Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? а ви поїдьте за кордон на відпочинок, відповідно дзвонити до вас не будуть, бо дорого та й довго не поговориш. А поки доберетеся до скайпу, то вже всі проблеми будуть вирішені без вас. Їх просто прийдеться вирішувати, бо надії на вас просто не буде. А ви за той час навчитеся насолоджуватися відпусткою, і вже на другий рік просто не дозволите нікому її споганити. ---------- Додано в 20:33 ---------- Попередній допис був написаний в 20:25 ---------- так поясніть їм то прямим текстом.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Сказали, що зайнята, на цей період моб.на беззвучний режим, або взагалі виключити. От і все Один раз, два і звикнуть, що якщо зайнята то зайнята і можна не турбувати. В мене теж така робота, постійно на зв"язку. Коли особливо зайнята то моб. на беззвучному, але я завжди слідкую за вхідними дзвінками. Завжди вільна тільки для своїх домашніх і для шефа всі інші - зачекають Звільнюсь - передзвоню. Щодо відпустки то я така ж не мудра... не можу відключитись повністю.... Мій шеф не розуміє як можна відключити моб. Для нього завжди потрібно бути в мережі але це той випадок, коли краще бути в мережі, ніж пояснювати, чому ти не в ній
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Я не поділяю працівників на кращих чи гірших, більше того, заздрю тим людям, які вміють відключатись від роботи. Це залежить від натури, характеру, вміння чітко все розмежовувати. Мені так не получається, і від цього дуже страждаю, не можу до кінця розлабитись та відпочити.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? все приходить з досвідом (втомою/мудрістю/інстинктом самозбереження - виберіть прийнятний варіант) мені колись давали пораду - роби усе з любов"ю до людей. Якщо оте "а я так не можу " йде через призму любові - то чому б ні, комусь самореаліція, інші отримають бажану допомогу, а якщо коріння з гордині - ... особисто мені було б неприємно, хотілось би щоб розділили мою радість
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? не замінимих людей не буває. Це ілюзія, що без тебе робота зупиниться. Згідна з думкою, що треба вчитись налагоджувати роботу в офісі без "наглядача", щоб кожен знав свої обов'язки і не дзвонив, щоб дізнатись що робити і як краще. Але то, як на мене, велика праця, бо відповідальність за роботу має нести кожен працівник. А зі свого досвіду скажу, що далеко не у всіх компаніях є чітка координація. Керівникам треба вчасно делегувати свої повноваження, а не тримати всю інформацію в себе, боячись, що як працівники все знатимуть, то ти тут будеш не потрібний. Стикалась з тим не раз, що керівник обмежує доступ до певної інформації, щоб стати "незамінним". Для мене трудоголізм - це відданість не тільки роботі найманній, а взагалі якійсь справі. Не думаю що це звичка, і хворобою не вважаю. Для мене це тимчасовий стан, і рівень трудоголізму залежить від того, наскільки мені подобається робота. Я такий егоїстичний працівник, що часто задумуюсь чи варто мені "вилазити зі шкури", щоб задовольнити начальство. Чи є в цьому сенс, якщо це не буде оцінено. У мене так виходило, що я на всі 100% віддавалась неоплачуваній роботі, якимось проектам, які мені дуже подобались. І я від цього реально отримувала задоволення. Але на оплачуваній (офіційній) роботі в мене таке буває рідко. Я відповідальна, я все намагаюсь зробити як найкраще, але дуже бунтуюсь, коли вимагають залишитись довше, вийти на вихідні чи щось подібне.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? і мій колишній шеф казав, що незамінимих людей не буває Я теж трудоголик, коли думала чому так відбувається, повязала це з тим, що, напевно, не маю якогось цікавого хобі і продовжувала свій трудоголізм. Але вагітність перервала цей марафон. Не знаю, як буде в майбутньому, але зараз насолоджуюсь материнством. І шеф виявляється, був правий: нічого страшного на роботі без мене не відбулося- як працювали, так і працюють
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? ой, незнаю-незнаю... в мене вже і сім"я і дитина, а перестати працювати ніяк неможу... видно, це хвороба...
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? І я стала трудоголіком. На роботі працюю, після роботи працюю, на вихідних працюю. Але якщо чесно, не дуже замучуюсь, отримую кайф швидше)) Просто знаю що отримаю потмі за це гроші і так тепло на душі стає)) А чим більше заробляєш, ще тим більше заробляти хочеться. Головне потім вчасно зупинитись))
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Вчасно зупинитись -це точно. Працюю з 9 ранку до 21.30 щодня без вихідних (хоча й сама на себе). Сьогодні просто не змогла зранку встати з ліжка - сповзла і в 11 їхала на таксі додому, бо "перегруз" конкретний, головний біль не знімала кінська доза знеболюючих.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Зловила себе на думці, що я така неодна... У мене також сімя і вже двоє дітей, а роботи постійно багато ( саме головне що і бажання багато- ляж полежи, відпочинь та ні..). Напевне дійсно це хвороба.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? я можу з упевненістю сказати, що залежна від роботи. не можу сидіти без діла, виходячи в декрет не висиділа довго. дочекалась лиш коли можна буде гуляти з дитинию, і айда до справ! ні разу не залишила дитину з кимось, бо треба робити роботу, завжди все разом робимо.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Деколи трудоголізм - втеча від сім'ї. Знаю кілька таких прикладів. Колега - молода мама. Рік не була у відпустці. "Плачеться". На мої заклики негайно брати хоч два тижні відпустки розказує, що "тут без неї ніяк", "ніхто її не відпустить"... Мене така манія нєзамєнімості дратує - жах. Тим більше, знаю, які порядки у нас на фірмі. Тому починаю натискати, доказувати, що все буде гуд. Нарешті нєзамєнімая не витримує і просто вбиває мене гіркою болючою правдою: "А ти собі уявляєш, як то бути цілий день з маленькою (1 р.) дитиною? Що я з нею буду робити? Плачі її вислуховувати? Та то здуріти можна!!!" (Все це з надривом). У мене - шок. Подруга. Донечка в неї вже більшенька - 5 років. Жаліюся їй, що у нас мало вихідних на свята. Відповідь: "Ой, а я вже не витримую вдома. Я в звичайні вихідні вже в суботу чекаю понеділка, щоб з тої хати вирватися, а тут купа свят.." Колега - мужчина. Засиджувався в офісі до пізнього вечора. Приходив навіть у вихідні. Ніхто не міг зрозуміти причини, бо реальної потреби в цьому не було. І ось новина - розлучення. Причина трудоголізму одразу стала явною.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Була у Варшаві з дівчиною, такого трудоголіка є ще не бачила, красива, успішна, всюди вона перша, тільки не у сімї. В неї робочий день починався в 9 і закінчувався в 22, коли закривали інститут, обідня перерва відсили 15 хв. Навіть коли приходили у квартиру і сідали просто відпочити будь-яка розмова зводилась до "математичних сподіваня, кореляції і функції розподілу", навіть про те як приготувати кролика! Заговорила про сімю, відповідь була одна - без кандидата технічних наук в ЗАГС не пускають! Однозначно можну стверджуватись трудоголік - це хвороба!
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? теж здається, що коли чекає вдома чоловік чи діточки, то просто будете змушені йти додому, а не сидіти до ночі в офісі, та й вдома будете переключатись на інші справи, що є не менш важливими за роботу... тому думаю, що трудоголізм - то більше звичка, але якщо він стане заважати створенню родини, спілкуванню з рідними та друзями - ото вже хвороба!
