами було дуже гарне дівоче прізвище! (Победимова) читати російською)
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) о яка фамільна тєма моє дівоче дійсно значне краще, і таке українське а Тарасове геть мені не пасує, і *кстаті о птічках* ще на початках нашого зустрічання, казав, що ніц проти немає, щоб я на своєму залишилася, а я і не сопротівлялася
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) а я б не хотіла щоб в мене і в дитини були різні прізвища. тому без вагань взяла чоловіче. так ніби ми одна сім"я. а то тато і діти Петрови наприклад, а мама Сидорова, ніби чужа.ІМХО
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Мені Тарасове теж не пасує (в мене свій Тарас), і в РАЦСі тільки перепитав, чи я на своєму залишаюся Я взагалі-то подвійне хотіла, але його поки вимовиш, то заснути можна, і не поміщається в офіційних документах. Але тепер в нас є мала, і вони собі двоє такі модні з однаковим прізвищем (ну і шо шо не дуже милозвучним:ninja, що я певно в честь свого 25-річчя і нашої 6 річниці не просто вклею в паспорт фотку, а взагалі його поміняю... Отакі в мене зміни свідомості, я, певно, доросла до заміжжя нарешті:xaxa:
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) В нас у свій час була аналогічна ситуація і я маю дівоче прізвище, а доня - татове. Це ніяк не впливає на міць нашої сім'ї. Мені чомусь видається, що людина впродовж життя має мати прізвище отримане при народженні.
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Мій хотів моє взяти а я щось трохи притормозила. Подавала заяву з високою температурою і так на автоматі відповіла, що чоловікове. А потім "после боя кулаками не машут" . Та й звикла вже. Хоча мені моє дуже подабається.
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) а я своє прізвище міняти не хотіла і в РАЦСі переконала коханого що як зміню, то буде маханина з документами в універі (я тоді на 4 курсі була). то і не міняла. обіцяла після закінчення поміняти. Потім завагітніла, народила. вже і в Сашка татове прізвище. а я далі на дівочому))) Може цього року зміню)
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) і в нас скоро річниця, трояндова 10 років пролетіли як один щасливий день... з прізвищем в нас також були приколи - ми подали заяву десь за півроку до весілля, я спочатку виявила бажання взяти прізвище чоловіка, десь через тиждень я щасливо поїхала здобувати диплом в Німеччину, і тоді почались мінливі думки-дзвінки - "Коханий, будь ласка, піди перепиши заяву, я таки залишаюсь на своєму прізвищі" ще через тиждень - "Коханий, я от що подумала - візьму таки подвійне, так краще буде!" ще через якийсь час - "Нє, таки своє прізвище рідніше)))" і так по колу не знаю як мій наречений витримав ті примхи тоді, коментував тільки - "ой, ти в мене така мінлива, мов весна, недаремно ти в березні народжена"... потім вже казав, що дзвонила я зі змінами разів 6, а ЗАГС він ходив переписувати заяву всього лиш двічі))) просто вирішив не напрягатись, бо мало ще скільки разів я передумаю і в яку сторону... вже безпосередньо перед розпискою була така картина - стоїмо ми перед дверима РАГСу такі всі святкові-щасливі і тут підходить до мене якась жіночка і питає - ви не передумали? яке прізвище берете? маєте останній шанс щось змінити, бо я зараз вдруковую в бланк свідоцтва) видно ту комічну історію вже знали всі працівники) в результаті взяла я таки прізвище мужа і дуже з того тішусь...
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Вперше за час свого материнства побувала з дитиною в лікарні. Завжди того боялась. Якось з Артемком, дякувати Богу, обходилось лікуванням вдома. А тут, в Настусиних півтора року, мусіли лікуватись стаціонарно. Діагноз - харчове отруєння. Але чим? Хіба б малюньким шматочком кавуна, який я їй дала вкусити минулого понеділка, або дрібкою (за принципом педприкорму) м'яса з шашлика того ж дня. Вся решта їжа була як зазвичай (хоча і шашлик і кавун вона вже куштувала раніше). В середу була невелика діарея, в четвер, п'ятницю - висока температура, яку вдавалось збивати на деякий час, а в суботу все ж вирішили не лікуватись більше вдома, а їхати в лікарню. Поїхали на Орлика, а там виявилось, що не лікують кишкових розладів. Викликали нам швидку і скерували на Мечнікова в інфекційну. Тут я і злякалась, бо чула про цю лікарню не дуже схвальні відгуки. І вже сидячи в машині швидкої допомоги, написала Ануті смс-ку з проханням про молитву. Анічко, величезне тобі дякую за підтримку! На Мечнікова сказали, що приймають лише діток до 1,5 року, і відправили у їхнє відділення на вул.Кирила і Мефодія. І було це на краще, бо ця лікарня маленька і затишна, ніхто не вимагав грошей, хоч і посварили, що треба було скорше приїхати. Найгірше, що Настя перенесла, це вставляння катетера. Ставили двічі, бо першого разу щось там зрушили, коли перекладали малу з каталки на ліжко, щоб я її могла годувати грудьми. Як вона кричала!!! Я думала, що помру від її болю, крику і благального погляду забрати її звідси! Плакала разом з нею. А Настя знервувалась так, що всі три дні в лікарні боялась і плакала, коли навіть в коридорі бачила когось в білому халаті. Але, дякувати Богові і вашим молитвам, ми вже вдома, доліковуємось. Хвороба не така страшна, але перебування в лікарні все одно не вельми приємне і виснажливе. Важко уявити, що відчувають мами і дітки, які місяцями лежать в лікарні, не дай Бог нікому!
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Я тебе чудово розумію. Хоч ми пробули в лікарні півдня і одну ніч, наслідки я відчувала близько місяця. В Яринки пропав апетит і була якась нервова, неспокійна. Добре, що ви вже вдома. Здоров"ячка вам
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) а в нас з Софією знову ентеровірус, дитина рвала, мала вчора весь день високу температуру, мене вже другий день ломить всю, температура субфебрильна, сподіваюсь Марту не зачепить Жесть, жоден вірус нашу хату не обминає. Софія бідненька на руки теж хоче, а Марта з рук теж не хоче, добре шо є няня у таких випадках, а то попросила маму, а вона в нас завжди занята, на внуків нема часу, хоч її мама вибавила всіх своїх внуків. Пожалілась. Просто пожалілась. Просто хотіла б, щоб вона частіше приходила, словом як у всіх - або недо, або пере)))
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) А куди наша Ліля зникла? Я якось вже звикла, що вона днює й ночує на форумі, а тут кілька днів нема. Трохи хвилююсь, чи все у них добре.
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Я думаю що все ок! В блозі пише) Навіть цукерку розігрує) Може Меласька уваги багато вимагає.
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) Давненько я вже не заглядала до блогів наших посиденьок Отже, вони на відпочинку. Ну то й файно, що все гаразд.
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) а я нині дорвалась до швейної машинки :biggrin: Все ніколи було (читати "Ліньки було діставати, потім назад збирати"), але назбиралось вже купа роботи. Пошила дітям покривала на ліжка (ну то голосно сказано пошила, купила тканину, розрізала на двоє і обробила краї - ніц особливого). Підшила наше покривало, навіть соромно сказати скільки часу було надірване з однієї сторони, і вкоротила одні штани Я вам скажу нудно то шити - кілька метрів по прямій. Вишивати набагато приємніше
Відповідь: ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми (2) співчуваю. Нам ставили тричі то забилось, то венка трісла.... краще не згадувати
