Відповідь: Ми і наші мами Я в ступорі..... Я такого навіть уявити собі не можу..... ---------- Додано в 12:40 ---------- Попередній допис був написаний в 12:33 ---------- Без слів... Мене ніколи батьки не заставляли їсти і я свого Максимка не заставляю. Хоче їсть, не хоче - не їсть. І росте і поправляється. Бувають дні, коли Максим цілий день бігає і просить їсти. Та зрештою і доросла людина так само, може їсти цілий день, а може цілий день на їжу не глянути.
Відповідь: Ми і наші мами А мені чогось навпаки образливо, що моя мама нас майже не навіщає. При тому бачу не надто в захваті щоб ми до неї їздиди. Я це правда з трудом зрозуміла тільки нещодавно, бо до цих пір мене конкретно сліпило, точніше я такого навіть подумати не могла. Вона зараз трохи має вільного часу, при тому дзвонить кожен день і говорить як за нами скучає, випитує як справи все до деталей хоче знати, але коли прошу заїхати в гості, починає говорити що хоче побути сама, має справи, або ще щось. З малим побути- навіть мови нема. До неї після останнього випадку який описувала тут без прошення не їду, хіба заскочу щось відвезти, чи забрати і то сама без свого маленького "прицепика")) Сьогодні була в неї вранці, дещо відвозила і то так швиденько, бо чоловікові треба було на роботу, а малого залишила з ним, бачу вона дома, каже вільна цілий день, кажу що маю ще деякі справи, не маю з ким малого залишити, мовчить... Часто бачу як по вулицях бабусі гуляють з внуками, а з моїм ніколи ніхто не гуляє, тільки я або в вихідні чоловік. А скільки то було розмов, коли у нас певний період дітей не було "ой, ровесники внуків бавлять, ой і я вже хочу побавити"... Я не нарікаю на маму, я її дуже люблю, але на душі щось отаке в мене вище описане. Може я і не зовсім права, може чогось не розумію, я вже сама заплуталась.
Відповідь: Ми і наші мами А які були стосунки у вашої мами з вашою бабусею? Особливо щодо вас? У мене схожа ситуація. І вже починаю в мамі бабу впізнавати... Та така ж сама була в плані внуків (себто мене з братом).
Відповідь: Ми і наші мами Така сама ситуація. Повна ідентичність конфліктів, різних справ. Я не раз кажу так мамі, вона обіжається на це. Добре памятає, як її мама на старість "чудила". Вчора почала перед родиною показувати яка вона хвора(хоч цілий день нормально ходила, ніц її не боліло і не свербіло). Як вона нічого не памятає, і яка вона глуха. Люди добрі, у неї всього навсього деколи тиск маленький(на зміну погоди). Решту все добре, але жаліти себе любить. Але це є моя мама. Вона виховала мене, відповідно я мушу терпіти її вибрики.
Відповідь: Ми і наші мами а в нас інший прикол: моя мама хоче бути повною протилежністю своїй мамі. Все життя над тим планомірно паше. І треба сказати, свого досягла. Ну але протилежність досягнута в усьому - і в хорошому теж...
Відповідь: Ми і наші мами до 6 років була худа як глиста, їла не охоче і були нюанси зі здоров'ям - то так старалась бабця нагодувати (переїхали до них і зла невістка погано видно годувала), що розгодували до неймовірної ваги. в 10 років важила певно з 1,5 норми, як не більше від того... почувалась колобком. результат - проблеми зі здоров'ям і потійна боротьба за нормальну фігуру все моє життя. + море комплексів і довгий час - занижена самооцінка. так образно було чути від тої ж бабці, яка мало не насильно годувала, що тре худнути мені... так-що дівчата, слухайте себе і своїх діточок - хочуть хай їдять, як ні - то краще ні! і пильнуйте, щоб дітки були здорові і не переїдали - там більше негативу і проблем, ніж від недобору ваги... а мами-мамами, переконувати можуть вічно що щось та не так. списуйте все на особливості фігури й генетики, обмін речовин. якщо дитинка голодна - вона вам спокою не дасть, поки не втамує голод - то ж базові інстинкти.
Відповідь: Ми і наші мами Та сама проблема. То просто жахи якісь. Спочатку загодували до німагу, а потому як вже було нікуда почали іншу пісню. Нажаль мені напевне ніколи не світить виглядати так файно, так як ви, Софійка.
Відповідь: Ми і наші мами потішили ви мене але роботи ще валом. основне - це вчусь любити себе. фізична форма - лише половина справи в таких випадках...
Відповідь: Ми і наші мами Все! Не можу...мушу написати. Посадила я дитину їсти, бабуся давай бавитися з ним - я кажу, щоб так не робила, не чує, в результаті - дитина нічого не їла. Ок, потім поїсть. Далі, бабуся бавиться, не буду вникати в деталі, але слова бабусі, вчить як казати на сосиску "сіська-піська,сіська-піськасіська-піськасіська-піськасіська-піська" - і то повторюється енну кількість разів. Питається ДЛЯ ЧОГО? напевно для того щоб дитина запамятала....На мої зауваження 0 реакції, хіхоньки-хахоньки....Далі бавиться, забирає пульт в малого і каже "МОЄ!!", малий у відповідь - те саме, отака забава з словами "моє" і хованням речей за спину. Кажу, не вчіть його такого, прийде його менший братик, він буде відбирати іграшки і казати "моє", нащо? Ще встигне, ще навчиться того в садку чи в школі. НІ, не доходить, почалося, що я чіпляюся до неї, шо вона 50 літ прожила і все в тому ж дусі...Я забрала малого і пішла. Потім Дмитро побіг туди десь до кухні, я пішла за ним щоб взути, чую малий хоче сочку, бабуся кажуть "Нема сочку, всі працюють хай тобі куплять, всьо пі...дєц!" - то нормально??? Скажіть зі сторони, я дійсно чіпляюся, чи таки так не можна. Бо я вже просто дурна з того всього.
Відповідь: Ми і наші мами Ні ви не чіпляєтесь, так як бачу це я. І ви праві в плані того, що деякі забави трошки переходять границі. Але всеж треба зважати на бабцині мухи. Так, ми знаємо, що вона дуже мудра бо прожила на світі більше 50 років, а ви молоде, зелене, молоко на губах не висохло, ітд... ітп... Проте, ви мама і маєте право заступитись за дитину. Я б на вашому місці не нервувалась її мудрими забавами, а просто сміялась з того і казала жартом, - мамцю! а де ви таких слів навчились? Йой... що то за назва така цікава в тої ковбаски. А з дистанційкою, то треба було зробити, ні бабцю не моє, а наше, бо ми всі разом дивимось телевізор, чи не так? А з сочком, то вона вже просто мстилась за те, що ви їй заборонили щось. Забороняти не можна, то я вже переконалась. Треба трошки наглити і свої права відстоювати, але так тонко аби бабця не встигла образитись. Мені таки допомагає майже не спілкуватись з мамою. Так. Оскільки, поскільки. Як Ви? Що доброго на роботі? О! Мала тут лишила свої речі? Ну то я заберу, бо я якраз перу дитячі речі... і вже. Більше ніц. Навіть не чекаю чи вона щось у відповідь скаже. То ся називає в нас поговорили. Але при таких розмовах є спокій в хаті. Інакше перетягування канату під назвою Маруся.
Відповідь: Ми і наші мами Та я вже і так і сяк, і жартома і нежартома, чесно.Вже інший раз, не знаєш як сказати, але й закривати на те очі - не можу. Напр. не можу закрити очі на те, що бабуся собі дозволяє підняти руку на дитину (і я часом таким грішила, десь колись, але я собі пообіцяла що того не буде - тримаюся, бо ж памятаю як мене мама лупила), не можу і не хочу. І хай вона хоч вік не розмовляє зі мною - але за таке точно не змовчу. Але ж і сваритися весь час не хочеться, з іншої сторони - дитина перш за все, ех, трудно.
Відповідь: Ми і наші мами В деяких випадках я на таке мовчу, а в деяких спиняю її до того як вона собі таке задумає. Особливо моя заповзялась на мою Юліану. Та дівчинка копія бабці, і бабця всіма способами хоче її переламати і перевиховати. Я коли побачила, що вона вхопила ременя і йшла бити дитину, стала перед нею і ремінь відібрала. І сказала, не треба. Я сама розберусь. Правда я спокійно сказала, без емоцій. Бабцю просто в свій час переламали, бо дуже діставала за те, що була просто така дитина цікава. А я такого своїм дітям не хочу. Заступаюсь. Бабця на словах дітей страшить, але до діла я не даю доходити. Цілий час сваритись не будете, то правда. Але якщо ви разом не живете, то можете колись поставити питання руба, і таки забратись геть. Вона спочатку пониє, а потім звикнеться і заспокоїться. У них просто виховання таке, що дітей треба бити! Але ПОЩО? То ж виховує злість.
Відповідь: Ми і наші мами Вже не раз про це з чоловіком задумувалися. І певно так і буде. Тільки я піду на роботу, то переїдемо, бо то неможливо. І то так буде все життя, я то знаю, бо в неї така сама мама. Середульша сестра(мамина старша) не раз від неї плаче...
Відповідь: Ми і наші мами Я вас дуже добре розумію. Знаю на сто відсоків, що зі своєю мамою під одним дахом жити б зараз не могла, навіть якби було місце і можливість. Ми утікали від свекрухи, але то вже зовсім інша тема і історія, але з мамою моєю ніколи в житті так само зараз б не жили. Ні, мама то є мама, я її дуже люблю, але настільки "на своєй волнє", що я ще так сяк, бо звикла до її власного характеру, постійних зривів, ниття і т.п., а от чоловік мій точно б не стерпів. А розриватися між мамою і чоловіком- такими близькими твому серцю людьми не можливо це факт. для прикладу, вчора з ранку була я з малим в поліклініці, відповідно в телефоні звук вирубила і маминих трьох пропущених не чула. Приходжу додому, чоловік злий-злющий, каже :"Подзвонила твоя мама, щось намолола що ти така-сяка неблагодарна дочка, що всім на неї наплювати, до баби дзвонить, трубки не бере, до тебе тоже не береш..." Чоловік каже хотів пояснити що я в поліклініці, мама кинула трубку. І його це образило, мов чого вона йому навалила і кинула трубку, навіть не послухавши відповіді, тим більше не дочекавшись якогось хоча б банального "допобачення". Я колись захищала мамині причуди, зараз перестала. І не задзвонила з поясненнями як колись, бо тоді б прийшлось вибачатись не відомо за що, просто перечекала пів дня і тоді нормально з мамою поговорила. Але так не робиться...( Пра? То не нормально і те що вона вчить дитину всяких дурниць знаючи ваше негативне відношення до цього тим більше не нормально. Поставити маму на місце? ну, не факт що поставиться, бо це може визвати ще більші непорозуміння, або не дай Боже чвари. Будете мати можливість переїдете, а на разі може постаратися обмежити спілкування мами з внуком, а коли вона це помітить спокійно пояснити в чому річ, хоча я думаю вона сама це добре зрозуміє... ---------- Додано в 23:06 ---------- Попередній допис був написаний в 22:58 ---------- Мене бабуся виховувала до шести років. Мама залишила мене з нею в селі коли мені було 8 місяців і умотала до Львова на роботу. Потім забрала до садіку останній рік і в школу я вже ходила біля неї. Бабуся мені до цих пір дуже близька, все таки саме до неї я горнулася в такому ранньому віці замість того аби горнутися до маминих грудей. А мама навіщала нас раз в два тижні і її я сприймала як дуже красиву тьотю так сказати. Хоча я знала що це мама, але розуміння цього слова в мене було на той момент трохи хибне, не таке якби повинно було бути в дитини в такому віці. Це я пишу вже з того що пам"ятаю.
Відповідь: Ми і наші мами Знайома ситуація. Тільки різниця в тому, що ми разом не живемо. Батьки вийшли на пенсію і поїхали жити в село, а квартитиру залишили нам. Проте, майже усе, що робиться в квартирі (від ремонту і покупок піддається критиці і кориктуванні з боку мами). Робили ми ремонт і коли мама приїхала допомогти поприбирати, то скільки вже наслухалася (то не так чоловік зробив, то не підкрутив, то не гарно помальовано і т. д.). Мені обідно за чоловіка, бо він дуже старався, не зважаючи на те, що має багато праці на роботі. На усі мої зауваження, мама відповідала, що вона прямолінійна людина і якщо їй щось не подобається вона мовчати не буде і сюсюкатися також. І це мені знайомо. Вчора я спокійно пояснила мамі, що не слід закривати шафою батарею, бо буде в зимі холодно. То була така сварка з плачем мами, тому що я її не слухаю і перечу, що я не знала вже як вийти з цієї ситуації. І саме дивно, що мене гризе совість, що мама через мене плаче , хоч і не було від чого (розумію, що це маніпулювання моїми почуттями), проте я намагалася щось їй сказати, заспокоїти, а мамі до моїх почуттів просто байдуже. Легко мені може сказати: "закрий писок і роби, що я тобі сказала" чи "не роби культу з своєї вагітності". А я тільки сказала, щоб мене не нервувати і не говорити зі мною командним голосом. Прикро мені, що пишу в цій темі, люблю свою маму дуже сильно і знаю, що вона мене також любить, переживаю за неї, стараюся змовчати в конфліктній ситуації, а згодом зробити, як вважаю за потрібне, проте не завжди так получається і виникає сварка. Розумію, що багато чого сказано в нервах, але зараз настільки приймаю усе близько до серця, що не можу нічого з собою зробити.
Відповідь: Ми і наші мами Щось моя мама останнім часом взяла собі моду дорікати мені грошима(( От сьогодні побачила, що в мене дві нові туші(другу взяла по акції за 20 грн) і давай: "І нащо то було дві...То не можна було мені дати, щоб я щось їсти купила(за 20 грн?)"..Вона все переводить на харчі...Так ніби молодій жінці більше нічого не треба, тільки їсти. І так постійн:. Нащо ви купили того печива(ну хотілося нам)? Ліпше дали б мені гроші, я пішла, купила продукти і спекла...А нащо то, а нащо ото...?! А декілька тижнів тому взаггалі довела мене до сліз. Каже ні з того ні з сього: "Тобі час дорослішати! Думати про дім, надбання пожитків":khomyak:А то нічого, що з 17 років працюю(зараз мені 32), сім останніх років не вилажу з кредитів - вся побутова техніка в домі на мені, вікна пластикові, килим купила, кухню поставила, телевізор, мамині всі обновки і косметика то моє вкладення, ванну і туалет відремонтувала за свій кошт... В той час коли мої ровесниці на зароблені гроші купували собі модні телефони, подорожували чи зависали в клубах, я думала якби то виплатити черговий кредит...І маєш - мені час дорослішати! Більшість моїх подруг мого віку і 10 частини додому не постарались того що я. З 17 років я жодного разу(!) не попросила в мами грошей. Пару раз вона мені давала з власної ініціативи: 300 грн на джинси, 300 на сарафан і 100 доларів на лікування зубів...Більшість маминих подруг ще працюють, хоч як і моя мама - пенсіонери, і ще й допомагають матеріально своїм дітям. А моя думає, що як вона оплачує квитанції і частково харчування(живемо ми - я, віднедавна мій чоловік і мама),то вже все...Більше нічого не тре, а все, що вдомі, то береться з повітря. Блін, мене то тоді так зачепило, що я цілий вечір проревіла... Ви не думайте, ми не конфліктуємо і не скандалимо. Живемо дуже мирно. Але часом навіть тихі слова зачіпають. Отаке...
Відповідь: Ми і наші мами В мене нині знову ситуація з мамою. Блін, мені інколи хочеться викинути свій мобільник, або повернутися в той вік, коли їх ще не було взагалі!!! З ранку дзвонить мама, я якраз була, за перепрошенням, в туалеті і не чула. Заходжу в кімнату, відразу до телефона- пропущений "мама". Ой, мене відразу підкинуло бо знаю, ой добре знаю шо то зара буде. Дзвоню- не відповідає, кілька разів- нуль. Ладно, через 15 хв набираю ще раз і от мені мама ображеним таким тоном висказує наболіле, що дзвонила, що я така сяка не брала трубку, а в таких випадках вже краще би було взяти і сказати хоч що не маю бажання говорити з рідною мамою, ніж отак. Та йоли-пали, я починаю пояснювати, вона мене не чує. далі на своєму і все. Погана дочка я короче, ну просто жахлива. Во! В вечір мала заїхати мама привезти мені помідори, щоб я їй закрутила. Чекала в центрі на трамвай. Ну, вже скільки то раз говорено-переговорено що до мене їде №4 і №5, мама по телефоні перепитує ще раз і... сідає на №6.:khomyak: Заїжджає на Підзамче, дзвонить, кричить в трубку як їй вже то все надоїло і щоб мій чоловік її зустрів, бо вона з помідорами і буде важко йти. Чоловік якраз на роботу на ніч збирався і часу вже реально не було, та й зразу з боку каже: "я не маю часу, бо..." Мама в телефоні це почула, не дослухала, кинула трубку. За пару сикунд дзвонить і чуть не плачучим голосом говорить: "ну, і чим я заслужила в зятя таке відношення?" Кажу: "мам, він на роботу спішив, але на зустріч до тебе все ж таки побіг." Ага, знала би мама що я вислухала від чоловіка за той час поки він взував капці і якими зусиллями мені вдалось його вмовити бігти до мами помогати нести той кульок. І виходить так- вислухала від мами, під кінець вислухала від чоловіка... А за що питається? Як в тій пісні:" бєз віни віноватая я ..."
Відповідь: Ми і наші мами дівчата і я до вас. Я з мамою, ніби з різних планет. Деколи не можу з нею просто поговорити. Той такий, той сякий (особливо про родину) Я кажу тільки Ви одна хороша. За собою нічо на помічає. Або дзвоню не бачились тиждень, а вона в трубку "чо дзвониш?" Одним словом ніяких материнських почуттів з її сторони.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, Жанно, ваша мама на вас їздить. Ви тако перечитайте ще раз все що ви написали, ніби збоку і задумайтеся...Я розумію, то ваша мама, але я би вже певно своїй сказала: "мам, ви мене звичайно вибачайте,ну ви вже обнагліли вкрай".
Відповідь: Ми і наші мами А шо буде?))) наб"є по дупці?))) Оспідя, та ніц не буде! ви -доросла жінка, не сприймайте це так близько, це мамині капризи, нічого більше. хай капризує, посмійтесь.
