Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

а мені щось плакати від такого хочеться Душа роздирається від того, які у нас люди похилого віку нещасні...

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

а ще буває випадок коли спеціально йдеш на кінцеву щоб сісти нормально, а тут заходить 50 річна розмальована ветеранка і починає тобі мізки компастувати за те місце.

а не роздирається від того що він по суті вкрав в дітей гроші? він же не знав що то фальшивка. чи старість то виправдання?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

ти просто його не бачила. звичайний собі хамовитий дід. з тих,що пре в транспорт і розштовхує всіх на вході.
то не був бідний-нещасний дідок. я би з такого не сміялась.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

я не знаю тої всієї ситуації, але коли бачу доведених до крайності старших людей, то так. роздираєтсья душа. В дітей ще все життя попереду, вони ще в силі будуть заробити собі гроші. А до чого довели старших людей, що вони вже йдуть на крадіжку? Вам це в думку не впадало?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Не знаю, як кому, а мені приємно уступити місце тим, хто його потребує насправді, але не "вискочкам"-бабусям, які нагліють зігнати і навіть не дякують за місце, таких не люблю. Але я ж не маю на увазі, що потрібно вставати всім підряд і почуватись при цьому меншовартісним. Можливо, ви будете почуватись меншовартісним в таких випадках, я ж буду думати, що зробила комусь добро, і мені від того гірше не стане, якщо я постою, коли сама здорова і мене нічого не турбує.

Часто нема можливостей сісти на кінцевій, бо до неї далееееко) А якщо чекати, поки стане менше людей, то можна на пари/роботу спізнитись.

ВСе залежить, хто стоїть. Повторююсь, в транспорті висять вивіски, що місця для інвалідів і людей з дітьми в першу чергу, а не в останню.

Все-таки хочеться вірити і надіятись, що ми почнемо поважати потреби одне одного просто так, що в транспорті будуть хлопці, які просто уступатимуть дівчатам за гарну усмішку ато, на жаль, зараз всі змикаються в собі, "забивають" місця на зупинках і їдуть, нікого не помічаючи навколо, бо не хочуть і не виховали.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

то хоч і не дуже в тему, але поворюся: старість то не виправдання для кражідки, так само як і для хамства. не думаю що той дідо був аж в такому відчаї що мусів красти. а якби був порядним, то не забрав би гроші в дитини (нехай і фальшиві).

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

А я два тижні тому Їхала в Дрогобич маршруткою. Дорога десь 1,5-2 год. Вже водій збирався їхати, бо всі місця були заняті, але дівчина ще засакочила в маршрутку, а чекати наступну немала часу, то сказала, що буде стояти. І один молодий хлопчина уступив їй місце, вона відмовилась, але той студент сказав, що тоді він буде стояти разом з нею Це якось так все природньо і невимушено було А той хлопчина ще з друзями їхав, то вони почергово стояли. І тут точно вже ніхто нікому нічого винен не був, а просто хотілось дівчині зробити приємність.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

їду колись змалим в 18 маршрутці, на зупинці заходить жінка з маленькою дівчинкою, мій хлопчик встав, щоб дитинка собі сіла, но не тут то було, з дверей влітає дядечко, відщтовхує жінку з дитиною і прямою наводкою на те місце, малий тут же сідає знову на те місце де сидів і говорить до того дядечка :" Я не вам. а маленькій дівчинці дав місце...", той дядечко мовчки пройшов далі по салону. Прекрасно розумію що старшим треба вступати в транспотрті місце але коли наглість тих же старших людей вилазить за усі допустимі межі, ну тоді вже вибачайте, таких треба ставити на місце.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

В мене щось зараз було схоже до вищенаписаної історії.
Сідаю в маршрутку, було ще кілька вільних місць, но наши люди чим по скорше, запхалась я остання Місця немає, та й думаю встану собі біля шофера, бо будуть ще мене штурхати. І тут мене дьоргає мужчина, років таки 35, з коробками, каже сідайте. Я тільки хотіла йти, як тьотка з другого кінця маршрутки біжить і кричить"Обійдеться",і починаються обмовини по маршрутці, хто кому, що винен. Мужчина каже я не Вам встав, а вагітній, а вона "Ой та я не замітила" Але місцем так і не ступилася. Тут встав якийсь дядько віком так десь 50-55 і уступив місце. Мені аж було не зручно.
А схожа історія була коли я їхала з Нового Львова з вагітної колегою ( я тоді вагітна не була). Маршрутка забита, і тут молодий хлопчина років так 25-7, встає і уступає місце, всідається мужчина, наглий. І тут знову, хто кому винен. Хлопчина каже я вагітній жінці встав, а він я теж не маю здоров"я нехай стоїть, типу. Ну, то вже в гілку про рагулів треба напевно.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

я була вагітна Дмитром, вже в терміні пологів фактично. Заходжу в маршрутку - всі сидять і не ворушаться. а один хлопець сидів не на кріслі, а на тому такому підвищенні біля водія. І каже мені: - ходіть, сідайте. Тут теж зручно
Було приємно.

з Сергійчиком я в 36 тижнів їхала від лікаря пологового. Біля Привокзального ринку заходить весь цвіт нації, штовхається і з криком "дєвачька, уступі тёте место" - до мене.
Я аж не повірила, поки мене не штовхнули. Кажу: "не нервуйте, я вагітна, вставати не буду"Так і сказала. А та мені: "розщіпни куртку". А я: "це що розщіпнути?" я була з різних причин зла в той день. Але що найдивніше - вони мені так і не повірили (куртку я не розщіпала, канєшн) - і до кінця дороги обговорювали, "какая теперь наглая молодёжь"

---------- Додано в 09:27 ---------- Попередній допис був написаний в 09:23 ----------

А от зараз я усвідомлюю, що зі слінголялею+Дми ми в маршрутці - не подарунок. Тож потроху привчаю Дмитра стояти в безпечних місцях. Наприклад, коло мене, коли я сиджу. Або в якомусь куточку, де не штовхаються люди. Деколи, звісно, беру його собі на коліна, але потроху вже пояснюю, що старенькій бабусі болять ніжки. А у тої пані в животику ляля і їй тяжко стояти.
Якщо ж дітей вчити, що їм МУСИТЬ БУТИ місце - то чого сподіватись, що через 10 років вони мають поступатись комусь?

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Недавно їхала в маршрутці, сиділа і дивилась в вікно. так деколи їдеш, думаєш щось про своє і не помічаєш нікого навколо. Аж тут дівчина, що стояла в задніх дверях позаду мене каже: Може хтось би встав і дав місце вагітній жіночці? Я обертаюсь, типу поглядом шукаю, де та вагітна і прозріваю - вона стоїть прямо біля мене, тримається за моє крісло! Я звичайно встала, вибачилась, сказала, що не бачила. Хоча всі напевно подумали, що я рагуль, бо як можна було не бачити жінки, яка стояла наді мною. Але я дійсно не бачила.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

от я справді не розумію, чому дехто вважає, що молодь, якщо їде в маршрутці, то зобов'язана собі шию викручувати на 360 градусів, щоб не прогавити жодної бабці чи вагітної. коли сидиш, а в маршрутці вже трохи є людей, то важко засікти кожного, хто заходить. в мене був випадок кілька днів тому. їдемо із сестрою в маршрутці, поряд зі мною стояла жіночка, якій видно дуже хотілося сісти. чи в неї рука була перебинтована, чи що, я вже потім розгледіла, але, поки сама сиділа, краєм вуха почула, як їй інша жінка сказала "може, вам треба сісти", на що вона відповіла "та ні, тут же ПАНІ сидять", маючи на увазі мене й сестру. я одразу підскочила, кажу "якщо вам треба сісти, так і скажіть, я очей на потилиці не маю". а вона почала мене бештати, що все я прекрасно бачу і взагалі не маю права сідати на передніх сидіннях, а моє місце на гальорці (до слова, сиділи ми десь на третьому ряді). почала розповідати, що своєму синові завжди каже сідати позаду (значить, якщо сидиш на останніх кріслах, то вже не треба поступатися місцем вагітним і старшим?), казала, як я погано вихована, згадувала мою маму й бабцю. я питаюся, чому ж вона не сказала, якщо їй так важко стояти, на що вона мені каже, що то не смертельно. кажу, якщо не смертельно, то за що ми говоримо? і чому ви незнайому людину ображаєте? на це вона відповіла, що не ображає, а каже ПРАВДУ. одним словом, шкодую, що зачепилася за ту сварку, бо зазвичай так не роблю, але того дня якийсь був такий настрій поганий, що ще потім виплакалася на вулиці і з сестрою посварилася, бо вона вічно тягне мене сідати на передні місця і сама сідає біля вікна. хоча вона сама має поганий зір і ще частіше від мене вислуховує отакі "проповіді", а вона справді не бачить, хто поряд стоїть!

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

від неї " вихованням " так і пре

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

а Ви не знали? то вже закон такий прийняв *Комітет бабульок-пасажирок маршруток в години пік*. кожна людина, котра молодша за будь яку членкиню комітету бодай на 3 роки зобов*язана голосно і чтіко оголосити , що запрошує когось сісти на своє місце, незважаючи на свій стан доров*я, самопочуття та життєву позицію. нещодавно перенесена операція, поламана кінцівка чи вагітність (див. пункт далі) не можуть бути причиною для сидіння в міському транспорті. вагітніа жінка може сидіти лише в тому випадку, коли їй ще ніхто не встиг поступитись місцем, а бабуська має намір збештати всіх молодих пасажирів, водія, владу, погану погоду, малу пенсію і сусідку Ганьку.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я також одного разу вийшла рагулиндочкою, коли їхала в машрутці, навпроти мене сиділи 2 жіночки. Втупилася я у вікно..і нехай весь світ почекає..а він і чекав, в обрізі вагітної над моєю головою. Я відразу встала, вибачилася.. але от в мене виникає питання,якщо вони не змогли встати з різних причин, то чому замість того, щоб почати "жваву" розмову, не рухнути мене чи когось іншого. Повірте тут навіть претензій з моєї сторони не було б, я "колобочкам" завжди встаю.

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Сьогодні теж їду в маршрутці, мені встала дівчина. Ще й не купила я собі чобіт осінніх, мушу ходити на каблуках, але вони маленьки, бо я не люблю каблуки взагалі, ще й болить мене ногаліва, мабуть все таки нерв защемлений. Зайшла тьотка, постояла біля когось їй не встали, вона вирішила, встати біля мене, але я теж не вставала, бо болить мене ного жахливо. Хтось їй встав на місці, що за мною було. Заходить ще одна тьотка і встає біля неї. І та, що сидить каже, ну і не встане, буде сидіти, а старшим не встане. І так до кінцевої зупинки, обмивали мені косточки, яка зараз молодеж погана, і яка я не вихована. Але я всьо витримала, навіть не прокоментувала.
До вагіності, я всавала всім і старшим, і вагітним, і жінкам з дітьми і інвалідам.
Ну,але якщо не добре чуюся, то що мені їм поступатися і пояснювати, що я не можу їм встати, бо вагітна. А їхала, ще й по такій дорозі, що трясе)))
Зла, я була)))

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Мені сьогодні в маршрутці місце дав рятувальник. Я зайшла в повнющу маршрутку, а він піднявся і сказав *Сідайте будь ласка!* То так несподівано! Я звикла, що завжди жінки одна одній дають місце. А тут мужчина, та ще й рятувальник

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Я, щодень їзджу громадським транспортом, забираю Мартина з занять. Кожен раз виникає враження, що автобус їде у лікарню, везе важкохворих , ну бо як можуть усі сидячі місця, бути зайняті дядьками у віці 30- 40 років. Певне усі хворі, не інакше .

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Не так давно, їхали з центру додому. Сідали на кінцевій у трамвай. Чоловік піднімав візок з Нікусьою, я за ним з Настюхою. Якась бабця відштовхує всіх на своєму шляху, мало не перевертає мужа з візком і рветься у трамвай. Я пропускаю Настю вперед, щоб присіла собі, сама йду позаду. Та бабуся, що активно штурмувала трамвай, рветься на те саме місце, що і Настя. Назустріч їй, з інших дверей, ще одна бабуська. Грудьми зіштовхуються над моєю дитиною, що вже сідає на вільне місце і відштовхують доцьку. Одна плюхається там же, інша поруч. У мене шок. Я ніколи не сварюся з чужими людьми, завжди намагаюсь уникнути конфлікту, але тут не витримала. Мою тираду, на тему: "Як вам не соромно, старші люди, чуть не затоптали дитину", одна бабуська проігнорувала, розглядаючи щось надзвичайно цікаве у вікні. Інша ж пробурмотіла - на себе подивіться..а що їй буде..та чого ви сваритесь. Я спромоглась тільки сказати - Чого ж ви тоді вимагаєте поваги від молоді, якщо самі себе так ведете. Але до сих пір злюсь, як згадую ту ситуацію.
А буквально на днях, зовсім протилежний випадок. Зайшла у автобус з Нікусьою у візку. Молодий чоловік одразу скочив з місця. Кажу- мені не треба сідати, скоро виходжу, та й дитину на руках не тримаю. Але мужчина попався вихований, тож присіла. Через зупинку, заходить чоловік з паличкою, волочить ногу. Усі пасажири дружно розглядають небо через вікно і рахують хмаринки. Я уступаю місце і тут хлопець, що уступив мені раніше, знов зривається (бо вже встиг присісти) і пропонує мені сідати. Так що не вся молодь така вже і зіпсована

 

Відповідь: Поступитися місцем у громадському транспорті. Хто кому винен?

Точно. Я теж недавно зайшла в маршрутівку, стою собі, і дивлюся, щось забагато біля мене бабульок кряхтячих. З аналітичної цікавості вирішила глянути ким і чим зайняті сидячі місця. Таки так- чоловіки. Суцільні чоловіки. Ні однієї жінки не було на сидячих місцях. Не можу сказати що важкохворі, але одне було у них спільне- погляд у вікна. До офтальмолога їхали.