Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

як добре піде, то потім можем і до вас (а нам дині зажали)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Дуже втомлена. Вночі не спала, а поки повний місяць, то і не висплюся... Їздила нині до Жидачева на поліклініку, а потім - додому, по спальник, каремат і намет. Може, поїду на тиждень на розкопки. Поки чекала на маршрутку з Жидачева в село, то мені стало зле, сіла на лавочку в тіньочку, аби не впасти. Прийшли якісь бабці, подивилися криво на мене, типу щоб я встала, але після того, як я повернула до них своє нещасне, вимучене обличчя, відчепилися.
В селі трохи поспала - тата не було, тому й не діставав. В хаті прохолодно, так шо там трохи полегшало. Баба розбудила, щоб я йшла їсти.
Потім "пройшлася" по кущах порічок, смородини, малиннику, підкріпилася вітамінами
А потім зібрала речі, та й знову на зупинку, шо за 1,5 км від хати. Мені повезло, шо як тіки прийшла, відразу приїхала маршрутка. Людей було мало, але радість від відсутності натовпу спаскудив шансон, який слухав наш водій. Ех... ((
Коли їхала через міст на р. Стрий у Жидачеві, побачила купу людей, які плавали у річці. Ледве втрималася, щоб не вискочити з маршрутки і піти до них )))
Зараз лежу з температурою, диким головним болем і болем у горлі.
Так шо майже цілий день знову проза...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Напишу, бо вже сьогодні не витримаю.
Проводжу я зараз співбесіди на роботу у ресторан. Хтось підходить (ось дві чудові дівчинки з Посиденьок підійшли), хтось ні, нічого дивного, як будь яка робота, багато людей приходило. Але сьогодні підійшли до мене дві дівчинки, які просто вже в розпачі шукають БУДЬ-ЯКУ роботу. І освіта непогана, і 30 років всього (виглядають молодше, обоє мають дітей і одна без чоловіка) і вони настільки вже всюди находилися, щоб знайти ЛЮБУ роботу, та їх нікуди не беруть! Я покликала свого шефа, бо, на жаль, вони не підходили на повара, і він запропонував їм місце посудомийок. Вони так зраділи! Я перепитала, дівчатка, Ви дійсно згодні? А вони кажуть, що ходили в один ресторан теж на посудомийок, то з них вимагали ДОСВІД РОБОТИ якого вони не мали! ТАРІЛКИ МИТИ!
Мені якось так стало... Я розумію криза і все таке, соцзахист на 0. Але я вважала себе цинічною трохи черствою, а це мене "пробило". Блін, пенсіонери і ті пенсію отримують, а нестарі жінки отак...
І як для контрасту.
Наступний після них прийшов на повара молодий пацан. Ми якраз перекушували, його пригостили тако, він якось так як належне, навіть не подякував, але то таке. В процесі розмови, з нього таке вилажило... "О-о-о, ну з бонусами у вас нічого не вийде...О-о-о, я десертів не робив... " тут я вже напряглась, якось виходило, що я його переконую і впрошую, але під кінець "О-о-от, Ви тут вимагатимете американський сервіс, а що я за Вашу зарплату зможу оплатити?.." Це мене вже вкурвило. "По-перше, це зарплата за 15 робочих днів у місяць. А по-друге, (може хтось пам`ятає з моїх дописів), ти думаєш я не знаю які зараз зарплати і за що пропонують у Львові??? Я шукала роботу з осені, не пропускала ЩОДНОЇ співбесіди і готова була сидіти в офісі в Солонці без жодних перспектив кожен день з 9 до 18 за 2000 грн! І це ЄДИНЕ місце де мене брали за півроку пошуків!" Ну і ще мені ті жіночки перед очима... Лінивий кусок рагуля. Ото вже працівник комусь буде...
Емоційний день в мене сьогодні.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Думала іти в "жилєтку", але ну його, нехай все виглядає не так плачевно напишу сюди.
Продовження дня було в мене просто "бомбезне". По-перше- прийшов чоловік з роботи і так втішив, що далі нікуди. Виявляється їхнє підприємство припиняє роботу аж до жовтня. І іди куди хочеш, заробляй де хочеш. Ми на квартирі, мала дитина.Я на роботу аж в вересні. А, брешу, їх ще на вихідних виганяють в якісь намети буклетики роздавати. Це добровільно-примусово, тобто або іди, або заяву на стіл клади. Я правда паніку не піднімала при чоловікові, а сказала, що головне здоров"я, а якщо є голова на плечах якось воно буде, але вийшовши з малим вечером гуляти таки впала в важкі роздуми.
Що було далі словами не передати. Біжить малий по тротуару, я за ним і тут зупиняється машина, з неї виходить моя колишня квартирна хазяйка і починає погрожувати, мовляв якщо негайно не повідомлю всім-всім на світі, кому я давала домашній телефон тої хати і не скажу що ми там вже не живем, вона прийме кардинальні міри, мовляв ми ще її добре не знаємо. Як бачте дзвінки турбують тамтешню теперішню квартирантку. Я оніміла. Реально всі наші знайомі знають що ми там не живем, а хто там так "наярює" я поняття не маю. Так от вона мене висобачила на пів вулиці, сказала, що я не мала ні єдиного права давати комусь ЇЇ телефон.

Цікаво чого ми тоді за нього оплачували???

Крім того налила на мене всякого словесного бруду, сказала що ми їй хату всю захарастили і те що ми їй понаплачували грошей за три місяці навперед і виселилися- це їй за моральний ущерб.
Я вже навіть не знаю що на те все думати, на душі гидко. Вона ще правда має щастя що в мене на руках була дитина, бо це мене і стримувало щоб не відповісти їй таким же огидно-крикливим тоном. Я говорила спокійно і виважено, хоча хотілося... реально хотілося багато чого. Шкода що я в цей момент була не сама. Проте дитина для мене важливіша всяких не нормальних жіночок, аби я зривалася і виходила з себе.
Коротше, день жахливий. Знаю завтра то все попустить, але нині шкребе душу не на жарт. Головне щоб чоловік знайшов іншу роботу, або підзаробіток. Оце головне...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

відпустка минула і від цього так сумно! дуже тяжко я адаптовуюсь у роботу після відпочинку...
щодо спеки, то таки люблю її, з не великою приємністю згадую про холод та дощі.
сьогодні після роботи побувала на озері біля Миколаєва, водичка там досить чиста, але бруднющо - жах!
вдома трошки поприбирала, попрала.
а зараз сиджу на балконі, доїла кавун, тепер доїдаю диньку і насолоджуюсь вечірнім спокоєм міста!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ЖАХЛИВА НІЧ. Унас сьогодні кропили з гелікоптера комарів. Цілу ніч всі вікна закриті. У хаті справжнє пекло. 2 рази була в душі за ніч. потім після 2 намочила рушник ним накрилася і дивилась телевізор. Сон не йшов . Зараз як зомбі ходжу добре що сьогодні вихідна .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Мій чоловік, поки ми були в пологовому, встановив кондиціонер. Брав Sharp. Встановили в вітальній, розрахований на всю квартиру, спимо в спальні, а за ніч вся хата охолоджена до 22 градусів.
Ляпота
Вже двічі купали Марту, так прикольно, перший раз плакала, другий купалась і подобалось їй.
Хочу на море, а ще Катя виставила такі гарні знимки з їх відпочинку
Потім я спустилась на землю і переглянула ше Квіткині фотки з Карпат пару раз і мантра мені повідала шо вони троха ближче ніж Кріт і може після хрестин ми поїдемо на пару днів в Славське.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Вітаю з Мартусею!!! Таке гарне ім"я обрали!!!
А ми взяли нашу бабусю, хресну і поїхали на рідні села... Сидимо в хаті, рятуємось від жари. Наша хресна-екстрімалка сидить на сонці і загаряє, заходить що 10хв в хату і показує як вона вже загоріла (реально, кожен раз більше:khomyak

Мартуха спить, а я лажу по інет-магазинах по розпродажах:shok::shok::shok: (а чоловік ше навіть першої зарплати на новій роботі не отримав)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

щось мене та спека добиває - пробувала щось пошити, нічого рук не чіпляється. води далі нема але нині врочистість - в хресної мами моєї сьогодні 50 років, через годину буду вдягатися і бігти шукати 50 трояндочок якогось екзотичного кольору і на забаву.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

В нас теж спека. Хом"яки бiдаки аж язика висовують i воду хлещуть. Буду шкати кондицiонер. Ще i вода якась брудна дико. Я ще зранку в нiй свою капу промила i встановила "на мiсце", лиш потiм побачила що за вода, як малому набирала ванну. Капець, зла через ту воду i капу ((((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Нарешті дійшли руки, щоб тут написати. Були ми на відпочинку. Думали, що вже ніхто нікуди не поїде, бо навалилась купа різних обставин

пара, з якою ми мали їхати продала машину за тиждень до поїздки, мене не хотіли відпускати з роботи, в мами виявили пухлину, короче все на купу

, але все вирішилось в кращу сторону і в неділю вирішивши, що таки їдем, спакували чумайдани і в понеділок поїхали в облюбовану нами ще на попередніх відпочинках Болгарію через Румунію (нарешті я побувала в Сінаї в замках дракули Пелеш і Пелешор. Враження надзвичайні!). Дуже класно відпочили, всі дні була суперова погода, тепле море, смачна кухня, приємний клімат і компанія, все було дуже-дуже!А приїхавши додому дізналась, що мамі зробили надзвичайно складну операцію

5 годин через проколи маніпуляторами видаляли ту пухлину, 5 днів мама нічого не їла-не пила, стан її був жахливий але Слава Богу, пухлина доброякісна і операція пройшла успішно

мені нічого не казали, бо ми вже були на відпочинку, щоб не засмучувати. Яка ж я була зла. Зараз вже все добре, маму сьогодні виписують додомцю :radist: А я нарешті розгреблась з праннями-прасуваннями одягу з відпочинку, наповнила холодильник їжею, вертаюсь в звичний ритм. Головне, щоб наші батьки були здорові, а всі інші негаразди - то дрібниці.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А мене вчора коліжаночки тягнули-тягнули посвяткувати, так і не витягнули. Зате коли я прийшла з прогулянки з Романом, під дверима чекав сюрприз - свято приїхало до мене! Дівчата привезли класні подарунки, передачу з Польщі, ще й накрили мені святковий стіл, щоб не парилась з вгощанням....посиділи на славу.
Віталік і далі в відрядженні, Ромка скучає за ним, дні спекотні, ночі задушливі... чекаєм прохолоди.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ми вже вдома Сповнені емоцій і вражень від США! Були в Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні і на Маямі...ляпота! Ми ще такого активного відпочинку не мали. Хотілось подивитись все і зразу))) В результаті на Маямі були лише 6 днів, а планували бути більше. Я завжди думала, що мені більше підходить пасивний відпочинок. Повалятись на пляжі...А виявляється, активно відпочивати теж дуже класно
Дуже рада, що нам вдалось поїхати до моєї коліжанки, побачити її малесеньку донечку
Я уявляла США собі зовсім по-іншому. В моїй уяві то були сплошні хмарочоси)))) Насправді їх там не так багато, і в місцях де живуть люди дуже затишно і дуже багато зелені
Надзвичайно сподобався Бостон. Я б там жила))) Він мені Львів чимось нагадував. Там так затишно...
Нью-Йорк, навпаки, не сподобався...видася мені дуже брудним містом. Хоча з висоти Емпайр-Стейт-Білдінг він дуже красивий, особливо вночі)))
Маямі..маямі...хочу ще! Який там океан

А ще дуже мене вразили їхні машини! Нє, то трактори швидше. Ми там їздили на тойоті корола, вона серед того різноманіття тракторів виглядала як маленька мурашка
То так коротко в двох словах розказала про наш відпочинок
А сьогодні чоловік поїхав на роботу, а я маю трохи часу на посиденьочки, за якими скучила дуже!
З прози...режим помінявся. Я щойно прокинулась. Вночі заснути не могла:8:Цікаво скільки то буде тривати...
Обгорівші плечі облазять:8: і я схожа на леопарда
Ще чемодани треба дорозпакувати....йой, як я того не люблю!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А мені вперше за таку жару стало погано - ледве не зомліла, побіліла, кинуло в холодний піт і я почала сповзати по стіночці...Були сьогодні по роботі на пекарні в одному з магазинів - в самому магазині класно, прохолодно, а от пекарня..Боже, як там люди витримують?...І це в них зміна 12 годин..
Зате продегустувала купу свіжої випічки, мужу додому прикупила. Коротше я так багато хліба й булочок як сьогодні вже давно не їла , а головне перед тим кричала, що в таку жару взагалі нічого не їстиму..Але апетит прийшов під час їди.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

кажуть, що на кожну годину різниці в часі людині потрібно день на відновлення і адаптацію

сиджу коло вентилятора і їм холоднезну диню, бо до того на кухні варила борщ, гречку, тушила печінку, то можна було зваритися в свому соці від тої спеки....завтра їду до свого малого, який у бабусі (свекрухи) вже тиждень

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А в мене на роботі святкування дня народження співробітниці затягнулось, в результаті я частину співробітників розвезла по домах, і ще заскочили до співробітниці на каву. І от, я щойно тільки додому попала. Чоловік поїхав до мами, я завтра туди ж збираюсь. Вже два місяці не була дома (ми з чоловіком родом з одного міста на Івано-Франківщині), і в планах купа зустрічей, святкувань днів народження, і просто активний відпочинок. Так хочеться на свою батьківщину, тим більше там річка, надіюсь що нарешті відкрию купальний сезон! Завтра на роботі знову ж таки день народження, тому надіюсь, що цей день промчиться скоро!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Люблю спеку, але вже не таку. Тобто на вулиці ще пів біди, преношу без всяких, а от в хаті біля плити- то пекло собаче. І нікуди не дінешся, варити треба. Зранку варила малому сніданок, в обід чоловікові одну зупу, малому іншу, бо той тої не їсть, а той тої...:8: Йой, в вечір ще смажила кабачок. Ото точно чуть не вмерлам. Ніколи і в уяві не мала, що роспарена сковорідка може так кочегарити. В періодах між отим варінням гуляли з малим. В вечір відчуваю себе овочем. А ще мене чекає купка домашньої роботи і на завтра залишилась но одної зупи трошки, а це означає, що з ранку знову в бій. Ааа, сорі "повоювати" на кухні не вийде, бо в хаті шаріки ганяти можна. Запаси продуктів вичерпалися, тому зранку з малим на закупи, а то дуууже тяжко, бо з важкими кульками за ним ганяти не дуже то весело.

Пам"ятаю як останній раз ми йшли з базару, ото було. Святослав вирвав вперід, летить, кричить, навіть не оглядується, попереду дорога з машинами, я в паніці пакети кидаю посеред тротуару і рву за ним, беру на руки, вертаюся, а продукти всі повипадали, ще й бездомний псюра нюхає мій фарш.

Вже би я мала охоту трохи ту свою господарку скрутити і кудись виїхати, принаймі на природу. Ага, і того щастя не получиться, бо запланована поїздка на озеро відміняється, поскільки чоловіка з завтрішнього дня і на всі вихідні поставили з роботи в палатку збирати з громадян підписи хто протів двомовності в Україні. Тобто замість запланованого відпочинку я буду свому працюючому чоловікові носити їсти, бо йде на 12 годин.
Боженьку, людоньки, ну як ж я хочу кудись вирватись з того міського пекла і суцільної рутини проблем, справ, обов"язків і так далі, ви собі просто не уявляєте... Ми вже третє літо квасимося в Львові. Ну, хіба то нормально...((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Був собі звичний день. Але тож треба, щоб прийшла якась нагла баба і мені його зіпсувала.
Мої діти сьогодні поскаржилися, що їх ображають хлопці - говорять негарні слова (моя дитина посоромилася їх переказати, а я не вимагала ), зачіпають і потягла мене за руку, щоб я їх відігнала. Поки я йшла - вони мене побачили і втекли. Хлопці були на роверах і я за ними бігти навіть і не думала(зрештою, не сталося нічого такого, що би вартувало аж таких заходів ). Дітям сказала, щоб їх ігнорували та й пішла назад до пісочниці в якій бавився Марко. А тим часом хлопці опинилися на моїй траекторії - приїхали до гойдалок і я проходячи повз них спинилася і спокійно, не підвищуючи тон попросила не чіпати інших дітей, а якщо вони не послухаються, то доведеться піти познайомитись із їхньою мамою. Та й пішла собі далі.
Пройшло досить багато часу і я вже навіть забула про цю ситуацію, стоїмо собі, розмовляємо, поруч діти бавляться і тут летить фурія з криками: "Хто бив мою дитину?!" Спершу всі подумали, що вона має на увазі наших дітей, що це хтось із них, але в процесі "спілкування" виявилося, що йдеться про мене(!). Виявляється я "добряче надавала" її синочку і це навіть бачили якісь вуйки на лавочці. Я була приголомшена тим і добита остаточно іншим - коли я попросила хлопчика подивитися на мене і сказати, як було насправді, то він спершу сховав очі, а потім взагалі відвернув голову і абсолютно зухвалим тоном заявив, що я його била.
Мама там істерична особа з нульовим вихованням, бо що ще можна сказати про дорослу людину, яка присівши на дитячу карусельку не дала дитині покататися: "Ти що не бачиш, що я тут сиджу!"
Найцікавішим у всій тій ситуації є факт, що ніхто ніколи від мене не чув, щоб я до чужої дитини голос підвищувала, а бити? Я ще так низько не впала. Я і своїх дітей сварю лише вдома при зачинених дверях, стараюсь уникати публічних розбірок з криками і шарпанням дитиною. Прикро, що жіночка не прийшла взнати, що сталося і зовсім не хотіла розібратися у ситуації, а просто прийшла скандалити і тупо верещати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

раджу піти в відповідну темку почитати що там і як в тому Славську, бо воно у всіх по-різному буває

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Беріть замість кульків - рюкзака. Мене то реально виручає. І руки не відриваються і нести не так важко, я в рюкзак до 15 кг напакувати можу. І майже не відчутно. Заодно і руки вільні...