Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання таке теж практикували, але в результаті було приблизно наступне: --ти був нечемний, тому мультиків не буде --буде --не буде --буде...і істерика.
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання І в нас теж таке було і є . Наш навіть трохи старший, все почалось десь в 4-ри роки, навіть незнаю, що він мені кожного разу хотів доказати своїми вибриками, але в якийсь момент я розслабилась і якщо мої пояснення не допомагали, то просто дозволяла йому це робити Таким способом одгого разу ми прийшли в садочок в + 22 в теплих рукавичках і в гумачках , іншого дня ми прийшли з галстуком на футболку, після цього його вибрики в тому руслі призупинились Але почались в іншому....
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання здається, я знаю в чому піде моя дитина завтра в садок))))
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання згадала, як раз ми збирались на гурток. Я попрасувала одяг, заходжу в кімнату, а мій розумник... розмальований фломастером з гоолови до ніг "в знак протеста!". А ранок так добре починався.. во-во...
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання Починайте пояснення з позитиву. Я тобі дуже хочу їх дати, але я переживаю... знаєш, за що? (а далі вже ваші версії...) наприклад: От дивися сам. Вони завеликі? От я переживаю, що ти їх по дорозі загубиш і більше не будеш мати, а я так хочу, щоби вони в тебе були. Якщо вже є крики, то давати тим більше не варто, бо тоді ті крики не скінчаться ніколи. Одна вчителька колись радила почали говорити тихше, шептати, дитина автоматично стишується. Якщо істерика, то сказати дитині: я бачу, що ти злий, але дуже прошу заспокоїтися й ми поговоримо. У такому віці то є короткочасне розуміння, до того ж зовсім не таке, як у дорослих. Я в таких випадках не кажу "ні". Я питаюся, а що я раніше сказала? Він відповідає, що не дам мультики сьогодні. Тоді питаюся, то як думаєш, яка відповідь на твоє питання, чи можна мультики? Він сам відповідає, що не можна дивитися. І сказане з його уст то на нього діє нормально.
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання скільки корисних порад!! дякую вам, дівчата))) нам деколи допомагає щоб заспокоїтись коли я кажу: он під вікнами вже люди слухають як ти кричиш. ніби затихає. коліжанка під час істерик бере або папір. або пакет поліетиленовий і запихає дитині під футболку. до тіла. затихає моментально, то такий спосіб відвертати увагу. був час що під час крику ми пропонували відкрити вікна навстіж або вийти на вулицю і там покричати, щоб і сусіди могли потішитись як наш Сашко гарно викрикає. теж діяло. але останнім часом щось маємо промахи. треба шукати нових способів. а, ще деколи кажу: а уяви якби я отак постійно плакала, що б ти казав? і починаю кривлятись, ніби плачу, шморгати носом. тоді вже Сашко сміється і каже: ну ти і нюня)))
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання Привчаєте до традиційного українського "а що люди скажуть?" ? А ви би хотіли, щоби вас так заспокоювали? Як на мене, у тих методах бракує поваги. Мені би було неприємно, якби мене так заспокоювали. Папір добрий метод, якщо дати його подерти. Або сказати, щоби дитина намалювала свою злість. Нашому Даркові помагало. Ще психологи радять називати емоції. То також діє безвідмовно. Правда, не під час крайньої істерики. До речі, а відсилаєте до кімнати перебути істерику самого? Ми відсилаємо в кімнату, бо там він зразу відволікається на книжки чи іграшки й забуває, чого кричав. Якщо зразу не припиняє, то йдемо до нього. Я сідаю на його ліжко й чекаю, коли трохи притихне, тоді питаю чи можна поговорити. Правда, якщо він просто кричить, то я прямо кажу, що як хочеш кричати, то прошу то робити в своїй кімнаті, якщо хочеш бути тут, де ми, то перестань кричати. Тоді сідає й тихо плаче й можна з ним говорити трохи. Колись нам психолог порадив "не виганяти дитину зі своєї любові", бо вона плаче, аби дитина знала, що ми приймаємо її і її емоції.
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання аж ніяк. в тому плані що ти так гарно кричиш, а всім то дуже подобається. то радше спосіб відвернути увагу. в них такі моменти потім переходять в забави зі сміхом. так, відсилаємо. і не раз бачили що тоді він затихає, бо нема публіки. раз залишила його самого і через деякий час чую що не зовсім заспокоївся, а отак завиває, на одній ноті. заглядаю тихенько а моє чудо сидить на дивані, бовтає ногами. длубається в носі і розглядається по сторонах, але продовжує тримати ноту))) теж так кажу, а ще кажу що мама не розуміє коли хтось кричить. але найчастіше Сашко навіть не хоче слухати нікого. кидається на підлогу. штовхає всіх, кричить
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання Коли Натусик так робить, я сідаю на підлогу коло нього й час від часу гладжу його по голові. Та я розумію, що для відвертання уваги, але якось мені більше пасує "не роби дитині те, що би не хотів, аби тобі робили".
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання а якщо сказати: "включу. завтра." можна ще додати:нині я вже сказала, що не включу, і ти вже зрозумів, чому я так сказала, правда? достатньо строгим голосом.якщо не розуміє - пояснити про дотримання слова. найважливіше тут - дотримувати слова що б там не було, хоча би в освітніх цілях (перед тим найважливіше подумати, чим караєш, що забороняєш тощо - яке слово даєш). у мого таке прокатує (5р.9 м.) таким чином Ви "ні" замінюєте на "так", не змінюючи свого рішення. сильно в пояснення не входити, особливо на фоні ймовірного продовження істерики. Можна переключити увагу на щось інше: "а сьогодні в нас є інші цікаві справи" (у нас це зараз білизну у ванні розвішувати, раніше могло бути і порох витирати, і вечерю готувати, і тісто на пляцок робити - тобто підключити до своїх справ; а було і розмальовувати разом, і ліпити з пластиліну чи казку почитати - то найшвидше ). тобто не просто "ні", а "так,потім/завтра/коли закінчиться покарання", і підсолодити заборону перемиканням. правда, істерик з ним у нас не було. у дочки була 1 - десь у 2,5 роки в магазині. відтоді ні разу, принаймні з приводу "хочу те!" ---------- Додано в 11:43 ---------- Попередній допис був написаний в 11:33 ---------- може, варто пообіцяти, що купите йому такі його розміру, коли знайдете на базарі? звісно, якщо маєте фін.можливість... тобто таким чином з недосяжної ця мрія стане ближчою? ---------- Додано в 11:44 ---------- Попередній допис був написаний в 11:43 ---------- о тааак, мала те саме, піддавалася на мамин авторитет, і це суттєво негативно вплинуло на стосунки з донькою... з сином того нема, бо нема кому оспорювати авторитет тата і мами...
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання розумієте, в нас основна проблема в тому, що як тільки він розуміє що мультиків не буде вже і негайно то відразу істерика. навіть не намагається послухати далі. над цим наразі працюю, бо деколи важко стриматись і не ляпнути щось типу: ні, бо я так сказала. для мене це складно, бо в дитинстві у нас було таке правило: якщо мама сказала ні, значить ні. але не скажу що я від того страждала. то було само собою зрозуміле. а з Сашком такого нема. можу потішитись що нині в нас не було істерики на рахунок білих мештів, але зато хотів взяти в садок новий м*яч. плакав. коли я казала що він там забрудниться, діти проб*ють його, то казав що заховає в шафі. пішов шморгаючи носом. а тепер сиджу і думаю чи варто було так робити. з одного боку ніби нічого страшного, вже не одна забавка піша у сміття після садочка. але ж я знаю як би то було. дітки би просились побавитись, а мій малий жадіна би весь день відбивався від них. не виключено що обійшлось би без бійки. от така дилема.
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання може, ще і в тому причина, що Сашко не вимагає істерично надворі, а лиш вдома? тобто його цікавить публіка у вигляді лиш Вас, а у формі сторонніх людей - це стримує?
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання обіцяла. каже що хоче вже і саме ті що в шафі. проблема не в грошах. по суті в дитини більше того всього ніж у нас з чоловіком і моєю мамою разом. просто бувають моменти коли він ніби йде на принцип. от має Сашко купу футболок. а одягати хоче тільки одну, котра бруднюща вже. останнім часом у нас багато непорозумінь через одяг саме. ну і з нового: вчора бабуся купила дитині м*яча. не маю ніц проти. але тут же в кімнаті мав відбутись футбольний матч. при тому що місця особливо нема, є кілька скляних шаф, плазмовий телевізор і стійка з купою вазонків. і бабуся погоджується побавитись, але *тільки легенько*. кажу що Сашко не має поняття легенько, він ще не контролює свої сили, ну і тішиться новою забавкою, тому від надміру емоцій може досить пристойно запустити того м*яча. і знову сварка. чому? бо я дотримуюсь правила: м*яч то забавка на двір. без варіантів. ех, маю двох дітей в хаті)))))))) ---------- Додано в 11:55 ---------- Попередній допис був написаний в 11:54 ---------- може бути.
Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання Ох, як я Вас розумію І Ви в такі моменти починаєте думати, що коли Ви були дитиною, то Вашій мамі можна було сказати тільки один раз, щоб Ви заспокоїлись, як тут же Ви заспокоювались, а тут ніби вже всі способи перепробувані : і з любовью, і з криками, і з проханнями, і ..., а він ніби Вас не чує, і в такі моменти задумуєшся : " Я мабуть десь або щось пропустила в його вихованні ?!!!!" Можливо у Вас трохи інакше, але у мене було саме так. Переговоривши з одною знайомою, яка є психологом, вона мені порекомендувала трошки заспокоїтись, і зрозуміти , що просто у мене така "темпераментна" дитина, і таким дітям треба все повторювати, пояснювати в 10 раз більше, ніж спокійним дітям, тому що із -за свого типу характера, вони дуже часто просто не сприймають, або не хочуть сприймати якусь інформацію від вас, особливо ящо чогось хочуть. Це звичайно не означає, що їм потрібно все дозволяти, але потрібно дуже добре проаналізувати скільки разів протягом дня Ви говорите своїй дитині слова " Ні" і " Не можна", якщо їх набагато більше , ніж "Так" " Можна", тоді ситуація буде ще більш погіршуватись і дитина цього не розуміючи буде Вам всім своїм нутром чиннити опір. Дуже надіюсь, що я зрозуміло написала, але просто після її слів я була в такому шоці, бо зрозуміла, що співвідношення "ні" до "так" у мене десь 80 но 20:no:, і щоб добитись хоча б якогось розуміння із сторони дитини, треба це як мінімум переполовинити. Я це все настрочила, бо нам це дуже допомогло, можливо допоможе Вам
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас почавсі період, той якого я так боялась-істерики, постійні істерики. Починаються на пустому місці і можуть тривати як сьогодні до 2,5 годнин. Мені вже мозок вибухає. От сьогодні причиною було - не так застелила ліжко. Кричить, махає руками, тупає ногами. Перестеляю. Далі не так. Істерика вже в самому розпалі. Кажу "Покажи як застелити"- крик. Я не кричу, спокійно прошу заспокоїтись, пробую переключити його увагу на щось інше не допомагає. Проситься на руки і дико кричить. Просить цицю. Я даю, він її тримає і далі реве і не смокче. Чесно, часом я перестаю себе контролювати. От сьогодні я просто сказала "Вийди з кімнати і заспокійся і прикрила двері". Він налякався, прибіг, відразу взяв цицю і заспокоївся за кілька хвилин. А за хвилин 10 казав "Мама, любаю шалено, буду чемний" і реготав ніби нічого і не було. Найчастіше істерики після обіднього сну. Підкажіть, може щось не так роблю. Чи то просто період який треба пережити. Я сама в дитинстві істеричкою була огого. Як згадаю :8:...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Вдома трохи з тим легше, бо вдома то є вдома і нема глядачів-спостерігачів і більше можливостей наказати. Мій як дома істерить, а то інколи буває кожних 10 хв хочу на кухні вивалити з шафки всю посуду, або порозсипати крупи, хочу залізти в ту тумбочку де лежать мамині кремчики, парфуми і тому подібна всяка всячина, хочу то все повідкручувати і тим всі бавитися, хочу залізти на стіл і з нього скакати, хочу залізти з ногами на підвіконня і... і... можна писати до завтра. Я в такі моменти його знімаю з не дозволеного місця, або забираю не дозволену річ, пояснюю що ми вже багато разів говорили що того брати не потрібно. Як істерить стараюсь не звертати уваги. Погодьтеся що дома то набагато легше, як істерить дуже сильно, то беру і відводжу в кімнату, або якщо дійство відбувається в кімнаті, то на кухню, кажу : "якщо так, то іди тоді заспоеійся і подумай що ти зробив не так і чому зараз маєм таку не приємну ситуацію, як заспокоїшся, прийдеш" (ну, не дослівно, щось типу того). Я не кажу що воно якось чудодійно діє, але дома особисто мені з істериками справлятися легше. ---------- Додано в 10:43 ---------- Попередній допис був написаний в 10:33 ---------- Ой, ну так напевно треба, а то поїхали ми нещодавно прогулятися в центр...Продовжувати не буду, десь в "прозі" я про це писала. Мати рідна, то був повний капець!!! Зато люди мали на шо подивитися.)) Дівчата, а що робити з вуличними глядачами, споглядаючими на вибрики і істерики дитини? Я розумію що наймудріше не звертати увагу, ігнорувати, але інколи воно так трафляє, що завал. Особливо коли починають коментувапти, або тіпа забирають не чемного хлопчика з собою. Найгірше те, що мій не чемний хлопчик не вагаючись іде собі з чужою тьотею/дядею і потім ще більше істерить, коли його покидають серед дороги...))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? )) в нас такий період вже вдруге Попередній був приблизно у вашому віці, десь місяців 2 тягнувся думаю рецепту нема на руки не давала себе взяти, викручувалась, цицю не все брала, діяли інтуїтивно, точно в барвінку, якшо лягала на підлогу (гра на публіку) і кричала вже купити вафлі чи кіндер, ну то ясно шо я вже не купувала. Просто чекала поки перейде. Таких барвінково-чудових ситуацій було 3, подивилась видно шо не діє, більше так не робила. Зараз, наприклад, ну але то ше з Мартиною появою зв'язано, просто не хоче шось робити/їсти/одягати/тощо то просто стоїть і мовчить, голову опустить і чекає, коли ти вийдеш з себе. То нічого, якшо ти вдома, а якшо спішиш? Я беру на руки і силою одягаю, бо шо маю робити? лишити саму вдома? пробувала раз закрити двері, постояла за дверима 7 хвилин, відкриваю - бавиться, але очі повні сліз. Словом ми зараз в кризі трьох
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? по-фі-гу. абстрагуйся. є ти і малий. як будеш на них звертати увагу, забудеш шо мала робити і як поступати з малим сеанс йоги проведи, подихай глибоко і не відволікайся. а з цим я би радила прєкратіть і то негайно! м"ягко бортани влізливий народ, а дитину не привчай, шо вона може з любим чужит поплентатись за руку! тим більше шо такі дурнуваті методи виховання які так полюбляють всякі дяді\тьоті ше нікому не помогли. впевнені в собі діти валять з ними на край світу, а боязкі( і правильно!) зачинають ревіти ше більше. не практикуй того, імхо
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я завжди різко відповідаю на коментарі типу "забула вас спитати" або "обов"язково так і зроблю". А на фрази віддати комусь такого нечемного завжди кажу що мені він теж потрібен, навіть такий нечемний. Але я Антона меншого трохи прилякувала, що раптом його якийсь дядько захоче собі забрати і що я буду без нього робити і тому він ніколи навмисне не втікає від мене і побоюється чужих людей. В нас на осінь завжди припадають скачки в розвитку. А на цю осінь припали нові істерики. Буквально за декілька днів дитина стала абсолютно некерованою. Я просто в шоці. Причому останнім часом ніби намагаюся приділяти побільше уваги, ходимо лиш вдвох по різним справам. Якась певно чергова криза ))). Довів мене сьогодні до істеричного сміху плавно переходящого в сльози.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Хочу сказати мамам темпераментних дітей. Чим емоційніша дитина, тим більше потребує спокійної і врівноваженої мами. А всі мамині нерви йдуть від а) що про мене подумають люди? Що я не змогла виховати дитину , син нечемний і тра-та-та...б) раз в мене дитина істерить, не слухається, значить я погана мама, раз не даю собі ради з дитиною. Як тільки такі думки приходять в голову - видихайте І глибоко дихайте. І пам*ятайте , що завжди знайдеться той, кому буде, що сказати і покритикувати. Тому не зважайте на них. А собі повторюйте - те, що ви найкраща дитина своїй мамі. Навіть якщо робите помилки і не все виходить одразу. В спокійному стані мама суттєво легше діагностує ситуацію - що дитині справді треба, як заспокоїти дитину, як донести те, що ви хочете їй сказати.
