Я не вважаю себе трудоголіком. Але я люблю свою роботу. Тема виникла спонтанно, на грунті літніх відпусток. Останній раз я відпочивала минулого року 5 днів. Відпустка була за рахунок невикористаних відпусток за минулі роки. Цього року не планую відпустки. А якщо вона і буде, це будуть або вибори або вихід на роботу. Беру відпустку і все одно швендяю на роботу, постійно на телефоні і на нервах. Найгірше те, що під час відпустки (чи лікарняного) я не можу перестати думати про роботу. І відповідно робочі дзвінки не дозволяють мені розслабитись. Хочеться почути думку вельмишановних форумлянок з цього приводу. А то я хочу, але не можу... Анекдот. Пи.Си. Приймаються до уваги всі розмірковування, але без хамства і висновків.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Я і не сумніваюсь. Ці слова - підстраховка власного его, боюся хамства ))) Працюю я на фірмі, яка займається виготовленням та продажем промислових запчастин, помічником директора филії та заступником генерального (який є власником) по оптових продажах.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? це просто така специфіка роботи. в моєї сестри схожа, то також постійно на телефоні і у свій вихідний, і у відпустці. Ви ж не можете собі дозволити просто виключити телефон, якщо з роботи телефонуватимуть по якійсь справі? а те, що думаєте про роботу, лише показує, що Ви відповідальна людина. звісно ж, якщо ці думки не заповнюють весь вільний час. або, наприклад, обдумуєте вирішення якоїсь ситуації, але по суті саме в той момент нічого вирішити не можете і лише прокручуєте ту саму думку знову і знову, не доходячи до якогось висновку. таке я б вже назвала трудоголізмом. якщо Вам здається, що думки про роботу відсувають на задній план усе інше, то поможе установка: "Якщо в цей конкретний момент я не можу зарадити ситуації, то нема сенсу через це перейматися".
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Я вважаю, що трудоголізм - це "хвороба". В нас на роботі є такий класний жарт. Шеф у відпустці, телефонує і каже: "Вам добре, ви працюєте, а я змушений відпочивати..."))
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Власне для мене - це не жарт. Перебуваючи на відпочинку я постійно думаю, що робиться на роботі... Мене це напрягає, але й співробітники не дають можливості розлабитися постійними дзвінками. Ще ні разу не було, шоб мене не потурбували під час відпустки або лікарняного.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Я працюю помічником приватного нотаріуса, вона в мене просто СУПЕР, але має свої "тарвкани". Мене все влаштовує, працюю 5 хвилин від дому, школа малої просто поруч, треба мені завезти малу на танці-співи - не вопрос! Але вона в мене ТРУДОГОЛІК! Наприклад сьогодні я виходила до обіду на роботу, щоб поприбирати (хоча мені за прибирання ніхто не платить), є у всіх свої нюанси, менебагато чого не влаштовує, але ті, хто знають скільки часу я шукала роботу, то я просто шикарну дляжінки роботу знайшла для себе, а далі буде видно.ле я настільки помішана на тій роботі, що віддію себе повнфстю і мені ця робота подобається!
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Я вас розумію... Беру відпустку, але все-одно ходжу на роботу, бо просто не можу. Причому вихідні для мене спасіння, бо можна забутись, а дес там, на рівні підсвідомості вже думаю, що буду робити в понеділок...
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? а що буде якщо ви звільнетесь, контора закриється(збанкротує)?
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? може просто не маєте наразі в житті чогось цікавішого за роботу? от тому і всі думки про роботу от я нд сьогодні вихідна, але не було планів, то ввечері з дому працювала, бо чоловік був весь день і вечір зайнятий а робота для мене цікавіша за телевізор, тому
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Чудово Вас розумію...сама така. Не вмію я закрити двері фірми і відключитись від роботи, як інші працівники. Постійно телефонні дзвінки, робота в онлайні, навіть зараз, будучи на відпочинку, перериваю відпустку, бо планується масовий захід, переживаю, щоб нічого не пропустити.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? І я своїй роботі віддаюсь на 100% і теж постійні дзвінки, постійно мені треба ще кучу часу провесту вдома за роботою. Така вже в мене специфіка. Трудоголік страшний, працювала навіть і в неділю, за суботу мовчу, бо це в мене робочий день. Навіть як хвора і то ходила на роботу. А зараз думаю собі, яка я дурна, цього і так ніхто не цінить і тому зараз я сильно всім тим не переймаюся.Одним словом стала я лінтієм, може це в мене і з вагітністю пов"язано, бо до того я б собі ніколи такого не дозволила. Мені аж одна людина минулого тижня сказала, що я дійсно люблю свою роботу, бо зараз таких відданих людей, а тим більше якщо це не твій бізнес немає. Можна працювати в режимі нон-стоп, якщо 1)ти немаєш сім"ї 2)ти немаєш де діти свої амбіції 3)тебе цінять на роботі. А у Вас Divchyna vesna дійсно просто специфіка роботи така - Ви там значить незамінна людина. Це дуже добре, якщо Ви отримуєте гідну зарплату за свою працю, ну і всі там привілейчики
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Дівчата, я не хочу нікого образити, але який трудоголізм може виправдати присутність на робочому місці працівника з захворюванням, яке передається повітряно-крапельним шляхом, відповідно, можуть заразитися інші працівники, клієнти і т.д.? Або ж якщо це захворювання не передається, то все одно від цього страждатиме сам хворий, якому, вочевидь, доцільніше було б зберігати постільний режим чи банально сидіти вдома в теплому кріслі і лікуватися. ІМХО, здоров"я в трудоголіка повинне бути як в коня (пардон за порівняння) - міцне-міцне. Тому його треба берегти, щоб не ходити на роботу хворим (а трудоголік піде на роботу в будь-якому випадку, правда ж?), не наражати на небезпеку себе та інших Таку сумнівну "розкіш" як болячки і недуги можуть дозволити собі хіба що трудоголіки, котрі трудяться вдома (інша річ, що і ефективність роботи тоді дуже низька). Ми дуже часто переконуємо самі себе: я мушу йти хворим/ворою на роботу, бо...бо..бо... Але, якщо розібратися, то існує мізерно мала кількість "бо", які направду вимагають від хворої людини її присутності на роботі. Це не камінь в чиїсь ворота, зокрема, прошу не ображатися авторку процитованого мною тексту, це просто викладення моєї позиції. Дуже мені подобалися оті біг-борди, що висіли колись на вулицях: "Захворів? Сиди вдома! Прості речі рятують життя!".
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Насправді це погано, працівники мають чітко знати що їм робити. В форс-мажорних ситуаціях, хіба що, звертатись за допомогою у вирішенні проблеми. Може проблема у правильності організації роботи? В нас на фірмі такого нема, без директорів і заступника офіс працює в звичному ритмі.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? погоджуся з mrochkizm на рахунок роботи і хворіб. от я цей тиждень прихворіла, то працюю з дому. добре, що робота така, що в принципі нема потреби бути в офісі. поки хворий, все одно в повну силу не можеш працювати, + затягується одужання. тому ліпше полікуватися і працювати в нормальному ритмі, ніж пересилювати себе, щоб потім треба було лікуватися довше і серйозніше.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? може я чогось не розумію, але чого б не вимкнути телефон? (я ніколи не даю особистий номер) не можете що? на синдром відмінниці схоже чи така собі спотворена манія величі, типу "без мене там все завалиться" - не завалиться + багато
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? скажу свою думку. 1. є варіанти коли люди настільки люблять свою професію -що можуть присвятити їй життя. є лікарі/вчителі/ і т.д. - що поклали себе в "жертву".і це був їх вибір. звісно, не факт , що вони були щасливі у сімейному житті. 2. ну і більш прагматично - вважаю що якщо варіант "типу "без мене там все завалиться"" - це НЕПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗОВАНИЙ РОБОЧИЙ ПРОЦЕС. робота має виконуватися завжди, а не крутитися навколо однієї "незамінної "персони. в такому випадку - висока ймовірність "людського фактору"
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Цікаво, а ви вважаєте їх гіршими через це? Або себе кращою на фоні "пофігістичних" працівників? Я без сарказму, просто питаю, як ви думаєте. В якійсь мірі така думка "а от я так не можу", вивищує роботолюбця в своїх власних очах. Типу- вам все рівно, а от я!!. Корисний підхід, якщо це гарно відображається на оплаті. Якщо ні- то сумно.
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? О! підримую на всі 100! ---------- Додано в 15:41 ---------- Попередній допис був написаний в 15:39 ---------- а толку як навіть ця оплата потім на ліки йде?
Відповідь: Трудоголік: звичка чи хвороба? Ой, був у мене випадок, думала, що вже вагітна (Ура!!!), так мій директор спереживався більше, ніж я. Вже потім мені признався, що переживав, що тобуде, коли я піду в декрет. Моє життя вже само по собі є цікавим, бо я живу. Просто я дуже люблю дану роботу і колектив. Якщо не брати до уваги вибори (бо то моє 100, за останніх десять років де я тільки не працювала... На теперішній працюю вдруге, бо свого часу звільнилась, потім знову вернулась. ---------- Додано в 22:53 ---------- Попередній допис був написаний в 22:46 ---------- Повністю з вами згідна. І якщо перечитати мої дописи раніше, це мене ж і дратує. Смаркають одні, а лікуюсь я. Але лікуванням це важко назвати, коли я під крапельницею, а в мене дзвінок, що робити. То вже в тему, де була не раз. Забити!!! І до чого я веду: я ніколи не дозволю собі подзвонити співробітнику, коли він/вона на лікарняному, у відпустці, в лікарні з дітьми, родичами, на похороні, в ремонті і т.д. Мої дозволяють собі дзвінки, навіть тоді, коли я наголошую, що з третьої (другої, першої, дванадцятої) я зайнята. По-барабану!!! ---------- Додано в 23:00 ---------- Попередній допис був написаний в 22:53 ---------- Оплата праці в мене нормальна, відповідно до обєму виконуваної роботи, і остійне дякую від керівництва. І лікування не вимагає стільки затрат, навпаки, якщо хворію, то втрачаю фінансово. А от відносно організації робочого процесу, ось тут напевне я "загналась" Дякую дівчатам, пора задуматись...
