Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ну ви дівчата даєте-такі вболівальниці)))!!!
А я не дивлюся футбол
Моя малеча солодко спить, коханий поїхав з хлопцями до Майдану, а я маю трішки часу для себе-блукаю сторінками інету)))
Але почуваю себе ніби біля стадіону, бо на вулиці чую крики фанів....з того і зрозуміла, що ми перемогли-УРА!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

мій чоловік взагалі від футболу далекий.Але, вечором влігся, каже "ну гляяяяну...". Коли Шева промазав - почалися в хаті крики))). А потім я пішла з псом гуляти. Йду, чую, з одного вікна- Фу, фуу, фу!!!!. Думаю, може на пса якого кричать? Через хвилину, з іншого вікна,- ГОООЛ! ( далі ненормативна лексика) ще з іншого вікна Гол,голголгол!(далі ненормативна лексика). Нічо не пойняла.Прихожу додому- муж ( не фанат футболу, ага) весь в піні, волосся на груді депільоване, мала кричить олє-олє!!у-країна!там-та-тарам-тата!
Кажу, тихо, наші виграють обізатільно, це не обговорюється! та яке, ледве заспокоївся, зараз коменти дивиться і , напевно, горло зранку буде полоскати, бо захрип)))
З центру було чути такий гул вболівальників! такі крики! Люди йшли попри вікна то чула розмови, як всі у фан-зоні обнімались, цілувались!! ))) це круто, народ!!! ех, і я б туди , з задоволенням!!!))))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

у нас теж увесь центр гуде, сигналить, свыстить.
у мене мега насичені останні 6 днів. муж закордоном. ой, важко без нього, як важко
найважече в першу чергу те, що не можу спати одна вдома, страх маю страшнезний.
Настю в садок водити нема кому, тобто, ніби, і є, але не водять Сашка вже забув, як тато виглядають.
сьогодні ледве вклала тих бурундучків. у самої голова, як баняк.
але вже їде наш тато, вже на кордоні, ще трішки і мені стане так добре. шо не кажіть - а без чоловіка, як без рук

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А я сьогодні дістала якусь "мельодію" кулінарну і поки синочок спав напекла кексів з полуничкою, спекла корж під сирник, потім ще й спекла "кекси" із сиром та шинкою чоловікові до пива і футболу, ввечері докінчила сирник і зараз він прикрашає собою холодильник. Намовила прийти з нами погуляти Карапуза Галинівну і Мартинка, а сама

мавпа така

підкинула їм Марка і погнала до сусідки на корекцію стрижки

тепер винна Галюсі добрий кусень сирника і велике горня чаю

. Під футбол приспала Марчика і сама би вже спала, але мені мої вболівальники не дали - дуже емоційно дивилися футбол

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

в мене одна врочистість: приїхав нарешті чоловік (2,5 тижні не було) і не пішов на семінар (хоча мав іти), наші виграли, чоловік привіз щавлю, то завтра буде зелений борщик, про який я вже давно мріяла. ну і ще чоловік привіз купу всього іншого.
тільки єдина проза - доня трохи марудна була, але на фоні приїзду чоловіка - то дрібниці.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ага, городоцька аж гула!!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Перша половина дня - суцільна проза... Погода не дуже, зайнятися нема чим, заплановане пішло коту під хвіст. Хіба коли зовсім нудно стало, вилізла під дощ. Поки йшла на пошту і назад, зрозуміла, що в школі нас не просто так змушували здавати стрибки у довжину - щоб ми могли калюжі перескакувати .
Увечері - футбол! Сусідка запропонувала піти у фан-зону в центрі. То було щось!!! Останні хвилини я просто молилася . Тільки не могла визначитися, чого хочу більше - чи щоб ще один забили, чи щоб просто не пропустили . Наші - красені!!! Атмосфера - просто неймовірна!

Так шкодувала, що таки не купила минулого року ті квитки на матчі збірної, тепер би і по києвах та донецьках шастала...

На Сихів верталася, як не дивно, автобусом . Хоча довелося довгенько чекати. Очевидно, водії їхали з власної ініціативи, але хоч це - добре
День вдався .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ага, причому як з твого кінця так і з мого, в районі Скнилівського мосту.
Шевченко - красавчик!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

На Любінській було не дуже шумно, більше шуміли машинами (сигналили), а людей не дуже було чути.
Так ось просиділа я весь перший тайм перед екраном - дивилась футбол, Артем спав поруч, я йому своїм вболіванням трошки заважала), почався другий, нашим забили, я розстроїлась - думаю, піду намию собі полуниць, вийшла на кухню і чую з вулиці "Ура-а-а! Гол!" Вертаюсь в кімнату, там наші забили, тільки вийшла знов крики "Гоо-о-ол!" Думаю, так тільки ж був, може повтор, тут чоловік кличе, знову забили" Ну тут я вже думаю треба дивитись, а то знов всі голи пропущу, але більше не було!
От тепер думаю може на наступний матч взагалі з хати піти, може знов виграють)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

зараз мене закидають помідорами, але в тій групі такі збірні, шо їм треба буде дуууууууууууже вже постратись шоб хоча б не програти

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Англійці поки шо ніякі, я на них дуже сподіваюся . З хранцузами буде важче, але нема ніц неможливого

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Та чого ж закидають, то правда. Я сподіваюсь з англійцями на нічию, з французами - ну то як вже буде).

Але ж зараз ми перші в групі) Класно, правда?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

гад блес ю, гоьрл!!! ти їхня остання надія

---------- Додано в 11:49 ---------- Попередній допис був написаний в 11:47 ----------

я не оптиміст, я реаліст

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Вчора багато хто не вірив, шо наші втруть носа шведам. Але ж втерли! Значить, наші футбольори варті того, аби в них вірити!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

нуджусь на роботі. заборонили заходити в нет. взагалі. може воно і справедливо і правильно, але ми тепер сидимо тут і кукурікаєм
скучаю за посиденьками, нема з ким поділитись життям
якшо в двох словах- то все файно! самопочуття нарешті прийшло до норми і сьогодні мене вперше за 2 тижні нічого не болить ггг.
вчорашній вечір був мегапотужний і мегапатріотичний- я, доросла тьотя, дозволила собі поверещати і поскакати на ліжку разом з малою відчуття неймовірні просто...
тільки от погодка пічяль...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Якась я останнім часом зла і нУдна. Ніц не пишеться, не читається, навіть розважити себе якось складно. Особливо нині. Шось "харюсь" сильно всім. Скачала собі дурний серіальчик і дивлюсь цілий день. Пробувала чимось корисним зайнятись, але з того ніц не вийшло. Думала, завтра з мужом трохи разом побудем, але ж ні - всі відпочивають, а він - працює. Невесело мені якось, треба щось придумати, аж дивно з себе.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Зранку ледве встала - черговий раз лягла спати навіть не пізно, а рано - близько 04.00. Зустрілася із Мартуською-Myzuk

та natorella, на сушах

, трохи погуляли потім. А далі - цілий день сиджу в хаті, теж нуджуся... Хочу вже роботу, бо від постійного перебування в хаті шляк трафляє...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

В мене те саме. А сьогодні мої нерви не витримали і все вилилося у велику істерику. Моя Аня останнім часом просто невиносима. Я розумію. що в неї вітрянка, сидить в хаті, не має чим зайнятися і їй нудно, але вона відверто мені хамить, все робить ніби назло. Як я не намагаюся з нею поговорити, пояснити - все марно. Вже і чоловіка вона вивела сьогодні (а його дуже важко вивести із себе). А може то в неї період такий?
Я не витримала і викричалася, а тепер сиджу і сльози течуть рікою, так обідно. Найгірше те, що я не знаю що робити, як правильно себе повести.

Аналогічно.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Робота, робота, робота і завтра теж робота

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

я сьогодні з такими борюсь, насправді не з такими, а з тима що по житті вічно незадоволенні і вважають, що їм хтось щось винен. Ну от є така категорія людей і сьогодні я твердо вирішила, що ніхто мені настрою не зіпсує : ні наглий мудак, що сигналив мені щоб я виїхала з ПАРКОВОЧНОГО місця бо він собі захотів проїхати парковку поперек, а не обїжджати щоб виїхати, а тут я от заїхала собі і стала-ну капець, ні хамовиті тьотки в магазині, котрі взагалі не розуміють чого вони там знаходяться, ні корки, що утворились , бо біля Нобілісу знов перекрили вулицю, ні люди, які у всьому вбачають наживу, не зважаючи на "дружні" відносини, ні дві мухи, що залетіли в квартиру, ні працівники жеку, що пів дня ремонтували дах що обвалився і принесли попередження про штраф якщо хтось не поприбирає того сміття, що вони наремонтували, а там кілька мішків ггг ні те, що я приїхала в центр щоб сходити з мужем на каву, а йому перенесли зустріч на годину раніше і в нас було всього пів годинки, ні дощик, що застав мене сьогодні без парасолі ... три рази, ніхто і ніщо не змусило мене засмутитись ібо сьогодні я на позитиві, бо за ті пів годинки і ту коротку прогулянку, міцно тримаючись за руки, ховаючи обличчя від крапель дощу, обережно швидкоідучи по слизькій бруківці я відчула, що все буде добре!