Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Цікава думка. За аналогією. Той, хто отримав у притчі один талант, мав просити, аби йому взагалі жодного не давали?
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька так,але вже є повні зобов"язання як перед чоловіком,так і перед дітьми
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька От власне з тим мені дуже пощастило - маю дуже хороших близьких друзів, завдяки яким хочеться жити. Найважче зберігати віру в те, що все буде добре і я таки зустріну ту свою дійсно другу половинку. Я молюся, але здається, що Він мене не чує...
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Чує. Просто Він краще знає, як і коли.
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Лілю, я нікому нічого не насаджую. Це підходить тільки мені і не має бути комусь дороговказом. В однієї із наших форумлянок є підпис щось на зразок "Краще провести все життя в пошуках нормального чоловіка, ніж у невдалому шлюбі". Для мене, чесно кажучи, мало є на цій землі гірших речей, ніж невдалий шлюб. Я мала і маю неприємність постійно спостерігати його руйнівні наслідки (для цікавих: у моїй родині у всіх дуже міцні сім"ї, це радше погляд збоку). Я до шлюбу ставлюся дужжже серйозно. Мені це як рулетка, де ставка в життя: може потрапити на чорне, а може на червоне. Тож я не спішу ризикувати такою високою ставкою Прошвендяти життя можна і в інший, більш безпечний спосіб :xaxa:
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька А я й не кажу, що щось насаджуєте. Просто налаштування песимістичне... І невдалі історії аж ніяк не причина для того, аби до себе їх міряти. Якщо у вашій родині міцні сім'ї, чому зосереджуватися на тому, що є негативне в когось іншого? Якщо ставитеся до шлюбу серйозно, то й підхід би мав бути трошки інший. І якщо вже молитеся до Бога, то для рулетки місця бути не може.
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька якщо у вас вже є діти, то так, а якщо нема, то не бачу ніяких обмежень. Принаймі, я гуляю де мені хочеться і коли. Чоловік ніяк мене не обмежує в цьому
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Погоджуюся (Власний приклад- Бог подарував Мені знайомство з Коханим Чоловіком на моє день народження, коли Я такого коштовного подарунку цілком не очікувала в той день). "Все приходить до того, хто вміє чекати." Бенджамін Дізраелі, англійський письменник. Ці рядки додавали Мені відваги довіряти Богові, коли чулася самотньою і допомогли дочекатися справжнього кохання.
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька У мене є хлопець, але я почуваюсь самотньою. тому що він з часом перестав приділяти мені увагу. Більше гуляє з друзями. І в поїздки до родичів в Білорусію, Херсон теж іде сам. а я хочу хоч кудись поїхати відпочити разом. та він цього не розуміє.
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Це, Мавко, не xлопець, а так представник чоловічого роду, якому з якиxось причин добре з вами. Якщо він ІДЕ в Xерсон сам і т.д і т.п то де ж тут почуття? А він знає про те що ви його дівчина? Мати xлопця і бути самотньою...
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Самотність - це стан душі. Очевидно популярна останнім часом самотність удвох. Це вже страшенно неприпустима непристойність, що не кажіть...
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька ВІН тебе чує, просто людини підходящої для тебе ще не знайшов)) Але ти обов"язково зустрінеш таку людину, адже ти така молодчинка, будь-якому чоловікові пощастило б мати біля себе таку дружину))) А вірити в це ти просто повинна, адже наші думки матеріалізуються, тому в тебе навіть думки такої виникати не повинно, що буде якось не так)))
Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька Дійсно так, самотність - це не тоді коли поруч тебе когось нема, коханого, сестри чи друга. Це коли ти в душі сама, з собою самотня. Коли тобі цікаво і легко самій з собою - то іншим так само буде приємно з тобою. Треба віднайти -відшукати той душевний власний комфорт, спокій, гармонію. А відчуття, коли удвох, але почуваєтесь самотніми - це "дзвінок", що щось не гаразд - десь упустили обидвоє. Не секрет, що кожна людина любить по-своєму, хтось хоче чути приємні слова, хтось любить проводити спільно час, а хтось любить подарунки чи турботу. І для одного означає "він мене любить" коли кожний день говорить компліменти, а для іншого важливі смачна їжа і чиста постіль. Спробуйте налаштуватися на партнерові - що важливо для нього і дати це йому, а йому скажіть, чого ви чекаєте від нього (цікава книга "5 мов любові у подружжі"). Що значить "невдалий шлюб". Шлюб - це не забіг, де вкінці є фініш і ти точно можеш знати переміг чи програв. Невдалий він може бути в твоїй голові, коли ти втомилася боротися, втомиилася від розчарувань. Коли ви одружувалися - кохали один одного - він був вдалий? Який він той шлюб для вас вирішуєте саме ви у власній голові. Шлюб -це стосунки двох людей, зазвичай з різними поглядами чи амбіціями. Але ж щось вас поєднало. На спільному житті є різні ситуації коли кожен вибирає, чи піти на компроміс, чи прислухатися, чи спробувати щось змінити-виправити. Звичайно легше, коли обидвоє хочуть змінити щось на краще.
Вчора відбулась у мене з подругою незвична розмова. Подруга сказала фразу: «А що, якщо я завжди буду самотньою?» Я задумалась, жіноча самотність: доля чи наслідок наших вчинків і думок? І чи можна щось вдіяти з цим?
Я думаю в основному то наслідок настрою і думок. Але в багатьох випалках долю теж ніхто не відміняв. І що б хто не казав про жіночу незалежність, емансипованість - мати гідного чоловіка- компаньона, захисника, так зване "сильне плече" це природнє бажання жінки. Інше питання, якщо немає гідного кандидата, але варто розширити чи змінити світогляд і всн найчастіше налагоджується. Плюс щира віра в Бога (чи Вищу силу, як хто називає), в себе, в позитив, не зациклюватись на негативах
Я не дуже вірю у глобальне "доля", мені здається що життя мінливе - з кожним нашим вчинком, з кожною думкою, з кожним днем все міняється. А ще не зациклюватися на пошуку "половинки". Бо іноді то перетворюється на нав"язливу ідею і дівчина більше нічого не помічає навколо, у неї в голові тільки "треба завести хлопця, треба вийти заміж..." І часто як тільки вона починає ставитися до того простіше і віддає все у Божі руки, то хлопець сам з"являється Не вирішувати "всьо, я тепер буду сама-одна до кінця життя", а просто жити, мріяти і вірити (але без фанатизму). І ще дуже багато дівчат і жінок для себе чомусь правильною вважають послідовність самотня-нещаслива-зустріла чоловіка-щастя настало. Мені ж логічним видається як мінімум поміняти 2 останні пункти місцями. Тобто не чекати щастя після того як приїде принц, а почати відчувати щастя вже і зараз. До тих хто живе, рухається, в кого в очах горить щастя і натхнення хороші люди (обох статей) набагато швидше "підтягуються" Так, можна казати що от "без сім"ї, без чоловіка моє щастя неповне", але щастя воно таке - багатогранне... Я іноді згадую ті часи коли все було так просто "куда хочу - туда лєчу" - всього-навсього підняла попу і роби що хош. Заходіла - живу в Києві, захотіла - переїхала жити в Дніпропетровськ, на вихідні зганяти в Запоріжжя - льогко, подружка подзвонила посеред ночі - поїхали з нами купатися в Дніпрі - "всєгда готов", хочу - сплю, не хочу - не сплю... малюй, читай, ходи на танці - скільки душа забажає... Ностальгііііія... бо тепер вже так просто не вийде - "обов"язкова програма" значно розиширилася, а на "довільну" часу стало набагато менше. Кожного разу треба "оглядатися" - скоординувати свої плани з чоловіком, родиною, знайти хто буде займатися дитиною, спакувати всім "тормозок", взяти з собою гору речей... Зараз теж є щастя, але воно інакше. Сім"я, чоловік, діти - не дорівнює щасливе життя, так само як самотня (чи тимчасово самотня ) жінка - не дорівнює нещаслива людина.
