Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

бачу що в кожного різне було виховання, і кожен має свої методики виховання. Сказати що сварки\биття це не правильно чи правильно дуже важко.

Сьогодні стикнулась, мала просто втекла без дозволу бавитись на вулицю, потім порозкидала все і відмовилась прибирати, нахамила моїй мамі - я їй - так не можна, відповідь, ну і що?! ти мені всеодно нічого не маєш права зробити! Подзвонила відразу до її мами, вона почала виховну розмову по телефону, я вступилась, бо думала що малу роздеру. Було мені дуже погано, і прибирати після малої немала сил, і той весь бардак так і залишився. Відмовилась вечеряти - не їж, мені всеодно. Обідилась, ще досі не пішла спати, а я їй сказала - ти доросла - роби як знаєш. Подзвонила Божена

мама

, питає що сталось - сказала, або дитина буде нормально поводитись, або забираєте її назад, або вона буде получати за всі свої вискоки. Чекаю завтрашнього дня...

За таку поведінку я б в дитинстві була б уже бита. І в мене досить часто отакі вискоки були, але вчасне вправляння мозгів піщло мені на користь. А зі мною паралельно, ще виховувались мої двоюрідні брат і сестра. Виховання - дитина ще маленька, кричати не можна, бити не можна. Просто треба словами виховувати. Брат на рік старший - наркоман, в батьків він ще досі синочок і не знають як його з того витягти, а дочка, на рік молодша за мене - пішла з дому до якогось пройдисвіта і в даний момент живу в палатці - хата розвалюється, а додому вернутись гордість не дозволяє!
І де тут гарантія що до дитини підбереш хороші слова? Я зараз вдячна мамі за ті всі скандали, які я получала. Можливо якби після першого свого нічного клубу я не получила доброго прочухана, то б зараз мала таку ж саму долю як і мої 2-є родичів, вище описаних.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Мені завжди здавалося, що егоїзм - від вседозволеності. А то, виявляється, від того, що вчать дорослості (чит: відповідальності за свої вчинки).

Бо всі дорослі не йдуть єдиним фронтом, непослідовні. Я прекрасно розумію, якби мама тоді почала сваритися з тіткою за мене, то я би подумала, що не все так страшно. Але так не сталося. Мені всі дали зрозуміти, що за свій вчинок я отримала по заслузі.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Лілю, хочу зрозуміти. Як може статися так, що від того, що змалечку вчитимете дітей ділитися, вони виростуть егоїстами?

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

мене от цікавить, а чому не варто враховувати характер дитини, темперамент, тут батьки вже мало що можуть змінити.

я є суміш холерика і меланхоліка, що мені завдає дуже багато не зручностей. Уже свідомо з психологами працюю над "помякшенням" характеру результату практично не бачу

Можливо на якусь дитину і варто гаркнути?

я також була за те що до дитини потрібно через ласку і розмову виховувати. До трьох років все саме так і було. А далі просто почали здавати нерви. Мала практично до всіх, крім своїх батьків отак ставиться! В садочку, в школі. Її от і привезли сюди щоб "осуспільнити". Я на диво можу знайти спільну мову з майже всіма дітьми. А от з похресницею ніяк...

саме тому і почала дискусію, щоб не повторити помилок із своїми дітками. Почути порад у людей, які вже займаються вихованням. Сидіти і надіятись що разом із дітками прийде ясний розум як правильно виховувати, це не по мені, не хочу потім думати а чого вони вироси такими...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ви самі відповіли на своє запитання.

Батьки виховали так, що вони нормальні, всі інші - непотріб. Але так завжди не буває. Якщо в дитині закладено сприйняття інших, як непотребу, то це і на батьків колись перейде. Вже було сказано

Тим словам тисячі років і вони таки справджуються. Будете бачити. Але це радше буде приводом не для потіхи над немудрими батьками, а для співчуття їм і іншим, на яких це буде виливатися.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Може і нормально, охоче вірю. Але в моїй родині він не плекався і його не було. З дитинства най-найбільш раннього мене вчили спочатку думати за інших, а потім за себе. Якщо я з"їла печенько і не запропонувала мамі, татові, бабці, дідусеві (які звично відмовлялася, бо їм того 100 років не треба), то це було приводом для виховної роботи. І я не пригадую зі свого боку егоїстичних вчинків. Нехай це і природою закладено, але я такого не хочу і у своїх дітей викорінювала б егоцентризм якнайшвидше, бо саме він - підгрунтя гордині.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Так, дуже. Я навіть казала домашнім з"їсти шматочок, бо я наче б-то його не хочу. Завжди хотілося, щоб саме їм було більше. Зараз, коли мислю по-дорослому, розумію, що вони як захочуть, то куплять собі.
Я себе пам"ятаю із дуже раннього віку. Деякі сюжети навіть із півтора року. Не маю наміру прикрашати, відповіла чесно, як було.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Поясню приблизно так. Мені шматочка хотілося б, якщо б мама, тато і всі рідні мали по два. Мені радість і захват приносило те, що вони мають. Бо таке бувало, що залишався шматок, а вони казали мені з"їсти і відмовлялися відкусити від нього, то мені він у горло не ліз. Коли, до прикладу, в мене щось було, а в мами ні, то я зразу в сльози. Мусіла знати, що всім не гірше за мене. Жаліслива була

Ні, Лілю, скажу, як є. Дитячості в мені не заохочували. Мене зразу вчили мислити і поводитися по-дорослому. Я брала участь в дорослих бесідах, знала, коли в сім"ї які проблеми, що твориться в країні. З дуже раннього віку. Особливо дідусь мене до дорослості привчав. "Поважним малюхом" він мене зробив. За це його люблю і любитиму завжди. Може, комусь це не підходить, а мені підійшло, я не шкодую, що мене це цікавили ляльки і біготня у дворі

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

До народження своїх діток ви можите формувати купу купезну думок, як їх виховувати і як з ними поводитись, щоб все було правильно. Але як народяться дітки все зміниться ))))) і повірте, як би там не було, але ваша дитинка буде для вас центром світу і все буде крутитись навколо неї і всі теорії стануть не підходящими ))). Я звичайно "Америки" нікому не відкрила, але деколи згадую свої плани і погляди на виховання дітей, то сама з себе сміюсь ))). Ще вагітною точно знала, що моя дитина буде бавитись тільки іграшками (не баняками, шнурами, телефонами і пультами), а тільки тим чим можна (ха-ха-ха-ха) і що їсти буде тільки на кухні..... (знову ха-ха-ха) і таких догм в мене було чимало )))). На дуже багато речей будете дивитись простіше і своїй дитині дуже багато будете пробачати і не карати за якийсь непослух чи ще там щось )))).
Такщо до народження дітей краще реалізовувати себе і як можна більше всього цікавого побачити і почути, щоб вже мамою можна було цим всім поділитись. Бо я думаю чим більше реалізовані батьки тим кращу дитину вони зможуть виховати. Тим цікавіше буде спілкування і дітям просто буде хотітися наслідувати батьків і чогось в житті досягати. Ну і відповідно і повага і взаєморозуміння також будуть присутні.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

повністю з Вами погоджуюсь, але також не вихід знати один спосіб виховання і його дотримуватись. а зараз і займаюсь розширенням кругозору. просто тема дитини, виховання, психології мене дуже цікавить. З народженням дитини спрацюють свої інстинкти і я з своєю кровинкою надіюсь зможу дати ради. Але всяке може бути і не хочеться щоб отак зненацька на тебе то наскочить, і якась вумна цьоця порадить а ти так зроби, а тим ти лише зашкодиш і потім побачиш кращий метод і почнеш себе пуляти, а де я раніше була і чого про то не дізналась. Завжди хочеться бути ідеальною мамою, цьоцьою, хресною...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Так, це сумно, але всі від колиски прямуємо тільки до гробу. Лише смерть в цьому житті є річчю певною. Не стверджую, що всі мають бути, як я. Особисто за себе скажу, що хіба перші 2 роки випали з мого свідомого життя. Все інше я чітко пам"ятаю. Крім часу, проведеного в школі, який ненавиджу і це період із мого життя викреслений назавжди, просто втрачені роки на безглузде вислуховування нікому непотрібних повчань. А так дорослою себе відчуваю ще з садочка, коли мене, п"ятирічну дитину, посилали до молодших їх одягати і шнурки зав"язувати. Ну така я є, такою народилася, чи мене такою зробили, але я не шкодую
Старіння - сумне, але не найсумніше. Найсумніших речей - цілий стос. Брак любові, поваги, милосердя, миру. Старіння я переживу, а брак того всього пережити важко