Відповідь: "Бути сильною" Погоджуюсь, більшість чоловіків саме такі. Легко бути сильнішим від слабкої жінки, набагато важче бути сильнішим за сильну, отримати її довіру. Багато чоловіків і напрягатися не стануть (і це по-стравжньому сумно ) (Мій колишній дорікав мені за силу характеру, але при тому не гребував заглядати в мій гаманець)
Відповідь: "Бути сильною" 100% з вами погоджуюсь! Я от задумуюсь чи взагалі ті чоловіки сильні існують на світі? От якщо взяти банальний приклад головний біль(не буду говорити про справи душевні, краще промовчу) жінка з нестерпним головним болем може піти на роботу, потім на ринок, прийти додому-їсти зварити, нагодувати всіх, поприбирати, подивитись за дітьми і т.д. Наш же "сильный пол" зляже за 5 хв того нестерпного болю! І це дійсно так! Мій чоловік говорить, що якби ми вагітніли, то би поздихали би всі-після токсикозу залишилися би самі стійкі, а під час народження дитини-лише одиниці І за що нас називають"Слабый пол"?
Відповідь: "Бути сильною" Дуже часто я думаю: все, я не хочу бути сильною жінкою, все! нехай все тепер вирішує чоловік, хай побачить як воно!!!. Проходить час і я розумію, що моя "сила"- це мій характер, моє бажання все робити самій - це я, а себе не обдуриш...Тому, сильна це стан душі
Відповідь: "Бути сильною" Недавно мені прийшло на думку, що ми, жінки, можемо і хочемо бути сильними на роботі - досягати успіху, вирішувати складні завдання, але вдома мріємо бути слабкими, щоб після важкого "бойового" робочого дня, залишивши на наступний день всі невирішені справи, спертися на сильне чоловіче плече і дозволити, щоб весь світ зачекав.
Відповідь: "Бути сильною" Я теж вважаю себе мяко кажучи "не слабкою". Думаю виховання батьків відіграло немалу роль тут...До одруження, може то було і непогано, але зараз я вважаю це великим мінусом, чоловік інколи дорікає, що я все беру на себе, і через це потім страждаю. Мрію поміняти такий . Доцю постараюся виховати по-іншому...
Відповідь: "Бути сильною" це точно!!!і не тільки на роботі, всюди. Мене прозвали "залізна леді". Щось треба терміново зробити - відразу до мене, якась неприємність, я завжди вислухаю...Я розійшлась з кимось, посварилась, ніхто навіть не замітить, якщо сама не розкажу... А зробило мене такю життя. Колись старалась розказувати всім про свої проблеми, просити про допомогу, але так накакали в душу...просто не вистачає слів. Після того я сказала "я зможу все сама, я сильна". Але так часто хочеться здерти лапки, пожалітись...як на диво помагає форум і папір...тут можна написати, пожалітись і ніхто цього не використає проти тебе....
Відповідь: "Бути сильною" Для мене "бути сильною" означає бути терплячою і мати віру (віру в себе/в Бога/в когось/в щось..). В принципі, думаю, наполегливість теж можна сюди приписати.
Відповідь: "Бути сильною" Думаю, сильна жінка - це в першу чергу характер: бажання добиватися цілі, здійснювати свої мрії, виконувати свої обов"язки, незважаючи на депресію, або ж просто лінь... Одна прагне цього, а інша хоче щоб за неї все виконували інші (перекласти свою роботу на колег, домашні клопоти на чоловіка, дітей на бабусь і т.д). Зустрічала таких "слабких" жінок, і чесно скажу, симпатії вони в мене не викликають. Дуже подобаються сильні і впевнені в собі жінки, та й сама намагаюсь такою бути.
Відповідь: "Бути сильною" Підтримую на всі 100%. Я б інколи хотіла також звалити все на плечі чоловіка і нічим не перейматися, але характер чоловіка не дозволяє! Є інколи ситуації коли йому бракує рішучості та "безголовості". Тому це напевно залежить від характерів і чоловіка і жінки..)
Відповідь: "Бути сильною" Людину сильною роблять обставини та самосвідомість (яка формується як вихованням, так і самовихованням). В принципі, у чоловіків (у більшості) закладено на рівні ДНК оця рішучість та сила, до яких всі ми звикли і за якими вирізняємо "мужика" )) - але не всі чоловіки ці риси розвивають (а інколи і батьки заважають своєю гіпертурботою). Думаю, всі бачили мямлєй та слюнтяїв.. Причому кожне наступне покоління жінок стверджує, що саме в їх час мужиків (сильних) майже не лишилось ("не то, что раньше.."). А тестостерон може заграти і в чоловіків (що природньо), і у жінок (а отут вже каталізатором виступають обставини, оточення, - якщо тестостерон надмірний). А є просто сильні люди. І в тому, що у кожної статі є свої особливості навіть в проявах сили, мужності - є своя краса та неповторність. У всіх (чоловіки+жінки) є проблеми, - але не всі з ними справляються. Всі ми і плачемо, і, так би мовити, боремось. Отаке ІМХО
Відповідь: "Бути сильною" В даний час я думаю тепер слабкі це чоловіки! Жінки набагато сильніші і це у всіх планах!
Відповідь: "Бути сильною" ХМ, "БУТИ СИЛЬНОЮ".....А мені б дуже хотілось навпаки. Хоча з власного досвіду скажу, що всі думають (і на роботі, і близькі, і знайомі(крім подруги)), що я "Трактор" або "танк"-все витримую і малого сама виховую, і з роботою справляюсь, і з навчанням і навіть встигаю ще щось "творити". А зараз на душі тааааааааааак паршиво. Це напевно гріх скаржитись, бо і дитина здорова зараз і в мене все ніби зі здоров'ям добре, але так хочеться міцного плеча вдень, а не подушку вночі. А то останнім часом моє "плече" мене також розчаровує і частенько доводить до сліз. Але з моєю силою волі я плачу сама собі тихенько. Одним словом це про мене "сильная женщина плачет у окна"- реальність та сама і жінки такі ж як і були. В нас фізіологічно і психологічно закладена ніжність і сентиментальність. Просто тепер мужчини все звикли перекидати на плечі жінок. Так тепер в суспільстві-жінка і господарство вдома веде, і на роботу ходить, і діти родить...І вирішує всі питання за чоловіка. в мене,наприклад, знають, що я все "ковтну"і "витримаю" і що я взагалі без почуттів і сліз-твердий камінь. А так би хотілось цю роботу "послати", забути про кар'єру, забрати дитину з садочку, народити ще донечку і сидіти виховувати діти і займатись творчістю, коли "сильне плече" заробляє гроші на роботі-але напевно я багато читаю казок своїй дитині. хоть тут виговорюсь, а то сиджу на роботі, а хочеться десь закритись, щоб ніхто не рухав
Відповідь: "Бути сильною" Як я вас розумію! Мене вважають сильнючою не тільки друзі-колеги-знайомі, а й власне сам хлопець. Задовбало! Це як з мене списано в останній час. Чому ми СИЛЬНІ? Життя примушує? А чому чоловіки не стають сильними від того "примушування життям"? Чи ми живемо в різних вимірах?????????
Відповідь: "Бути сильною" Як я вас дівчата розумію, в мене аналогічно- всюди одна, сама, часом нерви здають, бо нема навіть елементарного- з ким порадитись, просто побути слабкою за чиїмись сильними плечима. Дитина xвора- я лікую, встаю до неї вночі, гроші заробляю я, все я... Дістало! Xочеться вже з кимось поділитися xоча б морально цією ношею, яка на моїx плечаx щодня...
Відповідь: "Бути сильною" так само хочу. Хочу перекласти частину своїх проблем на когось . І не тому ,що я якась лінива , або корислива ,або не здатна сама розрулити свої проблеми . Зможу . Але просто тупо хочеться , щоб хтось про тебе піклувався , переживав , брав на себе тої проблеми . Причому сам брав , тільки тому що він чоловік і відчуває відповідальність за тебе . А не заставляти та просити щось робити(бо часом поки допросишся,то вже нічого не хочеш)
Відповідь: "Бути сильною" Напевне, тут, як і в багатьох інших випадках, проблема в тому, що не кожна жінка, що по життю є сильною, хоче нею бути. А те, що викликане вимушеними обставинами, навряд чи буде миле.
Відповідь: "Бути сильною" Бути сильною важко. Я лише мрію про те щоб бути слабкою, щоб хоч хтось допоміг, підтримав. Буває що за цілий день стільки справ зроблю, багато питань вирішу а вечором просто розплачусь говорячи "Я більше так не можу" але зранку встаю і думаю "Я маю бути сильною заради своєї донечки"...
Відповідь: "Бути сильною" А я помічаю, що за пару років вже звикла до того, що все роблю сама і вже не хочу нікому перекидати свої обов'язки. Мене навіть починає дратувати, коли хтось щось хоче зробити замість мене. Теж колись хотілось, щоб хтось,а не я тащив тяжкі кульки з магазину, щоб хтось забирав дітей з садочка і школи, щоб хтось помагав прибирати чи куховарити і т.д. Але людина звикає і пристосовується до всього. З часом я стала частіше ходити в магазин і не робити великих покупок, так,щоб було легко нести кульок. Дітей навчила хоч якось доомагати з прибиранням, а головне, я перестала чекати, що прийде хтось і поможе, перестала жаліти себе в душі, а сприймати життя таким, як воно склалось. І знаєте, все якось налагодилось, стало спокійніше, стало комфортніше на одинці з собою.Буває, що інколи найде якась хвиля жалю до самої себе, але посиденьки з подружками, відпочинок десь на природі чи на роботі - і все,як рукою знімає Інколи теж буває намалюю собі в голові таку красиву картинку ідеального сімейного життя,як писала Natalysa: в мене хороший спокійний, врівноважений чоловік, який "добуває мамонта", ми живемо в красивому невеличкому приватному будиночку з красивим краєвидом з вікна, у нас четверо, а то й п'ятеро дітей і ми живемо в такій гармоніїї з цілим світом! Але казочка на даний момент залишається казочкою
Відповідь: "Бути сильною" Для мене "бути сильною" значить - за жодних обставин не зраджувати собі, не втрачати людського обличчя та віри, залишатись милосердним. А вміти крутитись по життю... певний ритм робить людей черствішими, дратівливішими. а це вже не "бути сильним", це просто здібності, і тут важливо чи не пожертвується одним заради іншого.
Відповідь: "Бути сильною" Ой, ця тема для мене... Я "сильна" вже стільки років, що навіть соромно рахувати. За все моє молоде життя, лише моя вірна коліжанка сказала:"Ти притворяєшся сильною, а насправді ти така сама жінка, як всі. ТОму свої плачі про сильне плече залиш для себе". І це - абсолютна правда. Я сама навчила своїх ближніх, що я сильна. І свого коханого привчила до цього. А тепер просто пожиинаю плоди своєї "сили". Колись у мене трапився такий випадок. Сталося так, що я мала звільнитись з роботи. Зміна власників і т.д. Я була ще досить молода, зважаючи, що працюю з 20-ти років, в 24 - це була трагедія. На той час я зустрічалась з досить поважним кавалєром. І коли я сиділа і плакала, він мене сказав дуже прості слова, як вражають мене боляче досі: "А чого ти плачеш? Ти ж сильна, ти все витримаєш." Це було як холодний душ. Після цього я зрозуміла, що маска сильної жінки, яку я напялила в юності, вже ніколи не зніметься. Це-вирок. Нікого не хочу розчарувати чи залякати, але ми самі вибираємо, якою бути - сильною чи слабкою. А потім лише носимо цю маску, час від часу знімаючи її наодинці з собою і мартіні.
