Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у нас те ж саме: я вже починаю пити заспокiйливi чайочки,бо сама тих iстерик не витримую...i то мусиш робити тiльки так i те,що мала хоче!!! i зi сном також якось графiку нема...може й не спати взагалi вдень...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? наш Сашко останніми днями просто некерований став. то якийсь жах!! позавчора втік від бабусі з парку і прийшов сам на подвір*я, мені коліжанка подзвонила і сказала що він там, а бабуся його по парку шукає. цілий вечір після того був шовоквий і казав що більше так не буде (бо дістав таки добряче). вчора гуляли, вже збирались додому. вирішили ще на подвір*ї побути кілька хвилин, він побіг швидше, поки я його наздогнала, він вже по коліна в болоті. ввечері закатав істерику бо він хоче бавитись, а я кажу спати. дійсно вже пізна година була. всі полягали, а він буде конструктор складати. нині он знову вирвався від баби, прибіг на подвір*я, і впав в калюжу....вся спина в болоті. і кожна витівка супроводжується істериками до хрипоти, кричить аж заходиться. колись пробувала переключати його увагу на щось інше. але чи то я дурна, чи лижі не їдуть. ну не діють на мою дитину ті правила і поради. я дуже сподіваюсь що це в нього така реакція на погоду, на потепління і що з часом то мине. мене деколи такі завидки беруть коли якась мама спокійно кличе дитину і та робить все що сказали..., а я мушу викрикати як навіжена, бо моє дітьо жене і не чує і не бачить нічого навколо...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? не знаю чи допоможе, але я зі своєю бавилась в лови і навчила кодовому слову "стоп". Я втікала, мала кричала стоп я зупинялась, вона втікала я казала стоп поки вона не зупиниться і пояснювала що це кодове слово і треба тут же зупинитьсь щоб ти не робила. Ми так в садік ходили і з садіка і гуляли в парку щоб не біля дороги і тепер вона чує з першого разу
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? треба буде спробувати. я от деколи думаю, що оті втікання від мене були прогнозованими. коли Сашко тільки почав ходити, то для всяких заохочень, мій тато казав: ану тікай від мами. я сварилась, бо ж зараз він тікає від мами по хаті, а завтра під машину може рванути. я так думаю що то звідти бере початок.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Аналогічно.Тільки ті чайочки щось мені зовсім не допомагають.Коли то вже мине???
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І в нас таке було із старшою приблизно в вашому віці. Втекла від мене з чоловіком у парк, коли ми були в магазині, а той парк для 3-хрічної дитини досить таки далеченько. Сказати, що я перелякалася, то нічого не сказати. Я мотала круги по вулицях, ревіла і думала, в чому вона була вдягнута, щоб іти в міліцію. Але це дуже добре, що той парк якраз біля міліції - і там ми побачили нашу красуню, яка спокійно ганяла від лавки до лавки. Ми її, правда, не сварили і не били, а намагалися з"ясувати причину такого вчинку. Чому вона так зробила, толком вона так і не пояснила. Можливо, це один із періодів дорослішання дитинки, і треба бути дуже уважним, щоб наші вреднюшики не накоїли чогось непотрібного. А до сліз і істерик відношуся по різному. Якщо вередує, коли стомлена чи поганий настрій, то вирішуємо питання "полюбовно", якщо ж істерики при "ясному" розумі - тоді категоричне ні. З молодшою поки що простіше - можна чимось задурити, хоча теж не завжди все підходить, треба ще попасти під її настрій).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Хм... нам 1р. 2 міс, вона ще сама не ходить, а таку істерику закатує, якщо щось не по її... а саме головне... б`ється, якщо щось не так. Я вже не знаю як з тим боротися, пацкала її по руках, коли вона мене по лиці била, вона ще більше озлоблюється, пояснюємо, що так не можна, не звертаємо на це уваги, просто ігноруємо.Надіюся, що це такий період, що переросте.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Вона вдарила, а її легенько по ручці вдарила. ---------- Додано в 11:37 ---------- Попередній допис був написаний в 11:34 ---------- на даний момент, коли вона когось вдарить, ми залишаємо на 2-3 хв саму, вона кричить, потім заспокоюється і приходить до нас як ні вчому не бувало. не знаю чи вона розуміє, за що її залишають саму чи ні, але думаю, це напевне, найдієвіший спосіб.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене малий в принципі слухняний і переважно я кажу і він робить, але останнім часом почались якісь приколи, коли він раптово вигадує якийсь бзік і з того роздуває істерику я не знаю, як реагувати, бо він просто мене чує в такі моменти, коли я намагаюсь йому щось спокійно пояснити, я пробувала йти, щоб він заспокоївся, то він ще більше розходився от сьогоднішній випадок, все було нормально спокійно, бавились, попросився в туалет (какати), коли все зробив, я його знімати з туалету, а він в крик істеричний, що не буду попу витирати, при чому завжди вся процедура абсолютно проходить нормально, я намагаюсь пояснити чому так не можна, попа реально брудна і витирати об килим зовсім не варіант, а він мене просто не чує, при чому кричить так, що напевно сусіди думали, що я його катую і так він кричав хвилин десять, я не сварилась зовсім, намагась говорити, зрештою пішла, а він за мною ще з гіршими криками, в кінці перейшов на візг, валяння на підлозі, мені це реально страшно виглядало і якось воно закінчилось само по собі, я помила йому лице, і він наче став мене чути, заспокоївся... я рахую, що це не є нормальним для дитини і я сама спокійно того сприймати не можу, бо закінчилось все тим, що він пішов спати, а я в сльозах пити валеріанку що робити в такій ситуації найкраще? чи це про щось свідчить, про що треба консультуватись зі спеціалістом чи це перевірка межі припустимого?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Тільки в нього є побічні ефекти. Якщо дорослий б*є дитину, навіть легенько, то важко потім пояснити чому бити не треба. Діти наслідують приклад дорослих. Краще превентивно перехопити руку. А що ви до того робили? Як у вас з обмеженнями для дитини взагалі? Чи часто ви йдете назустріч його бажанням?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ну якось аж таких істерик в нас не було, переважно я стараюсь не реагувати і переважно проходить, порівнюючи з нашими знайомими дітьми з якими ми гуляємо разом і проводимо досить багато часу, то об"єктивно малий слухається мене найбільше, переважно коли я щось кажу, типу "йдем до дому", "не лізь кудись", то він реагує найперший і з нього беруть приклад і я взагалі не можу сказати, що він мене не слухається я стараюсь його не обмежувати, ну в розумних межах, але я не з тих мам, що бігають за дитиною і кричать "не лізь, не рухай, не можна" і бажання ми теж його переважно виконуємо, просто в нього рідко бувають капризи, якихось особливих запросів не буває))))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я мала на увазі, що ви робили саме перед цією істерикою з витиранням попи. Я б подумала, що в дитини або якийсь стрес був, або сильні\багато емоцій. Або мультики.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? та от власне, що нічого не було, це було перед обідом, гостей ніяких не було, в хаті була спокійна обстановка, з мультиками в нас взагалі дуже строго, тобто дуже мало і дуже рідко, дитина собі спокійно бавилась і це справді було ні з того, ні з сього...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я не такий ас у виховані дітей, але дещо замітила. Мала сусіда бешкетника, його батько сам навчив битись типу він хлопець і має себе захищати от він всіх і любив стукнути, кудись ведеш не туди куди він хоче, відразу кусав за руку. От мене якось то дістало і я його методами пішла, він мене вкусив - я його вкусила, вдарив палкою - відібрала палку і його вдарила. Десь так тиждень війни і дитина в мене стала ангеликом. правда тільки у відношенні до мене
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Те, що дитина б*є в віці близько року - це лише дослідження. Батькам достатньо правильно реагувати. Якщо забагато емоцій - буде провокувати, буде бити, бо діти люблять театр. Якщо батьки б*ють у відповідь, незалежно сильно чи легенько, тим самим вони показують, що бити в цій сім*ї таки допустимо. Тоді слід чекати такої ж поведінки і від дитини. Якщо дитину, тим більше таку маленьку залишають саму, вона просто лякається, що зникли батьки (які мали б просто правильно відреагувати - перехопити руку, твердо і спокійно сказати, що маму не б*ють, запропонувати альтернативні методи контакту - маму можна погладити, обійняти, поцьомати), для дитини це стрес. Дитина просто лякається. Уявіть собі, що в сім*ї якийсь конфлікт між чоловіком і дружиною. Дружина змучена, починає кричати, кидати тарілки. Чоловік у відповідь каже, що розводиться і йде шукати іншу жінку, яка не істерить/мовчки виходить з квартири і їде до мами чи друга. Або обнімає жінку, говорить, що розуміє, що вона втомлена, заспокоює. А тоді спокійно пояснює свою позицію, намагається зрозуміти почуття жінки і вони пробують знайти вирішення ситуації. Вам би який варіант більше сподобався? ---------- Додано в 16:34 ---------- Попередній допис був написаний в 16:26 ---------- Це спогади з дитинства? Чи недавня ситуація?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дмитрик через то може істерити з півгодини... але не часто. Цікаво, чи то саме любов до тата чи шкодування за втраченою можливістю в принципі?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Софія - татова доця, тому в нас це точно вияв любові, небажання, щоб тато ходив на роботу в принципі, тому нічого собі з того не роблю, навпаки, якось це вважаю нормальним
