Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас тривалий час був період "не надо на меня смотреть!!!! не надо со мной говорить!!!! не нааадооо!!!!!". То стосувалось будь-якої людини. що розмовляла зі мною і пробувала, щось сказати до дитини. Я вже навіть нікуди не могла з малим вийти з дому крім магазину. Недавно був випадок, що ми прийшли на дн до чоловікової бабусі і там були гості, малий закатив страшну істерику і ми звідтам забрались. А ще свекруха почала капати, що то ненормальна така поведінка. Правда в мене завжди є оправдання їй. І саме цікаве, вважаю, що свекруха теж до цього причетна. Малий сам по собі досить стидливий, а вона йому почала "вбивати" в голову " не можна того і того бо люди будуть сміятись з тебе". І ще й наш хресний, брат чоловіка теж так дитину висміював, причому за нормальні дитячі пустощі. А я про це зовсім недавно дізналась. А ще з чоловіком криза була. І поява братика... В общєм багато на дитину навалилось але спільними з чоловіком зусиллями зараз все ніби налагодилось і тепер моє дітьо стає аж занадто общітєльним. Вчора, лежить на підвіконні ( в нас перший поверх) і до всіх знайомих сусідів розпитує як в них справи, куди ідуть. А якщо стидається когось то просто за мене ховається)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Сьогодні зранку Максимко встав з настроєм, як завжди. Одівся в садочок і тут я побачила маленьку дирочку по шву на футболці. Взяла іншу- передіватися не хоче. Йди каду так- не хоче. Став і непорушно стоїть - і плаче. Ми не встигаємо на роботи, а він ні передітися, ні так йти... На силу переділа, а він далі плаче без пояснень. Як назло. Говоримо, просимо- без толку. Плач на весь дім. Тоді від тата дістав по попі і з плачем пішов в садок. Пів дороги плакав, а потім якось заспокоївся.

От сиджу на роботі і думаю, що було не так. Заспокоїтись не хотів, просили, вмовляли, пояснювали. На роботу спізнились... Як би ви поступили в такій ситуації?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас кожного ранку проблема з одяганням. Сашко вже гірше якоїсь модниці, поки вибере лахи то можна здуріти. найкраща розвага то вимагати вчорашній одяг, котрий бруднющий в корзині для прання. ми з чоловіком швидше одягаємось ніж бабуся одягне дитину...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

гарно сказано.

навіть навпаки - ламають ту довіру...

дівчата, порадьте щось почитати про дитячий нігілізм, відмови-неприйняття, про кризові періоди формування характеру чи що. А то те, що умовно називають "кризою 3 років" рівно у 3 в нас не було і в помині, а тепер прийшло і показує Кузькину мать. Терпіння і спокій - мій стиль в подоланні того періоду, але ще хотілось би не просто переживати той стан Дмитра, а разом з того виходити.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

от поясніть мені, що я маю робити. позавчора вирішила зробити деякі перестановки в шафі і витягнула *гуманітарну допомогу* (одяг для Сашка зі старшого брата, котрий зараз нам ще великий), серед всього були кросівки. Сашко їх вхопив, взувся. взуття завелика на кілька розмірів. я ледве вмовила його віддати. Але от 2 останні дні кожного ранку в нас істерика бо: я хочу ті білі мешти з двома приліпками!!! і то аж до криків, вереску, тупанням ногами і падання на підлогу. як пояснити що вони йому завеликі??? в нас всі мої пояснення закінчуються не почавшись. тобто: не можне, тому що....і тут дикий крик і плач. хоча ні, плачу нема, очі сухі. я вже почуваю себе якимось монстром. бабуся хотіла дозволити йому вдягти ті кросівки і так прийти в садок (добре що їдемо машиною), а там я би мала їх забрати. я була проти, бо чомусь вважаю що маму потрібно слухати, тим більше що я не обмежую дитину в чомусь життєво необхідному.
і тепер питання: як зробити так, щоб дитина тебе слухала?
я деколи буваю категорична у своїх висловлюваннях.послух батьків для мене то щось само собою зрозуміле і для мене зараз дивно, що я маю впрошувати дитину вдягти саме ту футболку, а не вчорашню, заляпану болотом. може це тому що я була безпроблемною дитиною. мама часто каже що зі мною і братом (в нас 2,5 років різниці) мала менше клопоті нж ми всі маємо з Сашком. чи то просто він занадто розбалуваний і тепер випробовує нові методи маніпуляції?

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

не претендую на вумність, але маю старше своє чудо майже того ж віку і ситуації дуже подібні.
справа тут не у слухняності.
з допису - Сашко, як і Дмитро останнім часом, просить не конкретну річ. Не треба йому тих кросівок насправді. Він просить те, чого йому не дадуть. Те, про що можна буде покричати. Те, чим можна буде випробувати міру маминого терпіння, здорового глузду. Або бажає викричатись і шукає якусь підставу під то.
Можливо, колись він бачив приклад того, як дитина капризами змусила батьків виконати її бажання. І тепер дивиться, чи "прокатить" таке вдома.

думаю, найскладніше тут - коли дійсно нема часу, і треба до садочку/на роботу, а син криком кричить. От тут не маю що порадити. Але якщо крики трапились, коли Ви вдома і нікуди не маєте бігти - я б радила дати йому одразу те, що він хоче. Скорше за все, крик не припиниться, захоче ще брудну футболку. Дати ще і футболку. А тоді взяти на руки і спитати: "Сонечко, ну чого ж ти так кричиш. Тебе ж не одяг турбує. А що?" Може, він розповість... То я зі свого досвіду розповідаю. Правда, Дмитрик розповів не одразу, але ввечері перед сном сам попросився порозмовляти, обійнявшись. Тоді багато що зясувалось. Але, нажаль, то була не остання наша істерика... тому і шукаю теж, що робити далі.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

я не знаю чи роблю правильно у своєму підході до виховання, а роблю так. Коли я можу щось дозволити дитині, коли від того нікому не буде шкоди - я їй то дозволяю. А коли буде комусь якась шкода - чітко пояснюю що й до чого, а тоді переключаю увагу на щось інше. Але моя ще мала )) Їй поки легко переключити увагу на інше, щодо старшої дитини (тобто як вона стане старшою, бо вона в мене покищо одна) - не знаю що буду робити.. досвіду ще не маю..

У Вашому випадку - я б дала ті кросовки, хай походить. Що від того погано, що він піде у завеликих кросовках? Зато він вдовольнить інтерес і отримає якийсь свій дитячий досвід.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

О, то я так чоловікові, коли він доказує, що бувають випадки, коли Ярик вартує ляпася, кажу: "Ну то бий мене теж, коли я щось не так зроблю... ". Але "а що ти йому зараз можеш пояснити? "... Тож молю Бога, щоб синок не дуже давав татові причину таке казати, бо чує моя душа, що ще не одна суперечка в нас буде на цю тему...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

ага, то ніби така забавка в нього. хочу все і негайно, а ні то покричу і отримаю. часто так і стається. моя мама деколи готова для нього образ зі стіни зняти аби лиш дитина була задоволена.

він походив у них весь вечір, наступний день хотів їх одягти в садок. вони не просто завеликі, вони йому злітають з ніг і толком пересуватись в них він не може.
я багато чого дозволяю дитині, бо ж не може він жити у постійних заборонах, але ж має бути і межа.
щодо розмов то в нас вони постійно. і коли заспокоїться то ніби і розуміє що робив неправильно. якось в парку втік від мене. я догнала і спокійно сказала що ми йдемо додому. відразу крик і плач. прийшли до хати, було сказано що ми нікуди не підемо нині і мультики відміняються. була страшна істерика, потім ніби вдалось його заспокоїти, поговорили. кажу:
--ти розумієш чому ми вдома і мультиків не буде?
--так, розумію, я був нечемний і втік від тебе.
--а ти знаєш чому не можна втікати від мами?
--ні.
--в парку є багато чужих людей, великих собак. поруч їздять машини. я дуже за тебе переживала і боялась що з тобою щось станеться.
--вибач, я більше так не буду.
--добре, вибачаю.
-- а мультики включиш?
--сьогодні ні, бо.....і знову істерика...
якесь замкнуте коло

---------- Додано в 15:54 ---------- Попередній допис був написаний в 15:51 ----------

то певно треба в тему виховання татусів)))
я деколи готова роздерти чоловіка, коли мені потрібна його підтримка у деяких моментах з Сашком, а тої підтримки нема.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

хто перший знаходить з того кола вихід - свистіть
в нас ще і елемент нігілізму: "не мама не з Дмитриком не з Сергійчиком не іде гуляти."
Зі всім погоджуюсь, стараюсь побільше обіймати. Істерика - руйнівна сила. Стараюсь заспокоювати саму істерику, щоб був час і сили на конструктив.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

То зовсім нормальна реакція на слово "ні". Мені психолог радила радше ніж казати ні, сказати так, але з поясненням. Он наприклад малий каже, а ти мені нині включиш мультика? То замість того аби казати ні, скажіть давай про те поговоримо коли прийдемо додому. А там вже по дорозі додому собі подумайте чи будете мультики включати чи ні. Якщо вирішите, що не будете, тоді кажіть, знаєш ти нині на площадці маму дуже налякав і мамі було дуже сумно. Я тебе дуже люблю, і зараз прошу піти побавитись... або книжку почитати. І вже.

Я сама реагую на слово ні, як бик на прапор СРСР.

---------- Додано в 15:15 ---------- Попередній допис був написаний в 15:11 ----------

В мене також істерики часті гості. Проте в мене дітки трошки старші і їх легше відіслати в кімнату аби вони заспокоїлись. Психолог мене навчила казати так, - ти зараз злишся і я то розумію. Прошу заспокоїтись і тоді ми поговоримо.
При тому стараюсь їм дивитись прямо в очі і говорити строгим тоном. Хоч їхні істерики часами дуже солодкі і смішні, я повинна показати, що така поведінка нікудишня. Часами включаю ігнор і йду в туалеті закриваюсь. Нема перед ким концерта влаштовувати, той концерт швидко закінчується.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

та я сама знаю що просто так забороняти не треба, але я навіть не встигаю пояснити чому не можна. як починається істерика.

ну я так і кажу на вулиці. я подумаю над тим, потім вирішимо, побачимо по твоїй поведінці. але то спрацьовує надворі. вдома таке не діє.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ага... і в нас таке було. То мусіла сказати, знаєш, таки в таких мештах до садочку ти йти не можеш. Ти не зможеш бавитись на гойдалках і бавитись з дітками. Вони ще на тебе завеликі, і ти їх будеш мати як підростеш.

Дитина забуває, але треба десь туто сховати, бо інакше вічно буде тягати ті завеликі кросівки. ЙОЙ! Часами ті мьошта були по цілій хаті. Їден капець тут, їден там. А ти мамцю ходи і збирай.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

я кажу що мама не розуміє тебе коли ти кричиш, заспокійся і скажи ще раз. тоді намагаюсь по максимуму виконати бажання, щоб зрозумів що просити треба спокійно.

о таааак. але то не з моєю мамою в хаті. коли істерика явно безпідставна і *на публіку* тоді я відсилаю Сашка заспокоїтись, а тим часом мушу стримувати свою маму в другій кімнаті

якось навіть сказала що я забороняю їй йти до Сашка

---------- Додано в 16:21 ---------- Попередній допис був написаний в 16:19 ----------

слово в слово разів з десять повторила. і що всі сміятись будуть, і що на прогулянку не зможеш вийти. але він все одно хоче *білі мести з двОма приліпками*

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

знацця проаналізуйте яка різниця між двором і хатою. Для дитини щось там є інше.
Доречі. Моя мала також страшний вимагатєль щодо мультиків. Я відбиваюсь так довго як тільки можу, але коли вже хочу просто світого спокою, то таки включу. Але я свідома того, що здаюсь, бо мені в той момент так вигідно. І я сама включила і сама через 30 хвилин виключаю. Мале свариться, але нема на то ради. Я їй кажу, що включаю на 30 хвилин і вже. Воно знає, онто хитрюще

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

а срулько ввечері заявляє: "мама, а тьотя Надя любить Софійку СИЛЬНО: вона РОЗУМІЄ, КОЛИ СОФІЙКА КАПРИЗУЄ." Дослівно. Типу "а ти мене так сильно не любиш".От що хочеш, те і роби.

---------- Додано в 16:23 ---------- Попередній допис був написаний в 16:23 ----------

ойойой. Співчуваю. Я хоч сама...

---------- Додано в 16:25 ---------- Попередній допис був написаний в 16:23 ----------

в нас Дмитро сам собі включає і сам собі виключає. Під соусом, що великі розумні хлопці самі вимикають. І всі голосно хвалять.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

надворі я ж не кажу що не включу. то він ще має надію, а вдома вже розуміє що сеансу не буде. тому і істерить.
в нас ще й проблеми з зором, тому такі довгі посиденьки перед телевізором не на користь (хоча вони нікому не на користь). домовляємось що мультики тільки в окулярах і з закритим очком. погоджується, але каже: ти йди з кімнати, я буду сам дивитись. і потім відгортає оту заслінку на око і підглядає.
щодо тривалості то деколи вдається домовитись. він каже що хоче подивитись ще 10 мультиків. я пропоную один. сходимось на 2-3. тоді вже сам виключає телевізор і займається чимось іншим. але то не завжди спрацьовує.

---------- Додано в 16:30 ---------- Попередній допис був написаний в 16:28 ----------

ага, і відчуваєш себе якимось монстром або мачухою тій дитині

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

А в нас просто телевізор сам собі не включиш, тай не дивимось ми його зовсім. Ми забрали карточку і дистанційки, і мала з тим змирилась. Єдине, що вимагає, то компютер і ДізнейМалятко. Даю, але не на довго. Вона сама собі бавиться якимись іграми на дізнеївському сайті. І виключати мушу я, бо як одне закінчилось можна знайти друге.

В нас проблема не з мультиками, а з какао. Мала собі засмакувала і вимагає аби мама то готувала, навіть серед ночі. Часами готова її тим банячком гепнути, бо я ще маю багато чого зробити, а воно замість того аби йти спати вимагає свіжозвареного гарячого какао.

Доречі, щодо поваги до старших. Якщо старші поводяться адекватно, той діти на них спокійно реагують. Від коли я звела комунікації з батьками до мінімуму, той мама до дітей інакше відноситься. Вона може мені закинути, що то я погана і що то я кричу на дітей, бо свого крику вона не чує Але я не дозволяю, вірніше діти не хочуть, спілкуватись з нею довше ніж 30 хвилин. Одна настільна гра, і допобачення.

Мій тато, хоч і вчитель, а з моїм малим не вміє собі дати раду нераз. Данило лінивий і не хоче грати на ф-но. Тато зразу починає - Марія, іди зроби щось зі своєю дитиною, бо... Я беру Данила на бік, вислуховую претензії, які часто такі банальні як голод, і тоді сідаю з малим займатись сама. Я тоже умєю по клавішам цикати.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

О, та я взагалі мегамачуха. Двох бідолашних малюків!
Тут цікаво, що ота Софійка, з якою Дмитро часто себе порівнює, - його однолітка, але молодша в сім'ї. Може, ще і тому... ну але ж я на пляцок вбиваюсь, щоб бути весь час з ним і навіть стримую бажання обцьомувати Сергійка цілодобово..

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

А я б вже дозволила мультики..... Сказала б що він розумненький хлопчик, що впевнена що більше так не буде і тому б дозволила.... Бо для мене ото вибачення і порозуміння і було б виховним моментом (тобто те що я хотіла донести до дитини...)