Відповідь: Мистецтво бути дружиною Виходить так, що самодостатні жінки не потребують бути дружинами. Таких малувато, і видно їх неозброєним оком. Яке вже тут мистецтво.
Ну, то ви перенесли розмову сюди, я про це говорила в темі зради. Сюди перенесла виключно розмову про те, яким чином роз'єднується в жінці жінка, коханка, подруга, мама...
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Власне й говорилося про отаких жінок: А вийшло , що це все про самодостатніх, з якими некомфортно і неможливо жити, і живуть з ними альфонси.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Жили разом. В різних кутках квартири. Не зі злості чи чогось поганого, а з непотреби постійно "тусуватися" разом. Він собі закривався і мовчки просиджував увесь день сам, а як ще на роботу ходив, то приходив, зарплату віддавав і йшов собі в свою кімнату. Щось треба по дому - зробив. Вони ніколи не були у ворожнечі, не ігнорували присутності одне одного, але кожен жив життям, якого хотів - бабця в постійному русі і серед людей, дідусть - в самоті і тиші. Вони такі різні були нормальним собі подружжям, цілком можливо, що дуже рідкісним його видом, але далеко не найгіршим, бо кожен був незалежною особою. Так, це дивно звучить, але так було, це правда. До всього ніхто не пив, не лайдакував, все в сім"ю. І, до речі, впевнена на 100%, що ніхто нікого не зраджував, дідусь для цього був надто байдужий, бабця надто заклопотана ))) Як Ви собі уявляєте добру коханку і погану маму, або доброго друга і погану коханку? Це ідеальний варіант для подружжя? Природно, що людина хоче всі ланки мати одразу, а якщо не має, то прагне змінити таку ситуацію.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Ви собі вважайте як хочете, але наш отець в церкві часто говорить, що це не подружжя. Подружжя, це коли двоє разом а тут просто двоє окремих квартирантів, без злоби, без ніяких наїздів, але двоє чужих людей під одним дахом. Це для мене не подружжя. Я таке не сприймаю. Вашій бабі так було добре, бо хлоп ся до неї не пхав, чи як там наші бабці люблять говорити... але то не є нормально. То є чисто так, аби штани були в хаті, як казали колись мені. Всеодно які, аби були штани, аби не сама. Щось жахи збирають з такого. Ніхто не заперечує, що вашій бабі і вашому дідові так підходило... мені не підходить. Я просто тоді не бачу сенсу в тому, щоб називатись подружжям і жити під одним дахом в різних кутках квартири. Я б не витримала. Я б пішла геть. Вже тоді краще самій. Тоді й справді нема ніяких проблем - сама, сама собі все, а як треба щось по дому, то закличу кого треба. Пригадалось мені як жила хресна мама мого чоловіка. Вона в свій час дізналась про зраду чоловіка, і вона його спокійно попросила забратись геть. Він пішов і жив окремо, а вона окремо. Проте він усвідомив, що зробив зле і завжди приходив і допомагав у всьому і з дітьми також. Але жінка його ніколи не пустила назад в своє ліжко. Він був присутній в її житті, бо тато дітей, але тільки й всього. Діти повиростали, і той чоловік і надалі приходив до неї, допомагав їй у всьому, але вона ніколи знову не стала з ним жити під одним дахом. Он і маєте. Обоє собі обрали свій шлях. В вашому випадку вирішили жити під одним дахом, а в випадку хресної мого чоловіка вона обрала жити в різних дислокаціях. Різниці не бачу. Суть, та сама.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Марусю, то так здається. Може, Вам потрапляли негативні випадки, а я мушу сказати, що вони любили і турбувалися одне про одного. Дідусь навіть ревнував, коли на бабцю на якомусь весіллі бува хтось гляне ))) Тоді він залишав їй "душераздірающі" записки на журнальному столику про те, що вона його вже не любить ))). Просто дідусь був самодостатнім в контексті нашого обговорення. Та й бабусі теж нічого не бракувало... Ой, ні. Вона за комунальні платити не вміла, то без дідуся ніяк не обходилась в цьому питанні ))) Я вам розказала цю історію просто щоб показати, що самодостатність не виключає наявність коханої людини, це просто риса характеру, з якою хтось зживається, хтось - ні.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Власне, що самодостатність виключає наявність коханої людини. Воно передбачає, що людина сама собі і коханок, і коханка, і ніхто, розумієте НІХТО йому не потрібен, і ніхто в соціумі його не цікавить. Ось це самодостатність. Ви говорите про те, що наші галицькі бабці називають самодостатністю, але зовсім нею не є. Якщо б ваша бабуся була самодостатня, то не потребувала б дідуся аби той допомагав в оплаті послуг за квартиру. Ви говорите про те, що незважаючи на те, що у вас є кохана людина ви повинні залишати за собою свої інтереси а не лишень втупитись в стіну, бо він пішов курити а що я тепер? Буду сидіти, вишивати і клясти всіх чоловіків. Свої інтереси це не самодостатність, це вміння бути з собою на самоті. В мене чоловік також свободолюбивий і прив’язати його до себе шнурком я не можу, тай не бажаю. Отже я знаю, що він внутрішньо переконаний, що не може бути прив’язаний до одного місця і що йому треба тої свободи. Треба, то я й даю. Он він мені каже - я в суботу знову їду, і мене не буде. Мені, то як обрізало, бо це означає, що я більше часу проводжу з тим, з ким не хочу. Коли я заікнулась про це чоловіку, то він зразу почав виступати, що це його свобода. Тоді я йому просто напросто показала календар, і наочно показала скільки тижнів підряд він буде мати онту свою свободу, а в нас діти ще маленькі і його свободолюбивість відбивається на мому психічному здоров’ї. А я також маю свої інтереси і як казали одні люди є дуже зарадна. Отже дам собі раду в житті. А я далека від самодостатності. Я мушу бути з людьми.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Ніхто не потрібен - не зовсім точно. Ніхто не необхідний. Тобто від самодостатнього ніколи не почуєте "Я не проживу без тебе". Він проживе. Самодостатній без всіх проживе, але цілком можливо, що поруч із кимось проживе краще. Самодостатність я розумію як вольову рису. Вона точно не виключає з життя інших.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною почитайте - дуже гарно, не прямо про те що ми говоримо (самодостатність), але в цьому ключі
Відповідь: Мистецтво бути дружиною Брехня, бо ми живемо в соціумі. Хіба би людина пішла в печеру і жила там як відлюдько якийсь, тоді можете казати, що вам ніхто непотрібен, чи необхідний. Отже, ми залежні одні від одних і необхідні одні одним. Як би хто не перекручував поняття. За вашим висновком/класифікацією я є самодостатня особа, бо я проживу без чоловіка чи дітей, чи мами... але це знову ж таки велика брехня, бо якщо я собі дам раду в житті не опираючись на допомогу від чоловіка, чи його присутносі поряд, то ніколи не проживу без нікого. Я залежна від людей довкола мене, дуже залежна. Я нікуди не рипнусь, якщо в мене не буде роботи, а роботу мені дає якась людина. Я вважаю, що самодостатність, як онто собі люди вважають то це одна велика утопія, на рівні з комунізмом. Так само як неможливе існування держави де всі рівні, так само і неможливо самодостатність, як така. Я не хочу нічого міряти на нікого, але щораз думаю, і щораз на себе примірюю. І он прошу - я сама можу собі дати раду в житті, бо я зарадна. Я знаю де піти, кого що запитати, де знайти яку інформацію, як вирішити проблему. Все те я знаю і раду собі в житті дам, але не уявляю як можу прожити без інших. Не уявляю! І в ресторан я сама можу піти і насолоджуватись своєю компанією при файній філіжанці кави, і в кіно сама можу піти і насолоджуватись фільмом. А я залежна. В мене он бабця така, як онто ви кажете, вольова. Але якщо ми подивимось озброєним оком на онту її вольовість, то там БАГАТО накопається проблем. Бррр
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки а мені навпаки. Люблю розумне лідерство, делікатне в сім"ї, яке бере на себе відповідальність за найдорожчих людей, їх добробут та мир в сім"ї... десь можу поголовувати сама але воно мені не дуже потрібно, бо не маю на себе тиску якось , чи знущань, прискіплювань. А самодостатність... та вона у всьому, у всіх статусах...стараюсь щоб все поєднувалось гармонійно і не заважало жити мені та рідним. Зрештою... самодостатність у кожного своя...
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Проблема сьогодення. Кожен сам собі пише тлумачення і підтасовую так як їм подобається. Свобода, асоціюється з анархією... ітд, ітп. От і виходить, що самодостатність у кожного своя. Може всетаки незалежність від іншої особи у кожного своя? Або краще сказати, внітрушня незалежність у кожного своя? В одного вона сформована, а в іншого ні. Дівчєта, може ви всетаки маєте на увазі той внутрішній стержень, який або є або не дуже розвинений? При тому всьому людина не буде хамувата, а просто має той внутрішній стержень - "здоровий еґоїзм"?
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Вважаю, що самодостатня жінка це та, в котрої " в середині досить всього того, що дає їй можливість відчувати себе комфорто з самою собою". То не значить, що такій жінці не треба нікого поряд. Якраз навпаки, вона обирає, по можливості, людей біля себе не для самоствердження перед кимось і собою, а тому, що ці люди їй цікаві чи дорогі. Виходить заміж не тому що подруги вже всі вийшли, а тому, що зустріла відповідну людину, знаходить нових подруг не для того, щоб не було самотньо, а тому, що ці люди їй цікаві, і т.д....
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Як на мене, треба таки дивитися на значення слова "самодостатність". І якщо ми говоримо про здорові подружні стосунки, то говорити треба про "незалежність". Я навмисне наводила значення зі словника. Самодостатність не потребує нікого й нічого, вона ніколи не буде ревнувати й не потребуватиме нічиєї допомоги чи присутності.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Ну, все, дівчата. Ви мене реально зацікавили і я почала шукати в неті, що ж то таке "самодостатність". Вважаю, що без точного визначення термінів наша жичкусія зайде в глухий кут. Так ось, що надибала на Психологосі : Бачимо, нічого антисоціального у даному терміні не міститься.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Не знаю, мені таке вже пахне чимось хворим. Якщо брати в об"ємі значення, то такі люди взагалі тоді не можуть існувати серед інших. Повністю самодостатніх, як і повністю незалежних не буває. Завжди хтось від когось якимсь чином залежить. Хіба дійсно, на безлюдному острові, в цивілізації таке як можливо? Наприклад: дівчина працює, живе окремо, має друзів, має свої захоплення, свої погляди на життя. І зустрічає хлопця, такого ж самостійного, який займається своєю справою, повністю сам забезпечує свій побут. Вони самодостатні, незалежні. Які перешкоди створюватимуть ці їхні якості, якщо вони покохають один одного і стануть жити разом? Бачу дуже багато подружніх пар, люди в яких не пройшли етапу повної самостійності. Здається, що через це багато хто покладає на партнера забагато сподівань, обтяжуючи тим самим його, замість допомагати. Вийшовши з сім"ї, де допомагали жити батьки вони зразу потрапляють в іншу сім"ю, але там уже всі рішення і всі дії потрібно приймати/виконувати самим, а вміння це робити нема.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Все залежить наскільки люди дозріли емоційно. Але у мене виникає питання чи там можливі рівноцінні відносини. ---------- Додано в 17:03 ---------- Попередній допис був написаний в 17:00 ---------- Я б додала, не те, що допомагали жити... а батьки не розвивали в дитині емоційну зрілість і вміння приймати рішення, і нести відповідальність за свої рішення. Моя племінниця, за класифікацією в цій темі, є самодостатня, але така емоційно незріла, що ну. Але вона ся пре з того, що самодостатня.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки То і маю, що не знаю наскільки там можливі рівноцінні відносини. Хтось буде хотіти постійно проявити своє я, і буде хотіти аби його було зверху. Бо ж він/вона всього досягнули, егоїзм нагодований по повній, отже як тепер йому замкнутись? Он і виходить, що найбільше до чого такі люди будуть схильні, це до паралельного існування.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки як на мене, то якраз самодостатній людині не потрібно нічого нікому доводити, а те про що ви говорите свідчить про наявність комплексів, що, на мою думку, суперечить самодостатності.
