Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Сьогодні прочитала одну статтю на тему евтаназії..

Моя думка щодо евтаназії - якщо людина приймає таке рішення, то вона має право його реалізувати. Цей англієць бореться за своє право померти. Якщо б зі мною щось сталося, то я, як пише LuBimaya, теж вибрала б смерть. Нема більшої муки для хворого, ніж мучити рідних і не мати жодної надії на покращення! З часом рідні починають вважати хворого тягарем, а хворий теж це буде відчувати і через це мучитись ще більше.
Кожен випадок індивідуальний, дива бувають, але рідко...

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Дівчата, це дуже велика теорія - молодих, здорових, сильних.
Інакше кажучи, ніхто не знає, які матиме відчуття і бажання, опинившись (борони Боже!) в стані тяжкої невиліковної хвороби. І чи не переважить бажання жити тоді.

Бо можна багато міркувати, говорити, наводити приклади із життя - але все одно то залишається лише теорією з нашого боку. Пошукайте статистику, скільки є людей, котрі страждають від жахливих хвороб, і скільки з них прийняли рішення про евтаназію. Одиниці на загальному фоні. Отже, десь є ще життєва сила в таких людей, десь є ще сила в їх рідних, в лікарів, в соціальних служб. Бог дав людині життя, щоб його прожити, але не давав права обривати його, ні собі, ні іншим.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Склянка напів-повна чи напів-порожня?

А це найгірше. Дозвіл на вбивство стане небезпекою для життя багатьох людей, в родичів, яких є мотиви чекати їхньої смерті. Як би жорстоко це не звучало, але це так.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Евтаназія дозволена законом у Бельгії, Люксембургу, Нідерландах, Швейцарії, і в деяких штатах США, в інших країнах - це злочин і карається як вбивство, то про яку статистику можна говорити?

Якщо таке рішення приймає сам хворий, то про яку небезпеку може йтися? Хворий має право вирішувати, як йому краще. Тим більше, що

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

А як тоді бути з християнськими принципами? Тоді багатьох самовбивць можна виправдати, бо дехто пішов з життя почувши про діагноз. То звісно патетика.
В школі я теж вважала, що евтаназія, то вихід, щоб не мордувати себе і інших. Але зіткнувшись з тим в реальному житті, бачу, що не все так просто. Рішення прийняті в здоровому стані часто змінюються в хворобі. Навіть, коли фактично нема шансів, щоб одужати і продовжувати повноцінне життя.
Я проти таких рішень, бо навіть коли людина в комі ми не знаємо, що при тому відбувається. Хоч фізично це - "овоч". Ну, і це знову ІМХО, нікого не примушую приєднуватись чи розділяти свою думку.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

якщо хворий визнаний таким, що не піддається лікуванню, але при цьому не може бути визнаним таким, що має право приймати рішення (сильне знеболююче, помутніння свідомості, наркотичні заспокоючі речовини) то як тоді бути? адже мова тут йдеться саме про безнадійних, а вони часто бувають не дуже адекватно мислячими, якраз через ту хворобу чи ліки

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Це питання є надзвичайно важким. І інколи навіть добре, що в нас в державі це заборонено. Бачивши як мучаться діти інваліди, онкохворі я дивувалась чому вони так мають страждати? Ще в дитинстві лежа в чорнобильські лікарні і бачила діток, які не жили, просто існували. Живим у них були оченята, які не завжди впізнавали маму, це була страшна картина. Тоді я ніяк не могла зрозуміти для чого так мучити тут дитинку і маму?
а зараз стикнулась з вибором життя чи смерті, правда для тварини. Ветеринар сказав що уже нема що рятувати, собака третій день нічого не їсть, сьогодні вже ранком навіть не піднімав голову. купили укол, прийшов лікар, але ми просто не змогли дозволити дати укол. Нагодували анальгіном і чекаєм що буде...Дуже важко робити такий вибір!

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

У таких випадках - проти евтаназії. Евтаназія можлива лише за умови, якщо хворий сам прийняв таке рішення, а не хтось інший.

То інше. Якщо людина важко хвора, як чоловік, про якого у тій статті, але цей хворий прийняв рішення припинити свої муки, то він має мати таке право. Про інше і не йдеться.
А тих, хто вдався до самогубства, коли довідався про свій діагноз, важко назвати адекватними і здатними тверезо мислити, то наслідок шокового стану. Це навіть не порівнюється із евтаназією.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

цікаво, от по цитатах, наведених - один має право припинити муки, а інший, який теж хоче тих мук уникнути - чому до них різний підхід? одні визнаються адекватними, а інші ні? адже мова йде про "прийняв рішення" і"має право"

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Якщо людина довідалася про свій діагноз і навіть не спробувала з хворобою боротись, а через страх здійснила самогубство, то це не можна назвати обдуманим рішенням. Страх керує нею, а не розум. Людина хоче втекти від боротьби.
А евтаназія можлива тоді, коли всі способи порятунку людини уже використані, і нема надії на видужання. Людина боролася за можливість жити і жити нормально, але хвороба перемогла. Тоді ті муки можна припинити, за бажанням хворого, звичайно ж. Він не за одну хвилину, годину, навіть не рік про це думає, так що зазвичай це виважене і дуже добре обдумане рішення. Тут, як бачите, є велика різниця.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

а якщо і так відомо, що немає надії на видужання? себто все одно людині треба помучитись певний час, про людське око, і лише тоді вона матиме "право" приймати якісь рішення?

і у тому випадку, і у тому. Для чого тоді проходити всі кола пекла, якщо вона і так, апріорі, може "втікти від хвороби". І різниці жодної тут немає, повірте. Хіба що одних прийнято шкодувати, а інших засуджувати, бо "не мучились, не пізнали як то роками безнадійно згасати".

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Жити чи вмирати - то рішення кожного. Але я маю право мати своє ставлення до цього. Ніколи не пожалію того, хто не спробував вижити, -для мене такі люди є боягузами. Але буду поважати того, хто пішов із життя, нехай із власного бажання, але коли вже були використані всі можливі методи порятунку. Тут фраза

не зовсім доречна.
Хіба роки мук і лікування можна назвати "про людське око?" Людина хоче жити насамперед для себе, а не для когось, і це нормально. Тому й бореться.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Не знаю як хто, а я якось не вирішувала чи мені народжуватись і жити чи може ще почекати.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

якщо ситуація безнадійна апріорі, н як пробувати виживати в такій ситуації? тут лише мучитись і все
зрештою, у мене на те все думка одна - або людина має право повністю розпоряджатись своїм життям, або не має. Вибірковості та "особливих випадків" тут бути не може. Якщо визнавати право на самостійний відхід за тими, хто хворіє довго і тяжко, то треба визнавати таке саме право і за тими, хто дізнався, що має невиліковну хворобу, і що далі лише - поступове зникнення, відмова органів, і т.д. Спробувати виживати у ситуації коли мова йде лише про один-два зайвих дні (місяці) повних болю, страждань близьких, особливо коли немає особливих грошей на ті "типу ліки, що лише мали б знеболювати"...- гм, тут не про боягузництво йде мова, а про те чи варто ото тих днів... Підтримувати одних і засуджувати інших - дивно, імхо.

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

Стільки разів я відкривала цю тему, і от сьогодні наважусь таки написати свою думку. Хоч тема насправді настільки складна, особливо для тих, для кого подібні ситуації знайомі не в теорії, а в реальності

Наша сім"я також цілих п"ять років мала таке випробування - бачити муки безнадійно хворої близької людини. Не маючи можливості допомогти чи навіть трошки полегшити страждання, бо жодних ліків від того нема. До фізичних страждань додалася ще й душевна хвороба, і то було дуже тяжко.

А в останні дні її життя сталося диво: бабця прийшла до тями! Це після стількох років несвідомого стану! Вона з нами розмовляла, як колись давно, до тої жахливої хвороби (хоч сил вже майже не було), співала пісню, просила дідуся, щоб посидів біля неї і взяв її за руку, хоч до того ніколи не була такою сентиментальною...

пишу і плачу

Знаєте, ті кілька останніх днів нашого спілкування якось навіть перекреслили попередні 5 жахливих років.

Зараз, коли згадую про бабцю, ніби чую ту її пісню про черемшину... І дякую Богу за той подарунок, шкода, що прощальний

А ситуація з точки зору медицини була безнадійна

 

Відповідь: Евтаназія чи безнадія? Ваші думки

важка тема...дуже. коли моя бабця перший раз мала інсульт, то всі сили її дітей були кинуті на лікування, тоді вона ще більш-менш давала собі раду сама. потім був другий, ми забрали її до Львова, спочатку жила в нас, потім в маминої сестри. бувало всяко, спочатку ще могла сама сходити в туалет, поїсти, потім гірше: годували як малу дитину, водили за руки по потребі. постійно хтось бува поруч. мама моя на той час звільнилась з роботи щоб пильнувати її. деколи бабуся впадала в забуття, нікого не впізнавала, казала що вона в лікарні. потім були прояснення, ми постійно з нею розмовляли (ми з сестрою вигадували їй вправи на память, згадували хто чий син-дочка, розпитували її про минуле). потім був ще один мікроінсульт, і ще один, і ще один...ставало все гірше, все було: і недоспані ночі, і істерики як в дитини, і марення. і важко було всім (в бабусі 4 дітей). в моменти просвітлення бабця сама казала що хоче поскоріше вмерти щоб ми не мучились. щойно згадала: вона кілька разів просила мою маму дати їй щось щоб вона померла. але чомусь в той важкий час ніхто не задумувався про евтаназію, ніхто не жалів себе, всі намагались тільки покращити ті останні дні чи тижні.
можливо, раніше я би і була ЗА евтаназію, але зараз...зараз не знаю.
а щодо притулків...та ж бабуся постійно просила нас не віддавати її нікуди, то був просто панічний страх що вона буде серед чужих. і хай би там що. але я би ніколи не віддала рідну людину в якийсь хоспіс тільки через те що мені важко з нею. їм теж було з нами важко, але тим не менше вони такого не робили.