Відповідь: Ми і наші мами або відселитись окремо... а в мене з моєю мамою якось все незрозуміло. вона завжди допоможе. підкаже. порадить, підтримає, але деколи бувають такі моменти що просто атас. я коли була менша то ніколи не розказувала мамі про коліжанок своїх, про те що ми робили, хто що сказав, не ділилась секретами. а все тому що потім в разі чого мені то все випоминалось. а потім коли я вже стала старша то пояснила мамі чому в дитинстві не розказувала їй всього, для неї то було відкриття. а найбільше сварок в нас на побутовому рівні. справа в тому що мама може цілими днями прибирати і все одно казати що в хаті срач як на смітнику. а мене аж ніяк не напрягає вчорашній пил на антресолях, розкидані по кімнаті дитячі забавки, бардак в моїй шафі чи те що білизна повисіла на шнурку на годину довше. ну така я є. люблю чистоту, але не до фанатизму. а прибирання для мене то справжня каторга. а мамі треба стерильну чистоту. тому і сваримось. а ще мама чомусь вважає що я вмію читати її думки. тобто вона подумала що пора прати тюль, а я не перу, а дивлюся мультики. ну як то так???? і починається. раніше я то все терпіла, а тепер кажу напряму що мене не влаштовує...і так набагато легше. от така я невдячна дочка і жахлива господиня)))
Відповідь: Ми і наші мами То моя найбільша мрія, але наразі вона така ж нездійсенна як і така щоб виграти мілліон. А білетики я купую.
Відповідь: Ми і наші мами Марусю, читаю про ваші з мамою складні стосунки, і , направду, аж моторошно стає. У мене з мамою теж не все ідеально, але є величезний плюс - живемо окремо. Ви кажете, для Вас це нездійсненна мрія, проте мені не йде з голови одна думка. Для Вашої мами Ваша сестра є "правильнішою" і "розумнішою", то чому б їй, мамі, не жити з більш зручною для себе людиною? Наперед перепрошую, що лізу зі своїми припущеннями в чужу сім"ю. ---------- Додано в 22:27 ---------- Попередній допис був написаний в 22:11 ---------- Аж тепер побачила. Вибачайте за " сіль на рану"
Відповідь: Ми і наші мами Дякую. Мені часто здається, що мама просто так поводиться аби "відімститись" мені за свої погані стосунки зі своєю мамою. Тобто вона не навмисне то робить, але підсвідомо поступає саме так само як поступали з нею. Вона просто не бачить нічого поганого в своїй поведінці, і просто вважає, що то діти невдячні а внуки і подавно. І, що проблеми не з нею, а у всіх довкола. Це все її дитячі. Її дитячі рани накладаються на мої. І маємо веселку.
Відповідь: Ми і наші мами Я часто чую фразу, що я буду виховувати дітей по іншому, мені також не завжди подобалося відношенні моєї мами до певних речей, але загалом вона чудова жінка і я її люблю, хоча в одному будинку я б з нею жити не змогла б мабуть, ну принаймі довго.
Відповідь: Ми і наші мами Отож. "По-іншому" не значить "ідеально". Моя мама вихована "по-іншому", ніж виховувала нас. Виховувала не без промахів та помилок, які тепер накладають відбиток на моє життя. Дитячі рани є у всіх, я просто на свої "забила" як на щось, що є частиною життя і чого не минути, то нехай вони хоч і будуть присутні, не дозволяють мені почуватися нещасною. Якщо, дай Бог, в мене колись будуть діти, я теж робитиму фатальні помилки, в моїх дітей теж будуть дитячі рани. Бо я врахую знайомі мені помилки і не задумуватимусь над незнайомими. Я не дозволяю тим ранам ставити хрест на моїх стосунках із батьками, бачу більше доброго, ніж злого. Роками праці над собою я перетворила батьківські помилки у своїй свідомості в мізер, а чесноти - у визначальний фактор. Це дуже і дуже нелегко, не кожному вдається в силу темпераменту, обставин, досвіду. Але до цього треба прагнути. Воно робить вільним
Відповідь: Ми і наші мами Дівчатка, нехай ці дріб'язкові побутові суперечки, "притирки" характерів і тому подібне не заважають нам пам'ятати головне і любити/цінувати наших любих МАТУСЬ! (і взагалі батьків). Це наше дороге і святе. Звісно в житті всяке буває. Але треба старатись знайти якийсь вихід, компроміс, навіть інколи змовчати, стерпіти (але нам, а не батькам) - вони на то заслуговують. Адже найчастіше по-справжньому починаєш цінувати те, що втрачаєш (хоч і банально, але правжа ж!). Кажу це з власного досвіду. У нас з мамою характери були не сумісні (шо для мене біле - для неї чорне), хоч ми практично не сварились. І в підлітковому віці я навіть думала, що нам було би краще жити окремо. Але потім мама захворіла, стала наче дитинка, за якою треба постійно доглядати, і так вже довгий час. І тільки тоді (і можна навіть сказати з віком) я стала відчувати наскільки мені не вистачає мами!.. Нехай би вона мене критикувала чи ми би з нею вічно про все сперечались, але щоб вона БУЛА, здоровенька і рідненька! п.с. Цінуймо наших мамусь і татусів, щоб наші діти так само нас шанували!
Відповідь: Ми і наші мами Є багато моментів, коли батькам варто було б трохи "пригальмувати" і припинити втручатись у життя своїх дітей - бо це життя саме дітей. Є моменти, коли можна змовчати, але ж не завжди! Якщо батьки систематично труять життя дітям, то чому діти мають це терпіти? Ви використали слово "компроміс", але вікіпедія дає таке його визначення: То виходить, Ви самі собі суперечите, коли кажете про компроміс і про те, що діти мають змовчати.
Відповідь: Ми і наші мами це Ви маєте на увазі батьків-алкоголиків, наркоманів, злочинців чи щось схоже? Тоді я згідна з Вами - не тільки діти не повинні мовчати, а й суспільство. І, власне, що мається на увазі під словом "труять"? Хочуть звести зі світу в прямому заченні слова? :shok: Бо якісь непорозуміння побутового характеру чи в певних життєвих ситуаціях, я вважаю, піддаються вирішенню, якщо є почуття поваги і любові (бо без того - важко). Розшифрую: діяти залежно від окремої ситуації - колись дійти компромісу, згоди, а колись і змовчати, стерпіти. Де тут суперечення?
Відповідь: Ми і наші мами Ви читали попередні повідомлення форумлянок? От і називається словом "труять". Коли батькам не догодиш, бо що би не робила - все не так, і батьки часто вважають, що знають краще, що вже давно дорослим дітям треба, а якщо не послухаєшся - то ти погана, бо не поважаєш бажання мами/тата допомогти, навіть якщо в тому випадку такої допомоги не було потрібно. Мусить бути у вже дорослих дітей право на те, щоб самостійно вибирати, як жити, а не робити так, як сказала мама, бо вона "ліпше знає". Якщо людина хоче жити по-своєму, а не як мама сказала, то це не означає, що вона не любить і не цінує батьків! Просто має своє бачення свого життя, і все. Компроміс - поступки від обох сторін, а не від одної. Змовчати/стерпіти можна, але то стосується і дітей, і батьків. Чому одна сторона має йти на поступки, а інша - ні? Нечесно виходить.
Відповідь: Ми і наші мами Dzintars, *іронічно* це - нестерпно! *а тепер серйозно* можу лише поспівчувати тим форумлянкам, у яких такі проблеми з батьками (бо це дійсно проблеми, "поверхневі", "видимі", небезпечніша суть яких ховається під водою, як айсберг). п.с.: а може батьки продовжують ставитись як до дітей, бо діти далі залишаються дітьми? (риторичне питання) п.п.с.: Dzintars, а знаєте, в чому ще іронія? Що цілком можливо, що років так через -надцять наші з Вами діти можуть так само сидіти на ДП (чи чомусь іншому) і обговорювати як ми з Вами "труємо" їхнє життя! :D
Відповідь: Ми і наші мами Якшо в мене коли-небудь будуть діти, то не маю наміру їх доводити до того, щоб мене обговорювали десь на форумах. neri, тоді до чого був той допис про компроміси і дріб"язкові суперечки? Форумлянки пишуть, що мами не дають можливості їм нормально жити, але при цьому не кажуть, що їх не люблять. І ті проблеми, що у них виникають - то не дріб"язок, а справді важливі. Так що не розумію Вашої іронії.
Відповідь: Ми і наші мами То не треба доводити, чесно Помилки стаються, як би Ви не береглися. Крім того, що одному ліки - то другому смерть. Хтось хоче свободи, жаліється, що мама хоче забагато часу для себе, що тягне по магазинах замість того, щоб дати можливість зустрітися з друзями. Інший каже, що мама не хоче проводити час разом, що в них немає "задушевних" бесід. Навіть долар не всім подобається, що хотіти від людини? Якщо за стільки тисячоліть ніхто не вирішив проблему батьків та дітей, то не слід сподіватися, що вона вирішиться саме зараз, слід навчитися із нею жити
Відповідь: Ми і наші мами Всі обговорюють по різному, хтось хвалиться своїми відносинами з мамою, хтось має проблеми з мамою. Тому в цьому немає нічого поганого.
Відповідь: Ми і наші мами Та це зрозуміло, згодна з Вами Справа у тому, що навіть наявність помилок не виключає можливості їх виправити. Часто батьки не бажають визнати, що помилились, і продовжують робити так само, ніби нічого і не сталося. То має набагато гірші наслідки, ніж самі ті помилки. Батьки повинні намагатися зрозуміти дітей, а не чуть-що і вже "ви мене не поважаєте", "ну та, я все винна" чи "то ти така-сяка" і на тому розмова закінчується... А діти можуть пробачити багато чого, якщо батьки визнають, що у тій чи іншій ситуації були не праві.
Відповідь: Ми і наші мами Діти пробачать батькам все, бо для дітей є дуже важливим знати, що мама і тато люблять тебе такою яка ти є і сприймають твої успіхи. Діти від батьків хочуть повного прийняття. Але нема доскональних батьків, і всі батьки роблять помилки. Хтось з надвеликої любові до дітей, а хтось з недолюблювання. Тому ми мусимо сприймати, що наші батьки недосконалі. Проте, дітям дуже важко приймати критику саме від батьків.
Відповідь: Ми і наші мами Якщо критика оправдана і ми знаємо, що мама права то одне. А якщо , так як вас, у всьому звинувачують і стараються лишній раз принизити, то звичайно це дужу-дуже не приємно і обідно.
Відповідь: Ми і наші мами З ким? З проблемою, чи з мамою? ---------- Додано в 16:21 ---------- Попередній допис був написаний в 16:16 ---------- То не просто образливо а дуже боляче. А постійна критика виховує закомплексовану людину. І саме вона потім буде казати, що бити дітей треба, що авторитаризм в сім’ї це добре і оправдано, і буде вірити у всі зливання воску ітд, ітп. А щодо обговорення на форумі. Мене психолог запитала як я себе підтримую в таких нераз нелюдських щоденних умовах. Саме тим, що виговорюсь на форумі, і тоді вже біда не біда... Послухаю думку інших людей, часами ті думки смішні і дитячі, часами говорять як ситий до голодного, а часами щось розумне можна почерпнути.
Відповідь: Ми і наші мами Жити з тим розумінням, що проблема батьків і дітей вирішення не має, вона перманентно існуюча Це значить, жити і з проблемою, і з мамою
